Замовляння, (діалектне заговори, заклинання, закликання)
Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання”) – жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від “знати”), відьом чи відьмаків (від давнього “відати” – знати), чарівників, ворожбитів, шептух, тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відповідному напрямку (доброму або злому). Первісно основою 3. були обрядові, магічні дії, імітаційні рухи, можливо, без
3. компонуються переважно за принципом асоціювання ідеї (поняття) паралельних рядів: причина і наслідок, предмет і його образ (назва, зображення, людина і її ім’я чи якась її річ). 3. відбивають язичницький світогляд, у них часто фігурують небесні світила, природні стихії, фантастичні місцевості, предмети, істоти тощо, але в добу християнства “в заговірні формули ввійшло дуже багато книжних християнських і апокрифічних елементів, цілі частини християнських і єретичних молитов і призивів, без яких теперішні заговори рідко коли обходяться”
Основний зміст 3. складає звернення до якоїсь вищої сили, яка б дарувала щось бажане, перелік різних причин хвороби і частин тіла, через які вона ввійшла до недужого і через які з наказу знахаря повинна вийти. Хвороба трактується виключно як наслання злої демонічної сили, що її в імперативній формі вигонить чарівник (наказова форма – суттєва відмінність 3. від молитви): “Я тебе візиваю, я тебе вікликаю: розїйдиси, розтечиси, єк піна по воді, єк роса по траві, єк мла ділами, єк дух губами!” У 3. багата, розмаїта поетика, ритміка, поетичний синтаксис (анафора, риторичні звертання і запитання, різні види художнього паралелізму тощо). Вражають яскравістю образів і навіть ліризмом, особливо поетичні дівочі 3.:
Добрий день тобі, сонечко яснеє,
Ти святе, ти ясне прекраснеє,
Ти чисте, величне й поважне;
Ти освіщаєш гори і долини і високії могили,
Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
Перед панами, перед царями, перед усім миром християнським добротою, красотою, любощами й милощами;
Щоб не було ні любішоі, ні милішої
Од раби Божої народженої, хрищеної (Марії).
Як ти ясне, величне, прекрасне,
Щоб і я така була ясна, велична, прекрасна
Перед усім миром християнським на віки віков, амінь.
Відгомін мовно-стильових особливостей, ритмомелодики 3., зокрема прокльонів і голосінь, виразно відчутний у каскадах інвектив Івана Вишенського, в антивоєнних новелах Марка Черемшини, творах М. Коцюбинського, О. Довженка, творах-молитвах Катерини Мотрич. У добу християнства 3. мали особливий статус – “від нечистого”, їх творців і виконавців переслідували. Адже 3. виникли раніше від цієї релігії і, як відзначив О. Потебня, “стоять поза сферою богошанування”.
Збирання і вивчення 3. ускладнювало ще й те, що професійні знахарі і ворожбити зберігали їх у таємниці. Перше зібрання 3. помістив у своєму корпусі П. Чубинський (“Труды этнографическо-статистическойэкспедиции…” – СПб., 1872. – T. I, вып. І). Незалежно від Чубинського перший окремий збірник 3. уклав і видав етнограф П. Єфименко (“Сборник малороссийских заклинаний”. – М., 1874, 212 зразків). Цінні добірки і відомості про 3. є в працях М. Драгоманова “Малорусские народные предания и рассказы” (К., 1876), В. Антоновича “Чари на Україні” (переклав В. Гнатюк. – Львів, 1906), В. Шухевича “Гуцулыцина” (ч.
Ш, Львів, 1902), Я. П. Новицького “Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты, собранные в Екатеринославщине” (Екатеринослав, 1913). Першу бібліографію 3. уклав М. Сумцов (“Заговоры”. – Харків, 1892).
Related posts:
- Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання”) Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання “) – жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від “знати”), відьом чи відьмаків (від давнього “відати” – знати), чарівників, ворожбитів, шептух, тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відповідному […]...
- СЛОВО СІМ ХВОРОБ ЛІКУЄ (замовляння) Тож наші далекі пращури вірили у надзвичайну енергетичну силу та наснагу слова. Але ця віра міцна й сьогодні. Замовляння – це високе мистецтво образного слова, воно викристалізовувалось з покоління в покоління, як поетичне дійство. Той, кому довірено лікувати замовлянням, мусить мати особливий голос, чітку мову, чистоту помислів, сподівань і прагнень. Замовляння, власне, сюжети і майстерність […]...
- Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Заклинання” Воно було написано в 1830 році, у період Болдинской осіни. Уважається, що “Заклинання”, як і написане в той же час вірш “У берегів вітчизни далекої”, присвячене Амалии Ризнич; однак існує думка, що перше пов’язане зі спогадом про померлу грекиню Калипсо Полихрони. Свідченням цьому може служити ім’я, яким похрещена померла кохана – Леила, ім’я, яким у […]...
- НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ (24.10.1847, с. Аули, тепер Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.05.1925, Запоріжжя) – фольклорист, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, педагог. Народився в сім’ї службовця. 1865 р. закінчив Олександрівську повітову школу й до 1868 р. працював писарем у казначействі. Самотужки здобув усебічні знання з різних галузей наук. У 1868 – 1877 рр. працював учителем у школах […]...
- “Заговори зі мною, щоб я тебе побачив” Сократ, як відомо, був не просто філософом, але ще і прекрасним фізіономістом, він вмів визначати суть людини з її голосу, а також судити про характер і ділові можливості співрозмовника по його вмінню грамотно будувати мову, показувати себе, представляти своє Я. Тому він і просив кожного, хто хотів з ним познайомитися: “Заговори зі мною…”! Сьогодні, з […]...
- Твір на тему: “Заговори, щоб я тебе побачив” Кожна людина бажає справити на оточуючих якомога краще враження. Це нормально, навряд чи хтось стане заперечувати існування такої потреби. Але викликати до себе увагу і навіть хорошу думку – далеко не просто. Світ повниться красивими, розумними і яскравими людьми, які забирають більшість уваги оточуючих на себе. Тому людина, яка дійсно хоче домогтися популярності, повинна працювати […]...
- Перехід від язичництва до християнства – регрес чи прогрес? Масовий перехід українців до християнства стався за часів Володимира Великого в 988 році. Насправді ж звертатись до цієї релігії наші пращури почали ще за кілька десятиліть до дати прийняття християнства Руссю. Що ж було в Київській Русі до прийняття православ’я? Наші предки були язичниками. Вони вірили в багатьох богів. Найголовнішим з них був Перун-громовержець. Усім […]...
- Календарно-обрядова поезія Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов’язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем. Первісно цей календар формувався у зв’язку з циклічними змінами у природі, з річним колом сонця, його поворотом на зиму і на літо, з весняним пробудженням та осіннім завмиранням природи. Пращури слов’ян […]...
- Великодні пісні Великодні пісні – умовна назва прадавніх обрядових пісень весняного та частково зимового циклів, що з прийняттям християнства стали виконуватися під час найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. У цій групі пісенно-обрядових дійств – дівочі хороводи зі співом веснянок, гаївок, рогульок, риндзівок, водіння тополі, приготування та дарування писанок і крашанок, ігри хлопців (“Брама”, “Дзвінниця”, “Коза”, “Король, […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Різдво (АНАЛІЗ) Аналіз твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір: хорей. Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до “оязичнен-ня християнства” чи – навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші “Різдво”, де християнське […]...
- МАРКЕВИЧ МИКОЛА МАРКЕВИЧ МИКОЛА (Маркович; 07.02.1804, с. Дунаєць, тепер Глухівського р-ну Сумської обл. – 21.06.1860, с. Турівка, тепер Яготинського р-ну Київської обл.) – поет і перекладач, історик, етнограф, фольклорист, лексикограф, архівіст, музикант і композитор. Народився в сім’ї небагатого поміщика. Дитячі роки провів у Дунайці, Сокиринцях. 1814 р. родина переїхала в Прилуки. До 1817 р. навчався у Ланівцях […]...
- Жовнірські пісні Жовнірські пісні – народні пісні суспільно-побутового циклу про вояцьке життя примусово рекрутованих українців до царського та цісарського військ. Слово “жовнір”, “жовняр” прийшло в Україну через Польщу із середньовічної Європи, де наймані вояки за службу отримували плату – “жолд”. З кінця XVIII ст., після ліквідації козацького війська в Україні та у зв’язку з поділом Польщі й […]...
- Сочинение “Мой любимый герой русской сказки – Баба-Яга” Мне нравится читать русские народные сказки, в которых есть персонаж Бабы Яги. Это колоритная сказочная героиня, хотя и страшноватая внешне. Прозвали ее “Костяной ногой”. У Бабы Яги длинный нос крючком и лохматые седые волосы. Она одета в длинную юбку, старый фартук, а голову повязывает платком. Живет Баба Яга в чаще дремучего леса, в избушке на […]...
- Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
- Апокаліпсис “Апокаліпсис” – (грецьк. apocalypsis – розкриття, одкровення) – поширена назва заключної, найзагадковішої книги Нового заповіту “Об’явлення св. Івана Богослова”. Виникла* можливо, в 68-69 чи 81-96 pp. н. е. на острові Патмос в Егейському мopі куди Івана Богослова було заслано за проповідування християнства. Належить до т. зв. пророцьких книг (див. “Книгу пророка Даниїла”). В “Об’явленні Св. […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Різдво (Характеристика твору) Характеристика твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір : хорей. Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку […]...
- Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не ‘днакі, Що ‘дин за бідних, Другий за багатих У поетичних творах також спостерігається чергування звуків […]...
- Історичні пісні Історичні пісні – ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події, процеси та історичні особи. Історична конкретність змісту є найвагомішою підставою для виділення І. п. в окрему групу, що за структурними ознаками є сукупністю різнотипних жанрів, пов’язаних з історією. для класифікації І. п. найвідповіднішим є хронологічно-тематичний принцип. Найдавніший цикл складають І. п. з доби козаччини XV-XVIII […]...
- СЛОВО О ЗАКОНІ І БЛАГОДАТІ – визначна пам’ятка Київської Русі, написана між 1037 і 1050 рр. Виголошене Іларіоном Київським – першим руським митрополитом в Десятинній церкві чи Софійському соборі у присутності князя Ярослава та його родини. Повна назва твору “Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як закон обійшов, а благодать і істина […]...
- Внутрішній монолог Внутрішній монолог – різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання. Стилістично В. м. оформлюється як внутрішня мова дійової особи з відповідною часовою послідовністю думок, характерними синтаксичними конструкціями, способом вислову тощо. В. м. набирає все більшої ваги у творах українських письменників кінця XIX – початку […]...
- Урок 112 – ИДЕМ В ГОСТИ К ЛЕТУ Літературне читання 2 клас – Н. В. Гавриш – 2012 ИДЕМ В ГОСТИ К ЛЕТУ Урок 112 Внеклассное чтение Вопросы и задания для проверки 1. Найди “лишнее” слово. Солнечный, жаркий, сумрачный, знойный. 2. Выбери правильный ответ. Рассказ Льва Толстого называется: 1) “Какая бывает роса на траве”; 2) “Алмазная роса на траве”; 3) “Трава в алмазах […]...
- Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з життям та смертю, людиною і природою, людиною і Богом, любов’ю і ненавистю, добром і злом, творчістю та руйнуванням тощо. Через […]...
- Дослідження жанрів дитячого фольклору З усіх жанрів дитячого фольклору перше привернули увагу збирачів, а пізніше дослідників колискові пісні. Вперше колискова пісня з´явилась на сторінках альманаху “Русалка Дністровая” у 1837 році, і з того часу цей жанр є об´єктом зацікавлення фольклористів. До найдавніших записів належать публікації у виданнях “Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. Часть 1″ (1849), у його праці […]...
- Що завадило Раскольникову житии за теорією, створенною ним самим? Твір за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та Історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. Ф. М. Достоєвський у своєму романі “Злочин і […]...
- КУЗЬМЕНКО ПЕТРО КУЗЬМЕНКО ПЕТРО (1831, м. Понорниця, тепер Чернігівської обл. – 1867 або 1874, х. Потітківський Коропського р-ну Чернігівської обл.) – поет, прозаїк, педагог, краєзнавець, фольклорист, етнограф. Народився в родині дяка. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, але курсу не закінчив. Став дяком, згодом учителював. Літературну діяльність почав із етнографічних статей у “Черниговских губернских ведомостях” (“Сила родительского заклятия”, […]...
- Жарт Жарт – 1). Вислів, витівка, дотеп, комічна дія тощо, які викликають сміх і служать для розваги. Експресії словесного жарту нерідко сприяють римоване мовлення, діалог, каламбур, алогізми тощо: – Ти що привіз? – Лій. – Трохи постій. – А ти що? – Мед. – Ставай наперед. – А ти що привіз? – Горілку! – Берись за […]...
- РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ (р. нар. невід. – 10.12.1688, Київ) – письменник і церковний діяч. Народився, ймовірно, на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Вважають, що 1656 р. виголосив слово на посвяту І. Гізеля в архімандрити. З 1671 р. – намісник Києво-Печерського монастиря і лаврський проповідник, а з кінця 1683 р. – ігумен Микільського монастиря, що мав незалежність […]...
- Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. […]...
- Значення літератури в житті людини – ІІ варіант 6 клас II варіант Художня література як один із видів мистецтва – найпопулярніший і найдоступніший усім. Вона приносить радість людині, підносить її духовно. Слово література походить від латинського “літера” – буква. Пряме значення цього слова – те, що написане буквами. Але згодом воно набрало трохи іншого змісту: література – це те, що створене письменниками й […]...
- Роль віри, релігії і церкви в житті людини та народу Роль віри, релігії та церкви завжди була великою у житті людини. Втім, ступінь її впливу на суспільні процеси і конкретних людей відрізнявся залежно від конкретних історичних епох. Якщо згадати минулі роки і ті процеси, які тоді розгорталися, можна з упевненістю говорити про те, що вплив релігії був більшим, ніж сьогодні, і особливо це стосується християнства. […]...
- Дія повісті “Атала” Дія повісті “Атала” розгортається в Північній Америці, серед диких індіанців і християнських місіонерів, на тлі незайманої природи, якій належить у творі активна роль. Молодий індіанець Шактас у сутичці з ворожим племенем був захоплений у полон, де його чекала неминуча смерть, але його рятує дівчина-християнка Атала. Вони втікають від погоні, пробираються крізь лісові нетрі, де їх […]...
- Ампліфікація Ампліфікація (лат. amplificatio – збільшення, розширення) – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів – синонімів, епітетів, порівнянь, антонімічних протиставлень тощо. Наприклад, А. у творах У. Самчука: “Насторожена, трохи перелякана. Пригорталась ціла – гаряча, гнучка, тріпотлива… “; “Зовсім темно, хоч око виколи… “; “Жолобецький […]...
- ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО (Еварницький, 06.11.1855, с. Сонцівка, тепер Борисівка Харківської обл. – 05.08.1940, Дніпропетровськ) – історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член НТШ (з 1914), академік УРСР (з 1929). Народився в родині дяка. 1881 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, був заліплений при кафедрі російської історії. Предмет зацікавлення молодого вченого – історія Запорозької Січі – […]...
- ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК) ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)- у давніх українців (згодом – і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її на дернову лаву, обкладаючи з усіх боків хлібом, сиром, яйцями, глечиками з молоком тощо. Довкола водили хороводи з піснями: “Дай […]...
- Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
- ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (р. пар. невід. – не раніше 1054) – давньоукраїнський письменник Відомо, що певний час був пресвітером церкви у Берестовому поблизу Києво-Печерського монастиря. 1051 р. князь Ярослав Мудрий разом з єпископами Київської Русі поставив Іларіона на київського митрополита. Новообраний митрополит став однодумцем князя в боротьбі за церковну незалежність Києва від Візантійської імперії. Про це […]...
- Лексика Лексика (грецьк. lexikos – словесний, словниковий) – сукупність слів мови, її словниковий склад. Термін використовується і стосовно окремих пластів словникового складу (побутова Л., поетична Л. і та ін.), і для позначення всіх слів, властивих якому-небудь художньому творові (Л. “Слова про Ігорів похід”) чи вжитих тим чи іншим письменником (Л. Т. Шевченка). За походженням слова поділяються […]...
- Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
- “Геній християнства” Шатобріана Першим масштабним виявом названого перелому став трактат “Геній християнства”, що з’явився 1802 р. Цей твір вийшов після його повернення на батьківщину у 1800 p., але він був задуманий і в основному написаний ще в Лондоні, в ньому відбилося не тільки згадуване навернення автора, а й рух ідей серед французької еміг-рації. На рубежі XІX ст., зокрема, […]...
- Декаданс Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. Д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як […]...