Життя й революція
“Життя й революція” – щомісячний журнал (1925-34). Виходив у Києві спочатку як “журнал громадського життя, літератури й науки”. У перших п’яти номерах за 1925 переважали статті економічного та політичного характеру. Далі журнал стає літературно-мистецьким, громадсько-політичним, науково-популярним місячником. Центральне місце в ньому посідають відділи літератури, культури, мистецтва тощо.
Редакційна колегія часто змінювалася. У її складі працювали: Б. Червоний, Ол. Дорошкевич, М. Граціанський, Є, Черняк, М. Баран, М. Терещенко,
Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара та ін.), “ланківці” (Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, Т. Осьмачка та ін.), вусппівці (С. Щупак, І. Лакиза та ін.) тощо. Журнал надавав слово старшим за віком письменникам (С.
Васильченко, М. Вороний та ін.) і молодим (Марко Вороний, І. Багряний, М. Бажан, В.
Вагомими і цікавими були історико-публіцистичні публікації, як, скажімо, матеріали до 60-річчя М. Грушевського (№10, 1926). А №5 за 1926 майже цілком присвячений пам’яті І. Франка, де вміщено до десятка статей та розвідок про його творчість, серед них – А. Музички “Життєва путь Івана Франка”, П. Филиповича “Франко-поет”, К. Довганя “Літературно-критичні погляди І. Франка в 1890-1900 роках”, А. Ніковського “Франко в Одесі в 1909 р.”, М. Драй-Хмари “І. Франко й Леся Українка” та ін. Літературознавчі розвідки, статті з теорії літератури, рецензії друкували М. Зеров (“Квітка й пізніша українська проза”), Б. Якубський (“Поетична творчість Миколи Вороного”, “Юрій Яновський та його “Майстер корабля”), В. Гадзінський (“Гнат Михайличенко”), а також І. Айзеншток, Ю. Меженко, Г. Майфет, А. Лейтес, Ф. Якубовський, О. Дорошкевич, Б. Коваленко, С. Родзевич, А. Ніковський та ін. У 20-ті журнал був досить яскравим явищем і, наскільки дозволяли умови ідеологічного тиску, намагався тримати незалежну позицію, хоч на початку 30-х редакційна колегія, вкотре вже змінена партійним керівництвом, змушена була визнавати свої “помилки”, друкувати вульгарно-соціологічні матеріали.
У 1932 став органом Федерації радянських письменників України, у 1933 – місячником оргкомітету Всеукраїнської спілки радянських письменників. У 1934 журнал закрито.
Related posts:
- Критика “Критика” – спеціальний літературно-критичний журнал. Почав виходити з лютого 1928 в Харкові як “журнал-місячник марксистської критики та бібліографії”. До складу редакції входили: М. Скрипник, А. Хвиля, В. Десняк (псевдонім В. Василенка), В. Коряк, Ф. Таран, І. Кулик, Т. Степовий, Я. Савченко. Головним редактором спочатку був В. Десняк. Протягом 1932-34 журнал мав назву “За марксо-ленінську критику”. […]...
- За марксо-ленінську критику “За марксо-ленінську критику” – критично-літературний журнал, що виходив у Харкові (1932-34) замість свого попередника – часопису “Критика” як видання ДВОУ за редакцією В. Коряка. З 1934 і впродовж 1935 – орган СРПУ (редактор С. Щупак). Публікував нариси про творчість М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Головка, П. Панча, І. Микитенка та ін., рецензії на твори П. […]...
- Голос друку “Голос друку” – книгознавчий і літературно-критичний журнал, що з’явився у Харкові (1921, всього одне число), містив матеріали з книгознавства, бібліографії, мистецтвознавства, методології та історії літератури і т. п, зокрема, фахові рецензії М. Зерова, М. Плевако, О. Дорошкевича, Г. Іванця на видання творів І. Франка, Т. Шевченка, “Антологію римської поезії” тощо. В окремому розділі опубліковано хроніку […]...
- Роздуми І. Франка про правду життя (за віршами “Не високо мудруй”, “Строфи”) – ІВАН ФРАНКО ІВАН ФРАНКО Роздуми І. Франка про правду життя (за віршами “Не високо мудруй”, “Строфи”) І. Я. Франко завжди намагався усвідомити складні явища життя. У своїх творах він торкається глибин людської душі, прагне з’ясувати багато моральних проблем. Філософські проблеми піднімає поет у вірші “Не високо мудруй”. На думку Івана Франка, мудрість і правда життя полягає не […]...
- Революція у новелі М. Хвильового “Я (Романтика)”: парадокси історії Творчість Миколи Хвильового стала по-справжньому видатним явищем в історії української літератури. Хоча за своє коротке життя письменник створив не так вже й багато творів, проте кожен з них – глибокий, насичений психологізмом, хвилюючий. Новела “Я (Романтика)” не просто хвилює та змушує замислитися – це р, що шокує, обурює, торкає найглибші струни душі. Так романтично починається […]...
- Скорочено “Інтелігенція й революція” Блоку “Росія гине”, “Росії більше ні”, “вічна пам’ять Росії” – чую я навколо себе. Але переді мною – Росія: та, котру бачили в застрашливих і пророчих снах наші великі письменники. Росія – бура. Росії призначено пережити борошна, приниження, поділу; але вона вийде із цих принижень нової й – по-новому великої Європа збожеволіла: колір людства, колір інтелігенції […]...
- Людина й революція у романі “Доктор Живаго” Борис Пастернак – найбільший російський письменник і поет XX століття. Двадцять третього жовтня 1958 року йому була присуджена Нобелівська премія по літературі “За видатні досягнення в сучасній ліричній поезії й на традиційному поприщі великої російської прози”. Роман “Доктор Живаго” займає, мабуть, центральне місце у творчості Бориса Леонідовича. Цьому добутку Пастернак присвятив свої кращі роки літературного […]...
- Революція у Франції й книга Герцена “З того берега” Наступили червневі дні. “А врочисто почалися вони,- писав Герцен у книзі “З того берега” (опублікована німецькою мовою в 1850 році, на російському – у Лондоні, в 1855-м). – Двадцять третього числа, години в чотири перед обідом, ішов я берегом Сени… крамниці защіпалися, колони Національної гвардії з лиховісними особами йшли по різних напрямках, небо було покрито […]...
- “Що б я зробила з горіхом вічного життя” за “Легендою про Вічне життя” Івана Франко Нарешті прийшов той часи, коли ми стали усвідомлювати те, що ми велика українська нація і переосмислювати творчі надбання нашого народу. Сьогодні все частіше ми повертаємося до мудрості літератури і поезії минулих століть, намагаємося найти в творах наших співвітчизників невичерпні джерела і криниці нашої духовності. Адже саме українські митці формували політичну і історичну свідомість народу і […]...
- Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка I. І. Франко – легендарний Каменяр. (Геніальний поет, видатний прозаїк і драматург, критик, публіцист і літературознавець, фольклорист і етнограф, перекладач. Видатний громадський діяч, борець за волю народу.) II. І. Франко – син сільського коваля. 1. “Правдива іскра Прометея злетіла з батькового ковадла… ” (І. Франко […]...
- “Іван Франко – трибун народний”. Життя та доля письменника І. Франка Іван Франко – визначний письменник, великий Каменяр, творчість якого становить цілу епоху в розвитку національної культури XIX-XX століття. Народився І. Франко у 1856 році в родині сільського коваля. Вогонь кузні свого батька він зберіг на все життя. Тяжка доля судилася йому. Жахи тюрми, переслідування, приниження. І як наслідок – зачинені двері переляканих обивателів, розлука з […]...
- Блок і революція 1905 року Блок цілкомщиро вітав революцію 1905 року, хоча до кінця не розумів її справжнього сенсу. Сприйняття революції як могутньої стихії породжувало у Блоку двоїсте ставлення до неї. З одного боку, иола радувала могутня стихія, здатна перевернути світ, з іншого боку, його лякала руйнівна сила революції. Він побоювався “Жакерія”, “Варфоломіївська ночей”, в одному з листів хотів питати, […]...
- Революція й поет на прикладі творчості Єсеніна Революцію Сергій Єсенін прийняв, по його власному визнанню, досить співчутливо, хоча й з мужицьким ухилом – співробітничав з есерами, щоправда, не як політик, а як поет. Орієнтація на есерів була свідомим вибором, тому що Єсенін думав, що революція зробить Росію великою Селянською Республікою – країною Хліба й Молока, годувальницею й поїльницею всього Мира Сказати, що […]...
- Революція або еволюція? Нове в методиці розвитку мовлення учнів Сучасна методика розвитку мовлення учнів як особлива область методики навчання російській мові перебуває на якісно новому етапі свого розвитку. По-перше, вона синтезує дані культурологии, філософії, логіки, дидактики, психології, фізіології, психолінгвістики, соціолінгвістики, етнолингвистики й інших наукових дисциплін, що вивчають мову, мовлення, мовну діяльність. Необхідність змін у змісті й технології методики розвитку мовлення диктують такі фундаментальні лінгвістичні […]...
- Революція з обличчям Нилівни (по роману М. Горького “Мати”) Роман М. Горького “Мати” зіграв величезну роль у розвитку соціального мислення багатьох поколінь читачів і позначив нову віху у розвитку російської і світової культури. Не випадково “Мати” Горького стала настільною книгою для багатьох російських революціонерів того часу. У центрі оповідання – мати Павла Власова Пелагія Нилівна. Добуток побудований таким чином, що Нилівна є учасником або […]...
- Революція це кривава вакханалія зла (за новелою М. Хвильового “Я (Романтика)”) І. Трагічні суперечності революційної епохи в долі М. Хвильового. (Величні й трагічні події початку XX століття розкололи світ на дві частини, а Україну – на два ворожих табори. Микола Хвильовий, захоплений більшовицькими ідеями, стає революціонером-романтиком, замріяний у майбутню “загірну комуну”, де всі люди будуть рівними, вільними і щасливими. Та дуже скоро його чутливе серце зрозуміло, […]...
- Революція очами Пастернаку (По романі “Доктор Живаго”) 1. Передчуття прийдешніх змін. 2. Особиста й планетарна революція. 3. Результати й підсумки стихійних процесів. Зараз у наш час неоднозначно оцінюється як і сама революція 1917 р., так і її підсумки. Старше покоління вважає позитивними її заслуги Люди середнього віку ставляться до цієї події по-різному. А ми, молоді, часом не знаємо чому вірити, а чому […]...
- Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” I. “Волинь” У. Самчука – роман-епопея про реальні події початку XX століття. (У. Самчук – один із письменників української діаспори, якого називають Гомером української прози. Всі його твори присвячені Україні. Трилогія “Волинь” складається з трьох частин: “Куди тече річка”, “Війна і революція”, “Батько й син”. Зображенню воєнних […]...
- З-над хмар і з долин “З-над хмар і з долин” – літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст., які належали до різних течій і напрямків. Відкривався віршем І. Франка “Миколі Вороному”, за яким ішла відповідь М. Вороного “Іванові Франкові”. Розмаїті погляди на мистецтво, […]...
- Житє і слово “Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і […]...
- “Революція виявляє й висоту людської природи, і винищування духовних цінностей” Н. А. Бердяєв {по одному або декількох добутках російської літератури XX століття) Війна – це завжди трагедія. А якщо вона пролягла через долі твоїх співвітчизників і зробила їхнього ворогамі – трагедія подвійно. Теперішній громадянин, обладающий талантом, почуттям патріотизму, не міг залишатися осторонь від подій. Таким відчував себе кожний пісатель, волею долі дієприкметниковий до революції й Гражданской війні. Часто історія захоплювала у вир війни юних громадян своєї країни, […]...
- “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” (життя і творчість Миколи Вороного) Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не залишив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сторінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О. І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізнатися про поета. Батько Вороного походив із селян, […]...
- Гейне й українська література Давно помічено, що долі великих поетів в іншомовних літературах дуже не схожі між собою. Одні такі поети проходять осторонь певних літератур, істотно їх не зачепивши, а пієтет до них носить переважно умоглядний характер, бо створюється він не перекладачами, а критиками й літературознавцями. Для української літератури в минулому столітті такими поетами лишилися ІНеллі й Кітс, Гюго […]...
- Біографія Романа Горака Народився 17 січня 1942 р. у селі Городок Львівської області. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. Активний і непересічний діяч у справі вивчення, збереження і використання з науковою і освітньою метою спадщини І. Франка. Його перу належить понад 300 досліджень і статей про І. Франка та багатьох письменників. Окремими виданнями вийшли його твори: “Тричі мені […]...
- Життя літературне Життя літературне – сукупність суспільних явищ, що зумовлюють певну літературну епоху. Ж. л. охоплює всі суспільні Інституції літературної епохи, котрі є підгрунтям творчої діяльності й спілкування письменників, критиків, видавців, читачів. Ж. л. визначає рівень літературної культури епохи, панівні в даному середовищі смаки, уподобання, вартості, суспільне становище письменника, підтримку його з боку суспільних організацій, приватних осіб […]...
- “Чорна злість, свята злість” (О. Блок і революція) Невідворотність відплати. Мабуть, це головне у блоківському сприйнятті революції. Занадто довго у країні панували приниження, і “бруд, і морок, і убогість”. Занадто довго правили “ситі”. Капіталізм сприймався Блоком як щось далеке, диявольське, демонічне. Безправні, замучені непосильною працею роботяги, зігнуті спини – це життя. Але жовті, як очі нічного звіра, вікна, цей “недвижний хтось, чорний хтось”, […]...
- Сяйво “Сяйво” – хрестоматія художніх творів (поезія, мала проза), упорядкована М. Зеровим і випущена видавництвом “Сяйво” у Києві 1924. Призначалася для читців-декламаторів. Порівняно з аналогічним виданням 1923 у хрестоматії повніше представлено найновішу поезію. Художнє оформлення книжки належить Г. Пустовойтовій. Поетичні та прозові тексти подаються під рубриками: “Епічні уривки” (твори грецьких поетів, фрагменти з “Іліади” Гомера, творів […]...
- Переказ – “ГЛУХІ ЧУТКИ” Особа Целіни Зигмунтовської цікавила багатьох. Навколо Франка почали кружляти, як казав Микола Вороний, “глухі чутки”. Целіна Зигмунтовська, справді, жила в його домі, він сам признався, що через неї з’явилось його “Зів’яле листя”. Широкому читачеві про Целіну Зигмунтовську вперше оповів син Франка, Тарас, у книзі “Про батька”, що вийпіла у Києві в 1964 році. “Пізнався,- писав […]...
- Правда “Правда” – журнал, виходив у Львові (1867-98) з певними перервами, представляв ідеологію народовського руху, постаючи як “письмо наукове і літературне” або як “місячник політики, науки і письменства”. Спершу (1867-70) його редакцію очолювали Л. Лукашевич, І. Микита й А. Вахнянин, а до складу входили Є. Згарський, М. Коссак, В. Лучаківський, О. Партицький, К. Сушкевич. Хоч вони […]...
- ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ (07.06.1876, с. Джурин, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 08.02.1900, Львів) – літературний критик, журналіст, публіцист. Навчався в Коломийській і Станіславській гімназіях та на юридичному факультеті Львівського університету. По закінченні навчання мав юридичну практику й журналістську роботу, брав активну участь у діяльності русько-української радикальної партії, а згодом – польської соціал-демократичної партії. За виступи […]...
- “Що є символом вічного життя у “Легенді про вічне життя” I. Франка” “Легенда про вічне життя” видатного українського поета і письменника І. Франко являє собою поетичний роздум про сенс існування людини, про те, що є для неї найціннішим і про те, для чого вона живе. За сюжетом цієї поезії чарівний горішок безсмертя по черзі отримували аскет, цар, коханка царя, генерал і куртизанка. І кожен з цих героїв […]...
- ВІК “ВІК” – тритомна антологія української літератури, приурочена до 100-річчя виходу в світ “Енеїди” І. Котляревського. Упорядкована В. Доманицьким та С. Єфремовим. Виходила в 1900 – 1902 рр. Перший том умістив поезію Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Куліша, М. Петренка та ін. Наступні томи складалися з оповідань, новел, […]...
- ДЗВІНОК “ДЗВІНОК” – ілюстрований художньо-педагогічний журнал для дітей і молоді. Виходив у 1890-1914 рр. у Львові двічі на місяць. Мав підзаголовок “Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі”. Друкувався за етимологічним, а з 1893 р. – фонетичним правописом. У 1890-1892 рр. виходив за редакцією О. Барвінського й В. Шухевича. З 1893 р. стає органом Руського (з 1912 […]...
- Життя і творчий шлях Івана Франка Реферат на тему: Життя і творчий шлях Івана Франка (1856 – 1916) Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р. у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім у Ясениці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рік – у Дрогобицькій школі василіян, а […]...
- Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в Н. подекуди намічена, має фрагментарний характер. Н. – це твір суспіль-но-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики. Серед основних різновидів Н. – Н. […]...
- Плужанин “Плужанин” – літературно-художній, критичний місячник. Виходив за редакцією С Пилипенка, І. Сенченка, А. Головка, А. Паніва. У журналі представлено широке коло авторів, переважно “плужан”, чия творчість пов’язана з життям села, – А. Головка, І. Сенченка, С. Божка, О. Копиленка, А. Лісового та ін. У часи літературної дискусії 1925-28 “П.” в особі С Пилипенка виступав як […]...
- Громадський друг “Громадський друг” – загальноукраїнський літературно-політичний журнал, заснований з ініціативи М. Драгоманова як продовжувач традицій журналу “Друг” та женевських збірників “Громада”. Виходив у Львові 1878 за редакцією М. Павлика та активною участю І. Франка. Вийшло лише 2 номери, які відразу були сконфісковані поліцією за антиурядову політичну спрямованість та соціалістичну пропаганду. Безпосередніми приводами для конфіскації служили вірші […]...
- Ми “Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з […]...
- Зів’яле листя – крилаті вирази Зів’яле листя Назва збірки поезій (1896) Івана Франка. Зміст назви розкривається у таких рядках: В зів’ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкладаю? В мотивах журби, туги відбилися складні особисті переживання поета, що пояснюються й соціальними причинами – реакційним оточенням, проти якого […]...
- Уляна Кравченко – життя та творчість Реферат з української літератури УЛЯНА КРАВЧЕНКО (Юлія Шнайдер) – життя та творчість Схилившись над бюрком, вісімнадцятилітня семінаристка Юлія Шнайдер хапливо гортає сторінки журналу “Дзвін”. Казали, що тут надруковано Франкового вірша “Каменярі”, їй дали цей журнал ще в семінарії, але хіба ж там прочитаєш, коли на тебе чигає на кожному кроці пильне око “вірнопідданого” цербера-вчителя. Дівчина […]...