Мирний Панас Серед степів
Присвячується моєму давньому спільникові І. Біликові
Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі, де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, безодньо-глибоке шатро; де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і ваша душа – у
Ось ранок. Ясний та погожий ранок після короткої ночі. Зірочки кудись зникли-пурнули у синю безодню блакитного неба; край його горить-палає рожевим огнем; червонуваті хвилі ясного світу миготять серед темноти; понад степом віє її пс’сліднє зітхання; положисті балки дрімають серед темної тіні, а високі могили виблискують срібною росою; піднімається сизий туман і легесеньким димком, чіпляючись за рослину, стелеться по землі.
Тихо, ніщо не шерхне, ніщо
Недалеко від неї розкочується друга; перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали. Рушився більший вітрець і пішов-похилив по траві, котячи непримітну хвилю, виграючи срібною росою. Ще наддало свїту; ще раз кинуло з-за гори рожевим огнем; крайнеба, мов кармазином вкрите, мигоче, пашить, мов личенько сором’язливої дівчини. Аж ось, здається, наче хто приснув!
З-за гори скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою променястою стрілою перетяла увесь степ; рядом з нею стелеться друга, а третя мчиться навздогінці. Ось цілий пук знявся! цілий оберемок мчиться! І на далекому небосклоні заграв-засвітив край іскристого кола. Зраділа земля: усміхнулись високі могили срібною росою; закурілись положисті долини пахучим туманом; жайворонки, як не перервуться, щебечуть, перепели хававкають та пад-падьомкають, а неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить.
Сонце! Сонце! се тебе, довічний світе, стрічаючи, вітає земля. Геть собі все темне та зле, цур тобі, лихе та недобре! Прокинулась світова мати, показала нам личенько красне!. Слав її, пишная земле, молись до неї, живий світе!
Мчися їй назустріч, тихесенький вітре, і прогортай, продимай стежки й доріжки, щоб наша мати не запорошила дорогої сукні!. Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини. Яка то радість його огортає, яке нестямно-хороше почування його колише!. Ваше тіло щипає привітний холодок, ваші очі веселить краса світовая, вашу душу чарує його щастя.
Ви почуваєте, що ви – частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі. Його мука – ваше лихо; його радість – ваше щастя; його втіха – ваша забавка. Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове?
Мовчить цар землі: зачарований світовою красою, він наче дрімає. Ось десь узявся невеличкий кібчик і, виголошуючи свою голодну пісню, високо знявся над вашою головою. Серед прозорого світу чорніє його блискуче пір’я, широко розпросторені крила ледве тремтять у чистому повітрі; здається, мов хто спустив його на непримітній ниточці з самого неба і держить над землею. Ваші очі уп’ялися в його; ваше серце дожидає, що далі буде. Ось щось злегка луснуло – наче перервалася нитка, що придержувала того кібчика на одному місці; злегка тріпнулися його крила – і кібчик опукою пустився на землю.
Не встигли ваші очі вслідкувати за тим, де він спуститься, як він знову знявся вгору, дзьобаючи гострим носом невеличкого коника. “Смерть. розбій!.” – тьохнуло у вашому серпі. “Серед цієї краси світової, де закльовується радість та щастя, де прокидається любов до всього, лиха смерть та розбій появились!. Нащо то? За що?.”
Відразу помутилася у ваших очах краса світова, тихая радість почала зникати, щось вас злегка вщипнуло за серце; не болість, а якесь недобре почування окрило вашу душу.
– Якиме! Пора запрягатиі – кажете ви своєму возниці.
А Яким, лежачи під возом на кобеняці, дрімає. Його шапка насунулась на закриті очі; його гаряче тіло пестить і лоскоче ранішня прохолода. Йому так гарно, так смачно світом дрімається.
Він цілу ніч не спав, поглядаючи на коня, щоб той не зайшов куди далеко від воза, де ви на пахучій траві цілу нічку так смачно спали, під дозором тихої зоряної ночі.
– Якиме! – гукаєте ви, звішуючись з воза.
– Агов? – обзивається Яким.
– Пора, – кажу, – запрягати.
Яким почухався, цмокнув, буцім промовив: “Хе-е, а не запріг би ти й сам?” – і, позіхаючи, почав зводитись.
Ось кінь запряжений. Яким підсунув зелену траву в задок, вимостив її там, щоб вам було добре сидіти, сам скакнув на голий полудрабок і, підбираючи віжки, гукнув:
– Ану, гнідко, спочив за ніч? Рушай далі, поки рано!
Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом, закидаючи то на той, то на другий бік голову, щоб хоч подивитися на те місце, де йому було так добре – і паші доволі, і спочинку чимало.
Яким, видно, помітив пгідкову думку й почав його докоряти:
– А, не хочеш? Угинаєшся?. Не хотів і Яким уставати, та, бач, збудили.
Но-о!
Ремінний батіг ляснув серед гнідкової спини, воставляючи на ній довгу смугу. Гнідко, мов опечений, кинувсь-стрибнув і, фиркаючи, пішов дрібною ходою.
– За що ти його, Якиме, оперезав отак? Хай собі повагом тягне, – кажете ви.
– А коли ж його підтюпцем, як не ранком? – одказує неласкаво Яким. – Поки холодок, хай тюпав, бо як сонце припече, то тоді й повагом важко. Но! – гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки.
Гнідко ще дужче придав ходи. Заклацали його копита об суху землю, загули колеса, котячись по рівному шляху.
Той гуркіт і клацання гудуть у вашій голові, одзи-ваються в спині. За ними не чутно ні неугавного сюрчання коників, ні веселого щебетання пташок, ні голодного кіб’ячого гуку. Одно безперестанно: гур-гур-стук! гур-гур-стук!. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори, обдає своїм теплим промінням, а легенький насупроти вітер несе з холодком пахощі степової рослини. Вам знову робиться гарно.
Знову цар землі закри-ва свої очі, а тиха радість почина обнімати ваше серце.
Ось ви виїхали на невисоку гору. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу. Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині.
Ні пером не списати, ні словом не сказати тії несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина!
Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого світу, то зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синьоцвітом, то посипле зеленими іскорками. І то ж по праву руч і по ліву руч. Куди ви не повернетесь, все горить-палає, вся долина пишається, мов зверху радугами вкрита!
Ви дивитесь і дивуєтесь; вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси, та чару, та вільного пахучого повітря. Вам легко дишеться, легко живеться. Все, що вас колись давило та смуток будило, зникло; знову любі та милі почування почали вас огортати, сни якісь душу колишуть; з самого глибу серця виринають думки непримітні, гадки легкокрилі, самі мчаться і вас мчать за собою.
Куди? не питайте! не шукайте!
Серед тієї п’яної омани, серед того чарівного хмелю до вашого вуха доноситься якийсь глухий гуркіт, якийсь неясний скрип. Це зразу вас неначе що під боки штовхнуло.
– Тпрру-у! – чуєте ви голос Якимів, що відразу надержав гнідка.
Ви хитнулись, кинулися, озираєтесь.
Недалеко перед вами стоїть валка у вісім возів. Верхи на тих возах високі, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною. Шкапійчини, що були запряжені у вози, закустрані, заморені, понуро голови посхиляли.
Біля першої шкапи стоїть високий чоловік, сухий, як скіпка, чорний, як сажа. У нього тілько зуби біліють та виблискують гострі очі з-під настовбурчених брів, а то увесь він засмалений сонцем та густо прикритий чорною кіптягою. Здавалося, стоїть перед вами стара верства з трухлими, облупаними боками, вся почорніла від негоди.
– Чого ви стали? – гукав Яким. – Не бачите, що навпроти їдемо? Звертайте!
– А тобі хіба повилазило, що ми не порожні? – сердито обізвався чоловік.
– Не порожні?! – передражнив його Яким. – А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу!
– Ну, то й вези його з богом! – глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти.
Яким звернув гнідка з шляху й повагом почав обминати валку.
Related posts:
- Панас мирний (1849-1920). Справжнє ім’я – Панас Якович Рудченко Панас Мирний народився 13 травня 1849 р. у родині бухгалтера повітового скарбництва в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, вели натуральне господарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не відгороджували від їх своїх дітей. Навчався майбутній письменник у початкових школах Миргорода та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагоро-мжувався “похвальними аркушами”. […]...
- Панас Мирний (1849-1920). Теперішнє ім’я – Панас Якович Рудченко Панас Мирний народився 13 травня 1849 року в сім’ї бухгалтера повітового сховища в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, господарювали, багато працювали, не пишалися селянами, домашньою челяддю, не обгороджували від них своїх дітей. Учився майбутній письменник у початкових школах Миргорода й Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагороджувався “похвальними листами”. В 1862 […]...
- ПАНАС МИРНИЙ – Панас Якович Рудченко Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятирічний хлопець йде на власний хліб. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому […]...
- Рудченко Панас Якович (Панас Мирний) Панас Мирний (справжнє ім’я Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 р. у м. Миргороді. Навчався він у повітових училищах Миргорода та Гадяча, а потім займався самоосвітою. Вже з чотирнадцяти років Панас Мирний почав працювати в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. З 1871 р. і до кінця життя письменник проживає в Полтаві, працюючи в губернському казначействі. […]...
- Мирний Панас Морозенко I – Спи, Пилипку, спи! Он чуєш, яке надворі схопилося! Гуркоче, гуде та виє. Розгулявся Морозенко! Нема впину старому дідузі: аж пищить усе, а він, немилосердий давить. Знаєш Оленчиного Андрійка? Вкусив бідного за пальчик, аж ногтик побілів, пучка опухла. Тепер мати його і вовтузиться з ним: не знає, сердешна, яку йому пораду дати. Почне одтирати […]...
- Панас Мирний (1849-1920) Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім – Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався самоосвітою. Служив у повітових канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. 1871 р. оселився в Полтаві, де провів решту життя. Працював у […]...
- Мирний Панас Рідна мова Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам’ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають, […]...
- Мирний Панас День на пастівнику – Грицьку про-о-оклятий! Грицьку ка-а-аторж-ний! Гри-и-ицьку! – гукав одного літнього погожого ранку невеличкий хлопчик літ дев’яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою. Сонце піднялось вже височенько і, гаряче, іскристе, обливало і бурту, і хлопчика, і кругом широке поле своїм огнистим світом; горіла молода трава на бурті зеленим огнем; неопавша […]...
- Мирний Панас Повія ЧАСТИНА ПЕРША У СЕЛІ I Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають! Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися доші, та день у день лили – до самого Пилипа. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала. Великими річками-озерами стояла та вода по полях та балках; на проїжджих шляхах […]...
- Мирний Панас Голодна воля У Степана Федоровича Гамзи пир на увесь мир. Усе місто з’їхалося – на Зелену горку, або в Золотий горішок, як звали кругом в околиці один з найлюбиміших Гамзою хуторів його безмірного маєтку. У його їх чимало було і в Сокиринцях, і в Перерубі, і коло Вовчої долини, та ні одного так не укохав Гамза, як […]...
- Мирний Панас Пригода з “Кобзарем” Це було ще за панщини. Мені скінчилось тринадцять літ, а брат мій був на два роки молодший від мене. Нас у сім’ї тілько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторі, за п’ять верстов від города, хоч папа, а найбільше мама давно вже клопотались про те, щоб нас віддати до школи. Мене готували до […]...
- Панас Мирний – корифей української прози З великої часової відстані ми бачимо, що без постаті Панаса Мирного, його літературного внеску не можна навіть у найкоротшому викладі розкрити історію української літератури. Він назавжди став одним із корифеїв, основоположником українського соціально-психологічного роману й повісті. Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX століття. Саме цим псевдонімом був підписаний вірш “Україні”, […]...
- Мирний Панас Казка про правду та кривду Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, – і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу. А вона, стара […]...
- Мирний Панас Хіба ревуть воли, як ясла повні Панас Мирний. Зібрання творів у семи томах. Том 2 Київ: Наукова думка, 1968 – 71. ст. 33 – 370. ЧАСТИНА ПЕРША I ПОЛЬОВА ЦАРІВНА Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується […]...
- МИРНИЙ ПАНАС МИРНИЙ ПАНАС (сир. прізв. – Рудченко Панас; 13.05.1849, м. Миргород, тепер Полтавської обл. – 28.01.1920, м. Полгава) – письменник, фольклорист, публіцист, громадський і культурний діяч. Народився в сім’ї бухгалтера повітового скарбництва. Зростав у сфері старосвітського побуту з досить сильними традиціями українських національних звичаїв та обрядів, уже в дитинстві увійшов у чарівний світ народної поезії й […]...
- Панас Мирний Реферат Панас Мирний (1849 – 1920) Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб. Чиновницька служба Рудченка почалася […]...
- Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.) 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість […]...
- Панас Мирний – Морозенко (СКОРОЧЕНО) Панас Мирний Морозенко (СКОРОЧЕНО) Ще тільки почало смеркатися, Катря запалила каганчик і забралася з сином на піч. Сьогодні Катря останнє полінце зтопила, щоб спекти з останньої мисочки борошенця перепічайку, зварити з останнього бурячка борщ. Серце її боліло, з очей лилися сльози: що ж вони з Пилипком завтра їсти будуть. Син припав до матері й почав […]...
- ПЛАНИ – ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ. ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО ПЛАНИ Історія створення роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” I. В основі сюжету роману – невигадана історія. (Навесні 1872 року Панас Мирний їхав у службове відрядження з Полтави до Гадяча. Розговорився з хлопчиком-візником, той і розповів Мирному історію селянина-розбійника Василя Гнидки, який […]...
- Морозенко (скорочено) – Мирний Панас Ще тільки почало смеркатися, Катря запалила каганчик і забралася з сином на піч. Сьогодні Катря останнє полінце зтопила, щоб спекти з останньої мисочки борошенця перепічайку, зварити з останнього бурячка борщ. Серце її боліло, з очей лилися сльози: що ж вони з Пилипком завтра їсти будуть. Син припав до матері й почав заспокоювати: завтра Новий рік, […]...
- Панас Мирний – Біографія Панас Мирний (13 травня 1849 року – 28 січня 1920 року) Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ. ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Панас Мирний. Борис Грінченко” 1. Твори яких класиків світової літератури перекладав Панас Мирний? Відомий його переспів “Слова о полку Ігоревім”, перекладав він також О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, О. Островського, В. Шекспіра. 2.Які твори є найвагомішими у […]...
- Мирний Панас – Біографія Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтераповітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, […]...
- Панас Мирний – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Панас Мирний (1849-1920) Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім – Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався […]...
- Панас Мирний – Біографія (СКОРОЧЕНО) Панас Мирний Справжнє прізвище – Рудченко (1849-1920) Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у […]...
- Панас Мирний – загадка нерозгадана Переважна більшість героїв з народу у творах Мирного – образи збірні, які в процесі типізації увібрали риси багатьох знаних письменником людей, і це нітрохи не шкодить їх індивідуалізації, несхожості з іншими, близькими за характерами й соціальним станом героями. Візьмімо, наприклад, образи Мотрі (“Хіба ревуть воли…”), Пріськи (“Повія”) і Катрі Зайчихи (“Морозенко”). Одна заміжня вдова, друга […]...
- Відповіді до теми: “Панас Мирний – корифей української прози” 1. Які чинники вплинули на формування світогляду Панаса Яковича Рудченка? Письменник народився 1(13) травня 1849 року у місті Миргороді на Полтавщині у родині з сильними традиціями українських національних звичаїв. Мати та нянька Ориш’ка навчили його грамоти. А під час навчання в Гадяцькому повітовому училищі Панас Рудченко зблизився з відомою родиною Драгоманових, яка допомогла йому познайомитися […]...
- ДИВА В ПРИРОДІ. ЄВГЕНІЯ ГОРЕВА ЗЕЛЕНІ КОНИКИ В ТРАВІ. ПАНАС МИРНИЙ РАНОК Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; навчати розуміти поетичну мову, уявляти описані картини; розвивати здатність сприймати словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (додаток) 1. Читайте, доповнюйте склади! Мали – … (на); лимо – … (над); машина – … (на); бузи […]...
- Панас Мирний – корифей української прози Постать Панаса Мирного захоплює духовною силою і цільністю, непохитністю і постійністю в своїх переконаннях. Його творчість – ціла епоха в історії української літератури. Під його пером проза здійснила перехід від “селянської оповіді” до романів із соціально-психологічним осердям. Народився майбутній письменник 13 травня 1849 р. в Миргороді. У його розвитку й становленні як людини, громадянина, митця […]...
- Життєвий і творчий шлях – Панас Мирний Панас Мирний (1849-1920 pp.) Життєвий і творчий шлях В історії української літератури другої половини XIX століття творчість Панаса Мирного посідає ви значне місце. Літературу Панас Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. Письменник вважав, що літературні твори повинні активно втручатися у життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, нести світлий ідеал майбутнього. Панас […]...
- Чіпка Вареник – бунтар, борець проти соціальної неправди – І варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Найбільший твір Панаса Мирного, роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, спочатку задумувався як повість “Пропаща сила”, але пізніше під впливом брата – Івана Білика – письменник доповнив і дещо переосмислив свій первинний задум. В результаті перед читачем постає широкий спектр дії – історія України на прикладі […]...
- Новорічна трагедія (за оповіданням “Морозенко”) – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас (за оповіданням “Морозенко”) Панас Мирний, прагнучи показати безталанну долю своїх співвітчизників, створював правдиві оповідання із селянського життя. У минулому столітті був звичай уміщувати в пресі під Новий рік оповідання обов’язково із щасливим кінцем. Найкращі письменники пробували себе в цьому жанрі. Написав своє новорічне оповідання й Панас Мирний, але було воно таким несхожим на […]...
- “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) – Панас Мирний Підручник Українська література 10 клас Панас Мирний (1849-1920) “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) Панас Мирний писав свої твори в річищі реалізму, художньо правдиво моделював соціальні зміни, викликані колоніальним становищем України, проникненням капіталістичних відносин у всі сфери життя, зобразив явища деморалізації, безнадії і віру у відродження людини. Твори реалістів були пройняті шуканням ідеалу і несли […]...
- Чіпка Вареник – бунтар, борець проти соціальної неправди – ІІ варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Перший в українській літературі соціально-психологічний роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” був написаний Панасом Мирним у 1875 році, надрукували його в 1880 році в Женеві. В романі подано широку панораму селянського життя пореформених часів – так званого періоду “голодної волі”, коли селянам начебто “дали волю”, та […]...
- ПАНАС МИРНИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?” Тема. ПАНАС МИРНИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ. “ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?” Варіант 1 1. Панаса Мирного в українській літературі вважають… А Романтиком. Б Засновником критичного реалізму. В Майстром-пейзажистом. Г Корифеєм української прози. 2. Панас Мирний народився 13 травня… А 1849 року. Б 1759 року. В 1858 року. Г 1831 р. 3. Батьківщиною Панаса […]...
- Хіба ревуть воли, як ясла повні? – ПАНАС МИРНИЙ Скорочено Частина перша І Польова царівна Було це одного чудового весняного дня. Приязно гріло ясне сонечко, співав жайворонок, сюрчали коники. Хотілося жити й любити. До свого поля йшов парубок років двадцяти, що вирізнявся не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей, в якому відчувалася духовна міць і хижа туга разом. Парубкові здавалося, що його нива, […]...
- Ідейна навантаженість жіночих образів у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – ІІІ варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант Твір Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” за жанром від являється романом. І як будь-який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере […]...
- Хіба ревуть воли, як ясла повні? (дуже стисло/скорочено) – Мирний Панас Роман з народного життя ЧАСТИНА ПЕРША І Польова царівна Надворі вповні розвинулася весна, вся природа буяє. В такий прекрасний весняний день дорогою від села Пісок до Ромодана йшов молодий чоловік. Він із задоволенням розглядає зелену ниву та думає, що праця його потрачена недарма. Тепер і він став справжнім хазяїном. Раптом юнак чує, як недалеко хтось […]...
- Мирний Панас Хіба ревуть воли, як ясла повні? (скорочено) ПАНАС МИРНИЙ (1849-1920) ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ? ЧАСТИНА ПЕРША І Польова царівна Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. З неба линула пісня жайворонка, в траві сюрчали коники. У такий день на серці стихають негоди, хочеться жити й любити. У таку днину до свого поля йшов молодий парубок […]...
- Чому міг би навчити тебе Пилипко? (за оповіданням “Морозенко”) – І варіант – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас І варіант В оповіданні “Морозенко” мова йде про семирічного хлопця Пилипка, який жив разом із матір’ю в злиднях. Коли в хаті скінчується вся їжа, він, незважаючи на лютий мороз і розповіді матері про страшенного Морозенка, вирушає вночі до свого хрещеного батька, бо сподівається, що той дасть йому якоїсь їжі за посипання. Але хлопець […]...