Крістоф Рансмайр Останній світ
Крістоф Рансмайр Останній світ Переклад Олекси Логвиненка I Ураган був пташиною зграєю десь у нічній високості; білою зграєю, що з клекотом підлітала все ближче, ближче і раптом виявлялася гребенем страшного валу, який наскакував на судно.
Ураган був зойками й риданням у темному трюмі й кислуватим смородом блювотини. Він був собакою, що сказився й перегриз одному з матросів сухожилля. Рана одразу взялася пінястим шумовинням.
Ураган – то була подорож до Томів. Котта цілими днями никав судном, залазив у найдальші куточки, намагався
Там Котта й лежав – серед смороду риби та смоли, силкуючись угамувати море, яке все ще бурхало в ньому. А на молу качалися запліснявілі помаранчі, що їх вивантажили з “Трівії”, – спогад про італійські сади. Було холодно; день починався без сонця.
Чорне море мляво набігало на мис Томи й розбивалося на рифах або [5] з гуркотом ударяло в скелі, що стрімко здіймалися з води. Де-не-де хвилі викидали на берег кригу, обліплену сміттям та пташиним послідом. Котта заціпеніло лежав на снастях і навіть рукою не ворухнув, коли чийсь худоребрий мул заходився жувати полу його пальта. Згодом море в ньому почало помалу, хвиля по хвилі, заспокоюватись, і він заснув. Подорож нарешті завершилася.
Томи, глуха глушина. Край світу. Залізне місто. Крім линваря Лікаона, в якого Котта винайняв неопалювану, обвішану яскравими гобеленами мансарду, на прибульця тут майже ніхто не звернув уваги.
Аж згодом і без неодмінних у таких випадках прикрас за Коттою пішла чутка, яка в інші часи, певно, дала б привід для ворожих випадів: отой чужий чоловік, що стояв, мерзнучи, під аркадою, списуючи собі на зупинці розклад руху автобусів, і на диво терпляче зносив гавкіт собак, – той чужий чоловік приїхав із самого Рима. Однак Рим у ці дні був набагато далі, ніж звичайно. Бо в Томах люди забули про світ – вони святкували кінець дворічної зими.
Вдень на вуличках гриміли духові оркестри, а вночі лунали співи учасників карнавалу – селян, шукачів бурштину, свинопасів, які поприходили з розкиданих довкола хуторів та з найвіддаленіших гірських долин. Линвар, що й у мороз бігав босий і тільки в особливих випадках стромляв посірілі свої ноги в черевики й походжав, порипуючи, в тиші власного будинку, – в ці дні був узутий. На темних, вимощених сланцем подвір’ях серед терасних полів за містом люди пекли солодкий хліб із шафраном та ваніллю.
Гірськими стежками вздовж крутого узбережжя тяглися процесії. Настала відлига. Уперше за два роки рінисті осипи сповзали з-під хмар униз уже без снігу. З дев’яноста міських будинків уже тоді багато які стояли порожні; вони занепадали й зникали під виткими рослинами та мохом. Цілі квартали, здавалось, помалу знов оберталися в узбережні гори. І все ж крутими вуличками так само стелився дим від печей ливарів, які постачали місто сяким-таким залізом – єдиним, чого тут ніколи не бракувало.
У Томах були залізні двері, залізні віконниці, огорожі, фігурки на фронтонах, а також місточок через бистрий струмок, що ділив Томи на дві нерівні частини. І все це пожирав солоний вітер, усе пожирала іржа. Місто мало колір іржі. У будинках невтомно клопоталися жінки; вони рано старіли й завжди були одягнені в чорне. А в штольнях [6] високо над містом на гірських схилах працювали закурені, виснажені рудокопи. Той, хто виходив у море на риболовлю, проклинав безрибні води, а хто обробляв латку землі – гризунів та шкідників, мороз і каміння.
Тим, кому вночі не спалось, іноді ввижалося, ніби вони чують, як десь виють вовки. Томи були такі самі глухі, такі самі старі й безнадійні, як і сотні інших містечок на узбережжі, й Котту дивувало, що в цьому закутні, однаково пригніченому морем і горами, скутому давніми звичаями, змученому холодом, злиднями й важкою працею, взагалі могла статися подія, про яку точилися розмови в затишних салонах та кав’ярнях європейських метрополій. Ота чутка з Томів, яка потім настирно привела сюди Котту і яка, нема сумніву, ще покличе в дорогу й інших, застала його за пустою розмовою серед бегоній та олеандрів на скляній веранді будинку на віа Анастасіо в Римі.
Картини залізного міста, задимлених вуличок, пророслих зеленню руїн та нагромаджень криги – все це того вітряного вечора стало неабияким обрамленням звістці, що без таких прикрас видалася б, мабуть, надто сухою й малоймовірною. Згодом ця чутка почала розтікатися, мов дощова вода спадистою вулицею, розгалужуватись, бігла вже кількома річищами, а там, де не знали таких слів, як Томи, Назон чи Трахіла, зупинялася й усихала. Так чутка змінювалась, обростала новими подробицями чи пригасала, а часом її навіть спростовували. Але вона залишалася тільки коконом для однієї короткої фрази, в якій ховалася така собі лялечка, й ніхто не знав, що з тої лялечки ще вилупиться. Ця фраза була: “Помер Назон”.
Відповіді на перші Коттині запитання в Томах були плутані й нерідко являли собою, по суті, лише спогади про все, що колись здавалося тут чужим і дивним. Назон?.. Це не той причинний, який час від часу з’являвся в місті з цілим букетом вудлищ і навіть у хуртовину сидів на скелях У полотняній одежині? А вечорами пиячив у винаря, рипав на гармоньці й до пізньої ночі галасував…
Назон… Та це ж отой ліліпут, що кожного серпня приїздив фургоном до міста й, коли наставали сутінки, стрекочучи проектором, показував на задній стіні будинку різника Терея кінофільми про любов. А між сеансами продавав емальований посуд, кровоспинний галуновий камінь і турецький мед; під грім його гучномовців так вили собаки!
Назон… Аж за тиждень після приїзду до Томів Котта випадково почув спогади, які його зацікавили. Терей, [7] різник, що міг перекричати навіть ревіння бугая, коли накидав йому на очі шкіряну пов’язку, навіки позбавляючи його світла, і Феме, вдова бакалійника, – вона завжди чіпляла до полиць своєї крамниці гірлянди жалкої кропиви, щоб її син Батт, хворий на падучу, не хапав загорнене в червоний папір мило, викладені пірамідами консерви та слоїки з гірчицею… І коли цей малолітній епілептик жалив собі пальці об ті гірлянди, то заходився таким несамовитим криком, що люди в сусідніх будинках хряпали віконницями… Крім Терея й Феме була ще й Арахна, глухоніма ткаля, яка все розуміла по губах і у відповідь кивала або хитала головою.
Отож ці троє добре пригадували: Назон був римлянин, вигнанець, поет, що жив зі своїм слугою-греком у Трахілі, покинутому виселку за чотири чи п’ять годин ходи на північ від міста. Одного дощового дня, коли Котта стояв у напівтемній крамниці Феме, її малолітній синок епілептик квапливо повторив кілька разів ім’я, яке перед тим згадала була мати: Публій Овідій Назон. Атож, Назон, римлянин. Чи він ще живий?
А як ні, то де його поховали? Ох, та невже ж є такий закон, що зобов’язує дбати про якогось там римлянина, котрий пропав у Трахілі? Закон, за яким мусиш складати звіт, коли один чужинець розпитує, де розшукати іншого чужинця. Кому вже доля судила жити на цьому узбережжі, той живе й помирає тишком-нишком, серед каміння, як ото мокриця. Кінець кінцем Котта збагнув одне: тут, на краю світу, люди вельми неохоче заводять балачки з тими, хто прибув із Рима.
Мовчав навіть Лікаон, линвар. Отож у листі, який за кілька місяців надійшов на віа Анастасіо, були слова: “Мені не довіряють”. І ось одного дня наприкінці квітня Котта вирушив до Трахіли. На березі, всипаному мушлями, що рипіли під ногами, він наздогнав процесію; прочани благали рудних жил і спокійного моря. Процесія підхопила Котту, і він мусив трохи пройти з нею; кількох прочан Котта впізнав навіть під личинами, що спотворювали обличчя.
Був серед них і линвар Лікаон. Потім Котта звернув убік і побрався оброслою полином і терном звивистою стежкою вгору. Коли згодом на хвилю спинився серед скель і поглянув униз, процесія вже мала вигляд нерівної вервечки безвиразних істот. Німотно посувалися люди берегом; над головами в них тріпотіли крихітні прапорці, крихітним здавався й балдахін над візком, якого тяг і підштовхував той чорний гурт. Рвучкий вітер відносив убік співи прочан, [8] заклинання й передзвін цимбалів.
Там, унизу, мешканці Томів намагалися помиритись із божеством, що було до них немилостиве.
Related posts:
- РАНСМАЙР, Крістоф (нар. 1954) РАНСМАЙР, Крістоф (Ransmayr, Christoph – нар. 20.03.1954, Велс, Австрія) – австрійський письменник. Pансмарт народився у 1954 р. у Велсі (Верхня Австрія), що біля озера Траун, у сім’ї сільського вчителя. У дитинстві він пізнав смак джерельної води, полюбив сувору красу стрімких скель, відчув меланхолійність далеких альпійських хребтів та насолоду тишею. “Мої гори завжди зі […]...
- Поштовх для написання роману “Останній світ” Поштовхом для написання роману “Останній світ” стала робота К. Рансмайра над прозовими перекладами “Метаморфоз” Овідія, які замовило одне поважне німецьке видавництво. На кілька років Овідієві “Метаморфози” заполонили уяву письменника. У “Задумі до роману” К. Рансамайр подав таку характеристику свого твору: “Тема – зникнення і реконструю-вання літератури, поезії; матеріал – “Метаморфози” Публія Овідія Назо-на”. “Останній світ” […]...
- Крістоф Рансмайр (Нар. 1954 р.) Крістоф Рансмайр народився 1954 року у Велсі (Верхня Австрія), біл озера Траун у сім’ї сільського вчителя. В дитинстві пізнав смак джерель> ної води, полюбив сувору красу стрімких скель, відчув меланхолійність далеких альпійських хребтів та насолоду тишею. “Мої гори завжди зі мною. їх ви знайдете і в “Останньому світі”, – скаже він згодом. До школи ходив […]...
- Скорочено “Останній світ” Рансмайра Сімнадцять днів потерпав Котта від урагану і морської хвороби, добираючись морем з Рима до Томів на борту “Трівії”. У дорогу його покликала чутка: “Помер Назон”. “Томи, глуха тиша. Край світу. Залізне місто. Крім линваря Лікаона, в якого Котта винайняв неопалювану, обвішану яскравими гобеленами мансарду, на прибульця майже ніхто не звернув уваги”. Бо в Томах, місті […]...
- Розробка урока для вивчення роману Крістофа Рансмайра “Останній світ” Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая Тема: “…яка ж легенька – мов пушинка – споруда цей світ.” (К. Рансмайр). Особливості “матеріалізації” Овідієвих “Метаморфоз” у житті міста Томи. Настрої зневіри в історичний прогрес, мотив приреченості сучасної цивілізації, вичерпаності культури. Символіка й художня сила образів. Мета: допомогти учням усвідомити особливості постмо-дерністського світосприйняття, зрозуміти символіку образів роману […]...
- Жан-Крістоф – герой десятитомного роману-епопеї Р. Роллана “Жан-Крістоф” Своєрідним прототипом героя послужив великий композитор Л. ван Бетховен (1770-1827). Це чітко проявляється на початку роману: Ж.-К. – Напівнімець-полуфламандец, у нього широке обличчя з грубуватими великими рисами і грива густих непокірних волосся, він народився в невеликому німецькому містечку. Надалі фактографічне схожість закінчується; Ж.-К. живе майже через століття, і доля у нього інша. Але вигаданого і […]...
- Останній шедевр Бермана (за новелою О. Генрі “Останній листок”) Осінь того року, як завжди, була гнилою, сирою, дощовою. Такий самий непогожий настрій був у Джонсі, молодої художниці. Вона захворіла на пневмонію і цілими днями лежала в ліжку, а перед її очима була глуха стіна. Вигляд фарбованого залізного ліжка, цегляної стіни за вікном, що обридла до нестями, ще більше погіршив настрій хворої. Вона не спроможна […]...
- “Краса людських взаємин за творами Джеймса Олдріджа “Останній дюйм” та О. Генрі “Останній листок” Як би не складалися відносини між людьми, іноді вони можуть стати по-справжньому красивими і навіть вражаюче прекрасними. Іноді це відбувається випадково, але буває і так, що для прояву всієї краси відносин між людьми необхідний незвичайний або навіть екстремальний випадок. Коли це відбувається, людина може вчинити щось по-справжньому вражаюче і незвичайне. У творі Джеймса Олдріджа “Останній […]...
- “Наближається останній дюйм і все в руках хлопчика. За твором Джеймса Олдріджа “Останній дюйм” Відносини між батьками та дітьми – досить складна сфера відносин. У цьому немає нічого дивного, особливо якщо врахувати кілька факторів. По-перше, батьки не просто люблять своїх дітей, але й дуже вимогливо до них ставляться. По-друге, бажання батьків, щоб їхні діти були успішними, іноді змушує їх ставитися до дітей грубо і іноді навіть жорстоко. У відповідності […]...
- ШИЛЛЕР, Йоганн Крістоф Фрідріх (1917 – 2005) ШИЛЛЕР, Йоганн Крістоф Фрідріх (Schiller, Joharm Christoph Friedrich – 10.11. 1759, Марбах – 09.05.1805, Веймар) – німецький письменник. Батько – Йоганн Каспар Шиллер – військовий фельдшер, мати – Доротея з роду Кодвейс, донька трактирника. У 1768 р. майбутній поет почав відвідувати латинську школу. Будучи підданим герцога Вюртемберзького Карла Євгенія, батько був змушений […]...
- ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШІЛЛЕР (1759-1805) ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст. ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШІЛЛЕР (1759-1805) Німецьким поет і драматург народився в місті Марбах у сім’ї військового фельдшера. На дев’ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Та Фрідріх був байдужий і до латини, і до катехізису1. Справжнім святом для школяра були народні […]...
- “Наближається останній дюйм і все в руках хлопчика” за оповіданням Дж. Олдріджа “Останній дюйм” Відомий англійський письменник Джеймс Олдрідж популярний не тільки у своїй країні, але й далеко за її межами. Він колись написав: “У моїх книгах головна тема завжди одна й та ж – вибір. Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду”. Цієї теми письменник дотримувався впродовж усієї своєї творчої діяльності і осмислював ці питання на різних рівнях. В […]...
- Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759 – 1805) – виразник просвітницьких ідей свободи і справедливості. Зв’язок драми “Вільгельм Телль” з ідеологією Проквітництва Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 23 Тема. Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759 – 1805) – виразник просвітницьких ідей свободи і справедливості. Зв’язок драми “Вільгельм Телль” з ідеологією Проквітництва. Мета: Повторити відомості про добу Просвітництва; ознайомитись з життям та діяльністю Фрідріха Шіллера; підготувати учнів до сприйняття змісту драми ” Вільгельм Телль”, показати зв’язок драми […]...
- С. А. Єсенін – “останній співак села” 1. Образ батьківщини у творчості Єсеніна. 2. Поетизація російського села. 3. Російське село як “Русь уходящая”. Тема батьківщини, Русі є провідною темою в поезії С. А. Єсеніна. Її образ зустрічається навіть у любовних віршах. Наприклад, у вірші “Виткався на озері червоне світло зорі… ” побачення закоханих відбувається на тлі немудрого пейзажу, типового для околиць російських […]...
- Світ Добра і світ Зла у романі “Пригоди Олівера Твіста” І. “Пригоди Олівера Твіста” – один із перших романів Ч. Діккенса. (Роман “При Годи Олівера Твіста” побачив світ у 1837 році під заголовком “Олівер Твіст, або Шлях парафіяльного хлопчика”. Роботу над ним Ч. Діккенс розпочав тоді, коли ще не встиг надрукувати свою першу книгу “Посмертні записки Пікнік ського клубу”. Обидві книги ще на зорі його […]...
- Переказ “Соляріс” – Останній промінець У залі ракетодрому нічого не змінилося. На підвищенні стояла навстіж відчинена моя закіптюжена капсула. Я підійшов до вішалок із скафандрами, і в мене раптом пропало всяке бажання вибиратися назовні. […] В глибині склепінчаста стеля знижувалась. Там висіла цупка, іскриста від паморозі штора. Я відгорнув її край. На підвищенні з алюмінієвих граток лежав якийсь великий, довгастий, […]...
- Що більше ми пізнаємо світ, то більшим він стає для нас. Вступ до теми: “Світ народився для мене” Матеріал уроку. Акровірш “Світ”. Марія Чумарна “Осіннє листя облітає”. Мета. Ознайомити учнів з таємницями створення світу. Вчити бачити і розуміти прекрасне в природі, в житті. Розвивати вміння аналізувати поезію, уявляти прочитане. Виховувати почуття любові до всього, що нас оточує. Обладнання. Відеоролик про створення Всесвіту. Біблія для дітей. Хід уроку I. Обговорення вивченою на попередньому уроці. […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя Боротьба у другій половині XVII віку Польщі, Туреччини та Московської держави за владу над Україною, разом із змаганням самої України за свою волю й незалежність од сусідів, як відомо, мала наслідком Велику Руїну Правобережної України та зміцнення московської влади на Лівобережній. Занепад українського життя, що настав після того, відбився на Запорожжі. Як на Україні за […]...
- Любов до життя (за новелою Дж. Олдріджа Останній дюйм) Не тільки література, а й саме життя може підказати нам чимало прикладів, коли мужність, самовладання і прагнення вижити допомагали людині подолати важкі випробування і навіть саму смерть. В оповіданні Джеймса Олдріджа головний герой, професійний льотчик Бен, відправляється на старенькому літаку в Акулячу бухту для зйомок документального фільму. Однак під час чергового занурення трапляється нещастя – […]...
- Скорочено роману Останній з могікан Купера Ф У війнах між англійцями й французами за володіння американськими землями ( 1755-1763) супротивники не раз використовували міжусобиці індійських племен. Час був важке, жорстоке. Небезпеки підстерігали на кожному кроці. І не дивно, що, що їхали в супроводі майора Дункана Хейворда до командуючого обложеним фортом батькові дівчини хвилювалися. Особливо тривожив Алісу й Кору – так кликали сестер […]...
- Виступи з повідомленнями до теми “Герої Овідія – жителі міста Томи” Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая Місцеві жителі носять імена героїв “Метаморфоз”, вони ніби зійшли зі сторінок спопелілого твору. Діт в античній міфології – бог підземного світу, у Томах він німець, знівечений війною, лікар і гробар. Уві сні ветеран розбитої армії бачить жахи концтаборів, чує гуркіт канонади. Він носить “беззахисне серце” і живе “задля […]...
- Останній лист Довженка Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились солов’ї, одзьобились па нашій Україні. А як не чути їх? Немає сил. Столичний гамір заважкий мені. І хочу вже на затишок, і, може, на спокій хочеться на придеснянський, і хочеться на мій селянський край. Пустіть мене до себе. Поможіть мені востаннє розтроюдить рану, побачити Дніпро, води востаннє у пригірщ із […]...
- Останній роман В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне!” Володимир Винниченко найбільш відомий в Україні як письменник і політичний діяч. Понад п’ятдесят років його життя присвячені українській літературі та боротьбі за українську державність. Немало випробувань випало на його долю. Кількаразове ув’язнення у Лук’янівській тюрмі за політичні переконання, перебування в дисциплінарному батальйоні, на нелегальному чи напівлегальному становищі, вимушені еміграції. І попри все – багата й […]...
- Світ казковий, світ квітковий ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Світ казковий, світ квітковий… З дитинства люблю поратися з бабусею у садочку і на клумбі. Моя бабуся живе на околиці міста, має крихітну ділянку землі, яку використовує мудро і виважено. Особливо мене дивує її уміння розміщати квіти, поєднувати їх у кольорах і ароматах. А ще моя бабуся знає все про квіти, […]...
- Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Р. Бредбері “Усмішка”) Є шедеври мистецтва, над якими не владний час. До таких шедеврів належить неперевершена картина Леонардо да Вінчі “Джоконда” – втілення ідеалу жіночої краси. В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в […]...
- Твір “У кожної душі окремий світ, для кожної душі будь-яка інша душа – потойбічний світ” (Ф. Ніцше) за твором “Cойчине крило” Повість видатного українського письменника І. Франко “Cойчине крило” справила не мене надзвичайно трагічне враження, бо вона являє собою сумну сповідь двох душ, які через неувагу та непорозуміння загубили одна одну в цьому жорстокому світі. На початку повісті ми зустрічаємось з автором, який виступає в ролі оповідача. Те, що він розповідає читачам про своє життя, викликало […]...
- Відповідальність за долю близької людини в новелі Дж. Олдріджа Останній дюйм У новелі Останній дюйм автор розкриває нам момент дорослішання юного героя під тиском важкого випробування. Герой, десятирічний хлопчик Деві, відправляється зі своїм батьком Беном на літаку на безлюдне морське узбережжя. Там Бен буде знімати акул під водою. Це дуже небезпечна робота, але за зйомки платять хороші гроші. Приземляя літак, Бен розповідав синові секрети льотної майстерності. […]...
- Дон Кіхот – божевільний диван чи останній лицар? Мігель де Сервантес задумав свій роман як пародію на традиційний лицарський роман. Адже за доби середньовіччя лицарські романи були найпопулярнішим “чтивом”. Герой Сервантеса має цілу бібліотеку подібних романів, через які він зрештою і збожеволів. Втілення задуму Сервантесом було настільки успішним, що роман “Дон Кіхот” вийшов далеко за межі літературної пародії. Глибоко і тонко розкритиковано суспільні […]...
- Проблема стосунків батьків і дітей (на прикладі оповідання Дж. Олдріджа “Останній дюйм”) Часто думаю, чому батьки не завжди розуміють дітей? Чому не чують, що кажуть їм діти? Можливо, вони думають, що діти – не зовсім люди, то можна з ними просто не рахуватися… Дешо з цих стосунків можна зрозуміти, прочитавши оповідання англійського письменника Джеймса Олдріджа “Останній дюйм”. Герої оповідання – льотчик Бен і його син Деві. Батько […]...
- Світ природи й людини в кіноповісті “Зачарована Десна” “Зачарована Десна” – твір про історичну долю української нації, її культуру, неповторну, своєрідну народну творчість, сімейні традиції, про працю, про красу та велич рідної природи. Кіноповість невелика за обсягом, написана у формі спогадів письменника про дитинство та юність. Із перших сторінок порушується проблема гармонійного існування людини з оточуючим світом, любові до всього живого. Мати любила […]...
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
- Останній роман Роджера Желязни Останній роман Роджера Желязни, що вийшов в 1993 році, незадовго до смерті автора, викликав багато критичних відгуків. Відношення до роману “Ніч у тужливому жовтні” було найрізноманітнішим від захвату до повного неприйняття. Дія роману відбувається протягом жовтня й закінчується в День Всіх святих. Оповідання ведеться від імені сторожового пса Нюху, що допомагає своєму хазяїнові, так званому […]...
- Роман Фадєєва “Останній з удэге” За задумом, епопея, що він назвав “Останній з удэге”, повинна була охопити чи ледве не всю історію суспільних відносин – від родового ладу до соціалістичного. Матеріалу для такого полотна у Фадєєва вистачало. Він спеціально вивчав праці дослідників Далекосхідного краю – істориків, етнографів, публіцистів Але головне – були досить багаті його особисті спостереження над людьми різних […]...
- Твір-роздум над оповіданням “Останній дюйм” У своїх оповіданнях Олдрідж прагнув покатати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: “У мене є оповідання “Останній дюйм”. Його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. Насправді ж – це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. Кожен повинен усвідомити […]...
- “Характеристика образу Джонсі з новели О. Генрі “Останній листок” Часто буває так, що дуже талановиті і в цілому позитивні люди мають деякі недоліки, які роблять їх життя дуже непростим. Сумно це усвідомлювати, оскільки такі люди особливо готові реалізовувати і показувати свій талант оточуючим, але іноді для цього їм не вистачає сили волі або ще якихось певних якостей. Досить багато таких людей зустрічається серед людей […]...
- “Уроки доброти, які я винесла з новели О. Генрі “Останній листок” Видатний американський письменник Вільям Сідней Портер, відомий як О. Генрі, є автором понад двох сотень новел і гуморесок. Головні герої більшості оповідань письменника – звичайні американці – клерки, фермери, ковбої, художники та інші. У своєму житті вони не вирішують яких-то глобальних проблем, а живуть звичайним буденним життям, в якому є і сумне, і смішне, і […]...
- “Моє особисте ставлення до проблем у творі “Останній дюйм” Д. Олдріджа” Кожен твір намагається підняти перед читачем ряд певних проблем, навчити його чомусь, показати якісь нові, раніше невідомі проблеми життя і буття. Чи прислухатися до цього, чи приділяти достатню увагу цим проблемам або просто проігнорувати їх – це вже справа кожного окремого індивідуума, в яке ніхто не має права втручатися. У той же час існують і […]...
- Світ уявлень і вражень малого Сашка (за фрагментами повісті Довженка “Зачарована Десна”) (1894-1956) Народився в с. В’юнище на Чернігівщині. Навчався у Сосницькому міському училищі, Глухівському учительському інституті (з 1914 по 1917роки вчителював у Житомирі), комерційному інституті, Академії мистецтв. Обіймав посаду секретаря Київського відділу народної освіти, посаду комісара Першого театру УРР ім. Т. Г. Шевченка. У 1921 році його було відряджено на дипломатичну роботу спочатку до Варшави, а […]...
- Що я думаю про взаємини між людьми? (за новелою О. Генрі “Останній листок”) Життя таке коротке! Поспішайте робити добро! О. Довженко Вільям Сідні Портер, знайомий нам під псевдонімом О. Генрі, уславився як майстер жанру “короткої розповіді” – новели. Герої його творів – звичайні люди, які живуть звичайним життям. Здавалося б, нічого цікавого в їхньому житті не відбувається. У новелах О. Генрі не зустрінеш героїчних подвигів, буремних подій, гострої […]...
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (2 варіант) “Подивись уважніше навкруги! Чи бачиш ти райдугу серед затягнутого хмарами неба, чи відчуваєш пахощі квітів на галявинах, чи розумієш мову мурах та тварин? Чи пам’ятаєш ти нашу історію, Чи любиш Батьківщину? Ні? Тоді тобі не варто читати мої вірші”,- саме так, на мою думку, мала б звертатися Ліна Костенко до нас, сучасників. Адже її творчість […]...