“Микола Вороний – “ідеолог” модернізації української літератури”
Микола вороний народився у один рок з Лесею Українкою в той час, коли український народ і українська мова переслідувалися і принижувалися, а літературна творчість замовчувалася і переслідувалася. На свободолюбивого і гордого українця були накладені кайдани усвідомлення своєї другорядності і меншовартості. Та вільну душу не спроможні стримати ніякі пута, українці їх одразу робивають:
“Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і злетіти вгору…”.
Дух непокори, новаторства і підтримання
Вороний переконаний у тому, що ліричні мотиви, пов’язані з людською духовністю, “тягар життя скидають і душу раєм надихають”, бо лише таку творчість можна відчути серцем і душею.
В усі часи для творчої людини головною проблемою була свобода діяльності. Добре відомо, що тільки ті художні рядки можуть схвилювати читача, які викликані власними яскравими емоціями автора. А ось вірші, які написані на замовлення – це для поета справжня ганьба.
Навіть захоплення Миколи Вороного модернізмом не заважало йому створювати надзвичайні поезії, пройняті пошаною до свого народу, любов’ю до його традицій і звичаїв. Він був впевнений, що “ніхто поезію-царицю не зможе кинуть у в’язницю, бо не посміє свобідний творчий дух скувати”. Творчість поета того періоду відзначається глибоким патріотизмом, підносить на високий п’єдестал пошани видатних синів українського народу і щиро вважає, що служіння рідному слову є справжнім громадянським подвигом, який може бути основою відродження національної ідеї.
У добу піднесення революційної боротьби українського народу за свою незалежність лірика Миколи Вороного ні в якому разі не ідеалізувала нові перетворення, а лише закликала до збереження того, що вже було здобуто у цій боротьбі, а також до боротьби за свободу і незалежність не тільки словом, а й мечем. Засобами своєї поезії Вороний намагається розв’язати найважливіші морально-етичні проблеми і міцно відстоює позиції народних уявлень про совість, порядність, честь, милосердя і справедливість.
Любов до Вітчизни і любов до матері є найсильнішими почуттями, що роблять людину сильною і непереможною. І які б випробування не зустрілися на шляху людини, вона повинна завжди пам’ятати свої корні та свій народ. Висока культура поетичного слова, прагнення поєднання в своїй творчості новаторських пошуків і найкращих традиції європейської лірики, бажання досягти художньої досконалості, збагатити українську літературу тематично і ідейно, ставлять Миколи Вороного на високий п’єдестал ідеолога модернізації української літератури і авторитету національної культури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)