ПРОСВІТА
“ПРОСВІТА” – масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу.
Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин.
Відкриття читань, книгодрукування – основний напрям діяльності “Просвіти”. Перші видання – “Зоря”
З ініціативи просвітян влаштовувалися музично-декламаторські вечори, вечорниці. “Просвіта” очолила культурне й громадське життя українців Галичини.
З часом починають виникати районні відділи (філії), засновуються бібліотеки-читальні в інших містах і селах Галичини, збільшується кількість популярних видань, альманахів, газет. Особливо користувався попитом “Народний
Було видано “Історію Руси” (1870 – 1884) І. Нечуя-Левицького та О. Барвінського, “Географію Руси” (1887), вибрані твори Т. Шевченка, популярні перекази про видатних діячів української культури, український молитовник (1878).
Своєю діяльністю “Просвіта” підтримувала й активізувала кооперативний рух у Галичині.
З початку XX ст. “Просвіти” організовуються у Східній Україні. В травні 1906 р. засновано “Просвіту” ім. Т. Шевченка в Кисні (голова Б. Грінченко).
Засновуються організації “Просвіти” в інших містах – Полтаві, Миколаєві, Кам’янці-Подільському, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Житомирі, Могилеві-Подільському, а також у містах найбільшого скупчення українців: Мінську, Баку, Владивостоці. Керівниками “Просвіти” у різних містах були М. Коцюбинський, Леся Українка, Д. Яворницький та ін.
1909 р. у Львові відбувся перший просвітньо-економічний конгрес, у якому взяли участь просвітяни Західної і Східної України. З перемогою радянської влади просвітницький рух було заборонено.
1905 р. в період першої хвилі еміграції українців за кордон (1895 – 1914) у Вінніпезі засновується товариство “Просвіта”, яке проводить велику культурницьку діяльність: організовуються рідна школа, лекції, аматорські вистави, відкривається бібліотека. Ця “Просвіта” дає поштовх виникненню інших українських організацій, які стають видавничими товариствами (“Гомін України”, “Добра книжка”, “Євшан-зілля”, “Нові дні”), видавничими спілками (“Новий шлях”, “Тризуб”, “Українські вісті”).
Просвітницький рух щириться в Аргентині, Бразилії, Уругваї. Після Першої світової війни виникають просвітницькі товариства в Європі (Загреб, Прага, Берлін, Париж та ін.).
У наш час (після утворення 1989 р. товариства Української мови ім. Т. Г. Шевченка) “Просвіта” відродилася і відіграє значну роль у формуванні державницької свідомості українського народу.
Літ.: Дорошенко В. “Просвіта” та її існування й праця. Філадельфія, 1959; Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (XIX – перша третина XX ст.). К., 1992; Євселевський Л., Фарина С. “Просвіта” в Наддніпрянській Україні: Історичний нарис.
К., 1993; Нарис історії “Просвіти”. Львів; Краків; Париж, 1993; Копиленко Н. Київська “Просвіта” (1906 – 1910) //Дивослово. 1994. № 1.
Р. Мовчан
Related posts:
- Календар Календар (лат. calendarium – боргова книжка) – 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний К. – таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов’язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський К. (старий стиль) співіснував з […]...
- Народовці “Народовці” – представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців. “Народовський” рух виник у Галичині на поч. 60-х XIX ст. на противагу “москвофільському” і для розв’язання українських культурно-освітніх, а згодом політичних проблем. Діяльність “Н.” зосереджувалася навколо видань “Вечорниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” і спрямовувалась на […]...
- ПАВЛО МОВЧАН Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури […]...
- РУСЬКА БЕСІДА “РУСЬКА БЕСІДА” – українська громадська культурно-освітня організація на Буковині. Заснована 26 січня 1869 р. з метою представництва та охорони прав українців під румунською владою. Перший голова – О. В. Продан, найвизначніші діячі – С. Воробкевич, О. Калужняцький, Є. Пігуляк, О. Поповичі, М. Івашко. Мала друкований орган – журнал “Буковинська Зоря” (1870-1871). З 1880 р. філії […]...
- Твір на тему Шевченко У кожного народу є свій герой-митець. Той, хто зміг прославити батьківщину серед інших народів, стати її символом та духовним наставником. Така постать є і в українців, це – великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літератури. Його художня спадщина увійшла в скарбницю світової літератури. За життя поет зазнав багатьох поневірянь, виріс у […]...
- БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – […]...
- ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН (21.12.1861, с. Перешори, тепер Херсонської обл. – 20.06.1929, Прага, похований у с. Подєбради) – громадський діяч і меценат. Походив з козацького роду. Навчався в Одеській гімназії (1870 – 1875), згодом – у Єлисаветградському Вищому земському реальному училищі (1875 – 1890), Харківському університеті. Переслідувався як член драгомановського гуртка, в 1885- 1890 рр. перебував під […]...
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з історії літератури (Центральний державний архів-музей літератури І мистецтва м. Києва, відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, відділ […]...
- Нам треба голосу Тараса – І варіант 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І варіант Не поет – бо це до болю мало, Не трибун – бо це лиш рупор має, І вже менш за все – “Кобзар Тарас” – Він, ким зайнялось і запалало. Є. Маланюк Шевченка ми називаємо основоположником нової української літератури та мови. Для нього омріяним було таке суспільство, […]...
- Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – […]...
- Роздуми Шевченка про власну долю та долю України в поезії “Мені однаково, чи буду… “ Роздуми Шевченка про власну долю та долю України В поезії “Мені однаково, чи буду… “ Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію “Мені однаково, чи буду… “, тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового […]...
- “Нам треба голосу Тараса” (1 варіант) Не поет – бо це до болю мало, Не трибун – бо це лиш рупор має, І вже менш за все – “Кобзар Тарас” Він, ким зайнялось і запалало. Є. Маланюк Шевченка ми називаємо основоположником нової української літератури та мови. Для нього омріяним було таке суспільство, де: … І на оновленій землі Врага не буде, […]...
- Розвага “Розвага” – “часопис для полонених українців-воїнів” царської армії, які перебували в австрійському військовому таборі у Фрайштаті. Виходив у 1915-17. Видавець – гурток прихильників “Союзу визволення України”. Часопис передруковував твори Т. Шевченка (“Заповіт”), Ю. Федьковича (“Дезертир”), О. Колесси (“Смерть гетьмана Павлюка”), Б. Лепкого (“На святвечір”), В. Самійленка (“На печі”) та ін. Номер за 15 серпня 1916 […]...
- Твір на тему: Наша історико-культурна спадщина Наша історико-культурна спадщина Так історично склалося, що після татаро-монгольської навали український народ постійно перебував під економічним, політичним і національним гнітом то Польсько-Литовської, то Австро-Угорської, то Російської держав. Іноземне ярмо намагалось знищити самостійність, державність і навіть саму назву “Україна”. Особливо жорстокою була русифікація, що протягом трьох століть намагалась переконати нас, що ми – “малороси”, тобто майже […]...
- Вибір декламацій для руських селян і міщан “Вибір декламацій для руських селян і міщан” – антологічна збірка поезій, укладена І. Франком і видана товариством “Просвіта” у Львові 1902. Містить твори Т. Шевченка (“Гамалія”), І. Франка (“Вічне життя”, “Великдень 1848р.” – уривок з поеми “Панські жарти”), Ю. Федьковича (“Пречиста Діво, радуйся, Маріє”), К. Устияновича (“Великдень”), Б. Грінченка (“Хлібороб”), М. Старицького (“До молодіжи”), М. […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Наша історико-культурна спадщина Так історично склалося, що після татаро-монгольської навали український народ постійно перебував під економічним, політичним і національним гнітом то Польсько-Литовської, то Австро-Угорської, то Російської держав. Іноземне ярмо намагалось знищити самостійність, державність і навіть саму назву “Україна”. Особливо жорстокою була русифікація, що протягом трьох століть намагалась переконати нас, що ми – “малороси”, тобто майже росіяни, але нижче […]...
- ТАРАСЮК ГАЛИНА ГАЛИНА ТАРАСЮК – поет, прозаїк, критик, публіцист, перекладач. Народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області. 1968 року переїхала на Буковину. Закінчила філологічний факультет Чернівецького Державного університету. Жила і працювала в Чернівцях – в обласних та міських газетах, на телебаченні, в Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича. У 90-х була організатором Товариства […]...
- ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН (24.12.1844, с. Хишевичі, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 18.02.1885, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) – мовознавець, фольклорист, педагог і громадський діяч. Народився в сім’ї греко-католицького священика. Середню освіту здобув у гімназії м. Бережани на Тернопільщині, вищу – на філософському факультеті Львівського університету (1869). У 1870 – 1871 рр. обіймав посаду суплента (помічника вчителя), […]...
- Я – українець і горжуся цим! Я щасливий, що довелося народитися в Україні – країні зі славною історією, багатою культурою. Виникнення українського етносу вчені відносять до IV ст. нашої ери, а існування народності як демократичної спільності припадає на IX ст. Для процесу утворення української народності вагомими були спільні риси характеру українців – волелюбність, відвага, ненависть до всіляких гнобителів, патріотизм, музикальність, гострий […]...
- Твір на тему: “…Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…” В найважчі моменти в житті українського народу, в житті нашої держави, коли могутні, деспотично-жорстокі імперії розділили Україну між собою й методично знищували нашу волю, звичаї, дух народний та прагнули за будь-яку ціну стерти нашу націю з лиця землі, з’явився Шевченко. Його поезія стала натхненням для всіх тих українців, що не могли звестись із колін, усіх […]...
- Перший президент незалежної України – Михайло Грушевський Кожна історична постать нерозривно пов’язана зі своєю епохою. Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, найвидатніший історик і вчений, інтелектуал зі світовим ім’ям – жив і діяв на Україні. Народився він 17 вересня 1866 р. в м. Холм у сім’ї педагога-славіста. Походив із давньої (відомої з XVIII ст.) родини священиків Грушів. Доля відвела йому 34 […]...
- Боротьба І. Франка за єдину українську літературну мову Боротьба І. Франка за єдину українську літературну мову Комплекс питань щодо мови й нації в аспекті світобачення Франка розглядаємо на тлі тих національно-мовленевих процесів, що були характерні для України наприкінці XIX ст. На початку літературної діяльності Франка у Східній Україні вже було закладено міцні основи української літературної мови. У Галичині ж точилася “азбучна війна” між […]...
- Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
- Твір на тему: “Пам’ятник моєму улюбленому письменнику” Хіба може бути у щирого українця інший улюблений письменник, крім Тараса Григоровича Шевченка? Насправді, це цілком можливо. Люди володіють різними смаками, уподобаннями, інтересами і всім подібним. Тому люди люблять різні твори і книги, відповідно, і улюблені письменники в них дуже різні. Втім, якщо йдеться особисто про мене, то я віддаю перевагу саме Тарасу Шевченку. Ця […]...
- “Пам’ятник моєму улюбленому письменнику” Хіба може бути у щирого українця інший улюблений письменник, крім Тараса Григоровича Шевченка? Насправді, це цілком можливо. Люди володіють різними смаками, уподобаннями, інтересами і всім подібним. Тому люди люблять різні твори і книги, відповідно, і улюблені письменники в них дуже різні. Втім, якщо йдеться особисто про мене, то я віддаю перевагу саме Тарасу Шевченку. Ця […]...
- Невмируще слово Шевченка В історії кожного народу є імена які становлять його гордість, славу і велич. Саме таким для України є безсмертний геній Тарас Григорович Шевченко – такий великий, що більше і бути не можна. До пророчих слів Шевченка так ніхто і не піднявся. Він борець за правду і свободу, він символ віри і справедливості, приклад любові до […]...
- СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог. Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській […]...
- Лівицька-Холодна Наталя – Біографія Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязєв Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах – закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет. Досить швидко зближається з іншими поетами […]...
- “Я європеєць” В останні роки взаємовідносини між Україною і Литвою значно покращились, адже ці дві країни мають одне й те ж прагнення – стати повноправним членом Європейського суспільства. Ще багато чого потрібно зробити, щоб завоювати ім’я європейських країн, але вже зараз я відчуваю себе справжнім європейцем. Адже за декілька останніх років суттєво змінилося наше суспільство, змінилися закони, […]...
- Твір на тему: “Я європеєць” В останні роки взаємовідносини між Україною і Литвою значно покращились, адже ці дві країни мають одне й те ж прагнення – стати повноправним членом Європейського суспільства. Ще багато чого потрібно зробити, щоб завоювати ім’я європейських країн, але вже зараз я відчуваю себе справжнім європейцем. Адже за декілька останніх років суттєво змінилося наше суспільство, змінилися закони, […]...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з української геральдики, сфрагістики (наука, яка […]...
- Скорочено – МОЛИТВА Слова О. Кониського Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світла промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Молимось, Боже єдиний: Нам Україну храни, Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни! Дай йому волю, дай йому долю, Дай […]...
- Правда “Правда” – журнал, виходив у Львові (1867-98) з певними перервами, представляв ідеологію народовського руху, постаючи як “письмо наукове і літературне” або як “місячник політики, науки і письменства”. Спершу (1867-70) його редакцію очолювали Л. Лукашевич, І. Микита й А. Вахнянин, а до складу входили Є. Згарський, М. Коссак, В. Лучаківський, О. Партицький, К. Сушкевич. Хоч вони […]...
- БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) – громадський і політичний діяч, журналіст. Походив зі священицької родини. Світогляд формувався під впливом польського позитивізму й соціального демократизму. В історію української суспільно-політичної думки ввійшов 1896 р. працею “Ukraina Irredenta” (“Незалежна Україна”), в якій із соціал-демократичних позицій проаналізував галицьку дійсність і сформулював висновок про необхідність вибороти […]...
- З великого часу “З великого часу” – військовий ілюстрований літературно-науковий збірник. Вийшов 1916 у Львові коштом товариства “Просвіта” разом з календарем цього ж товариства, охоплював поетичні, прозові твори та літературно-критичні й публіцистичні статті, спогади. Тут вперше надруковано низку віршів І. Франка (“Царські слова”, “Три скирти”, “Будьмо”, “А ми з чим”), О. Маковея (“Стрілецький марш”, “Похід”, “Воля”, “Жовняр за […]...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, Д. Чижевський. Ніхто з них не твердив про абсолютну В. української літератури від інших слов’янських літератур. Навпаки, простежувалися літературні впливи і взаємовпливи, але […]...
- Україна в творчості О. Довженка Україна в творчості О. Довженка I. Життя і творчість О. Довженка – яскравий приклад служіння рідному народові. (О. Довженко – талановитий митець і культурний діяч, який своє життя і творчість присвятив своєму народові, своїй країні, переймаючись їх болями, переживаючи разом із народом і радощі, і страждання. Всі його твори (і в літературі, і в кіно) […]...
- Коментар Коментар (лат. commentarium – нотатки, тлумачення) – пояснення до тексту, тлумачення твору. При великому обсязі пояснень К. виноситься в кінець твору, книги. Всебічний К. твору може бути самостійним окремим виданням. Грунтовний К. вміщують серійні видання, наприклад “Бібліотека української літератури” (“БУЛ”), академічні видання творів класиків літератури. Прикладом окремого видання К. е праці Ю. Івакіна “Коментар до […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...