Тема “маленької людини” у творчості А. П. Чехова
Чехов, великий художник слова, як і многие інші письменники, не міг обійти у своїй творчості тему “маленької людини”. Його герої – “маленькі люди”, але багато хто з них стали такими по своїй волі. Кожний з його героїв персоніфікує ка кую-або зі сторін життя: так, наприклад, Беликов (“Людина у футлярі”) – олицеутвір влади, бюрократії й цензури.
Всі оповідання в сукупності становлять ідейне ціле, створюють узагальнююче подання про сучасне життя, де значиме сусідить із незначним, трагическое зі смішним.
Між протилежностями
Беликов, учитель грецької мови, закоханий у свій предмет, міг би своїми знаннями принести багато користі гімназистам. Закоханийность Беликова
Взявши на себе роль блюстителя моралі, він отруює життя навколишньої: не тільки учням, але й учителям і директорові гімназії, і не тільки всієї гімназії – всьому місту. Тому його так усі ненавидять.
Породження епохи реакції 1880-х годов, Беликов насамперед сам перебуває в постійному страху: як би чого не виішло! як би не простудитися! – боїться він.
І нехай світить сонце, на випадок дощу або вітру, про всякий випадок треба одягтися потеплее, треба захопити парасоль, підняти комір, надягти калоші, закласти вуха ватою й, сідаючи на візника, закрити верх. Деталі в поводженні героя, відзначенийние художником у момент, коли герой залишає будинок і виходить на вулицю, від которій чекає одних неприємностей, відразу зздают яскравий образ “маленький футлярного” людини Здавалася б така людина, як Беликов, страшачись вулиці, у власному будинку ділдружин почувати себе поза небезпекою. Але йому й будинку не краще, ніж на вулиці.
Тут у його розпорядженні не менш изощренний підбор предметів охоронного призначення. Як би не ушкодилися вещи – і про всякий випадок годинники, перочинний ножик Беликов тримає в чохлі. Як би злодії не залізли в будинок, Як би кухар Афанасий не зарізав його – ставні, засувки, ліжко з пологом, сам під ковдрою із щільно вкритою головою покликані охранять і оберігати спокій (точніше, занепокоєння) Беликова, що ходить по будинку в халаті й ковпаку.
Достаток предметів, що супроводжують Беликова на вулиці, будинку, у школі, заставшиляет нас ще раз згадати творчість чудових попередників Чехова, які вперше в російській літературі так тісно зв’язали внутрішній вигляд чолостоліття із зовнішнім миром, його окружениїм, – це Н. В. Гоголь і И. А. Гончарів.
Отже, весь сенс життя Беликова – в енергійному захисті від зовнішнього миру, від реального життя. Але ще страшнее для нього будь-який прояв живої думки. Поцьомуе йому по душі всякі офіційні циркуляри Особливо вони були йому милі, якщо в них утримувалися заборони – широяке поле для перетворення в життя його “жизненной філософії”. “Футлярность” як властивість людського характеру, таким чином, виходить далеко за межі поведения особистості в побуті, відбиває мировоззір цілого суспільства, що живе при поліцейсько-бюрократичному режимі. І коли думаєш про це, то в навчанні Беликовим дітей древній, мертвій мові чудиться лиховісний відтінок.
“І древние мови, які він викладав, були для нього, по суті, ті ж калоші й зонтик, куди він ховався від дійсного життя”, – пояснює своє оповідання про Беликове його товариш по службі Буркин. Беликов напоминает унтер-офіцера й по страсті до добровольной захисту поліцейського режиму, і по силі шкідливого впливу на людей. Чехів не був би Чеховим, якби изобразив “людини у футлярі” тільки в одном психологічному стані.
Його характери завжди динамічні Змінився й Беликов під впливом тьмяного, боязкого вогника – подоби любові, що спалахнула в його душі при зустрічі з реготухою Варенькой.
Але ця зміна була внешїм: “…рішення женитися подіяло на нього якось болісно, він схуд, сполотнів і, здавалося, ще глибше пішов у свій футляр”. З нового “як би чого не вийшло” почалася найперша думка Беликова про одруження на Вареньке, цим “футлярним” міркуванням і було в кінце кінців роздавлена подоба закохананости в його душі. Але цього разу це побоювання виявилося не даремним: скинутий зі сходи вчителем Коваленко, братом Вареньки, Беликов покотився долілиць і втратив галоши.
З ними ця людина, здавалося б, сросся фізично, і раптом він почувствовал себе зовсім незахищеним Фатальний результат наступив негайно. Біліков не міг пережити публічної ганьби, повернувся до себе, ліг і більше не вставав. Ця смерть – розплата за помилкове мертвенний світогляд, тому в ній немає нічого трагічного.
Недарма особа Білікова в труні “було лагідне, приємне, также веселе, точно він був радий, що нарешті його поклали у футляр, з якого вже ніколи не вийде”. Перед нами – життя, покалічене прощественними умовами, витрачена безглуздо для самого себе й у зло іншим.
Страх перед яким би те не було проявом життя, тупа ворожість до всього нового, незвичайному, що особливо виходить за рамки дозволеного начальником, – характерні риси футлярной життя. Оповідання “Агрус” – про подібний жизні – став узагальненням усього російського мещанского побуту У процесі роботи писатель відкинув варіант смерті чиновника від раку. Це виглядало б як трагічна випадковість. Відкинув він і записану їм іншу кінцівку: з’їв агрус, сказав: “Як нерозумно” – і вмер.
Це для Чехова бло занадто простим рішенням проблеми.
В остаточному варіанті чиновник залишився жити, задоволений собою. Самовдоволена, живуча вульгарність – суспільно небезпечне явище. Таке завершение оповідання вражає точністю й дивною простотою Оповідання Чехова викриває вульгарність, нудьгу, обмеженийность інтересів.
Перед нами розкриваєся щось дрібне, незначне, на первий погляд майже нешкідливе, що постійно зустрічається, але страшне у своїй дрібній щоденності. На початку оповідання рисується пейзаж – нескінченні поля, далекі пагорби.
Велиякий, прекрасній країні, її просторам протипоставлене життя чиновника, заветная ціль якого зводиться до того, щоб придбати у власність нічтожний клаптик землі, замкнути себе на все життя у власній садибі, є “не куплений, а свій власний крижовник”. Відвідавши брата, що після довгих позбавлень здійснив свою мечту – на старість придбав маєток, Іван Иванич обурюється побачивши цього приземленного щастя: “Прийнято говорити, що людині потрібно тільки три аршини землі. Але адже три аршини потрібні трупу, а не людині…
Людині потрібно не три аришина землі, не садиба, а вся земна куля, вся природа, де на просторі він міг би виявити всі властивості й особливості свого вільного духу”. У садибі Чимши-Гімалайського не було людей, а були істоти, по зауваженню автора, схожі на свиней. Був рудий собака, схожа на свиню, куховарка теж була схожа на свиню, нарешті, про самого обрезклого, розжирілого чиновника, що сидів у постелі сказано: “…того й дивися хрокне в ковдру”.
Ще одна точна, майже непримітна побутова подробиця – агрус. У любій малій садибі саджають агрус. Кущі, як і крижовниковое варення, – це приналежність майже всякого дрібного садибного господарства.
У садибі, описанної Чеховим, агрус має куди більше значення: через нього автор, по-перше, розкриває психологію свого героя – не важливо, що ягода кисла, жесткая – вона своя власна й уже тільки тому смачна По-друге, побачивши своєго брата, що жадібно пожирав кислий, твердий, зовсім несмачний агрус, оповідач різко міняє свою думку про нього.
Які смутні думки й почуття викликав цей, здавалося б, необразливий агрус! Іван Иванич звертається до молодого покоління: “Поки молоді, сильні, бадьорі не утомлюйтеся робити добро!.. Якщо в житті є зміст і ціль, то зміст цей і ціль зовсім не в нашім счастье, а в чомусь більше розумному й великому. Робіть добро! ” Про розбите щастя, про те, як загинула “тиха, смутна” любов, та й все життя милого, інтелігентної людини, про те, “як не потрібно, дрібно і як обманчиво бло все те, що…
Заважало любити”, говорить Чехов в оповіданні “Про любов”. Футлярность поширюється й на проласть кращих людських почуттів. Вольное по самій своїй природі почуття любові оточується умовностями, забобонумі, через це руйнується щастя двох людей, гинуть два життя.
У світі Беликових немає простору для живих людських почуттів, гинуть люди з ніжною душею, увядает їхня тендітна любов.
І висновок напрашивается сам собою: “Бачити й чути, як брешуть і тебе ж називають дурнем за те, що ти терпиш цю неправду, зносиш образи, унижения, не смієш відкрито заявити, що ти на стороні чесних, вільних людей… ” “Маленькие люди” Чехова – що деградували, остаточно “здрібнілі”, погрязшие у вульгарності, дріб’язкових інтересах обиватечи. Причому письменник показав це явище як асоціальне, що представляє погрозу суспільству вцелом.
Related posts:
- Тема “маленької людини” у ранніх оповіданнях А. П. Чехова У своїх ранніх оповіданнях Чехов продовжує тему “маленької людини”, традиційну для російської класичної літератури початку й середини XІX століття. Однак ця тема розкривається в Чехова новаторски по двох очевидних причинах: по-перше, письменник мав талант, тобто власним оригінальним поглядом на мир; по-друге, змінилися російські суспільні умови (кінець XІX століття), які знайшли відбиття у творчості Чехова. Першою […]...
- Тема “маленької людини” у творчості М. Ю. Лермонтова Якщо говорити про таких письменників, як Гоголь і Достоєвський, то тема “маленького людини” постійно присутствует у їхній творчості. Лермонтов ставив перед собою інше завдання: покизать неабияку особистість, що страждає в бездіяльності, не бачачи смисла в житті, тому що для такий личности будь-яка діяльність – це мелочний дурниця. І все-таки Лермонтов один з перших у російській […]...
- Тема “маленької людини” на сторінках класики У поезії й прозі головна увага приділяється знедоленому й пригнобленому положенню горців і горянок. У добутках ця тема знаходить своє вираження в констатації окремих факторів з життя горців. Але в них зовсім чітко проводиться розмежувальна лінія між людьми, станами, лінія, за якої коштують протиборчі класи. У творчості багатьох поетів не відчувалося ще заклику до революційного […]...
- Розвиток теми “Маленької людини” у творчості Н. В. Гоголя Тема”маленькогочеловека”влитературе существовалаидоееобозначениявтворчествен. В. Гоголя. Впервиеонапрозвучала в “Медномвсаднике”і”Станционномсмотрителе”А. С. Пушкіна. Вообщеже”маленькийчеловек”такий:етонезнатний, абедний, оскорбляемийвисшимипочинулюдьми, доведеннийдоотчаяниячеловек. Приетометоособийсоциально-Психологическийтип, те естьлюбойчеловек, ощущающийсвоебессилиеиничтожность. Поройонспособенна протест. Кбунту”маленькогочеловека”всігдаведетжизненнаякатастрофа, ноисход протесту-божевілля, смерть. Пушкиноткрил вбедномчиновникеновийдраматическийхарактер, агогольпродолжилразвитиеетойтемивпетербургскихповестях(“Ніс”,”Зскийпроспект”,”Запискисумасшедшего”,”Портрет”,”Шинель”). Нопродолжилсвоеобпо-різному, опираясьнасобственнийжизненний досвід Петербургпоразилгоголяглубокими общественнимипротиворечиями, трагическимисоциальнимикатастрофами. Погоголю, Петербург-Місто, гдечеловеческиеотношенияискажени, торжествуетпошлость, а талантигибнут. етогород, де,”кромефонаря, вседишитобманом”. Именноветом страшному, безумномгородепроисходятуди вительниепроисшествиясчиновникомпо-прищиним. Именноздесьнетжитьябедному Акакиюакакиевичу. Героигоголя сходятс умаилипогибаютвнеравнойборьбесжестокойдействительностью. Людина й нелюдські умови його […]...
- Тема духовного переродження людини в оповіданнях А. П. Чехова Чехов – майстер короткого оповідання, і предметом дослідження в них найчастіше для письменника стає внутрішній світ людини. Він був непримиренним ворогом вульгарності і міщанства, ненавидів і зневажав обивателів, їх порожню і безцільно життя, позбавлену високих прагнень та ідеалів. Головне питання, яким задається А. П. Чехов протягом усього свого творчого шляху, – це причини втрати людиною […]...
- Тема “Маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського Тема “маленької людини” вперше була порушена у творчості О. С. Пушкіна (“Станційний доглядач”), М. В. Гоголя (“Шинель”), М. Ю. Лєрмонтова (“Герой нашого часу”). Імена героїв добутків цих видатних письменників – Самсон Вирін, Акакій Акакієвич, Максим Максимич – стали загальними, а тема міцно увійшла в літературу. Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій у російській […]...
- Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін (“Мідний вершник”), і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. […]...
- Тема духовного падіння людини в оповіданні А. П. Чехова “Ионич” 1. Історія деградації героя. 2. Життя доктора Старцева. 3. Перетворення в Ионича. Влада життєвого футляра обкреслена тут художником сильно, стисле й красиво… А. С. Глинка Оповідання А. П. Чехов “Ионич” – це історія деградації особистості. Автор описує хворобу суспільства на прикладі молодого доктора Старцева. Простежуючи вплив середовища на людину, письменник показує поступове перетворення доктора Старцева […]...
- Трагедія маленької людини в оповіданні М. Коцюбинського “Ялинка” 1. Радісне очікування Василька (чекав новорічного свята – Різдва, бо батько пообіцяв поставити ялинку). 2. Що змушений був зробити батько Василька і чому? (через бідність вирішив продати ялинку). 3. Ставлення Василька до цієї втрати та його поведінка (сумує, співчуває батькам, згоден пожертвувати своєю втіхою заради сім’ї, не ридає, а тільки болісно переживає цю трагедію у […]...
- “Сенс та Драма людини” у творчості Чехова У Чехова була незвичайна “пильність буття”, він відрізнявся спостережливістю і гострим веденням дрібниць життя. Недарма письменник протягом багатьох років вів записні книжки. Туди він заносив спостереження над людьми, зазначав риси характеру, які раніше не були помічені російськими письменниками. Чеховських героїв постійно переслідують помилки, непорозуміння, катастрофи ілюзій, цим і визначаються принципи побудови багатьох оповідань, повістей і […]...
- Зображення “вульгарності вульгарної людини” в оповіданнях А. П. Чехова Чехов уважав вульгарність украй опасним соціальним явищем. І особливо хвилювала письменника доля интеллигенции. Чехів уважав трагедією, що люди, покликані звістки за собою народ, преобертаються в обивателів, деградують під впливом середовища. Подібна трагедія зображена в расрозповіді “Ионич” (1898). Сюжет його простий: молодий, розумна людина попадає в рєрий, провінційний містечко С. Много працює, живе пустельником, презирает обивателя, […]...
- Тема людини – деміурга і граючого фантазера в творчості Хуліо Кортасара МІФ, РЕАЛЬНІСТЬ, ЛІТЕРАТУРА X. Л. БОРХЕС, І. КАЛЬВІНО, А. БАРІККО, Г. МАРКЕС, X. КОРТАСАР, А. КАРПЕНТЬЄР Тема людини – деміурга і граючого фантазера в творчості Хуліо Кортасара Кортасар (1914-1984) Майже половину свого свідомого життя і творчості Хуліо Кортасар прожив далеко від батьківщини, в Європі, хоча для читачів він так і залишився справжнім аргентинцем. Саме його […]...
- “Зображення вульгарної людини” в оповіданнях А. П. Чехова У пору самого вищого творчого розквіту Чехов пише кілька оповідань про інтелігенцію. Він б’є тривогу, попереджаючи, що люди, покликані вести за собою народ, перетворюються в обивателів, деградують під впливом середовища, у яке попадають. Найдужчим, на мій погляд, є оповідання “Іонич” (1898 р.). Сюжет оповідання простий: молода, розумна людина попадає у сіре, затхле містечко С. Багато […]...
- Тема самотньої людини у творчості М. Ю. Лєрмонтова – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Я думал: “Жалкий человек. Чего он хочет!., небо ясно, Под небом места много всем, Но беспрестанно и напрасно Один враждует он – зачем?” М. Лєрмонтов. Валерик Лірика Лєрмонтова ніколи не перестане захоплювати і хвилювати читачів. Останнім часом ми все частіше звертаємося до забутої нами духовної спадщини, відкриваючи в ній нові грані, що змушують […]...
- Образ “маленької людини” у повісті Шинель Гоголя Н. В Про люди! Жалюгідний рід, гідний зліз і сміху! Жерці хвилинного, шанувальники успіху! Як часто повз вас проходить людина, Над ким лається сліпе й буйне століття, Але чий високий лик у прийдешньому поколенье Поета приведе в захват і умиленье! А. З. Пушкін Тема “маленької людини” є наскрізною в російській літературі XІX століття. Цій темі присвячували свої […]...
- “Трагедія маленької людини в романі “Злочин і кара” Творчість великого російського письменника Федора Михайловича Достоєвського охарактеризувати не так і просто. З одного боку, в його творчості часто були зображені так звані маленькі люди – особи з неймовірно складною долею і життям, як існують в обставинах, що перебувають на межі людських. Водночас автор зміг показати, що навіть в таких умовах люди по-справжньому жили. У […]...
- Проблема “маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського Тема “маленької людини” є однієї з наскрізних тем російської літератури, до якої постійно зверталися письменники. Першим її торкнувся А. С. Пушкіна в повісті “Станційний доглядач” і поемі “Мідний вершник”. Продовжувачами цієї Теми з’явилися Н. В. Гоголь, що створив в “Шинелі” безсмертний образ Акакия Акакиевича, М. Ю. Лермонтов, що протиставив Печорину доброго штабс-капітана Максима Максимыча. Із […]...
- Образи “футлярних людей” в оповіданнях А. П. Чехова 1. “Футлярна” тема у творчості Чехова. 2. “Людина у футлярі”. 3. Спосіб життя вчителі Беликова. Художній мир добутків А. П. Чехова населений різними героями, об’єднаними інтересом письменника до побутового життя, життєвим дріб’язкам, звичній повсякденності. Автора цікавить життя чиновника. Він вивчає спосіб життя свого героя, намагається художньо переосмислити його. Галерея чиновників у Чехова містить у собі […]...
- Зображення “маленької людини” у повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач” Спокою ні вдень, ні вночі. А. Пушкін. Станційний доглядач А. С. Пушкін одним з перших серед майстрів російської класичної літератури звернув увагу на долю “маленької людини”. З повісті “Станційний доглядач” ми довідаємося про нелегке життя її головного героя Самсона Вырина, залежного з обов’язку служби від розташування й настрою багатьох проїжджаючих через його станцію людей. “Що […]...
- Конвульсії й загибель маленької людини в мережах відчужених сил “Перетворення” я прочитала вперше до того, як ми почали вивчати творчість Франца Кафки. Не сховаю, мене трохи вразив сюжет його добутку. Щось подібне я зустрічала, мені здається, тільки один раз, коли зштовхнулася із творчістю едгара По. І на мене зробило враження не стільки саме перетворення, скільки подробиці, з якими автор описав його. Йому вдалося настільки […]...
- “Трагедія “маленької людини” в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Повз мене по вулиці йшла “маленька” людина. Не маленька зростом, а людина забита, тиха, бідно одягнена. Чи зверну я на неї увагу? Навряд чи. “Що в ній цікавого?” – Подумаю я, і так подумає, можливо, кожен з нас. А що ж цікавого знайшов в “маленькій” людині Ф. М. Достоєвський? А до нього – О. С. […]...
- Трагедія “маленької людини” в сучасному світі (за оповіданням Франца Кафки “Перевтілення”) “Одного разу, прокинувшись від неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху” – так без будь-якої інтриги Ф. Кафка першими словами відкриває фабулу твору “Перевтілення”. Автор створює свій ворожий дивний світ, у якому нерідкістю є непереборне відчуження між людьми нездатними на справжню любов та на справжнє милосердя. Грегор Замза – головний герой […]...
- Велика любов “маленької людини” Твір за повістю Купріна “Гранатовий браслет” Слава хоробрим, що насмілюються кохати, знаючи, що всьому цьому настане кінець. Є. Шварц Хай святиться ім’я Твоє… Я прочитала останні рядки. Я відчуваю сум і захват. І в мені звучить бетховенська соната. Я плачу. Чому? Чи то просто жалість до нещасливого Желткова, чи то замилування величезним почуттям маленької людини. […]...
- Зображенні в повісті М. Гоголя “Шинель” трагічної долі “маленької людини” Микола Гоголь в повісті “Шинель” розповів трагічну історію “маленької людини”. До цієї теми зверталося чимало письменників, але саме Гоголь надав їй особливої загостреності. Письменник суворо викривав вади суспільства. Хто ж така “маленька людина”? Це нічим непримітна людина, яка не вміє себе захистити від несправедливості. Разом з тим вона не має високих поривань, її цілком влаштовує […]...
- ЗОБРАЖЕННЯ “МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ” У ЛІТЕРАТУРІ XIX СТОЛІТТЯ Найбільші майстри російської класичної літератури обертали свої погляди на нещасн і знедолених, показуючи чисту душу, що страждає або радується, незалежно від соціального стану гаму, що переживає всю, людських ЕМОЦІЙ: Одним з перших про долю “маленької людини” розповів Олександр Сергійович Пушкін у повісті “Станційний доглядач”. Його герой – Самсон Вырин – цілком щасливий і спокійний, він […]...
- Велике серце маленької людини Серед визначних літературних напрямів особливе місце посідає романтизм, то подарував світові твори, сповнені пригодницької відваги. !ї героями є сміливі, волелюбні люди, для котрих честь і любов до рідної землі – найсвятіші та найдорожчі за веі багатства і навіть за життя. У кризисне для Англії XIX століття у літературі з’являється ціла плеяда представників неоромантизму, у творах […]...
- Образ “маленької людини” (по повісті “Станційний доглядач”) Але сам Вырин звик жити в цьому несправедливому світі, пристосував свій нехитрий побут і задоволений тим щастям, що послано йому у вигляді дочки. Вона його радість, захисниця, помічниця в справах. Незважаючи на досить юний вік, Дуня вже звикла до ролі господарки станції. Вона без страху й зніяковілості упокорює гневливых відвідувачів. Уміє без зайвих слів утихомирити […]...
- Трагізм долі “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель” Тему “маленької людини” в російській літературі, крім Гоголя, опрацьовували також інші письменники, зокрема Пушкін, Достоєвський, але у гоголівській “Шинелі” вона прозвучала особливо потужно, викриваючи вади тодішнього суспільства. “Маленька”, тобто пересічна людина, розкривається в образі Акакія Акакійовича вже з перших сторінок повісті, а далі, обростаючи деталями та фактами, постає у повному масштабі. Гоголь, навіть змальовуючи портрет […]...
- Доля “маленької людини” у повісті “Шинель” Тема твору “Шинель”, – це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору – Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль “маленьких людей”, Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в “одному департаменті”, “один чиновник”, “трохи рябуватий”, “трохи рудуватий” влаштувався на службу, і […]...
- Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі […]...
- Роздуми над проблемою “маленької людини” (за повістю М. Гоголя “Шинель”) Такий великий і різнобічний письменницький талант Миколи Гоголя створив для нас галерею незабутніх образів. Серед реальних і фантастичних персонажів – образ скромного петербурзького чиновника Акакія Акакійовича Башмачкіна. У цієї “маленької людини” з перших днів життя, здавалося, все пішло не так: мати довго не могла вибрати синові ім’я і зупинилася зрештою на імені батька своєї дитини. […]...
- “Сумна історія життя маленької людини” У центрі відомої на весь світ повісті Миколи Гоголя під назвою “Шинель” розповідь про життя так званої маленької людини – звичайного чиновника з невеликого міста на ім’я Акакій Башмачкін. Життєпис людини як би дає зрозуміти, що він відрізняється від усіх інших, хто його оточує, причому відмінність ця надзвичайно серйозне. Не даремно у багатьох з тих, […]...
- “Сумна історія життя “маленької людини” за творчістю М. Гоголя Образ “маленької людини” – це свого роду узагальнений портрет не знатного або родовитого, а бідного, дрібного чиновника, якого ображають вищі по чину товариші по службі. Це безправна людина, яка безсила перед життям і його обставинами. Поневолена державною машиною і вічної нуждою, деколи вона здатна на протест. Однак бунт “маленької людини” найчастіше має для неї трагічні […]...
- “Трагедія “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель” На мій погляд, дуже справедливі слова Ф. М. Достоєвського про тогочасну російську літературу: “Всі ми вийшли з гоголівської “Шинелі”, адже саме завдяки Гоголю об’єктом уваги письменників стала нелегка доля “маленької людини”. Одним з перших Гоголь з незвичайною силою заговорив про цих непомітних, жалюгідних і, як здається з першого погляду, смішних людей, закликаючи звернути на них […]...
- Розкажіть про долю “маленької людини” та загальне значення цього визначення у повісті Миколи Гоголя “Шинель” У повісті “Шинель” Гоголь розповів про долю “маленької людини”, тобто незначущої у суспільстві особистості, яка виглядає мізерною, бо не має ані влади, ані грошей, ані слави. Але “маленька людина” насправді не є мізерною – це така ж людина, яка здатна відчувати, страждати, іі почуття, біди та радощі не менш важливі, аніж в героя чи аристократа. […]...
- Велике серце маленької людини (за баладою Р. Стівенсона “Вересневий мед”) Англійський письменник, критик, публіцист. Твори Стівенсона романтичні, сповнені екзотики, мрій про щастя. Починає письменник писати рано – вже з 15 років видає свою першу книгу. Через хворобу він оселяється на острові Самоа, і тут разом з аборигенами бере участь у визвольній боротьбі острів ‘ян проти німецьких колонізаторів. Стівенсон багато подорожує, знайомиться з відомими митцями свого […]...
- Зображення маленької людини в повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач” “Повести Белкина” оптимістичні. З найбільшою силою пушкінський гуманізм розкрився в “Станційному доглядачі”. Зовсім на новій основі Пушкін продовжує розробку Теми маленької людини, почату ще Карамзиным в “Бідній Лізі”. У Самсоні Вырине є нові риси: у ньому пробуджується людське достоїнство й зароджується протест. Станційний доглядач – це самий дрібний чиновник, “сущий мученик чотирнадцятого класу, обгороджений своїм […]...
- Розкриття внутрiшнього свiту маленької людини в оповiданнi “Маленький грiшник” Михайла Коцюбинського Серед творiв Коцюбинського своєрiдне мiсце посiдає оповiдання “Маленький грiшник” (1893). У ньому змальовано життя знедолених дiтей мiста. В оповiданнi яскраво виявилась одна з особливостей стилю письменника: вмiння знаходити життєво правдивi, промовистi деталi для психологiчної характеристики героя. Головний герой твору Дмитрик – життєрадiсний, допитливий, З добрим серцем, чистою душею хлопчик. Живе вiн разом зi своєю матiр’ю […]...
- Велике серце маленької людини (за баладою Р. Стівенсона “Вересковий трунок”) СТІВЕНСОН РОБЕРТ ЛЬЮЇС (1850-1894) Англійський письменник, критик, публіцист. Твори Стівенсона романтичні, сповнені екзотики, мрій про щастя, Починає письменник писати рано – вже з 15 років видає свою першу книгу. Через хворобу він оселяється на острові Самоа, і тут разом з аборигенами бере участь у визвольній боротьбі острів’ян проти німецьких колонізаторів. Стівенсон багато подорожує, знайомиться з […]...
- “Хай святиться ім’я Твое…” Велика любов “маленької людини” (за повістю О. Купріна “Гранатовий браслет”) Слава хоробрим, що насмілюються кохати, знаючи, що всьому цьому прийде кінець. Є. Шварц Хай святиться ім’я Твоє… Я прочитала останні рядки. Я відчуваю сум і захват. І в мені звучить бетховенська соната. Я плачу. Чому? Чи то просто жалість до нещасливого Желткова, чи то замилування величезним почуттям маленької людини. Та й чи можна його назвати […]...