Театр Леся Курбаса
РЕФЕРАТ
На тему:
“Театр
Леся Курбаса”
2001 р.
Ім’я режисера українського театру Леся Курбаса (1887-1942), народженого в Галичині, без жодного сумніву мусить стояти поміж корифеями театру 20 століття, поруч із швейцарським реформатором Адольфом Алія (1862-1926), французом Жаком Копо (1879-1949), англійцем Едвардом Гордоном Крегом (1872-1966), росіянином Всеволодом Мейєрхольдом (1874-1942), німцем Ер віном Піскатором (1893-1966) і австрійцем Максом Райнгардтом (1873-1943).
Ці реформатори могли втілити в практику свої революційні теорії, маючи підтримку
Коли життя країни, що була на межі повної руїни, стало поволі налагоджуватися, театральні діячі також робили все можливе для відродження театру. Лесь Курбас був серед них найбільшою творчою силою.
Закінчивши філософський факультет Віденського університету (1907-1908) та Львівського (1908-1910), Курбас присвячує себе театрові. Протягом кількох років він набував акторського досвіду в різних провінціях
Праця в цій студії придалася йому два роки пізніше пді час організації “Молодого Театру”. У цьому театрі Курбас ставив чудовий репертуар: “Цар Едіп” Софокла, “Горе брехунові” Франца Грільпарцера, “Кандіду” Бернарда Шоу, “Затоплений дзвін” Гергарта Гавптмана, “Тартюфа” Мольєра, “Господиню готелю” Карло Гольдоні, “Ревізора” та “Одруження” Гоголя, “Дядю Ваню” Чехова, “Макбета” Шекспіра і, ясна річ, низку творів українських авторів, як “Гайдамаки” за Шевченком, “Чорну Пантеру” Винниченка, “Украдене щастя” Франка…
Це в “Молодому Театрі” Курбас уперше втілив у життя свої ідеї того часу про шлях театру. Він зайняв рішуче становище проти театрального реалізму (наприклад, як у К. Станіславського) – реалізму, що, згідно з його переконаннями, придушував актора. Він намагався позбутися рутини, об’єднуючи в одне ціле ритміку й пластику дикції, міміку й акробатичну гнучкість акторів.
Що ж до декорацій та костюмів, то вони творили чудо в фресках кольорових форм відповідно до стилю п’єси: античного, романтичного, експресивного, символічного або конструктивістичного. Режисер стає абсолютним господарем готованої вистави.
Йосип Гірняк, один з чільних акторів “Березоля”, подає в своїй книзі слова, які часто повторював Курбас на початку 1920 років:
“Тепер, коли ми не маємо талановитих драматургів та високоякісних п’єс, вирішальна роля в творчому процесі театру належить режисерові. Справжній режисер – не лише організатор, але й інтерпретатор. Режисер інтерпретує не лише життя, а й автора. В разі розходження режисера з автором, він має право і повинен п’єсу виправити, донести до потрібного йому звучання.
Тоді допустимі скорочення, перестановки дійових акцентів, перетрактовка сценічних ситуацій, характерів, додатки режисерських інтермедій, прологів та епілогів.
Курбас надавав величезної ваги професійному формуванню акторів і режисерів. Для цього він виробив систему навчання акторів, основану на культурі мови й жеста, встановлюючи правила стилю, форми, точності експресії, ясності кожного руху тіла, потенційної важливості пауз серед речення, динаміки мотивованих ситуацією контрастів, обов’язкового вживання технічних прийомів. Курбас вимагав від кожного актора зусилля концентрації, щоб він заходився загальною ідеєю вистави, збагнув внутрішні чинники дії та глибокі переживання дійових осіб.
Ірина Авдієва в своїх спогадах про ті часи наводить слова Курбаса: “Мета – це не статисти, це музика вистави” – і пише далі, що “кожний, хто брав участь у масовках, повинен був зрозуміти себе як музичний інструмент з багатим діапазоном звучання.
“Березіль” вже займав центральне місце в театральному житті України. Не лише його вистави приваблювали широку публіку. Театр спромігся з початку березня 1922 року з числа молодих співробітників створити під керуванням Курбаса першу “Експериментальну студію”.
Пізніше, вже після переїзду “Березо поля” до Харкова, Курбас їздив з усією трупою на гастролі, щоб показати свої нові вистави в Києві, Одесі, Тбілісі…
У 1925 році Курбас був в апогеї своєї слави.
В ці роки “Березіль” став державним театром. Його новий статус вимагав від акторів найвищої професійної майстерності, а від його керівника – підбору високоякісного репертуару.
Репертуар “Березо поля” збагатився п’єсами Миколи Куліша (1892-1942) – “Комуна в степах” (1925), “Народний Малахій” (1928), “Мина Мазало” (1929), “97” (1930) і “Маклена Граса” (1933). Коли Курбас готував до постави ще одну п’єсу Куліша – “Патетичну сонату” в 1933 році, її заборонила політична цензура.
Висока якість й розмах драматичних і ліричних вистав “Березополя” та інших українських театрів тих років досягалися не лише завдяки талантові режисера й акторів, але також дякуючи винахідницькому генієві малярів-декораторів. У Курбаса, спершу в “Молодому Театрі”, був головним художником Анатолій Петрицький (1895-1964), а потім – в “Березо полі”, з 1922 і до кінця його праці в театрі 1933 року – Вадим Меллер (1884-1962).
Курбас набув на Україні такої слави, що інші режисери, які зовсім не поділяли його ідей про театральне мистецтво, імітували його сценічні композиції, переписували музичний акомпанемент, повторюючи постановки, що мали великий успіх у Курбаса, як, наприклад, інсценізація “Гайдамаків” за Шевченком.
З 1926 року “Березіль” осів у Харкові, де Курбас продовжував свою виняткову режисерську працю.
З кінця квітня до початку червня 1927 року Курбас їздив за кордон: до Чехо-Словаччини, Німеччини й Австрії. В Празі він влаштував конференцію для подання інформації про мистецьке життя України. Ця подорож дала йому змогу побачити все, що робилося в авангардних театрах і зробити висновки. корисні для своєї власної праці.
Як квіти обертаються за рухом сонця, так само нові молоді театральні групи на Україні імітували Курбаса. І то не диво, бо керівниками в них часто були молоді режисери, вихованці студій, закладених Курбасом при “Березілі”.
Але, не зважаючи на свій мистецький престиж, “Березіль” і його керівник Курбас були політично приречені, бо їхнє мистецтво було непотрібне, а то й незрозуміле керівним верхам. Митцям “Березолю” довелося пережити тяжкі хвилини на сесії художньо-політичної наради, що відбулася в Харкові у вересні 1930 року. Різка критика “Березоля” оберталася довкола одного дразливого питання: про брак визначеної політичної настанови й відсутність п’єс, які відбивають класову боротьбу, показуючи позитивні наслідки соціалістичного життя.
Політична компанія проти Курбаса наростала й скінчилася його вигнанням в кінці 1933 року з “Березоля”, а згодом арештом й засланням до концентраційних таборів…
Уряд навіть змінив театрові “Березіль” назву і він став тепер Державним драматичним театром імені Т. Шевченка. А з початком 1934 року взагалі було заборонено вживати в мистецтві форми, які б мали будь-чого спільного з новаторськими естетичними шуканнями. Митцям, а зокрема – в театрі, довелося знизити свою творчість до рівня так званого “соціалістичного реалізму”.
Рутина, застій і глибокий провінціаналізм потроху взяли гору й надовго запанували в українському театрі…
З хроніки останніх днів “Березоля”
(з спогадів Йосипа Гірняка)
Ціле літо 1933-го Курбас інтенсивно готував до вистави останню п’єсу Миколи Куліша “Максима Грача”. Прем’єру було заплановано на другу половину вересня.
1-го вересня увесь ансамбль “Максим Грача” повернувся до Харкова, щоб освоїтися з сценічним оформленням. Прем’єра була оголошена на 24 вересня.
Кілька днів перед “громадським переглядом” Курбас не прийшов на чергову пробу. По дорозі до театру його перехопив особливий уповноважений Сталіна на Україні, який делікатно пояснив Курбасу, що йому (Курбасу) треба переглянути і усвідомити весь свій пройдений шлях і зректися його; засудити політично-літературну діяльність Миколи Хвильового та ВАПЛіте.
Два дні пізніше Лесь Курбас запросив виконавців ролі у п’єсі “Максима Грага” до себе на вечерю. Після вечері він сказав таке: “За два дні відбудеться громадський перегляд, дуже можливо, останньої нашої спільної праці. Ситуація така, що… вже може не стати між вами”.
22-ого вересня 1933 р. була запланована остання проба перед “громадським переглядом” прем’єри. На вулиці, по дорозі до театру Йосипа Гірняка зустрів Павло Тичина, який заскочив до того з питанням: “Що Лесь Курбас витіває? Чого він сам тиснеться в петлю?
Таж сьогодні треба зміїним розумом пристосовуватися до обставин”.
Перед пробами Лесь Степанович зайшов до кімнати Гірняка, який тут же розповів про свою зустріч з Павлом Григоровичем та про його схвильовану репліку. Курбас нетерпляче відгукнувся: “Не перед Тичиною, а перед історією я відповідаю за свої вчинки”.
Проба тривала цілу ніч.
23-го вересня, о десятій годині рамку, режисер заявив, що потрібні ще деякі важливі корективи, тому прем’єру відкласти ще на один день.
Але через кілька годин комісар освіти В. Задонський наказав продемонструвати виставу перед штатом репертуарного комітету і політбюро ЦК КП(б)У сьогодні. Серед такого “сприятливого оточення” пролунала?????? після великого режисера – Леся Курбаса і великого драматурга Микола Куліша.
Наступного дня, 24-ого вересня 1933 р. відбулась прем’єра останньої п’єси Миколи Куліша при переповненій залі друзів і недругів “Березоля” “Максима Грага” не сходила з афіші до 5-ого жовтня. Глядачі реагували на виставу як звичайно: дуже активно і прихильного. На диво, преса не поспішала зі своїми звітами про цю прем’єру. Нарешті, комісар освіти Задонський доручив комісії НЛО скликати спеціальне засідання, на якому мала бути розглянута – “справа Леся Курбаса і театру “Березіль”. Засідання було скликане на вечірні години 5-ого жовтня 1933 р. На цьому засіданні Андрій Миля прочитав постанову, у якій говорилось про?????????
Олександра Степановича Курбаса з обов’язків мистецького керівника “Березоля” і призначити та його місце – актора Мар’яна Крутинницького. А вечірнім поїздом Курбас виїхав до Харкова. 26 грудня 1933 р. його заарештували у Москві.
Related posts:
- Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна… З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріялом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – це сума життів… ” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він […]...
- Експресіоністський театр Леся Курбаса З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріалом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – не сума життів…” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він був новатором: творив свій власний театр, синтезував ритм, поєднував […]...
- Людина, яка викликає повагу Теплого травневого вечора молоді студійні чекають, зібравшись на свою першу репетицію свого режисера і вчителя. Його ім’я – Лесь Курбас! Образи, почуття, голоси… Вони не підвладні часові. Вони оживають і проймають душу, коли читаєш спогади акторів, режисерів – друзів та учнів Леся Степановича Курбаса, великого українського режисера, організатора двох неповторних театральних колективів – “Молодого театру” […]...
- Твір мініатюра Людина, яка викликає повагу й захоплення Блідо-рожеві пелюстки каштанів припорошили тротуари київських вулиць. У тьмяному світлі газових ліхтарів ці пелюстки здавалися чарівним килимом, яким ступати дозволено лише казковому героєві, що викликає в усіх захоплення. А хіба не викликає такого захоплення той, на кого чекають теплого травневого вечора молоді студійці? Вони чекають його, зібравшись на свого першу репетицію, він їхній режисер і […]...
- Твір на тему: “Театр корифеїв” Театр – важливий інститут для кожного народу і нації. Далеко не завжди у людей є можливість читати великі за обсягом літературні твори, але ознайомитися з ними дійсно важливо для інтелектуального і культурного розвитку людини. Відвідування театру дозволяє в стислі часові відрізки познайомитися з твором у формі театральної вистави, тим самим підвищити свій розумовий і культурний […]...
- Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру Реферат на тему: Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру. План. 1. Український митець – хто він? (Стисла біографія). 2. Митець що потратив до терору. 3. Дослідження про митця. 4. Новітнє вшанування Леся Курбаса. 5. Висновки. 6. Список використаної літератури. Лесь Курбас – український митець. Курбас Лесь (Олександр Степанович) (1887-1937), Український режисер, актор, педагог, народний […]...
- Твір на тему: “Похід у театр” Сьогодні можна з сумом констатувати, що театр поступово втрачає привабливість для молоді та навіть дорослих людей. Кінематографічні технології зайшли настільки далеко, що сучасне кіно – це вже не тільки прекрасна гра акторів, а й величезна кількість спецефектів. У театрі їх не відтворити, а тому люди ставляться до нього з меншим інтересом. І роблять велику помилку, […]...
- “Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка” Одним з найстаріших театрів в Україні є Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка. Він заснований 31 березня 1922 в Києві. Та, як не дивно це звучить, але харківський театр імені Т. Г. Шевченко має київське коріння. Засновником театру був видатний театральний діяч, режисер, народний артист УРСР Лесь Курбас. Саме він дав першу назву […]...
- Лесь Курбас і театр ХХ століття Реферат на тему: “Лесь Курбас і театр ХХ століття” План 1. Вступ 2. Розкриття теми 3. Висновок 4. Список використаної літератури Неупереджений погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем показує, що кожна доба у видовищному мистецтві починалася з появи нової міфології, культу, відповідного свята, навколо якого виростали форми громадського спілкування й […]...
- Лесь Курбас: філософія театру У сприйнятті найбільшого українського режисера, театр – це окрема держава. Замість слова “театр” він уживав термін “театральна комуна”. По-перше, це зібрання здатних на екстатичні почуття. По-друге, це об’єднання однодумців на основі довіри. Використовував світовий досвід театрознавства; своїми вчителями вважав українця Григорія Сковороду, німця Бертольда Брехта, австрійців Рейнхарда і Віктора Обюртера, француза Антонена Арто, митців німецького […]...
- Похід у театр І Нещодавно наш клас ходив до театру, а я потрапив туди вперше. Коли ми тільки-но ввійшли всередину, мені пригадався вислів про те, що театр починається з вішалки. Раніше я не міг зрозуміти, чому, але тепер усе стало на свої місця. Навіть із самого холу ти потрапляєш ніби до іншого світу – з гамірливої вулиці до […]...
- Античний театр – унікальне явище світової культури Якщо митець, національна культура або певна епоха вносить щось нове у процес розвитку світового мистецтва, ми із захопленням сприймаємо такий внесок, відзначаємо унікальність, новаторські ідеї… Але тільки уявімо собі, що давньогрецька культура не просто вдосконалила якийсь вид мистецтва, а створила, ставши, фактично, основою усього мистецького поступу нашої цивілізації. Захоплюючі міфи, цікаві та монументальні епічні Твори […]...
- Театр, як і поезія, був стихією Котляревського За спогадами багатьох сучасників, письменник – дотепний, майстерний співрозмовник, завжди викликав сміх своїми оповіданнями. Очевидно, йому були відомі вертепні вистави, згадаймо в “Енеїді”: “Він дожидавсь тоді вертела…” Слід нагадати, що вертепний театр існував на Україні не тільки у першій половині XIX століття, але й у другій половині. В усякому разі, Котляревський любив театр і сам […]...
- ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” Український театр класичної доби починається з аматорських гуртків середини XIX ст. Такими були гуртки в м. Полтава (під керівництвом учителя В. Лободи) та в м. Чернігові, організований Л. Глібовим (“Товариство, кохаюче рідну мову”). В кінці 50-х років […]...
- “Театр абсурду” Йонеско Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) увійшов в історію світової літератури як найяскравіший і найпослідовніший теоретик і практик “театру абсурду”. Сам Йонеско завжди говорив, що “театр абсурду” почався саме з його перших п’єс, з “Голомозої співачки”, “Стільців”, “Жертв обов’язку”. Хоча значнішим кроком у розвитку цього напряму Йонеско вважав прихід у театр у 1963 році […]...
- “Театр минулого і сьогодення” Є такі місця, які являють собою справжні осередки культури і ніщо інше. Одним з найбільш важливих таких місць, безумовно, є театр, з цим напевно погодиться багато людей. Люди любили театр завжди, тому що саме там можна подивитися цікаві постановки, захопитися грою акторів і, звичайно ж, дізнатися багато нового і надзвичайно корисного. Втім, варто відзначити, що […]...
- “Театр абсурду” Ежена Йонеско Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) увійшов в історію світової літератури як найяскравіший і найпослідовніший теоретик і практик “театру абсурду”. Сам Йонеско завжди говорив, що “театр абсурду” почався саме з його перших п’єс, з “Голомозої співачки”, “Стільців”, “Жертв обов’язку”. Хоча Значнішим кроком у розвитку цього напряму Йонес ю вважав прихід у театр у 1963 […]...
- Театр у житті І. Карпенна-Карого Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Батько великої і дружної родини Карпо Адамович Тобілевич одружився із наймичкою Євдокією Зінов’ївною Садовською, яка жила в містечку Саксагань. Дочка Марія і син Микола, ставши акторами, на честь матері обрали псевдоніми Садовські, син Панас Саксаган-ський – за назвою […]...
- Драматургія і театр – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Драматургія і театр Новий український театр виник, як і вся нова українська література, на тлі занепаду феодально-кріпосницького ладу і появи нових соціально-культурних відносин у суспільстві. Українські шкільні театри, які досягли піку свого розвитку в першій половині XVIII століття, зникли вже у середині століття внаслідок заборони, а також реорганізації духовної академії. Але традиції шкільного театру після […]...
- Мир – театр. А хто в ньому хто? Ще в часи Всесвітнього потопу Ной у свій ковчег зібрав кожної тварини по парі. Навіщо? Адже недарма ж. Виходить, кожній істоті, у тому числі й людині, є своє місце в цьому жорстокому світі, до якого він або дійде, твердо крокуючи, сам, або випливе до нього на суденці долі. У питанні про театр не можна не […]...
- ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР З усього надбання еллінів трагедія найпіднесеніша і найсміливіша. А. Боннар, французький дослідник Театральні вистави в Елладі були пов’язані зі святами на честь “умираючого й воскресаючого” бога родючості та виноградарства Діоніса – Діонісіями. Ці свята складалися з двох протилежних за настроєм частин: похмурої і радісної. “Смерть/зникнення” бога пов’язували з настанням безплідної зими, а його […]...
- Мир – театр. А ми в ньому кто Ще в часи Всесвітнього потопу Ний у свій ковчег зібрав кожної тварини по парі. Навіщо? Адже недарма ж. Виходить, кожній істоті, у тому числі й людині, уготовано своє місце в цьому жорстокому світі, до якого він або дійде, твердо крокуючи, сам, або випливе до нього на суденці долі. У питанні про театр не можна не […]...
- Твір на тему: “Театр минулого і сьогодення” Є такі місця, які являють собою справжні осередки культури і ніщо інше. Одним з найбільш важливих таких місць, безумовно, є театр, з цим напевно погодиться багато людей. Люди любили театр завжди, тому що саме там можна подивитися цікаві постановки, захопитися грою акторів і, звичайно ж, дізнатися багато нового і надзвичайно корисного. Втім, варто відзначити, що […]...
- Володин: Театр! Чи любите ви театр “Театр!.. Чи любите ви театр, як я люблю його, тобто всіма силами душі вашої, з усім ентузіазмом, з усім несамовитістю, до якого тільки здатна палка молодість, жадібна й жагуча до вражень витонченого? Або, краще сказати, чи можете ви не любити театр найбільше на світі, крім блага й істини?!” – уперше це жагуче визнання в любові […]...
- Театр Ежена Йонеско Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. (Відомий французький драматург Ежен Йонеско (1909-1994) не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну, ніж реальності. Але із допомогою абсурду автор передає тугу за втратою […]...
- Розвиток національного театру та драматургії 1920-1930 рр Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей […]...
- А. П. Чехов і театр Театр був для Чехова першим коханням. Цій любові він залишався вірним усе своє життя. Театр створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив театр. Чехов нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не повертатися до нього. Характерно також і те, що жанр водевілю він віддавав перевагу високим жанрами театру. Відомо: […]...
- Театр, у якому своє призначення людин вибирає сам Люди – основа миру, як актори є основа будь-якого театру. Вони – реальне втілення нереальних ідей, що приходять до тих деяким зайдиголовам, що пишуть сценарії й втілюють їх на сцені. Однак будь-який, навіть самий геніальний сценарій не може від, критися миру, і жоден актор не покаже себе в ролі, якщо не буде режисера. Від режисера […]...
- Український театр класичної доби Український театр класичної доби починається з аматорських гуртків середини XIX ст. Такими були гуртки в м. Полтава (під керівництвом учителя В. Лободи) та в м. Чернігові, організований Л. Глібовим (“Товариство, кохаюче рідну мову”). В кінці 50-х років у Бобринці починає свою діяльність М. Кропивницький. Він походив з бідної дворянської родини, мати його була вчителькою музики, […]...
- Давньогрецький театр – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Як епос у VII ст. до н. е. поступився поезії, так і поезія у V ст. до н. е. відійшла на другий план із розквітом давньогрецького театру. Він став одним із найбільших надбань європейської та світової культури. Драма як театральне мистецтво найбільшого розквіту набула у V ст. до н. е. в одному з наймогутніших міст […]...
- Театр у Давній Греції. Есхіл “батько трагедії” Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд […]...
- Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. до н. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль. При всіх відмінностях грецьких […]...
- АНТИЧНИЙ ТЕАТР АНТИЧНИЙ ТЕАТР У наш час театр – справа звичайна. Будь-коли ми можемо, переглянувши афішу, вибрати виставу на свій смак. У стародавніх Афінах було зовсім інакше. Вистави давалися тільки двічі на рік – у великі та малі свята на честь бога Діоніса, бога природи, що оживає, і лише в одному призначеному для цього місці – театрі […]...
- Микола Куліш Народився Микола Куліш у батрацькій родині 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Херсонської області. Дитинство йому випало нелегке: наймитування з 8 років, рання смерть матері, життя в сирітському будинку. Але все це не завадило охочому до науки хлопцеві спочатку закінчити сільську школу в Чаплиному (1901-1905), вищу школу в Олешках (1905-1909) і приватну гімназію в […]...
- Художній театр H. А. Островського 1. Значення Островського-Реформатора. 2. Особливості драматургії. 3. Мир купців і поміщиків 4. Жіночі образи: Катерина й Лариса. Історія становлення російської драматургії, також як і історія російського театру цікава й захоплююча. Підкоряючись особливим законам розвитку, випробовуючи на собі вплив певних історичних особистостей, напрямків, історичних подій, театр розвивався, змінювався, міняючи через себе світогляду глядачів і читачів. Більшу […]...
- Вертеп – це різдвяний театр Окремий вид драми – вертепна драма. В Україну вона прийшла із Західної Європи, де була поширена як сполука різдвяної драми зі світською драмою маріонеткового театру. В Україні вертеп прийшов на зміну інтермедії уже у XVII столітті. Популяризували вертеп мандрівні дяки. Згодом до них приєдналися актори і музиканти, котрі й озвучували театральне дійство. В усіх відомих […]...
- “ТЕАТР АБСУРДУ” “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Справа в тому, що представники його не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. До того ж, більш-менш чітких хронологічних меж, не […]...
- Курбас, Куліш, Крушельницький Мистецтво як творчий феномен, а процес творення як духовний стан залежні від багатьох чинників. Від таланту, особистісної волі, працездатності, інтелектуального рівня, мистецького оточення; від конкретних фактів, загальних тенденцій, моральних і художніх стереотипів, писаних і неписаних канонів, характеру мистецьких традицій, суб’єктивного настрою; навіть від побутових особливостей, індивідуальних звичок, несподіваних і непередбачених життєвих моментів. Мистецтво і процес […]...
- Західна драматургія “Театр абсурду” Західна драматургія “Театр абсурду” “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Річ у тім, що представники його не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. Термін “театр абсурду” ввійшов […]...
- “Слова кохання, які тобі я не сказала” (Леся Українки) – Леся Українка (1871-1913) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття “Слова кохання, які тобі я не сказала” (Леся Українки) Шедеврами інтимної лірики Лесі Українки є цикл творів, присвячених Сергієві Мержинському. Цей надзвичайно привабливий чоловік справляв неабияке враження на сучасників: “Він подобався без винятку всім, хто тільки його знав. Делікатний, рівний у спілкуванні з людьми, м’який, щирий, правдивий, він […]...