ПОЕТИЗМИ
Поетизмами називаються слова, уживані майже виключно в мові поетичних творів і дуже рідко за їхніми межами: “Мова є одність. Але пам’ятай, о, поете: як в домі, // В одності мови чіткий поділ на поверхи є. // Поверхи, отже, назвімо: є мова, щоденних взаємин, // Мова науки і є вповні відмінна від них // Мова поезії. Маєш її притаманність плекати…”, – писав М. Зеров у вірші “Поетична мова”.
Художня функція таких слів полягає в тому, що вони посилюють патетику вірша, його піднесений, урочистий пафос або ж, навпаки, пом’якшують та інтимізують
1) Старослов’янізмів, таких як – десниця, чоло, злото, вуста та інші. Наприклад: “На скронях та пооране чоло” (Є. Маланюк); “До мене схилила чоло” (Є. Плужник); “без сонця до мого чола” (В. Барка); “А смертю роздерті уста!” (Є.
Маланюк); “Тим криком, що горить в кривавім стиску уст” (Є. Маланюк); “Безкровними, беззвучними устами” (М. Зеров); “І сухі тривогою уста” (О.
Ольжич); “Щоб ти, найміцніший, сперся,
2) Індивідуально-авторських неологізмів, що є свого роду поетичною цитатою, таких як – синь, осяйний, криця, голубінь, блакить, далечінь і т. д. Наприклад: “Слово, чому ти не твердая криця” (Леся Українка); “Як іскра, що рождають криця й кремінь” (Є. Маланюк); “Не хліб і мед слов’янства – криця! кріс!” (Є. Маланюк); “Вони лишилися, як криця” (Є. Маланюк); “Не зірвуться слова, гартовані, як криця” (О. Теліга); “а в очах – морозяна блакить” (О.
Ольжич); “А дні пливуть – мелодія в блакить” (Є. Маланюк); “І налились блакиттю вже на нім” (Б.-І. Антонич); “рветься запалить срібний мармур хмар // та блискучу блакить” (В. Барка); “але вже і неба синь безконечна” (В.
Стельмах); “й линя її весела синь” (Є. Маланюк);
3) Народнопісенних зворотів – найчастіше прийомів, що утворюють слова ласки, пестощів або, навпаки, зневаги, які набувають свого експресивно-емоційного забарвлення не в кореневому значенні, а завдяки різним суфіксам: човник, тихесенький, дідуган, носище, вовчисько, їстоньки, спатоньки і т. д. Наприклад: “Ой гай, мати, ой гай, мати, // Ой гай зелененький… // Ой поїхав з України // Козак молоденький” (народна пісня); “Йваночку // свічечко // червона калинонько // козацька вродо // ой молюсь за вас // ой росинкою раннюю // неславою солоною// ой барвіночком // тай втішиться // серденько соборове // не вражеє злеє” (С. Сапеляк); “З якого ти саду, чудовая роже? // Тебе й морозище зв’ялити не може!” (А. Кримський).
Related posts:
- Євген Маланюк – Ода до прийдешнього ЄВГЕН МАЛАНЮК ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета… Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром – біла тризна, Сніг сліпить, вирує рівнина,- То встає озимина […]...
- Олена Теліга – П’ятнадцята осінь П’ЯТНАДЦЯТА ОСІНЬ Ростиславові Д. Чи ця вечірня непрозора синь, Далекий дим, чи вогник папіроси, Чи черевики мокрі від роси – Щось нагадало неповторну осінь. . . . Похмурий ліс у вересневім сні Зітхає тяжко. Мов вогнисті птиці, Над ним літають зорі навісні, А він галуззям хоче відхреститься. Тріщить багаття. Полум’ям їдким Заслало очі. Чи мене […]...
- Гарасевич Андрій Смерть Калнишевського І Нависло небо оливом похмурим… Земля затвердла на холодну крицю. І вихор виє – ранена вовчиця – І треться з зойком об холодні мури… Тут день мов ніч… Невиразні контури… Холодне сонце, мов стріла, промчиться І знову тоне світ в сніговій бурі, Щоб в чорній ночі заховати лиця… А в келії, карбованій літами, Лягає тінь… […]...
- Сонет 267 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого […]...
- Скорочено – БЛАКИТЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ 11 КЛАС СТЕФАН МАЛЛАРМЕ БЛАКИТЬ Блакить, одвічна блесть, в іронії священній, Ясна, прозоріша за квітів томну лінь, Поета, що клене безсило власний геній, Жене безплідною пустелею болінь. Біжу сліпма: вона в порожню душу хоче Мені загнати свій пронизливий докір. Куди втекти? Яку з твоїх громадь, о ноче, Затулить хоч на мить її убивчий зір? Тумане, […]...
- Скорочено – ДАР ПОЕЗІЇ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ 11 КЛАС СТЕФАН МАЛЛАРМЕ ДАР ПОЕЗІЇ Тобі мій дар: дитя нічної Ідумеї1! Крізь шиби, де мороз різьбив тонкі лілеї, 1 Ідумея – історична область в Палестині, в кабалістиці – місце проживання людей-потвор, створених до Адама. Крізь вікон аромат з одзолотілим склом, Чорніючи, блідим, скривавленим крилом У лампу ангельську ударило світання. Тріумф! І тільки-но реліквія остання […]...
- Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито – сито). М. використовується у точному римуванні: Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер. Що ми загинем, яко обри, […]...
- Блакить мою душу обвіяла – ПАВЛО ТИЧИНА Скорочено Блакить мою душу обвіяла. Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля Добридень тобі, Україно моя! Коментар Скажи вранці світові “Добридень!” – і будуть добрими твій день, твоє життя. Поглянь навкруги, як гарно світить сонце, як […]...
- Євген Маланюк – Уривок з поеми ЄВГЕН МАЛАНЮК УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть […]...
- Мова-посередник Мова-посередник – мова, що стала проміжною ланкою у поширенні оригінального літературного твору. Нині М.-п. вважаються розповсюджені європейські мови ( Англійська, німецька, французька), якими переважна більшість перекладів виконується вперше. Наприклад, М.-п. для Лесі Українки у перекладі гімнів “Рігведи”, написаних санскритом, – німецька; І. Франко, перекладаючи індійські легенди з “Махабгарати”, також користувався німецьким посередником; П. Куліш, намагаючись […]...
- Микита Годованець – Ведмідь і гадюка ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА Якось, неначе на біду, Підпилий Садівник в саду Чвала охлялою ходою. З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою. – Ведмедику! Наліг на мене сон. За сон віддам мільйон. Боротись з ним немає змоги. Дрімота хилить голову мою… – Лягай! Поспи!-говорить Клишоногий.- А я… на варті постою.- За хвильку Садівник на моріжку хропів, […]...
- Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка (І варіант) Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця – величезна і страшна, особливо коли не за. власним бажанням ти покинув свій […]...
- Образ батьківщини у творчості Євгена Маланюка (1 варіант) Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця – величезна і страшна, особливо коли не за власним бажанням ти покинув свій […]...
- Олександр Олесь – Рідна мова в рідній школі! ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна мова! рідна мова! Що в єдине нас злива, – Перші матері слова, Перша пісня колискова, Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твій, І в вітчизні дорогій Говоритимем чужою?! Краще нам німими стати, […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, […]...
- Редиф Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі. Застосований у першому бейті, Р. без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком: Днів, що з друзями […]...
- АНТОНОМАЗІЯ Антономазією (грец. &;#940;&;#957;&;#964;&;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#945;&;#963;&;#943;&;#945;, від &;#940;&;#957;&;#964;&;#959;&;#957;&;#959;&;#956;&;#940;&;#958;ω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії грунтується на тому, що “власне ім’я, найчастіше ім’я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфо-логізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: […]...
- Тарабарська мова Тарабарська мова (від рос. тарабарить – теревенити) – незрозуміла комусь мова; бурсацький, лірницький, єврейсько-купецький, злодійський жаргони. В Україні XVIII – початку XIX ст. Т. м. користувалися бурсаки. їхня мова створювалася на основі спеціальної перестановки (метатези) звуків, складів і коренів сусідніх або близьких одне від одного сліз з метою зробити висловлювання незрозумілим для сторонніх людей. Зразком […]...
- Заперечне порівняння Заперечне порівняння – одна з форм порівняння, коли предмети чи явища не уподібнюються, а протиставляються (часто при вживанні заперечної частки “не”), пояснюючи одне одного. Поширене в народній пісні: Ой з-за гори чорна хмара, Мов хвиля, іде. То ж не хмара – Запорожців Богуня веде. Широко застосовується З. п. і в художній літературі, зокрема в ліриці, […]...
- Зброя – слово – крилаті вирази Зброя – слово Вислів пов’язаний з поезією Лесі Українки “Слово, чому ти не твердая криця” (1896): Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Широко цитується (особливо у тих випадках, коли йдеться про роль поезії в житті суспільства, місце митця в ньому). […]...
- Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Євген Маланюк (1897-1968) – один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизняної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім – старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після занепаду УНР 1920-го із тисячами таких, як сам, подався в еміграцію. […]...
- Кінетична мова Кінетична мова (грецьк. kinetikos – той, що належить до руху, рухає) – спілкування за допомогою жестів рук, рухів тіла, міміки (інша назва – мова жестів). К. м. використовується у таких випадках: 1) глухонімими та сліпо-глухонімими. Існують спеціальна мова жестів, кодифікована, структурно незалежна від звукових мов, а також спонтанні системи спілкування за допомогою жестів, які складаються […]...
- Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та ін., І V зорієнтованих на потенціювання мелодійних можливостей фоніки “у ліриці. Особливо якості П. виявилися у доробку раннього П. Тичини, […]...
- Твір на тему: “Автопортрет” Т. Г. Шевченка (1840-1841) (твір-опис за картиною) (1 варіант) Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя. Увагу привертають очі. Це […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (1 варіант) Євген Маланюк – один з найпомітніших українських поетів XX століття. Все його життя було присвячене боротьбі за незалежність українського народу: спочатку брав активну участь у побудові Української Народної Республіки (від відомий як учасник визвольної боротьби 1917-1921 років), а далі, після її поразки, почав писати вірші. Євген Маланюк розумів нищівну силу слова, тому взявся за перо […]...
- Крилаі вирази, вислови, цитати, які когут бути у творах ПРО БАТЬКІВЩИНУ ТА ПАТРІОТИЗМ. ПРО РІДНУ МОВУ, УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ. Будь-чий патріотизм доводиться не словом, а ділом. В. Бєлінський. Хто не належить своїй вітчизні, той не належить і людству. В. Бєлінський. Де люблять нас – лиш там оселя рідна. Дж. Г. Байрон. Пісня, яку співає мати біля колиски, супроводжує людину все її життя, до труни. Генрі […]...
- Арго Арго (франц. argot – жаргон) – І. Соціальний різновид мови, який характеризується вузькопрофесійною або своєрідно освоєною загальновживаною лексикою, що має елементи умовності, штучності і “таємничості”. А. існує на базі загальнонародної мови, зокрема її граматики, але використовує слова з інших мов, діалектів та штучно створені; відрізняється деякими граматичними формами та окремими особливостями вимови. А. – мова […]...
- Біографія Євгена Маланюка Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Новоархангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацько-чумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова. 1914 року Є. Маланюк закінчив земське реальне училище в Єлисаветграді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з початку світової війни став слухачем військової школи в Києві. У січні 1916 […]...
- Богдан Лепкий – Час рікою пливе ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ Час рікою пливе… Я побачив тебе На проході в міськім огороді. І дивився, дивив, Довго очі трудив, Бо пізнати чомусь було годі. Та ж стать рівна, струнка, Та ж голівка мала, Очі сиві палкі, говірливі, Лиш уста мов не ті, Мов чужі, не твої, Маломовні, сумні, нещасливі. Ті дрібонькі уста, Що мов […]...
- Поет своєї епохи (Є. Маланюк) А я мушу незморено-просто – Смолоскипом Тобі Одній, Я – кривавих шляхів апостол В голубі невечірні дні. (“Біографія”, Є. Маланюк) Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. . Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та вимагає від читача неабияких знань […]...
- Аналіз “Стилет чи стилос?” Вірш “Стилет чи стилос?..” (1924) дав назву першій збірці поета. Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу наближення його до ідеалу, до Бога? Ці дві настанови символізують у вірші взяті з давнини образи – стилет і […]...
- Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети (Є. Маланюк) Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети (Є. Маланюк) Євген Маланюк… Знайоме і незнайоме ім’я. Знайоме – бо відкриваємо для себе його творчість, а незнайоме – бо півстоліття був забутий митець своєю Україною, її нащадками. Ми відкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за українську державу, митця, який все своє життя роздумував над […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- “Ой, яка чудова українська мова!” – IІ варіант 6 клас II варіант Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почуєш! Т. Шевченко Кожен народ має свою мову, своє письменність. А кожна мова має притаманні лише їй риси. Відомо, що українська мова за мелодійністю посідає друге місце між європейськими мовами, поступаючись лише італійській. […]...
- У НЕВІДОМУ ПУТЬ – ІВАН ЛИПА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу ІВАН ЛИПА У НЕВІДОМУ ПУТЬ Черепаха з’явилась на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли, вдоволена, грілася проти сонця, – усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, […]...
- Іван Липа – У невідому путь Іван Липа У невідому путь Черепаха з’явилася на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли вдоволена, грілася проти сонця, – усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. Там […]...
- Антономазія Антономазія (грецьк. antonomddzo – перейменування) – поетичний троп, який вживається у непрямому, часто метонімічному називанні літературного персонажа або зображуваного явища іменем міфічного чи літературного героя. Типовий приклад А. з поезії О. Влизька: … хочу вірити, Що от Надійде знов Любити працю \ Новий ліричний Гесіод! Іноді антономазійний образ, перебираючи на себе властивості іншого предмета, набуває […]...
- Архаїзми Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. До А. відносять історизми (частина слів, витіснена з […]...
- “Образи у творах Євгена Маланюка” Найбільшою проблемою для України є її діти. Тому наступним важливим мотивом для Євгена Маланюка стає мотив кволої нації, нації, не здатної стати ланкою, що з’єднувала б Бога і Україну. Цей мотив проходить через велику кількість віршів. Так само, як рідко зустрічаємо у творах поета слово “Україна”, так же рідко зустрічаємо “українець”. Десь мудрим сном в […]...
- Твір на тему: “Образи у творах Євгена Маланюка” Найбільшою проблемою для України є її діти. Тому наступним важливим мотивом для Євгена Маланюка стає мотив кволої нації, нації, не здатної стати ланкою, що з’єднувала б Бога і Україну. Цей мотив проходить через велику кількість віршів. Так само, як рідко зустрічаємо у творах поета слово “Україна”, так же рідко зустрічаємо “українець”. Десь мудрим сном в […]...