Курт Воннегут Брехня
Курт Воннегут Брехня Весна тільки-тільки почалася.
У холодному ще сонячному промінні торочки давньої паморозі здавалися зовсім сірими. Вербове віття було вкрите золотистим серпанком пухнастих сережок. Чорний “ролс-ройс” мчав з Нью-Йорка Коннектікутським шосе.
За кермом сидів Бен Барклі, чорний водій. – Не перевищуйте швидкості, Бене,- сказав доктор Рімензел.- Деякі обмеження швидкості справді безглузді, але краще дотримуватись їх. Квапитись нічого – у нас часу достатньо.
Бен відпустив педаль газу. – Навесні вона сама
На машини теж шал находить. – Угу,- озвався Елі. – Усі радіють,- вів далі Бен.- Адже й ти радієш, хіба ні?
– Радію, звичайно,- сумно мовив Елі. – Ще б пак! Ти ж у таку чудову школу їдеш,- сказав Бен. Цією чудовою школою була Уайтхіллська школа для хлопців, приватний навчальний заклад у Норт-Марстоні в штаті Массачусетс.
Елі мали зарахувати до списків учнів, які розпочинали заняття з осені, а його батько, випускник 1939 року, мав бути присутній на засіданні опікунської ради школи. – Щось хлопчик не дуже радіє, докторе,- сказав Бен. Він говорив, аби говорити.
Така собі весняна балаканина. – Що таке, Елі? – неуважно запитав доктор. Його увагу поглинули креслення тридцятикімнатної прибудови до дортуару Пам’яті Елі Рімензела, названого так на честь його прапрадіда.
Доктор Рімензел розклав креслення на відкидному горіховому пюпітрі, вмонтованому в спинку переднього сидіння. Це був кремезний статечний чоловік, лікар, цілитель в ім’я полегшення страждань, бо він народився багатшим за перського шаха. – Тебе щось непокоїть? – запитав він Елі, не підриваючись від креслень. – Нічого,- сказав Елі.
Сільвія, чарівлива мати Елі, сиділа поруч з доктором і читала проспект Уайтхіллської школи. – Це якби на мене,- звернулась вона до Елі,- то я б аж нетямилась від захвату. Адже скоро почнуться чотири найкращі роки твого життя. – Угу,- відповів Елі. Він не обернувся до неї, і мати говорила йому в потилицю з шорсткою щіточкою каштанового волосся над твердим білим комірцем.
– Цікаво, скільки Рімензелів навчалося в Уайтхіллі? – сказала. – Ну, це все одно, що запитати, скільки покійників на кладовищі,- зауважив доктор і сам відповів на цей давній жарт, а заразом і на запитання Сільвії: – Геть усі. – Якби пронумерувати всіх Рімензелів, що навчалися в Уайтхіллі, то який номер був би в Елі? Ось що я хотіла б знати,- пояснила Сільвія.
Ці слова викликали у доктора Рімензела легке роздратування. В них відчувався несмак. – Таке якось не заведено рахувати,- сказав він. – Ну хоча б приблизно,- попросила дружина. – Навіть для приблизної оцінки,- промовив він,- довелося б підняти всі архіви аж до останніх десятиліть вісімнадцятого сторіччя. І передусім треба вирішити, чи вважати Рімензелами також і Шаффілдів, і Хейлі, і Макгелланів.
– То підрахуй, будь ласка,- сказала Сільвія.- Тільки тих. Хто мав прізвище Рімензел. – Що ж…- доктор знизав плечима,- креслення зашаруділи.- Чоловік з тридцять, мабуть. – Отже, номер Елі – тридцять перший,- зраділа Сільвія.- Ти номер тридцять один, любий,- повідомила вона каштанову потилицю. Доктор Рімензел знову зашарудів кресленнями, – Я не хочу, щоб Елі говорив там різні дурниці – ніби він номер тридцять перший і таке інше,- промовив доктор.
– Ну, Елі нічого такого не робитиме,- сказала Сільвія. У цієї енергійної честолюбної жінки не було свого статку, і хоч заміж за доктора вона вийшла шістнадцять років тому, її все ще дуже цікавили й захоплювали звичаї старих багатих родин. – Я просто з цікавості, а зовсім не тому, щоб Елі потім говорив, який він номер; неодмінно побуваю в архіві й дізнаюсь, який він усе-таки номер,- не вгавала Сільвія.- Ось що я робитиму, поки ти будеш засідати, а Елі – проходити всі ті приймальні формальності. – От і чудово,- сказав доктор.- Піди й дізнайся.
– І піду. Як на мене, такі речі дуже цікаві, хоч ти й іншої думки. . Вона чекала у відповідь репліки, але не дочекалась.
Сільвії дуже подобалися сутички з чоловіком через брак стриманості у неї і надмір стриманості у нього, і вона з великою втіхою заявляла під кінець: “Ну, мабуть, у душі я проста провінційна дівчина і лишуся такою назавжди, отож тобі доведеться до цього звикнути”. Проте доктор Рімензел не хотів грати в цю гру. Креслення прибудови цікавили його набагато більше.
– А в нових спальнях будуть каміни? – запитала Сільвія, пригадавши, що в найстарішому крилі будинку збереглися прекрасні каміни. – Це – подвоїло б вартість будівництва,- сказав доктор. – Я хочу, щоб Елі, коли це можливо, мав спальню з каміном.
– У таких кімнатах живуть старшокласники. – Я думала, можна знайти який-небудь хід… – Який саме “хід” ти маєш на увазі? – поцікавився її чоловік.- Ти вважаєш, я повинен вимагати, щоб Елі надали кімнату з каміном? – Ну, не вимагати…- сказала Сільвія.
– А настійно просити? – Можливо, в душі я проста провінційна дівчина,- промовила Сільвія,- та ось я гортаю цей проспект і бачу всі ті будівлі, названі в честь Рімензелів, а потім заглядаю на останню сторінку і помічаю, скільки сотень тисяч доларів Рімензели жертвували на стипендії; і мимоволі починаю думати, що люди, які носять прізвище Рімензел, мають право на малюсінькі привілеї. – Я хотів би попередити тебе якнайрішучіше,- сказав доктор Рімензел,- що про жодні привілеї, про жодні потурання для Елі ти не проситимеш.
Про жодні. – Та я й не збираюсь,- мовила Сільвія.- Чому ти завжди чекаєш, що я поставлю тебе в незручне становище? – Нічого я не чекаю,- сказав він.
– Але ж я можу думати те, що думаю? – Якщо маєш у цьому потребу… – Так, маю,- не каючись, відповіла вона й зацікавлено схилилася над кресленнями. – Гадаєш, ці кімнати їм сподобаються?
– Кому “їм”? – Африканцям,- сказала вона, маючи на увазі тридцять хлопців з різних країн Африки, яких, на прохання державного департаменту, щойно прийняли в Уайтхілл. Через це й розбудовували спальний корпус. – Ці кімнати зовсім не призначені саме для них,- пояснив доктор Рімензел.- Вони не житимуть окремо.
– 01-Сільвія замислилась, а потім додала:-А може так статися, що Елі житиме в кімнаті з кимось із них? – Ті, що вступають, тягнуть жеребок, кому з ким жити,- сказав він.- Про все це сказано в проспекті. – Елі! – гукнула Сільвія. – Що? – озвавсь Елі, – Тобі сподобається жити в одній кімнаті з африканцем? Елі мляво знизав плечима.
– Нічого? – перепитала Сільвія. Елі знову повів плечима. – Мабуть, нічого,- сказала Сільвія.
– Тим краще для нього,- промовив доктор. “Ролс-ройс” порівнявся зі стареньким “шевроле”, у якого задні дверцята були для певності закріплені міцною вірьовкою для білизни. Доктор Рімензел ковзнув поглядом по людині, що сиділа за кермом тієї таратайки, і раптом, радісно вигукнувши, наказав Бенові Барклі їхати поряд з “шевроле”.
Потім він перехилився через Сільвію, опустив шибку і крикнув: – Томе! Томеї Старезний “шевроле” вів уайтхіллський однокласник доктора. На ньому була уайтхіллська краватка, і він весело помахав нею докторові на знак привітання. А тоді показав на симпатичного хлопчака, який сидів поруч з ним, і, гордо усміхаючись та киваючи, дав зрозуміти, що то його син, і везе він його в Уайтхілл. / Доктор Рімензел показав на їжакувату потилицю Елі і ^ допомогою сяючої усмішки пояснив, що він їде туди ж і мету має ту саму. Перекрикуючи свист вітру, вони домовились пообідати разом в “Гостролисті” – готелі, який обслуговував переважно відвідувачів Уайтхілла.
– Ну гаразд,- сказав доктор Рімензел, звертаючись до Бена Барклі.- Поїхали. – Знаєш,- мовила Сільвія,- кому-небудь треба було б написати статтю…- І, обернувшись до задньої шибки, вона подивилася на стару машину, яка тряслася вже далеко позаду.- Справді, треба. – Про що? – сяитав доктор. Він помітив, що Елі попереду згорбився.
– Елі! – сказав він різко.- Сиди прямо! – І знов повернувся до Сільвії. – Чомусь заведено вважати, що приватні школи – це притулок снобізму, що в них можуть навчати своїх дітей тільки багаті люди,- пояснила Сільвія.- Але ж це неправда! Вона погортала проспект і прочитала: – “Уайтхіллська школа виходить з таких передумов: неспроможність оплатити повну вартість уайтхіллської освіти нікому йе повинна бути перешкодою для вступу в школу.
Згідно з цим принципом приймальна комісія відбирає щороку приблизно з 3000 кандидатів 150 найздібніших і найдостойніших учнів, незалежно від того, чи можуть їхні батьки внести всі 2200 доларів, які складають плату за навчання. І ті, хто потребує фінансової допомоги, одержують її в належних розмірах.
Related posts:
- Курт Воннегут Галапагос Курт Воннегут Галапагос РОМАН З англійської переклав Вадим Хазін На згадку про Хілліса Р. Хоуві (1903-1982), природознавця-аматора й щирого чоловіка, який улітку 1938 року взяв мене, мого найкращого друга Бена Хітца та інших хлопців з Індіанаполіса, штат Індіана. в похід по американському Дикому Заходу. Містер Хоуві знайомив нас із справжніми індіанцями, змушував спати просто неба. […]...
- Курт Воннегут Курт Воннегут народився 11 листопада 1922 року у місті Індіанаполіс, штат Індіана, в сім’ї архітектора німецького походження. Батько хотів, щоб його син став науковцем, тому майбутній письменник вивчав біохімію в Корнуельському університеті. Навчання перервала Друга світова війна. Він був призваний на військову службу, служив у піхоті, брав активну участь у бойових діях на Західному фронті. […]...
- ВОННЕГУТ, Курт (нар. 1922) ВОННЕГУТ, Курт (Vonnegut, Kurt – нар. 11.11.1922, Індіанаполіс, штат Індіана) – американський прозаїк. Народився в сім’ї архітектора німецького походження. Батько хотів, щоб син став науковцем; майбутній письменник вивчав біохімію в Корнуельському університеті. Навчання перервала Друга світова війна, він був призваний на військову службу, служив у піхоті, брав активну участь у бойових діях на […]...
- Як співвідносяться правда і брехня в п’єсі Горького “На дні?” Дія п’єси “На дні” відбувається у похмурому напівтемному підвалі, схожому на печеру з низькою стелею, де темно, немає простору і важко дихати. Тут зібралися злодії, жебраки, каліки – всі, хто був викинутий з життя, різні за своїм звичкам, життєвому поведінки, минулого долі, але однаково голодні, змучені і нікому не потрібні. У них немає нічого, все […]...
- “Брехня – рідна сестра страху” У всі часи філософи замислювалися над питанням, що є правда, а що є брехня. І насправді, ці поняття дуже важко чітко розмежувати. Ще важче дати їм абсолютну оцінку. Правда буває смертельна, а брехня деколи може повернути до життя. У народі кажуть: “Брехня – рідна сестра страху”. Якщо замислитися, то воно так і є. Людина починає […]...
- Твір на тему: “Брехня – рідна сестра страху” У всі часи філософи замислювалися над питанням, що є правда, а що є брехня. І насправді, ці поняття дуже важко чітко розмежувати. Ще важче дати їм абсолютну оцінку. Правда буває смертельна, а брехня деколи може повернути до життя. У народі кажуть: “Брехня – рідна сестра страху”. Якщо замислитися, то воно так і є. Людина починає […]...
- Твір на тему брехня Ми всі іноді кажемо неправду, брешемо, якщо бути точним. Людина дуже часто починає брехати, щоб сховати свої слабкості від інших та виправдати свої помилкові вчинки. Коли ми робимо щось не так, ми це відчуваємо, як і відчуваємо те, що наслідки нашої помилки будуть неприємними. Не кожен має достатньо мужності собі в цьому зізнатися та взяти […]...
- Мини-твір на тему: “Брехня – рідна сестра страху” Брехня ніколи не прикрашала людину. Навряд чи можна зустріти когось, хто готовий твердо стверджувати, що брехати – це добре і природно. У той же час слід констатувати, що, так чи інакше, брешуть практично всі люди. Особисто я можу визначити декілька видів брехні, розділивши їх на дві категорії. Про першу категорію говорять частіше – це брехня […]...
- Твір М. Булгакова “Рушник з півнем” За розподілом після медичного університету він опиняється в селі Мурьево, де повинен зайняти посаду головного лікаря. До нього це місце посідав якийсь Леопольд Леопольдович, досвідчений і знає свою справу лікар. Після Леопольда Леопольдовича герой виявляє в лікарні досить багату бібліотеку – всі полки забиті медичною літературою, а кількість інструментів перевершує всі можливі очікування героя. Думки […]...
- Патрік Медіано Неділі у серпні Патрік Медіано Неділі у серпні РОМАН Патрік Медіано (нар. 1945 р.) – один з найпопулярніших сучасних французьких прозаїків, лауреат Великої премії французької академії і Гонкурівської премії, автор романів “Площа і Зірки” (1968), “Нічний дозір” (1969), “Бульварне кільце” (1972), “Сумна вілла” (1975), “Сімейний літопис” (1977), “Вулиця Темних Крамничок” (1978, рос. переклад 1987), “Молодість” (1981), “Неділі в […]...
- Карел Чапек Зникнення актора Бенди Карел Чапек Зникнення актора Бенди Перекладач: Юрій Лісняк Джерело: З книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П’єса. Оповідання.- К.:Дніпро, 1978 Другого вересня пропав безвісти актор Бенда, маестро Ян Бенда, як стали його називати, відколи він одним махом злетів на вершину театральної слави. Тобто другого вересня, власне, не сталося нічого: служниця, що о дев’ятій […]...
- Повітовий лікар (короткий зміст) Один раз восени, вертаючись із полювання, я занедужав. Лихоманка застала мене в готелі повітового міста. Я послав за доктором. Повітовий лікар виявився людиною невеликого росту, худеньким і чорноволосим. Ми розговорилися, і він розповів мені історію, що я й привожу тут. Один раз, у великий пост, доктора покликали до хворої. Була вона дочкою бідної поміщиці, удови, […]...
- Переказ Кінське прізвище Чехова А. П План переказу 1. Генерал Булдеев страждав від зубного болю й перепробував всі народні засоби. 2. Прикажчик Іван Евсеич пропонує звернутися до людини з “кінською” прізвищем. 3. Усі пропонують варіанти “кінської” прізвища. 4. Доктор вирвав генералові зуб, а прикажчик згадав прізвище Переказ У генерал-майора Булдеева розболілися зуби. Він застосував всі народні засоби: полоскання Горелкою, коньяком, прикладання […]...
- Підхід Чижова щодо співробітників “Вісника промисловості” і перший у вихід журналу Чижов грунтовно підходив добору працівників свого журналу. Це були, котрі мають безпосередній ставлення до політекономії, провідні економісти на той час, редактори політекономічних газет та часописів Європи. Окрім перерахованих вище осіб кореспондентами “Вісника промисловості” були: р. Горн, одне із редакторів французької газети “Journal de’ debats” мови у Франції, доктор Фрааз, управляючий сільськогосподарським центральним товариством у Південної […]...
- Що таке жанр антиутопії в літературі Твір по романі Е. И. Замятіна “Ми”. Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували щасливий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної […]...
- Колін Вільсон Паразити Свідомості Колін Вільсон Паразити Свідомості Присвячується Августові Дерлету, який підказав авторові тему цієї книжки Перед тим як померти, я мушу знайти спосіб сказти про все те важливе, що є в мені і про що я досі не говорив,- це не любов і не зненависть, не жаль і не презирство, це сам шалений подих життя, що приходить […]...
- Короткий зміст Палата №6 Чехова А. П У зарослою кропивою лікарняному дворі коштує невеликий флігель. Сторож Микита – старий відставний солдат, дуже виконавчий і люблячий порядок людина. Ліжка в кімнатах пригвинчені до підлоги. У палаті номер шість перебувають п’ять божевільних. Єврей Моисейка збожеволів, коли в нього зГорела майстерня Нікого, крім нього, не пускають на вулицю. Моисейка любить прислужити. Вся милостиня, що збирає […]...
- Доктор Тагабат – символ безглуздої жорстокості більшовицької революції (за новелою “Я (Романтика)” М. Хвильового) Доктор Тагабат – символ безглуздої жорстокості більшовицької революції (за новелою “Я (Романтика)” М. Хвильового) I. Жахливі сторінки історії України у новелі М. Хвильового “Я (Романтика)”. (У новелах М. Хвильового 20-х років XX століття відтворено трагічні сторінки громадянської війни в Україні. Письменник змістом своїх творів проголошує основну ідею: громадянська війна – це лихо України, лихо роду, […]...
- Осуд вульгарності паразитичного життя в оповіданнях Чехова Для Чехова вульгарність – це самозакоханість, байдужість до інших людей, нікчемність духовних інтересів, самовдоволення, брехня. Часто вульгарність виступає за зовнішньою інтелігентністю людини. Чехов був самим непримиренним ворогом вульгарності і розкривав її різні прояви. Письменник бачив, що навіть усередині однієї сім’ї вульгарність тупих і обмежених людей душить людей чуйних і талановитих. Чехов намагається зовні нічим не […]...
- Протистояння добра і зла в новелі М. Хвильового “Я (Романтика)” Світ поділений на дві частини – Добро і Зло, між якими точиться запекла боротьба. Добра більше, адже, якби це було не так, світ уже загинув би. У новелі Миколи Хвильового “Я (Романтика)” добро уособлюється в образі матері з біблійним ім’ям Марія, котра є “втілений прообраз тієї надзвичайної Марії”, яка стоїть на грані невідомих віків – […]...
- Фанати революції перемогли… (За новелою М. Хвильового “Я (Романтика)”) Новела М. Хвильового “Я (Романтика)” – це втілення тієї віри та розчарування, які пережив у житті сам письменник. Це зображення антигуманного й антинародного характеру революції і громадянської війни. Митець аналізує суперечність служіння абстрактній ідеї, тому долі героїв новели такі трагічні. Дія відбувається в будинку “розстріляного шляхтича”, а розповідь ведеться від Імені головного героя “Я”, на […]...
- Глібов Леонід Іванович Цуцик Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь. – Се […]...
- Знак чотирьох (переказ) Події повісті “Знак чотирьох” розгортаються в Лондоні в 1888 р. Під час вимушеного неробства, пов’язаного з відсутністю замовлень, відомий сищик-консультант Шерлок Холмс, що проживає на Бейкер-стріт в будинку 221-6 разом зі своїм другом доктором Уотсоном, викладає йому суть свого дедуктивного методу, який він використовує при розкритті злочинів. Шерлок Холмс переконаний, що по краплі води наглядова […]...
- “У Палаті номер 6 у мініатюрі зображені загальні наші порядки й характери” Н. С. Лєсков (По оповіданню А. П. Чехова “Палата номер 6”) 1. Ядушлива й похмура атмосфера життя. 2. “Рухлива” Росія й “застійна” палата. 3. Вульгарність сучасного життя. …життя є не що інше, як постійне перемагається противоречие, що. І. З. Тургенєв Кожний часовий відрізок характеризується своїми подіями й враженнями. Але вони не проходять безвісти. Історики запам’ятовують їх у документах, художники – у картинах, письменники – у добутках. […]...
- Депонування Депонування (лат. depono – кладу) – у фінансовій сфері – передача на збереження кредитним установам грошових сум, цінних паперів тощо; у науково-індивідуальній практиці, зокрема літературознавстві, – передача на збереження і використання в режимі запиту наукових праць, оформлених як завершені дослідження з певної галузі знань. Депоновані праці прирівнюються до опублікованих, можуть бути опубліковані з посиланням на […]...
- Собака і Вовк – Григорій Сковорода Скорочено У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і […]...
- Собака і Вовк (скорочено) – Сковорода Григорій У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і […]...
- Ой піду я лугом – cоціально-побутові пісні Ой піду я лугом, Лугом-долиною, Ой чи не зустрінусь З родом-родиною. Ой там моя сестра Пшениченьку жала, Сказав я їй “здрастуй”, “Здоров” не сказала! “Ой чого ти, сестро, Така горда стала: Сказав тобі “здрастуй”, “Здоров” не сказала?” “Тим я тобі, брате, “Здоров” не сказала – За дрібними слізьми Tебе не пізнала. На чужій роботі Тяжко […]...
- Епіфора Епіфора (грецьк. epiphora – перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз – у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою (див.: Симплока): – У тебе задовгі руки, […]...
- Григорій Сковорода – Собака і Вовк (СКОРОЧЕНО) Григорій Сковорода Собака і Вовк (СКОРОЧЕНО) У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не […]...
- Скорочено ” Рушник з півнем” Булгакова Добуток М. Булгакова “Рушник з півнем” розповідає читачеві про життя молодого лікаря в провінції. По розподілі після медичного університету він виявляється в селі Мурьево, де повинен обійняти посаду головного лікаря. До нього це місце займав якийсь Леопольд Леопольдович, досвідчену й знаючу свою справу доктор. Після Леопольда Леопольдовича герой виявляє в лікарні досить багату бібліотеку – […]...
- Джордж Еффінджер Привілейована особа Джордж Еффінджер Привілейована особа Коротше кажучи, було так: чоловік, що називався тоді Хойтом Шермерорном, зазнав раптового, але сильного нападу незадоволеності життям, купив квитка до Нового Орлеану й назад, у понеділок вилетів з Нью-Йорку, добув вчорашню газету, вивчив її, знайшов вісім оголошень про квартири, вибрав одну, провів ніч в мотелі у Французькому кварталі й повернувся додому […]...
- Стокман – герой драми Г. Ібсена “Ворог народу” “Доктор Стокман”, “Доктор Штокман” курортний лікар, батько трьох дітей. С. – один із самих цільних героїв Ібсена за всієї очевидної гротескності образу і навіть комічності. Він – герой не тільки в драматургічному, але й у моральному сенсі. Неважливо, що в результаті його мужнього вчинку в суспільній свідомості курортного містечка, що живе за рахунок відпочиваючих, мало […]...
- Твір на тему: Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Навіть, мабуть, поганий. Це ж така […]...
- Скорочено “Зникле око” Булгакова Герої творів Михайла Булгакова досить різноманітні. Нерідко це – працівники медицини, лікарі й фельдшери. Лікарем є й головний герой добутку М. Булгакова “Зникле око”. Молодий, усього рік назад, що закінчив університет, він працює в глухому селищі Мурьеве, майже відірваний від цивілізації й життя у всьому її різноманітті. Але, навіть перебуваючи далеко від цивілізації, герой голиться […]...
- Виклад казки “Як я боявся” Коли я вперше йшов у школу першого вересня в перший клас, я дуже боявся, що мене там будуть відразу що-небудь складне запитувати. Наприклад, запитають: скільки буде 973 і 772? Або: де перебуває таке-те місто, що я не знаю, де він перебуває. Або змусять швидко читати, а я не зможу – і мені поставлять двійку. Хоча […]...
- Засудження фанатизму в оповіданні М. Хвильового “Я (Романтика) (2 варіант) У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. М Хвильовий Микола Хвильовий був романтиком української революції, людиною, яка свято вірила в ті ідеали, що спочатку були красиво проголошені, а потім так брутально зраджені. Дмитро Донцов писав про нього: “Романтика Хвильового, як і взагалі українська, […]...
- Глібов Леонід Іванович Осел і Соловей Раз у вишневому садочку Лежав Осел у холодочку. Побачив він між рястом Солов’я І став йому гукати: – Здоров, співун! Насилу вглядів я; Який маленький ти, а кажуть, що горлатий. Ану, лишень, утни! Казали у дворі індики, Що ніби ти співать мастак великий, Чи, може, брешуть, вражії сини? Ану, нехай і я почую, Яку там […]...
- Плужанин “Плужанин” – літературно-художній, критичний місячник. Виходив за редакцією С Пилипенка, І. Сенченка, А. Головка, А. Паніва. У журналі представлено широке коло авторів, переважно “плужан”, чия творчість пов’язана з життям села, – А. Головка, І. Сенченка, С. Божка, О. Копиленка, А. Лісового та ін. У часи літературної дискусії 1925-28 “П.” в особі С Пилипенка виступав як […]...
- “Виконання своєї роботи” – гідний спосіб кинути виклик смерті Твір за романом А. Камю “Чума”. Роман Альбера Камю “Чума” – це хроніка одного тяжкого року у звичайному місті Орані, французькій префектурі на алжирському узбережжі. У цьому місті, як і в інших містах світу, люди багато працюють, але в житті їх цікавить, тільки комерція, гроші. Втіхи, розваги, кохання, спілкування з друзями вони відкладають на суботу […]...