“Моє відкриття нової російської драматургії межі 19 століття”
Історія драми, якщо це не драма тільки для читання, не може бути написана окремо від історії сцени, для якої вона призначалася, а історія сцени за останні п’ятдесят років занадто велика тема, щоб торкатися її у моєму творі.
У другій половині XIX століття на російській сцені панував побут, життя і звичаї тієї чи іншої частини людства. Метою драматурга, як і актора, було, перш за все, відтворення типів сучасного життя. У російській літературі очолив цю школу великий Островський, який між 1850 і 1886 (рік його смерті) роками міг би сказати: “Вітчизняна
Театрами, що найкраще втілювали ідеали побутового реалізму, були імператорські драматичні театри обох столиць, особливо Малий театр у Москві. І актори, і автори того часу зосереджували увагу виключно на типах і вдачі. Драматична побудова була в загоні, і всіх її традиційних аспектів ретельно уникали. Островський, надзвичайно плідний автор, не залишив гідних наступників. Всі драматурги, що слідували за ним, не піднімалися вище другого розряду, і до кінця століття російська драматургія прийшла в стан застою, хоча на сцені продовжували з’являтися першокласні побутові актори і потік побутових
Найпопулярнішими драматургами цієї школи були М. Я. Соловйов (1845-1898), який мав честь співпрацювати з самим Островським в декількох п’єсах; Віктор Крилов (1838-1906), багаторічний завідувач репертуаром Петербурзького імператорського театру; романіст Потапенко та Віктор Рижков, творчість якого прийшлася вже на перші роки двадцятого століття.
Першу революцію в російській драматургії виробили п’єси Чехова і заснування Московського Художнього театру К. С. Станіславським (Алексєєвим) і Володимиром Немировичем-Данченком. Постановка “Чайки” цією трупою ознаменувала початок нової епохи. Принципом Станіславського був нещадний реалізм. Театр був двійником Мейнінгенської трупи і театру Антуан.
Всяку “театральність” і умовність безжалісно виганяли зі сцени; в пошуках реалізму доходили до того, що інший раз змушували акторів говорити, повернувшись спиною до публіки, і замінювали традиційну трапецію сценічної кімнати на “реалістичні” кімнати з прямими кутами. У цьому сенсі Станіславський тільки продовжив і перебільшив стару традицію.
Справжнім його нововведенням було повне підпорядкування актора постановнику і сувора рівність акторів між собою. Це була трупа з одних зірок, або, вірніше, трупа без зірок. Система ця чудово підходила для чеховських п’єс, які теж прибирають “героя” і доводять реалізм до скасування всякого сюжету, перетворюючи п’єсу в серію “шматків життя”. Іншою характерною рисою чеховської драматургії було перенесення головного інтересу з соціальних фактів – типів і вдач – на емоційні факти: психологію і атмосферу.
Але драматична, психологічна та реалістична школа Чехова зберегла панування тільки на короткий час. Це був занадто очевидний тупик, і досконалість, досягнута ідеальною відповідністю актора і драматурга в чеховських постановках Станіславського, була безплідною досконалістю: у нього не було завтрашнього дня. Спроба влити в чеховські форми соціальне значення не принесла плодів, незважаючи на величезний успіх п’єси “На дні” і “Дітей Ванюшина”, проблемної п’єси С. Найдьонова (1868-1922) . До 1910 року чеховський реалізм (але, звичайно, мова не про самі чеховські п’єси) був мертвіше, ніж старий реалізм Островського.
Новий тип реалізму виник в п’єсах Арцибашева, який (під деяким впливом Стріндберга) спробував свої сили в психологічній проблемній драмі і зумів написати кілька досить грубих, але цілком ігрових п’єс. В іншому напрямку пішов Ілля Сургуч, відродивши звичайну психологічну драму XIX століття. У 1914 році чималий успіх мали його “Осінні скрипки”, добре вибудувана психологічна драма на старовинну тему – любовне суперництво між жінкою середніх років і молоденькою дівчиною.
Вона традиційна з архітектури, але сповнена чеховських “атмосферних деталей” (і сценічних ремарок), і кінець у неї типово чеховський, “розмитий”.
У цей же самий час О. М. Толстой писав свої легковажні, відверто мелодраматичні п’єси, де при слабкій конструкції було багато дії. Але всього цього було недостатньо, щоб вдихнути в реалістичну драму нове життя і відродити драматургічну манеру письма. Реалізм був приречений.
Задовго до 1914 р. Станіславський перейшов від ультра реалізму до нової умовності “А ля Гордон Крейг”. Мейєрхольд в 1906 році створив абсолютно нереалістичний театр і почав свій шлях до ще більш видовищної і антилітературної режисури.
Першою антиреалістичною поросллю стали символістські і метафізичні драми в традиційній постановці. Символістські драми Андрєєва (які в 1906-1907 роках не сходили зі сцени), крім того, що це посередня література, на сцені дуже нудні. Це просто молебні у вигляді діалогів, написані поганою прозою. Пізніша андріївська манера, така ж погана літературно, з драматургічною точки зору набагато краще, і той, хто отримує ляпасу, міг б покласти початок розвитку грубої народної мелодрами з метафізичними претензіями.
Але цього не сталося.
Справжні символісти теж не досягли успіху у створенні власної драматургії, та й не дуже старалися. Драми Сологуба, як і драми Гуго фон Гофмансталя – просто збірники ліричної декламації, які треба судити по поетичному значенню окремих пасажів. Значно важливіше і перспективніше були досліди Блока в цьому напрямку. “Балаганчик” (1906) і “Незнайомка” (1907) – шедеври романтичної іронії в традиції Тіка і Гоцці і, будучи поставлені, виявилися прекрасними виставами. “Роза і хрест” (1913) – першокласна романтична трагедія, але все-таки, п’єси Блока – це, насамперед, поезія і вже попутно – драма.
Проте вони залишаються єдиним досягненням російської поетичної драми останнього часу.
Related posts:
- Г. Ібсен – зачинатель “нової” європейської драматургії Тоді, коли в історії світової літератури повною мірою заявила про себе “нова драма” Ібсена, XIX сторіччя тихо конало… На зміну йому приходили нові відносини, що не передбачали спокійного життя. Людина на зламі епох опинилася у вирі соціальних драм і трагедій. Що ж могло допомогти їй витримати? І чи був у неї якийсь захист від ударів […]...
- “Особливості розвитку російської літератури першої половини XX століття і творчість М. Булгакова” Як називають період з 1910 до 1940-х років? Літературознавці називають його першим періодом літератури XX століття або періодом “між війнами”, маючи на увазі Першу та Другу світові війни та різкі зміни й ідеологічне протистояння, які характеризували як політику, економіку, соціальну сферу, так і мистецтво > Які філософські концепції визначили розвиток мистецтва цього періоду? Від початку […]...
- Всесвітня література XX століття: естетичні пошуки та художні відкриття Чи не найважче характеризувати розвиток сучасного літературного процесу. Літературна спадщина більш ранніх епох легше піддається певній класифікації та більш-менш усталеній оцінці, адже вона пройшла перевірку часом. І все ж існують загальні етапи й тенденції розвитку всесвітнього літературного процесу XX століття, які визнає переважна більшість літературознавців і культурологів як в Україні, так і за її межами. […]...
- Ренесансний реалізм у літературі XVII століття – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ. 2. Ренесансний реалізм у літературі XVII століття Ренесансний реалізм продовжував демократичні традиції гуманістів Відродження. Сам термін “ренесансний реалізм” було взято літературознавцями з тією метою, щоб позначити ту частину художнього надбання XVII століття, яка не могла бути віднесеною ані до класицизму, ані до бароко і безпосередньо була пов’язана з ідеями […]...
- Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі I. Виникнення драматичної літератури в Україні. (Драматична література тісно пов’язана з розвитком українського театру, шкільним навчанням. Це були віршові діалоги, які складали викладачі вищих шкіл, тому й називалися шкільними. Основні жанри драматургії давньої української літератури – шкільні драми, інтермедії.) II. Характеристика драматичних творів XVII-XVIII століть. 1. Виникнення […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу […]...
- “Хазяїн” Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Всі знають такі комедії великого драматурга, як “Мартин Бору-ля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основі […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – ІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІІ варіант Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше […]...
- Тема. І. Котляревський. “наталка полтавка” – перший твір нової української драматургії 1. Дія у творі починається… А У Полтаві. Б На Сорочинському ярмарку. В Біля млина на узбережжі Дніпра. Г На селі, що розташоване неподалік від Ворскли. 2. Пісня, яку виконує Наталка, йдучи до річки по воду. А “Віють вітри, віють буйні”. Б “Вітер віє горою”. В “Ой я дівчина Полтавка”. Г “Видно шляхи полтавськії”. 3. […]...
- Відповіді до теми: “Загальна характеристика літератури XІX століття. Реалізм як основний творчий метод” 1. У чому полягає відмітна особливість зарубіжної літератури XІX століття? Кожна історична епоха породжує свій спосіб відбиття дійсності в творчості художників, письменників, музикантів. У 20-30-ті роки XІX ст. у творчості Флобера, Стендаля, Діккенса, Пушкіна зародився і поступово сформувався конкретно-історичний метод, що дістав назву “реалізм”. Потім він став основою творчості таких митців слова, як Л. Толстой, […]...
- “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття “Чим він був для України, дня розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, то він був з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, – так оцінив значення спадщини і діяльності видатного письменника Івана Карпенка-Карого геніальний Франко. Комедію “Хазяїн” недаремно вважають […]...
- Мартин Боруля – мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише […]...
- Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XIX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XІX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого […]...
- Історія російської літератури ХХ століття За останнє десятиліття Історія російської літератури ХХ століття значно збагатилася. Вийшли у світло статті й монографії по поезії “срібного століття”, літературі російського зарубіжжя, по Творчості Е. Замятіна, М. Булгакова, А. Платонова, М. Цветаевой і ін. Набагато гірше обстоит справа з вивченням творчості письменників, які ще недавно становили основу даного навчального курсу. Хвиля нігілізму накочується насамперед […]...
- “Срібне століття” російської поезії Початок XX століття увійшов до історії літератури під красивою назвою “срібне століття”. На цей період припав великий зліт російської культури, що поповнив поезію новими іменами. Початок “срібного століття” прийшовся на 90-і роки XІX століття, його пов’язують із появою таких чудових поетів, як В. Брюсов, І. Анненський, К. Бальмонт. Розквітом цього періоду в російській культурі вважають […]...
- “Срібне століття” російської поезії – Імена, дати, напрямки Микола Гумилев. Багато десятиліть ми були приречені на слухи й домисли про його долю й про життя його, і вуж тим більше про обставини загибелі. У годину, коли він народився, морська міцність Кронштадт була сотрясаема штормом. Стара нянька побачила в цьому своєрідний знак, сказавши, що в народженого “буде бурхливе життя”. І вона виявилася права: пошуки, […]...
- Срібне століття російської поезії Микола Гумільов розстріляний більшовиками. Олександр Блок рано помер з голодному і холодному Петербурзі, не маючи змоги виїхати з країни на лікування. Володимир Маяковський, Марина Цветаева, Сергій Єсенін покінчили життя самогубством. Йосип Мандельштам, Микола Клюев загинули в радянських концтаборах. Анну Ахматову, Бориса Пастернака цькували, звинувачували в буржуазних тенденціях, замовчували їхню творчість. Ці поети однієї з найзагадковіших […]...
- Питання про відносини драматургії Василя Гоголя і драматургії Котляревського Не менш сильним був вплив драматургії Котляревського на дальший розвиток української літератури. Як ми вже побіжно зазначали, сама п’єса ” Наталка Полтавка ” своїм змістом і стилем давала засновки для відходу від бурлеску й переходу до інших напрямів – реалістичного, романтичного, сентиментального. Має рацію автор розділу в “Історії української літератури у восьми томах”, коли зазначає: […]...
- “Загальна характеристика драматургії І. Карпенка-Карого” Відомий драматург, актор, режисер і письменник І. Карпенко-Карий є однією з найвизначніших постатей в українському театральному мистецтві і драматургії. Не менш відомий український митець І. Франко писав про нього: “Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя. Се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – І варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Іван Карпенко-Карий-одна з визначних постатей в українській дожовтневій літературі, українській драматургії. Продовжуючи традиції Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, він з великою викривальною силою показує типові явища доби розвитку капіталізму в Україні, викриває хижацьку суть сільської буржуазії. В основу п’єси “Хазяїн” (1900 р.) покладені реальні факти капіталістичної […]...
- Мистецтво створення характеру. (По одному з добутків російської літератури XIX століття – А. С. Пушкін. “Кам’яний гість”) Традиційний Дон Жуан із самого початку був протипоставлений усьому світу. Пушкінський Дон Гуан на початку трагедії – плоть від плоті свого миру й живе в повній згоді з ним. Недарма в Мадриді на кожному перехресті з ним може зустрітися “…свій же брат, нахабний кавалер, зі шпагою під пахвою й у плащі”. Дон Гуан поводиться в […]...
- “Хазяїн” І. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української літератури XIX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Проблему “стяжання для стяжання!” Карпенко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, що відбувалися […]...
- “Хазяїн” X. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття І. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ… ” (Симон Петлюра). І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української драматичної літератури. Межі об’єктів […]...
- Еволюція теми волі в російської поезії початку xix століття Тема волі за всіх часів займала значне місце в поетичній творчості. Я думаю, це відбувається через те, що воля є природний прояв людської душі, а поет завжди виступає дослідником внутрішнього життя людини. Але ніяка інша тема віршів не зв’язана так з епохою, у якій живе поет, із судженнями й думками, які він розділяє. Тому, задавшись […]...
- Роль антитези в одному з добутків російської літератури XX століття Відомо, що термін “антитеза” відбувся від грецького слова “протилежність”. Це стилістична фігура, заснована на різкому протиставленні образів і понять. Для письменників дев’ятнадцятого століття був істотний сам факт зміни одних антитез іншими, що знаменує зрушення у свідомості письменника, хоча сама значеннєва контрастність не усувається. Сучасна Література користується антитезою більш витончено. Повернемося до роману. Матера – це […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття Чим визначається цінність літературного твору? Мабуть, тими загальнолюдськими цінностями, які автор у досконалій художній формі показує читачеві і примушує його замислитися. А ще тим естетичним задоволенням, що одержує людина при спілкуванні зі Словом митця. Такий справжній витвір мистецтва подарував нам І. Карпенко-Карий. Хоч його “Хазяїн” – сатирична комедія, чітко видно прагнення драматурга підвести читача до […]...
- Розвиток драматургії Розвиток драматургії Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями – студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма “Володимир” Феофана Прокоповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Воскресіння мертвих” Георгія Кониського. У драмі “Володимир” розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у “Милості Божій” прославляється Богдан Хмельницький, а […]...
- Прийом антитези в одному з добутків російської літератури XIX століття У літературі під антитезою мають на увазі художній прийом, що припускає різко виражене протиставлення яких-небудь понять або явищ. Антитеза стає одним із провідних засобів у побудові добутку А. С. Пушкіна ” Капітанська дочка “. Протиставлення звучить уже в самій назві роману. Наголос як би падає на слово “дочка”, зміст якого набудовує на заспокійливий лад. Імовірно, […]...
- “Революція виявляє й висоту людської природи, і винищування духовних цінностей” Н. А. Бердяєв {по одному або декількох добутках російської літератури XX століття) Війна – це завжди трагедія. А якщо вона пролягла через долі твоїх співвітчизників і зробила їхнього ворогамі – трагедія подвійно. Теперішній громадянин, обладающий талантом, почуттям патріотизму, не міг залишатися осторонь від подій. Таким відчував себе кожний пісатель, волею долі дієприкметниковий до революції й Гражданской війні. Часто історія захоплювала у вир війни юних громадян своєї країни, […]...
- (Ф. М. Достоєвський). (По одному з добутків російської літератури XIX століття.) “Що краще – істина або жаль?” Людина – от правда! Треба поважати людини! М. Горький Навряд чи хтось стане сперечатися, що Горький – гуманіст і великий письменник, що пройшов більшу школу життя. Його добутки написані не на догоду читаючій публіці – у них відбиті правда життя, увага й любов кчеловеку. И с повним правом це […]...
- Оглядові теми по добутках російської літератури XX століття Писати на історичну тему дуже складно. Справа в тому, що завдання автора в цьому випадку – донести й викласти перед читачем те, чому той не був свідком, тому цей автор повинен мати величезне почуття відповідальності за те, що він написав. Почуття це з’являється звичайно в тому випадку, якщо він був учасником описаних їм подій. У […]...
- Прийоми комічного і їхня роль в одному з добутків російської літератури XIX століття Прийоми комічного і їхня роль в одному з добутків російської літератури XIX століття Відкриємо тлумачний словник Даля: ” Комізм – смішне, забавне, потішне в події або в співвідношеннях людей; гумор, гострота”. В основі комічного завжди лежить якась невідповідність, порушення правильних пропорцій. Ця невідповідність може бути на язиковому рівні (алогізми, нісенітниці, застереження, імітація дефекту мови, акцнта, […]...
- Пошуки нового героя в російської поезії ХХ століття Цей заголовок реалізується в тематичному різноманітті складову книгу віршів, у широті їхньої географії: Ладога, Фінляндія, Естонія, Вірменія, Азія, Ленінград. Поезія знаходить героя, що вводить її в зовсім небувалий, новий для неї мир будівництв, технічного прогресу, боротьби з відсталим побутом, перетворення природи По-іншому, чим у пролеткультовской музі, зазвучала в реконструктивній поезії “пісня заліза”, Музика машин, що […]...
- Проблеми екології в одному з добутків російської літератури XX століття “Прощання із Запеклої” – книга про те, що взаємини людини й землі – проблема не звичайна, а глибоко моральна. Не випадково слова “Батьківщина”, “народ”, “джерело”, “природа” – одного кореня. У повісті образ Батьківщини незмінно пов’язаний з образом рідної землі. Матера – це й острів, і древня деревенька з такою же назвою. І все це повинне […]...
- Образ міста в одному з добутків російської літератури XIX століття …Розлетиться… гнилий, склизлый місто, підніметься з туманом і зникне, як дим, і залишиться Фінське болото, а посередині його, мабуть, для вроди, бронзовий вершник… Ф. М. Достоєвський Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – один з найбільших добутків світової літератури, ” роман-трагедія”, як писали про нього критики. Мир “Злочину й покарання” – це мир Петербурга. […]...
- Новаторство драматургії Г. Ібсена (за драмою “Ляльковий дім”) Генрік Ібсен – великий норвезький драматург, творець нової соціально-психологічної драми. Перші його п’єси були написані в національно-романтичному дусі. Головною темою була боротьба Норвегії за незалежність і уславлення її героїчного минулого. Та згодом Ібсен відходить від героїчних оповідей і звертається в більшості своїх п’єс до сучасності, її проблем, її Характерів. Так з’явилася драма “Ляльковий дім” – […]...
- Розкрийте особливості взаємодії реалізму і романтизму. Проаналізуйте різновиди роману в літературі XIX століття, дайте їх загальну характеристику. Визначте національну специфіку романів ХІХ століття Розкрийте особливості взаємодії реалізму і романтизму. Проаналізуйте різновиди роману в літературі XIX століття, дайте їх загальну характеристику. Визначте національну специфіку романів ХІХ століття. Два ведущих лит. направления лит-ры 19 в. – романтизм и реализм. Романтизм – лит. направ., для которого характерен экстатический метод худ. усвоенияи отражения действительности, главными явл. чувства человека, реализм больше уделяет внимание […]...
- Традиційне й новаторське в одному з добутків російської літератури XIX століття. (А. С. Пушкін “Заметіль”) Сюжет також являє собою розроблену схему добутку на противагу фабулі, що є схемою подій. Відзначимо два найбільш істотні моменти в сюжеті “Заметілі”: А) За рахунок “фігури умовчання” у новелі створюється “таємнича ситуація”: до самої розв’язки не відомо, що довідався Володимира надворі священика (“Яка звістка очікувала його!” Яке ж? Умовчання…), який секрет “напівбожевільного листа”, отриманого родителями […]...