Трилогія Чехова “Про любов”
А. П. Чехов – один з найбільших майстрів короткого оповідання. Ніхто не міг так мистецьки, як він, продовжити тему “маленької людини”, його дрібних проблем, побуту, показати глобальну проблему людського буття. Сірість, дріб’язковість, міщанство, “футлярне життя” – все те, що так ненавидів Чехов, непримиренним ворогом чого був, поглинули суспільство кінця XIX століття, проникнули в усі сторони людського життя.
Саме цьому присвячена трилогія, що складається з оповідань “Людин у футлярі”, “Агрус”, “Про любов”.
В
Те, що Алехин і Ганна Олексіївна полюбили один одного, не викликає подиву. Два утворених добрих чоловіки, однаково незадоволених сформованим життям, не могли не побачити друг у другу близької людини. Але ні в Алехина, ні в Ганни Олексіївни не вистачило мужності відмовитися від звичного укладу, щось
Спочатку він змушений займатися маєтком, щоб розплатитися з боргами батька, але потім таке життя стає для нього звичної й Алехин не хоче неї міняти. Тому він відмовляється від любові Ганни Олексіївни, і в той же час виправдує ця відмова своїм рутинним життям: “Вона пішла б за мною, але куди? Куди б я міг повести її? Інша справа, якби в мене було гарне, цікаве життя, якщо б я, наприклад, боровся за звільнення батьківщини або був знаменитим ученим, артистом, художником, а то з однієї звичайної буденної обстановки довелося б захопити неї в іншу таку ж або ще більш буденну”. Але ніяких спроб змінити свою “футлярне життя” Алехин не вживає
Ганна Олексіївна нещасна по-своєму: нелюбимий, духовно нерозвинений чоловік, сіре буденне життя, що не залишає ніяких вражень, що вгасає, ніким не визнана краса. В особі Алехина вона знаходить духовно близьку, розуміючу її істоту, але зізнатися йому в любові, а тим більше бути з ним, вона не може: її так само не пускає “футляр”.
Про незначності людини перед умовностями суспільства Алехин говорить ще на початку оповідання, коли передає історію любові кухарі Никанора й Пелагії
Пелагія любить Никанора, але не хоче виходити за нього заміж, тому що він п’яниця й “буйної вдачі”, вона предпочитает “жити так”. Але Никанор, посилаючись на “побожність” і “релігійні переконання”, хоче женитися на Пелагее. Насправді він боїться йти проти підвалин суспільства й “побожність” його – це страх не перед Богом, а перед людським судом. Людина загнана суспільством в “футляр”. І особливо добре Чехов демонструє це на прикладі Алехина, що, здавалося б, хоче змінити своє одноманітне життя, вирватися з “футляра”, але в той же час не зважується розстатися зі спокоєм і зручностями устояного життя
Ганна Олексіївна теж предпочитает “футлярне” існування й не зважується на зміни. Вона хоче любові, але сіре, звичне життя із чоловіком і дітьми ближче й зрозуміліше їй, чим нова, у якій, швидше за все, вона буде відкинута суспільством, що не прощає будь-яких спроб зруйнувати існуючі порядки. Ганна Олексіївна злитися через нерішучість і на себе й на Алехина.
Вона стає дратівливої й, нарешті, змушена лікуватися від нервової хвороби. Лише майбутня розлука змушує Ганну Олексіївну й Алехина зізнатися один одному в любові, але роблять вони це, розуміючи, що їхнього визнання вже не зможуть нічого змінити
Після від’їзду Ганни Олексіївни Алехин продовжує жити як і раніше, і йому залишається лише шкодувати про щастя, що не відбулося. Герої Чехова часто викликають у читачів двояке почуття: обурення й жалості. У цьому розкривається вміння письменника зображувати людину у всіх його проявах.
Алехина й Ганну Олексіївну не можна однозначно визначити як позитивних або негативних героїв. Складність характерів властива майже всім чеховським персонажам
Тема “футлярного життя” є однієї з основних у творчості А. П. Чехова
Оповідання А” П. Чехова дотепер не втратили своєї гостроти й актуальності. Багато хто з нас живуть у своєму “футлярі” і рідко намагаються щось змінити. Добутку А. П. Чехова змушують задуматися: чи правильно ми живемо й чи дійсно нам потрібна таке життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)