СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН
СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог.
Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській гімназії, студіював правничі науки і слов’янські мови в Київському університеті. Учасник хлопоманського
З 1869 р. – вчитель української словесності в академічній гімназії Львова.
П. Свєнціцький продовжив традиції “української школи” в польській літературі. Автор творів з українського життя польською мовою: “Гульнара”, “В степу”, “Отаманська могила”, “Покута”, “Подолянка”, повістей “Колись було”, “Соловійовка”, “Москаль”, “Тройка”, кількох збірок байок для дітей і дорослих, драм “Катерина” (за однойменною поемою Т. Шевченка), “Маруся”
Редагував також польський тижневик “Nowiny” (1867 – 1869), гумористичний журнал “Дуля” (1869), педагогічний часопис “Szkola” (“Школа”).
Друкувався П. Свєнціцький у польських часописах “Dziennik literacki”, “Dziennik Lwowski” та інших виданнях. На сторінках львівського журналу “Нива” опублікував ряд нарисів (“Подорож до Кам’янця”, “Подорож по Україні”), низку ліричних поезій, повість “Колись було” тощо. Йому належать публіцистичні, науково-лінгвістичні та етнографічні праці, зокрема “Українська (руська) мовня граматика для учнів гімназій і шкіл реальних”, студія “Вік XIX в діях літератури української” (1871).
Він дбав про взаємозближення культур польського та українського народів, боронив мову, літературу, мистецтво України, сам примножував їхні здобутки.
Літ.: Радзикевич В. Павлин Свєнціцький: Публіцистична, наукова та літературна його діяльність. Л., 1911; Возняк М. Павлин Свєнціцький (Павло Свій). Л., 1914; Пачовський К. І. Павлин Свєнціцький – популяризатор творчості Шевченка // 36. праць одинадцятої наук, шевч. конф.
К., 1963; Франко І. Руський театр у Галичині // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1980. Т. 26; Дубина М. І. За правду слова Шевченка. К., 1989.
М. Дубина
Related posts:
- Як я розумію слова К. С. Лєскова: “Я не можу брати фактиком, а беру дещо психиею, аналізом характеру”? (На прикладі оповідання “Павлин”) 1. Сполучення реалістичного й вигаданого. 2. Автобіографічність подій. 3. Зміна характеру Павлина через любов. 4. Повне розкриття образа головного героя. 5. Документализм і психологізм в оповіданні. Для Н. З. Лєскова немаловажним моментом було показати в добутку не факти, не реальну й грубу історію, а щось, що дійсно робило б враження на читача. Для нього важлива […]...
- Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии” М. Маркевича, статті М. Костомарова та ряду польських і німецьких авторів. Вважаючи, що видання призначене “для высшой классы русинов”, видавець […]...
- ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир – після 1860) – український і польський письменник. Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов’язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка поблизу Житомира дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту, […]...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського князівського роду. Навчався в Харківському, потім у Московському університеті, який закінчив 1814 р. Вчителював на Полтавщині. У 1820- 1823 рр. […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Зоря “Зоря” – літературно-мистецький журнал, що “виходив на початку 1906 у Москві українською мовою (редактор – І. Оппоков). Тут з’явилися публікації творів І. Франка, Христі Алчевської, О. Коваленка, П. Куліша, М. Старицького, стаття Б. Грінченка “Перелицьована “Енеїда” на селі”, початок “Практичного курсу для вивчення української мови” А. Кримського, українські народні легенди у записах В. Короленка, а […]...
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той […]...
- Коментар Коментар (лат. commentarium – нотатки, тлумачення) – пояснення до тексту, тлумачення твору. При великому обсязі пояснень К. виноситься в кінець твору, книги. Всебічний К. твору може бути самостійним окремим виданням. Грунтовний К. вміщують серійні видання, наприклад “Бібліотека української літератури” (“БУЛ”), академічні видання творів класиків літератури. Прикладом окремого видання К. е праці Ю. Івакіна “Коментар до […]...
- ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК “ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об’єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. – Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 03.11.1883, Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч. Редактор журналу “Правда” (1876 – 1880), який в часи переслідувань і заборон українського слова в Російській імперії друкував на своїх сторінках твори письменників-наддніпрянців, засновник, видавець і редактор газети […]...
- Розвага “Розвага” – “часопис для полонених українців-воїнів” царської армії, які перебували в австрійському військовому таборі у Фрайштаті. Виходив у 1915-17. Видавець – гурток прихильників “Союзу визволення України”. Часопис передруковував твори Т. Шевченка (“Заповіт”), Ю. Федьковича (“Дезертир”), О. Колесси (“Смерть гетьмана Павлюка”), Б. Лепкого (“На святвечір”), В. Самійленка (“На печі”) та ін. Номер за 15 серпня 1916 […]...
- Короткий життєпис Маркіяна Шашкевича МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ (1811 – 1843) Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині, в сім’ї священика. Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. – у Львівській семінарії. В час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори […]...
- Київ “Київ” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал, орган СПУ і Київської письменницької організації. Виходить із січня 1983 у Києві. Головним редактором був В. Дрозд, з 1986 – П. Перебийніс. Популяризує твори вітчизняної літератури, друкує публіцистичні, критичні, культурно-мистецькі матеріали, статті з народознавства, історії України і Києва, української культури, хроніку з життя української діаспори. На сторінках журналу у […]...
- ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ (псевд. – Вітер, Василь Потребитель, Звенигородець, Колодянин, Колодянський; 19.03.1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 11.09.1910, м. Аркашон у Франції, похований у с. Колодистому) – письменник, учений-філолог, історик, бібліограф, фольклорист, етнограф, археолог, перекладач, редактор, видавець. Народився в сім’ї священика. Навчався в київській гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1900). Вчителював. Працював […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН (друга половина XVI ст. – 20-ті роки XVII ст.) – українсько-польський поет, перекладач. Походив із родини українських шляхтичів, деякий час служив при дворах польських магнатів. Центральне місце в його творчості посідає тема героїчної боротьби українського козацтва з турецько-татарськими загарбниками. Автор численних польськомовних поетичних книг: “Допомога сарматської Беллони шляхетному рицарству Дмитра Івановича, великого царя […]...
- КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ (псевд – Іван Хмара, Галичанин русин, Ксенофонт, ін., 12.02.1835, с. Хотимир, тепер Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. – 07.05.1881, Львів) – письменник, журналіст, видавець, громадсько-культурний діяч. Походив із родини священика. Здобув гімназіальну освіту в м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ), служив чиновником. У 1862 р. переїхав до Львова. Невдовзі прилучився до народовського руху, став одним із […]...
- ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (псевд. – Григорієвич, 09.03.1853, м. Калуш, тепер Івано-Франківської обл. – 23.10.1912, Відень) – громадський діяч, педагог, письменник, критик, публіцист. По закінченні Віденського університету (1879) вчителював у Львові, працював редактором журналу “Зоря” (1887 – 1888), директором української гімназії в Перемишлі. Дебютував перекладом драми О. Розена “Виграв терно”. Організатор і театральний референт “Руської бесіди”, Цеглинський […]...
- ЛАСТІВКА “ЛАСТІВКА” – перший літературний альманах у новому українському письменстві, підготовлений Є. Гребінкою і виданий В. Поляковим у травні – червні 1841 р. Альманах виник на грунті зібраних матеріалів для українського періодичного видання “Литературные прибавления до ж. “Отечественные записки”, у підготовці якого брав активну участь Т. Шевченко. Не діставши від цензури дозволу на таке видання, Є. […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (1836, м. нар. невід. – 10.01.1898, Катеринослав) – етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, письменник, культурно-громадський діяч. Родом з Катеринославщини, походження невідоме. З 1845 р. навчався в Катеринославській повітовій школі, потім у Катеринославській гімназії. У 1853- 1855 рр. – студент природничого факультету Харківського університету, який покинув через неспроможність платити за навчання. Працював канцелярським служителем Катеринославської палати […]...
- ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН (псевд. – Любарт Горовський, Подоляк, Лосун, Щипавка; 24.04.1846, с. Більче-Золоте Борщівського р-ну Тернопільської обл. – 29.11.1919, Львів) – філолог, педагог, письменник, природознавець. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1868), природничі курси в Кракові (1874). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові, створив у ньому й очолив математично-природничо-медичну секцію. Учителював у гімназіях Дрогобича, Станіслава, […]...
- Гербовники Гербовники (польск. herb, від нім. Еrbе – спадщина) – збірники, в яких вміщено малюнки гербів, їх описи та родоводи власників гербів. У середньовічній Європі поява Г. пов’язана з інститутом рицарства (представлення учасників турнірів відбувається за допомогою Г.). Найдавніший, Цюріхський Г., датується XIV ст. У польських Г. XV-XVIII ст. зафіксовано геральдику української шляхти. В Україні герби […]...
- ДІДИЦЬКИЙ БОГДАН ДІДИЦЬКИЙ БОГДАН (псевд. – Богдан Будегріш, Богданко, Шляхтиченко та ін.; 01.02.1827, м. Угнів, тепер Сокальського р-ну Львівської обл. – 19.01.1909, Львів) – письменник, літературознавець, журналіст і видавець, громадсько-культурний діяч. Навчався у Львівському (з 1846) та Віденському університетах (1850, 1858- 1859). Був одним із ідеологів “москвофільства”, писав твори суржиковим “язичієм”, за що його критикував І. Франко. […]...
- ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН (24.12.1844, с. Хишевичі, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 18.02.1885, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) – мовознавець, фольклорист, педагог і громадський діяч. Народився в сім’ї греко-католицького священика. Середню освіту здобув у гімназії м. Бережани на Тернопільщині, вищу – на філософському факультеті Львівського університету (1869). У 1870 – 1871 рр. обіймав посаду суплента (помічника вчителя), […]...
- БІЛИЛОВСЬКИЙ КЕСАР БІЛИЛОВСЬКИЙ КЕСАР (псевд. – Цезар Білило, Цезарко, Іван Кадило, 04.03.1859, с. Стополівка, тепер с. Вознесенське Черкаської обл. – 28.05.1938, Сімферополь) – поет, перекладач, видавець. Народився в родині фельдшера. Навчався у Полтавській гімназії, закінчив гімназію у м. Дерпт (1875). Вишу освіту здобував у Дерптському, Лейпцизькому, Віденському університетах, 1883 р. закінчив Єнський університет зі званням доктора медицини […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН (03.08.1833, с. Григорів, тепер Бужинського р-ну Івано-Франківської обл. – 28.10.1894, Львів) – літературознавець, громадський діяч. Народився в родині священика. По закінченні духовної семінарії та академічної гімназії у Львові працював гімназійним учителем класичних мов (1868). По закінченні Львівського університету (1865) став доктором філософії, 1877 р. – професором руської (української) мови і літератури; декан філософського […]...
- Ми “Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з […]...
- Біографія Віктора Забіли Віктор Забіла (1808 – 1869) Забіла Віктор Миколайович (крипт. – Ол-др.) – український поет. Народився 1808р. на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, в сім’ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Навчався в 1822 – 1825 рр. в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 – 1834 рр. служив у війську. Вийшов у […]...
- Щурат Василь – Біографія Василь Григорович Щурат (24 серпня 1871, Вислобоки – 27 квітня 1948, Львів) – український педагог, літературознавець, поет і перекладач. Здійснив перший повний переклад “Пісні про Роланда” українською мовою (1895). Йому також належить найкращий до 1914 віршовий переклад “Слова о полку Ігоревім” сучасною українською мовою (1907). Родом із села Вислобоки на Львівщині. Студії зі слов’янської філології […]...
- КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА Катерина Перелісна – українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей. Народилась Катерина 1902 року у Харкові. Батько її, Федір Глянько (1879-1955), був одним із піонерів українського руху серед харківського робітництва, з 1900 активний член Української Робітничої Громади в Харкові, шо була керована Гнатом Хоткевичем. Також Федір був співзасновником Українського Робітничого Театру, а з […]...
- ПРОСВІТА “ПРОСВІТА” – масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу. Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин. Відкриття читань, […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- МОРДОВЕЦЬ (МОРДОВЦЕВ) ДАНИЛО МОРДОВЕЦЬ (МОРДОВЦЕВ) ДАНИЛО (19.12.1830, слобода Данилівка, тепер смт. Волгоградської обл., Росія – 23.06.1905, м. Кисловодськ, похов. у Ростові-на-Дону) – український і російський письменник, історик, етнограф, публіцист. Походив з давнього козацького роду. Дід – сотник Запорозької Січі, батько – колишній кріпак, який завдяки працелюбству й наполегливості зміг викупитися на волю. Ще в дитячі роки майбутньому письменникові […]...
- БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) – громадський і політичний діяч, журналіст. Походив зі священицької родини. Світогляд формувався під впливом польського позитивізму й соціального демократизму. В історію української суспільно-політичної думки ввійшов 1896 р. працею “Ukraina Irredenta” (“Незалежна Україна”), в якій із соціал-демократичних позицій проаналізував галицьку дійсність і сформулював висновок про необхідність вибороти […]...
- Часопис Основа “Основа” – щомісячний український літературно-науковий часопис, виходив у Петербурзі з січня 1861 по жовтень 1862. Вийшло 22 номери. Матеріали друкувалися українською та російською мовами. Ініціаторами створення журналу були колишні кирило-мефодіївці П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський (редактор),які у програмній заяві визначили головне його завдання – “всебічне і безпристрасне дослідження південно-руського краю”. Журнал мав розділи: художня […]...
- НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (09.08.1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.10.1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ, Дагестан) – поет, перекладач. Навчався в Полтавській гімназії, закінчив філософський факультет Київського університету (1847). Студентом брав участь у Кирило-Мефодіївському братстві, поділяв радикально-демократичні погляди його засновника М. Гулака (свого родича), підтримував стосунки з М. Костомаровим, В. Білозерським. Після розгрому братства […]...
- Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка – V варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ V варіант Тепер, коли ринкові відносини вже досягли такого рівня, що можна купити все – від олівця до атомної бомби, – я вважаю, що є такі скарби, які не мо Жуть бути продані ні за які гроші. До цих скарбів, що складають самоповагу і гордість нації, належить творчість Т. […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості П. Грабовського Розкажіть про перекладацьку діяльність П. Грабовського. Перекладати П. Грабовський почав ще в юнацькі роки. Вже 1888 року, коли був у “Бутирках”, перекладав зарубіжних поетів, а ще більше – під час ув’язнення в іркутській тюрмі (1889-1892 рр.). Саме тут з’явилися переклади “Шільйонського в’язня” Байрона і “Євгенія Онєгіна” Пушкіна. Все життя він приділяє перекладацькій практиці значну увагу. […]...