Євген Маланюк – Уривок з поеми

ЄВГЕН МАЛАНЮК УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака,

Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо,

Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних,

Що під гармати революцій Уміли кинуть п’яний сміх В скривавлене обличчя – муці. Чия залізна голова І з-під катівської сокири

Жбурляла в чернь такі слова, Що їй мороз ішов за шкіру. Хто в дикий вихор гопака Втіляв життя назустріч

степу,

Й чия упевнена рука Зміцняла сивого Мазепу. Коли ж в батуринськім огні

Держава рухнула, тоді-то Вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти!

Хай згинуло, хай загуло – Вони лишилися, як криця! І жадний примус, жадне зло Їх не примусило скоритьсяі Херсонські прерії – мов Січ, А кобзарем – херсонський вітер, І рідним був одразу клич: – Вставайте! Кайдани порвіте!

Бо ж там тече козацький Буг Й – не раз червоная – Синюха, А я там весен вербний пух І дух землі – з дитинства нюхав.

Як не калічила Москва, Не спокушав її розгон той – Та враз підвівсь, і запалав, І з серця кров’ю крикнув Гонта. …

Даремно, вороже, радій – Не паралітик і не лірник Народ мій – в гураган подій Жбурне тобою ще, невірний! Ще засилатимеш, на жаль,

До Києва послів московських – І по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько. 5.6 1924


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Євген Маланюк – Уривок з поеми