Розкриття образа в романі: Душу підпільної людини
У повісті “Записки з підпілля” Ф. М. Достоєвський поставив важливе питання про взаємини окремої особистості й навколишнього світу. Письменник виражає свої думки й почуття із цього приводу від імені підпільної людини, не називаючи навіть його ім’я. Такий художній прийом говорить про збірний образ, автор описує не конкретного героя, а якийсь тип людей. Підпільна людина замкнута, озлоблений, він навмисно порвав зв’язок із зовнішнім миром, не може реалізувати себе, де не бачить живого життя, а відчуває лише її фальш, дурість, розтління
Воля,
Для більше повного розкриття образа головного героя Достоєвський органічно вводить в оповідання другу частину – про глибокі протиріччя в людській душі. Автор дуже яскраво й виразно описує стан героя, відтінки й рухи його душі. Сумбурність ідей підпільної людини доведена до крайності, особливо показова щодо цього його Історія Слизаветой.
Некрасовские рядка, узяті письменником як епіграф, набудовують читача на певне сприйняття Теми любові в добутку. До щирих і глибоких почуттів герой ставиться як до чого нудному й фальшивому. Познайомившись із Лизаветой, приймається барвисто розписувати весь жах її положення, але потім він, що доводить усе до крайності, озлобляється на одкровення дівчини й з’являється перед нами у всьому своєму парадоксі: з одного боку, спочатку искреннее відношення до Лізи, з іншого боку – брутальність уже після пояснення.
Душу підпільної людини зіпсована, надламана його ж суперечливим існуванням, герой не може адекватно реагувати на що відбувається. Але бажання викласти свої думки, учинки на папері, тим самим осмисливши, проаналізувавши їх, дозволяють говорити про певні зміни у свідомості героя
Незавершеність “Записок” залишає читачеві надію на можливе переродження й очищення душі головного героя
Related posts:
- Розкриття образа в романі: доля Мармеладова Одна з головних особливостей творів Достоєвського – це те, що персонажі є героями-ідеологами. Так, наприклад, Родіон Розкольників захоплений теорією, суть якої в поділі людей на “право имеющих” і “тварин тремтячих”. Про те, що “ми все дивимося в Наполеони”, писав ще Пушкіна, але Достоєвський втілив цю ідею у своєму романі У романі “Злочин і покарання” зображуються […]...
- Розкриття образа в романі: Соня Мармеладова й Розкольників Найбільший такий внесок зробила Соня Мармеладова. Вона допомогла героєві зрозуміти, хто вона, а хто він, що йому дає визнання, для чого їм потрібно жити, допомогла душевно воскресити й подивитися на себе й на інших по-іншому. Це була гарненька дівчина років вісімнадцяти, худенька, невеликого росту. Життя дуже жорстоко ставилося до неї, так само як і до […]...
- Розкриття образа Давидова у романі “Піднята цілина” Михайло Олександрович Шолохов був безпосереднім учасником і свідком колективізації на Доні. Спостерігаючи за роботою робітників-путиловцев Баюкова й Плоткина, він зумів згодом створити правдивий характер посланця партії, двадцатипятитисячника Семена Давидова. За плечима в Давидова сувора школа життя: батька за участь у страйках засилають у Сибір, ще хлоп’ям Семен іде працювати на завод. “І білизна сестричкам стирати, […]...
- Розкриття образа: Людина Достоєвського У записному зошиті 1880-1881 р. він писав, що хоче “при повному реалізмі знайти людину в людині. Це російська риса по перевазі, і в цьому змісті я звичайно народний (тому що напрямок моє минає із глибини християнського духу народного)… Я реаліст у вищому змісті, тобто зображую всі глибини душі людської”. Великою соціальною значимістю має відкритий Достоєвського […]...
- Розкриття образа: Ставрогин У Достоєвського образ гордія-грішника розпався на кілька різновидів, здійснених головним чином в особистостях Ставрогина, Івана Карамазова й Раскольникова. Ставрогин – горда людина, багато обдарований духовно, що задалася метою розвити в собі безмежну силу, здатну перебороти всяку перешкоду, і зовнішнє й внутрішнє. Гордовите самозвеличення відокремлює його від Бога й від всіх людей. Від Бога він вийшов […]...
- Розкриття внутрішнього стану людини в новелі “Іntermezzo’ М. Коцюбинського Сучасники довго не визнавали імпресіоністичної манери письма. Але це неприйняття йшло невід некультурності та невігластва, а від свідомої прихильності до протилежної системи цінностей і смаків. Неуважність до традиційного сюжету, піднесення ролі окремої художньої деталі, яскрава колористика, значний психологізм – це дивувало і водночас захоплювало в новому напрямку мистецтва. Видатним засновником і представником українського літературного імпресіонізму […]...
- Розкриття внутрішнього стану людини в новелі “Intеrmеzzо” М. Коцюбинського Сучасники довго не визнавали імпресіоністичної манери письма. Але це неприйняття йшло невід некультурності та невігластва, а від свідомої прихильності до протилежної системи цінностей і смаків. Неуважність до традиційного сюжету, піднесення ролі окремої художньої деталі, яскрава колористика, значний психологізм – це дивувало і водночас захоплювало в новому напрямку мистецтва. Видатним засновником і представником українського літературного імпресіонізму […]...
- Розкриття внутрішнього стану людини в новелі “INTERMEZZO” М. Коцюбинського Сучасники довго не визнавали імпресіоністичної манери письма. Але це неприйняття йшло не від некультурності та невігластва, а від свідомої прихильності до протилежної системи цінностей і смаків. Неуважність до традиційного сюжету, піднесення ролі окремої художньої деталі, яскрава колористика, значний психологізм – це дивувало і водночас захоплювало в новому напрямку мистецтва. Видатним засновником і представником українського літературного […]...
- Розкриття й опис образа Григорія Мелехова Михайло Олександрович Шолохов відбив долю народу, пошуки істини в переломні роки революції й громадянської війни у романі-епопеї “Тихий Дон”. Одним із центральних героїв роману є Григорій Мелехов. Він представник середнього козацтва, що виріс у міцній заможній сім’ї, що володіє певним статком. Але ніколи в цій сім’ї не користувалися найманою працею. Важка селянська праця для сім’ї […]...
- Розкриття цінності життя в романі Д. Дефо “Пригоди Робинзона Крузо” Більша частина добутків видатного англійського письменника XVIII століття Д. Дефо грунтується на багатому життєвому досвіді самого автора. Талановитий публіцист, журналіст і письменник, Дефо багато подорожував. І враження від цих подорожей, думки, які вони йому навівали, висловлював у своїх творах. Одним з таких творів і став роман “Життя й дивні пригоди Робинзона Крузо”. До його створення […]...
- “Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця” Видатний український філософ і письменник Григорій Сковорода написав багато творів, але він відомий не тільки цим. Крім цього, Григорій Сковорода також запам’ятався тим, що від нього походила безліч дуже цікавих і корисних висловлювань, які, як мені здається, дуже добре відображають реальне життя і його нинішнє, поточний устрій. Він відмінно розбирався в людях, а також у […]...
- Розкриття моральних якостей людини в оповіданні Олени Пчілки “Сосонка” Багато захопливих книжок для дітей написала Олена Пчілка. Її твори навчають нас любити Україну, бути її патріотами. Добру працю Олени Пчілки можна охарактеризувати народним прислів’ям: “Родюча, як земля, а робоча – як бджола”. З давніх-давен у багатьох народів Новий рік зустрічали з вічнозеленою сосною. Кажуть, що ця лісова красуня – благословенне дерево, а тому воно […]...
- Оригінальність розкриття моральних проблем у романі Уайльда “Портрет Дориана Гріючи” Уперше надрукований у липні 1890 року в “Місячному журналі Липпинкотта”, а пізніше виданий окремою книгою у квітні 1891 року, доповненої особливою передмовою, що стала маніфестом естетизму, а також шістьома новими главами. Деякого глави були повністю перероблені Після публікації роману в суспільстві вибухнув скандал. Вся англійська критика засудила його як аморальний добуток, а деякі критики вимагали […]...
- “Красою душу напої…” (роздум про роль природи в житті людини за творчістю Г. Гейне та А. Міцкевича ) Творчість відомих поетів XIX століття Генріха Гейне та Адама Міцкевича добре відома багатьом поколінням любите лий поезії. Твори цих поетів возносяться до літературного напряму романтизму та вплинули на творчість багатьох інших поетів тієї епохи. Наприклад, романтизм був завжди присутній у віршах видатного російського поета О. Пушкіна, який товаришував з А. Міцкевичем. А на творчість самих […]...
- “Трагедія маленької людини в романі “Злочин і кара” Творчість великого російського письменника Федора Михайловича Достоєвського охарактеризувати не так і просто. З одного боку, в його творчості часто були зображені так звані маленькі люди – особи з неймовірно складною долею і життям, як існують в обставинах, що перебувають на межі людських. Водночас автор зміг показати, що навіть в таких умовах люди по-справжньому жили. У […]...
- Розкриття поняття “діалектика душі” в романі Л. Толстого “Війна і мир” У своїй епопеї “Війна і мир” Л. Толстой зумів створити неповторні образи, зосередившись на становленні героїв як особистостей, духовному розвитку кожного. Толстой показав, як найрізноманітніші життєві враження чи події виявляються вирішальними, спричиняють моментальні зміни у життєвій позиції героя, в його уявленні про світ і самого себе в цьому світі. Письменник зробив у літературі відкриття, яке […]...
- Розкриття внутрiшнього свiту маленької людини в оповiданнi “Маленький грiшник” Михайла Коцюбинського Серед творiв Коцюбинського своєрiдне мiсце посiдає оповiдання “Маленький грiшник” (1893). У ньому змальовано життя знедолених дiтей мiста. В оповiданнi яскраво виявилась одна з особливостей стилю письменника: вмiння знаходити життєво правдивi, промовистi деталi для психологiчної характеристики героя. Головний герой твору Дмитрик – життєрадiсний, допитливий, З добрим серцем, чистою душею хлопчик. Живе вiн разом зi своєю матiр’ю […]...
- Жадібність людини вбиває її душу (за п’єсою С. Маршака “Дванадцять місяців”) 5 клас ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА Ш. ПЕРРО, Г. К. АНДЕРСЕН, С. МАРШАК Жадібність людини вбиває її душу (за п’єсою С. Маршака “Дванадцять місяців”) Слова цього прислів’я є досить правдивими. Адже скупість є однією з найстрашніших вад людини. Вона неначе павутина обплутує її душу і має над нею величезну силу. Під владу цієї вади підпадають і діти, […]...
- Печорин як тип зайвої людини в романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Лермонтов писав, що Історія життя людини буває часом интересней історії цілого народу. У романі “Герой нашого часу” він показав моменти життя людини, зайвого для своєї епохи. Цією людиною є Печорин, що у силу обставин стає “зайвою людиною”. Письменник розкриває причини що зробили Печорина “земною непотрібністю” на цьому світлі. Трагедія його полягає в тому, що незважаючи […]...
- Роль образа Соні Мармеладовой у романі “Злочин і покарання” От переді мною лежить книга Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Автор зачіпає в цьому добутку багато роблем, але сама головна з них – проблема моральності. Достоєвський стосується цієї проблеми в багатьох своїх добутках, але найбільший розвиток ця проблема одержала саме в “Злочині й покаранні”. Можливо, саме цей добуток змушує багатьох задуматися над своїми вчинками […]...
- Розкриття проблеми особистості у романі Л. М. Толстого “Анна Кареніна” Максим Горький колись назвав Л. М. Толстого “людиною людства” і небезпідставно. Незаперечним фактом, перевіреним часом, є те, що творчість російського письменника Л. М. Толстого, 180ту річницю якого ми відзначаємо сьогодні, заслужено увійшла в скарбницю світового літературного мистецтва. У чому ж секрет його популярності? Мабуть, у тому, що провідною ідеєю, пафосом усього художнього доробку митця є, […]...
- Засобу художнього зображення внутрішнього миру людини в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” (Особливості психологізму) Філософський^-філософський-соціально-філософський роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році. Достоєвський відтворює картину життя в Росії середини XIX століття, коли країна переживала потужні соціальні зрушення й моральні потрясіння. Він створює книгу про мешканців темних кутів Петербурга, що розорилися дворянах і новій буржуазії. Зміст роману був продиктований самою дійсністю; у ньому з особою силою виразився протестуючий […]...
- Трагізм образа ГриГорея Мелехова у романі М. Шолохова “Тихий Дон” У романі “Тихий Дон” М. Шолохов сміло обертаєся до соціальних проблем, зображуючи драматизм конфліктів і доль героїв. Письменник не боїться песимізму, намагаючись розкрити соціальні причини явищ. Особливийности роману “Тихий Дон” у тім, що історична судьба країни й долі персонажів переплітаються. Автор затверджує: неможливо для людини визначити свій життєвий шлях поза соціальною боротьбою. Дія роману починається […]...
- Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Образ Мавки в драмі-феєрії “Лісова пісня” є центральним. З нею тісно в’яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія” Твір “Марія” Уласа Самчука став першим романом, присвяченим жінкам 30-х років, жінкам, на долю яких випали страшні муки голоду, смерті дітей і близьких. Головною героїнею є жінка на ім’я Марія. На перший погляд – ім’я святої, але наша героїня ніколи в житті не мала спокою від своєї долі, яка завжди жорстоко штовхала її на нелегкі […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці у романі У. Самчука “Марія” Центральним образом роману-хроніки є жінка на ім’я Марія. Звичайна селянка, якій випала така ж доля, як мільйонам жінок-матерів, жінок-трудівниць, що пережили нелегкі часи. Це образ звичайної жінки, що чесно працювала, кохала, робила помилки у житті і спокутувала їх стократ своєю долею. В її образі підкреслені визначальні риси українського менталітету: суттєвість, важливість мистецьких переживань і водночас […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці у романі Уласа Самчука “Марiя” Центральним образом роману-хроніки є жінка на ім’я Марія. Звичайна селянка, якій випала така ж доля, як мільйонам жінок-матерів, жінок-трудівниць, що пережили нелегкі часи. Це образ звичайної жінки, що чесно працювала, кохала, робила помилки у житті і спокутувала їх стократ своєю долею. В її образі підкреслені визначальні риси українського менталітету: суттєвість, важливість мистецьких переживань і водночас […]...
- Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін (“Мідний вершник”), і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. […]...
- Характер образа Тетяни в романі “Євгеній Онєгін” Замисленість була її подругою з колискових днів, прикрашаючи одноманітність її життя; пальці Тетяни не знали голки, і навіть дитиною вона не любила ляльок, і їй далекі були дитячі витівки; їй був нудний і шум і дзвінкий сміх дитячих ігор; їй більше подобалися страшні оповідання в зимовий вечір. І тому вона незабаром пристрастилася до романів, і […]...
- Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства” Василя Симоненка Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства” Василя Симоненка Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. / В. Симоненко / Письменники – виразники поетичної душі свого народу. Ним був і Василь Симоненко, що навічно зостався молодим заспівувачем поезії другого повоєнного десятиліття. У його поезії “Лебеді материнства” стікаються воєдино […]...
- Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства’ Василя Симоненка Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства” Василя Симоненка Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. / В. Симоненко / Письменники – виразники поетичної душі свого народу. Ним був і Василь Симоненко, що навічно зостався молодим заспівувачем поезії другого повоєнного десятиліття. У його поезії “Лебеді материнства” стікаються воєдино […]...
- Майстерність Пушкіна в створенні образа Тетяни Ларіній у романі “Євгеній Онєгін” Оповідач в “Повістях Белкина”, безсторонній історик в “Історії Пугачова”. Але мало хто задавався питанням, яку роль може зіграти одна-єдина Деталь у розкритті образа героя. Звернемося до такої деталі-образу, як місяць, в Романі Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Може бути, цей образ допоможе нам глибше Зрозуміти головну героїню, Тетяну Ларіну. Символіка місяця у світовій міфології не Так вуж […]...
- “Загадкова російська душу” у повісті Н. С. Лєскова “Зачарований мандрівник” “ЗАГАДКОВА РОСІЙСЬКА ДУШУ” У ПОВІСТІ Н. С. ЛЄСКОВА “ЗАЧАРОВАНИЙ МАНДРІВНИК” Миколи Семеновича Лєскова завжди цікавили характери сильних, незвичайних натур, парадоксальних у своїх проявах. Такий герой повести “Зачарований мандрівник”. Піввіку прожитого власного життя Іван Северьяныч Флягин оповідає попутникам із простотою й правдивістю, що граничать зі сповіддю. Перед слухачами й читачами розкривається доля колишнього випадного кріпосного блукача […]...
- Значення образа Орисі Петрівни Головлевой у романі “Добродії Головлеви” На перших сторінках роману Салтикова-Щедріна “Добродії Головлеви” ця жінка з’являється перед читачем як розумна поміщиця-кріпосниця, глава численного сімейства. Орися Петрівна має життєву кмітливість, прагне будь-що-будь примножити своє господарство. Ця енергійна й наполеглива жінка досить деспотично поводиться стосовно членів сім’ї. Її бояться, ненавидять і дорікають у зайвій твердості. Наприкінці життя вона почуває себе нещасної й умирає […]...
- Зображення “цілісної” людини у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX ст. Пам’ятаймо, що для модернізму характерними рисами є певна зосередженість на окремій особистості, розкриття її особливостей […]...
- Тема краси й миру людини в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” Тема краси й миру людини в романі Л. Н. Толстого ” Війна й мир” У романі “Війна й мир” Лев Миколайович Толстой затверджує, що в кожної людини є свій мир і світосприймання, а виходить, і сприйняття краси. Письменник розкриває внутрішній мир своїх героїв, показує їхню духовну красу, що проявляється в безперервній внутрішній боротьбі думок і […]...
- Дослідження образа головного героя у романі П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці” Розміщено від Tvіr в Понедельник 24 мая Образ Гренуя контрастує з образом Квазімодо з роману В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався про те, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все […]...
- Моральна сила російської людини (по розповіді М. Шолохова “Доля людини”) Розповідь М. Шолохова “Доля людини” – це розповідь про просту людину на війні. Російська людина винесла всі жахи війни й ціною особистих втрат завоювала перемогу, незалежність своєї батьківщини. Кращі риси російського характеру, завдяки силі якого була здобута перемога у Великій Вітчизняній війні, М. Шолохов втілив у головному герої розповіді – Андрію Соколові. Це такі риси, […]...
- Взаимоотношение людини й революційної епохи в романі “Доктор Живаго” Головний герой роману Юрій Живаго лікар і поет, мабуть, поет навіть більше, ніж лікар. Для Пастернаку поет це “вічності заручник у часу в полоні”, тобто погляд Юрія Живаго на історичні події це погляд з погляду вічності. Він може помилятися, прийняти тимчасове за вічне. У жовтні сімнадцятого року Юрій приймає революцію з ентузіазмом, називаючи її “чудовою […]...
- Духовний світ людини у романі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” правомірно вважається центральним твором О. Пушкіна. Робота над романом тривала майже вісім років (1823-1830) у період найвищого розквіту таланту великого російського поета. В “Євгенії Онєгіні” знайшов своє найбільш повне втілення один із найзНачущих задумів поета: дати образ “героя часу”, типовий портрет сучасника – людини нового, XІX століття. Пушкін обирає метод “об’єктивного зображення” і […]...