Чому в поезії М. Старицького громадянські мотиви переважають над особистими?
Творчість М. Старицького – один із численних прикладів того, як умови соціального, суспільно-історичного розвитку України позначилися на творчій долі митця, на ідейно-тематичному і художньому спрямуванні його творів. Водночас вона дає відповідь і на питання, чому в українській літературі XIX ст. переважали громадянські теми й настрої, ставилися соціальні питання, що так відрізняло її не лише, скажімо, від літератури німецької, французької чи англійської, а й російської. Навіть у творчості таких незрівнянних за силою ліричного таланту поетів,
Усе пояснюється тим, що, будучи фактично колонією Росії, зазнаючи адміністративно-цензурних утисків та репресій, Україна не мала жодних умов для національного розвитку. їй доводилося боротися за відродження і збереження своєї сутності, тож сила й енергія її кращих синів спрямовувалися передусім на національно-культурне виживання, на протистояння руйнівній імперсько-самодержавній машині, а особисте в силу обставин відходило на другий план.
М. Старицький належав до того покоління української інтелігенції, яке свою діяльність
Вони формували національну свідомість, закладаючи підвалини української незалежної держави.
Суспільно історична ситуація покликала до активного громадського життя і М. І. Виходець із поміщицької родини, він свідомо відходить від суспільної позиції панівних класів, вважаючи себе часткою свого знедоленого народу. Щиро бажаючи йому добра і кращої долі, М. Старицький, у силу свого світогляду, вважав, що основою для соціальних змін є культурно-освітній поступ народу, а тому найактивніше займався культурно-просвітницькою діяльністю. Він симпатизував народовольцям, навіть переховував їх прокламації, брав участь у недозволених зборах, мітингах. Щоб уникнути арешту за причетність до студентських виступів, змушений був на якийсь час виїхати за кордон, звідки повернувся 1880 року. Він був активним учасником київської “Громади” – організації культурно-освітнього спрямування, займався, як і інші її члени (М.
Драгоманов, Олена Пчілка, П. Чубинський, М. Лисенко), просвітницькою діяльністю, працюючи у недільних школах, народних бібліотеках.
Людина всебічно освічена, обдарована, М. Старицький заявив про себе в різних сферах українського культурного життя. І не лише в силу своїх природних даних, а й із внутрішньої потреби підставити плече там, де цього потребувала національна справа. Свою багатогранну творчу діяльність він розпочав у середині 60-х pp. як перекладач: з російської-О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, І. Крилова; з німецької – Г. Гейне, В. Гете; з польської – А. Міцкевича; з англійської – В. Шекспіра; з французької – В. Гюго; з датської – казок Андерсена; з сербської – народних пісень і дум. Ці переклади розширювали ідейно-тематичні межі української літератури, спростовували думку, що українська мова придатна лише для творення літератури “для хатнього вжитку”, свідчили про багатство її виражальних можливостей.
М. Старицький заохочував до перекладацької справи і літературну молодь передусім дітей Лисенків, Косачів, Старицьких, родини яких жили у Києві по сусідству. Саме там, на колишній Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, відбувалися засідання творчого молодіжного угруповання “Плеяда”, члени якого, керуючись настановами й порадами старогромадівців взялися за видання найкращих творів світової літератури
Загальнонародним інтересом обумовлювалася передусім активна театрально-драматургічна діяльність М. Старицького. Він був одним із фундаторів Всеросійського театрального товариства. Київського літературно-артистичного товариства, а також талановитим організатором, керівником і режисером театральної трупи, для фінансової підтримки якої продав навіть власний маєток.
Театром і драматургією займався не тільки тому, що у них, як вважав М. Старицький, найяскравіше виявилася його творча сила, а й тому, що розцінював театр як громадську трибуну, як найдоступнішу для народу освітню установу “у період морозів, сльоти та занепаду”.
Логічним продовженням активної громадянської позиції М. Старицького була його поетична творчість. Починав він з вірші в-романсі в. ліричних мініатюр, у яких оспівував красу природи й кохання (“Ждання”, “На озері”, “В садку”, “Виклик”, “Мій рай”). Та в більшості поезій М. Старицького громадянські мотиви переважають над особистими. У час, коли
…стоголовий людський кат
Лютує, дужчає щоднини..
. Не можна тратить і хвилини.
Поки ще стогне менший брат.
(“До молоді”)
А тому, як сказав І. Франко у статті “Михайло Петрович Старицький”, поет здобувається “на таке сильне та енергічне слово”, не дозволивши собі “…починати поезію від зір, вітру, сонця, хмар або соловейка і потім більше-менше ex abrupto (Не закінчивши) перескакувати на індивідуальне поетове “горе” або “щастя”…”
Основним адресатом поетичних дум-звертань М. Старицького був трудовий народ, знедолена Україна; саме їм і посилав поет своє щире синівське слово:
Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили…
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
(“До України”)
За силою і щирістю поетичного почуття, за ритмічною організацією фрази ці лірично-патетичі рядки суголосні урочисто-схвильованому зверненню пророка Мойсея до свого народу з однойменної поеми І. Франка, хоч хронологічно випереджають її.
З І. Франком, як і з Т. Шевченком, духовно єднається М. Старицький і в проголошенні свого життєвого та творчого кредо. Перед поезією він ставить передусім громадянські завдання. Але світ сповнений зла, “сліпої сили”, і поет бентежиться, чи втримається його “бідний човен” серед розвихрених життєвих хвиль, чи не поглине його “безодня хистка”. А тому й з’являються у вірші “Поету” такі тривожні за настроєм рядки:
Під завірюху та негоду,
Серед буяння в світі зла,
Чи не піти в свою господу,
Чи не зложить і нам весла?
Однак думку про втечу від проблем і болінь свого народу поет відкидає, песимістичний настрій у нього хвилинний. Уподібнюючись сміливому човняреві, він закликає й інших поетів протистояти світу насильства і “повселюдного” грабежу, не боятися “вражої наруги”, а “розважити словами брата” і “навіяти піснею відвагу” в “душі замученій, слабій”. І хоч шлях поета важкий і тернистий, бо треба “скропить кров’ю” серця чи не кожний крок, він готовий
Замість лаврового – терновий
Вінець узяти на чоло…
Але що смерть? Хвилинна страта,
А далі – слава голосна…
Той умирать щасливо зна,
Хто зна свого любити брата…
(“Поету”)
Як поет М. Старицький не опускається лише до звичайного називання контрастів соціально несправедливого суспільства., до голого фіксування страждань “нужденних і змучених”. Ліричний герой його громадянської поезії нагадує ідеалізований романтиками образ поета-пророка, що силою свого ясновидіння пророкує вранішню зорю після задушливої “горобиної ночі”. У часи найтемнішої реакції, повсюдного “рабського остраху” і гнітючого мовчання поет здобувається на піднесене, мажорне звучання слова, на патетично-ораторські інтонації, хоч у самого “серце так болісно стука, немов забивають труну”:
Не журіться ж, гей, бідарі мої,-
Горобина ніч – вам не мачуха!
Сміло глянемо в вічі борвію…
………………………………………………
Після борвію гляне сонечко
І огріє всіх рівним променем.
Вороги життя згинуть пропадом,
А повітря скрізь оздоровшає…
(“Борвій”)
Суспільна перспектива вияскравлюється такими символами та алегоріями, як “грізний гомін”, “сонечко”, теплий промінь, озонове повітря після “вихорю-бурі”, що суголосні Франковим образам сонця і свіжого вітру з віршів-алегорій циклу “Веснянки” (збірка “З вершин і низин”). І таке постійне духовне єднання з великим Каменярем засвідчує вірність М. Старицького своєму життєвому кредо, своїй громадянській позиції. Навіть за рік до смерті, хворий і знесилений “напасниками нашого слова та правди і волі”, М. Старицький був сповнений завзяття “поставить правді вівтарі”, бо ж упродовж життя поклонявся їй кожним своїм поетичним рядком. Доказом цього може бути оцінка, яку дав І. Франко творчості М. Старицького: “Можна сміло сказати, що в ту пору на Україні не було поета, що міг би був здобутися на таке сильне та енергічне слово і не взяти в нім ані одної фальшивої ноти”.
Related posts:
- Традиції Т. Шевченко в поезії М. Старицького Про лірика М. Старицького написано не так багато досліджень. Однієї з перших заміток була стаття И. Франко ” Михайло Старицький “. У цій роботі И. Франко вказав на те, що М. Старицьк-поет повернув українську поезію особою до потреб соціального життя, був першим, кому доводилося проламувати псевдошевченковские шаблони й виводити нашу поезію на широкий шлях Творчості. […]...
- Мотиви лірики М. Старицького Поетичний доробок М. Старицького – вагомий внесок у скарбницю нашої духовної культури. Він писав вірші впродовж майже сорока років: перший вірш “Ждання” написаний 1865 року, останній “Двері, двері замкніть… ” – 2 квітня 1904 року, незадовго до смерті. У поезії Старицький відкинув ту стилізовану образність “співучого селянина”, яка була притаманна його попередникам. Відгукуючись на заклик […]...
- Прометеєве слово (громадянські й національно-патріотичні мотиви поезії Лесі Українки) Прометеєве слово (громадянські й національно-патріотичні мотиви поезії Лесі Українки) В історію української літератури Леся Українка увійшла мужнім борцем за кращу долю України. І це – не просто красиві й високі слова: твори поетеси свідчать про видатну мудрість філософа й силу борця, який усвідомлював, що поет для України – не лише глашатай, речник народу, а й […]...
- Діяльність М. Старицького на ниві національного і культурного відродження України В історію української культури М. Старицький увійшов як організатор національного професійного театру і голова першого на Україні театрального товариства, режисер, актор, видавець. Це був період зрушень у суспільно-політичному житті країни. Загострилася криза кріпосницької системи. Студентська молодь жваво відгукнулась на політичні події часу. У період соціального і культурного піднесення Старицький перебуває у вирі громадського життя: відвідує […]...
- Твір на тему ” У чому інтерес Старицького до проблеми мистецького життя свого часу?” Колись М. Старицький написав І. Франкові: “Я думаю, що моя сила найбільша у драмі”. Ці його слова стали пророчими, бо його п’єси стали невмирущими і досі їх ставлять у українських театрах. Таке ставлення до творчості письменника цілком закономірне, бо у всіх, без винятку, драматичних творах М. Старицького ми можемо побачити повноцінні характери людей, які діють […]...
- Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко відомий як поет, перекладач, кіносценарист, критик, громадський і державний діяч. Письменнику вдалося творчо засвоїти традиції класичної української літератури, використати фольклорні образи і мотиви, поєднати громадський пафос з філософськими роздумами про вічні цінності. Д. В. Павличко є організатором Народного Руху і Демократичної партії України, а зараз він – натхненник […]...
- Патріотичні та громадянські мотиви у творчості Василя Симоненка Поетична зірка Василя Симоненка спалахнула на небосхилі української літератури в шістдесятих роках минулого століття. Усього 28 років відпустила йому доля, але й за цей невеликий проміжок часу він зумів прогриміти молодим весняним громом, який відлунюватиметься ще багато десятиліть. Адже у творчості “витязя молодої української поезії”, як сказав про нього Олесь Гончар, порушені вічні питання, що […]...
- Перекладацька діяльність М. Старицького Переклади і переспіви зі світових літератур – яскрава сторінка в поетичній творчості М. Старицького, який розпочав із цього свою літературну діяльність. Тим самим він збагатив жанрово-виражальні можливості української поезії, розширивши її тематичний діапазон. М. Старицький перекладав твори Байрона, Гете, Шекспіра, Гейне, Гюго, Андерсена, Лєрмонтова, Пушкіна, Некрасова, Жуковського, Крилова, інших письменників. Перші переклади друкувалися у львівських […]...
- В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики УРОК 54 Тема. В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики. Мета. Подати додаткові відомості про поета, удосконалювати вміння виразно читати поезію; прокоментувати художні засоби; з’ясувати символічний зміст образу лебедів; виховувати почуття патріотизму, любові до матері, Вітчизни. Обладнання: збірка поезій “Лебеді материнства”, текст пісні […]...
- Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” Свій шлях він обрав свідомо. М. Старицький – представник того покоління української інтелігенції, яке надихало мужнє слово Т. Шевченка: Від Кобзаря вони перейняли любов до Батьківщини і бажання самовіддано служити […]...
- “Чим захоплює мене творчість М. Старицького” Кінець XIX століття в розвитку української літератури і поезії позначений естетичними і ідейними шуканнями, прагненням розширити коло проблем, які людина щодня зустрічає у своєму житті, і збагатити тематику творів. Одним з найяскравіших представників української поезії того періоду заслужено вважається Михайло Старицький, відомий театральний діяч і драматург. Його по праву називають видатним українським поетом, період творчості […]...
- “Батько українського театру” (історична драматургія Старицького) “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії, В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: “Не судилось”, “Ой не ходи, […]...
- Морально-етичні проблеми у п’єсах І. Карпенка-Карого і М. Старицького Талановиті письменники та драматурги Іван Карпеко-Карий та Михайло Старицький внесли великий вклад у розвиток української літератури. У своїх творах вони підіймали важливі теми, які актуальні й в наш час. Морально-етичні проблеми яскраво простежуються у таких п’єсах І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Безталанна” та п’єсі М. Старицького “За двома зайцями”. Ці твори написані в реалістичній манері. […]...
- Батько українського театру (історична драматургія Михайла Старицького) “Батько українського театру” (історична драматургія Михайла Старицького) “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач творів російських та західноєвропейських класиків, але найяскравіше його талант проявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, […]...
- Історична драматургія Михайла Старицького “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач добутків російських і західноєвропейських класиків, але ярчайший його талант виявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних […]...
- “Батько українського театру” (історична драматургія Михайла Старицького) “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач творів російських та західноєвропейських класиків, але найяскравіше його талант проявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних […]...
- Біографія Михайла Старицького МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ (1840 – 1904) М. Старицький увійшов в українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру. Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер – Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство серед мальовничої природи, вплив діда – 3. О. Лисенка, […]...
- Життя і творчість Михайла Старицького Реферат на тему: Життя і творчість Михайла Старицького (1840 – 1904) М. Старицький увійшов в українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру. Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер – Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство серед мальовничої природи, […]...
- Завдяки яким художнім особливостям поезія “Виклик” М. Старицького стала популярною народною піснею? Народ приймає до своєї пісенної скарбниці лише те, що відповідає його уподобанням, його уявленням про прекрасне. Облюбувавши літературний текст, він відповідно редагує, шліфує його, дещо уточнює чи видозмінює. Популярними народними піснями стають, як правило, ті авторські високохудожні поезії, в яких ідеться про вічне людське почуття – кохання. Тому не дивно, що вірш М. Старицького “Виклик” […]...
- Визначте і розкрийте основні мотиви лірики О. Пушкіна (тема свободи, поета і поезії, мотиви дружби, кохання) Визначте і розкрийте основні мотиви лірики О. Пушкіна (тема свободи, поета і поезії, мотиви дружби, кохання). Проаналізуйте 3-4 твори митця, які репрезентують різні мотиви. У своїй творчості Поет звертався до тем любові і дружби, його хвилювали проблеми свободи і призначення поета. Однією з найголовніших у творчості поета для мене стала тема любові, яка розвивається, подібно […]...
- Психологічна достовірність характерів у драмі М. Старицького “Не судилось” I. Реальні образи твору. (П’єса побудована на дійсних фактах з виразними соціальними типами тогочасної доби. М. Старицький зазначав: “Факт, що послугував темою у моїй драмі, правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком… “.) II. Первісна назва драми. (Під первісною назвою “Панське болото” критики не дозволили виставляти п’єсу, бо вважали несвоєчасним […]...
- “Морально-етичні проблеми у п’єсах Карпенка-Карого і Старицького” На рубежі XIX-XX століть в Україні дещо ослабли сталеві лещата російського самодержавства і нарешті було завойоване елементарне право на існування національного театрального мистецтва. Подвижники української культури постали перед вибором: продовжувати боротьбу за подальшій духовний розвиток народу в тих умовах, що склалися, чи погодитися с ситуацією. Одним з основних завдань українських письменників і драматургів на цьому […]...
- “Аналіз драми Старицького “Талан” Свою драму “Талан” Михайло Старицький присвятив видатній українській акторці Марії Заньковецькій, яка своєю неперевершеною грою піднесла національне сценічне мистецтво на новий, значно вищий рівень. У цьому творі письменник виступає з демократичних позицій і розкриває низку важливих для того часу проблем, торкається долі митця у буржуазному суспільстві, висвітлює ставлення до митця представників різних прошарків українців і […]...
- Михайло Старицький – видатна постать в історії української літератури та театру Ознайомившись із творчим та життєвим шляхом Михайла Старицького, я дізналася, що він був не тільки талановитим митцем, а й темпераментною, свободолюбною особистістю з веселою вдачею. На мою думку, його обдарованість проявлялася у всіх діяннях, якими займався Старицький, адже нам він відомий як видатний актор, талановитий режисер, сумлінний громадський діяч і вражаючий поет. Особисто мене захоплює […]...
- Принципова протилежність у поглядах на роль мистецтва у драмі М. Старицького “Талан” В історію української літератури М. Старицький увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач, але найяскравіше його талант виявився в театрі, де він виступив і як драматург, і як автор, режисер та організатор театральних труп. Безумовно, М. Старицький – один із корифеїв української драматургії, який спрямував свої зусилля, творчість на служіння рідному народові, щоб зберігати й розвивати […]...
- Життя та творчість Михайла Старицького МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ (1840-1904) Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька – В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту. З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, […]...
- Урбаністичні та апокаліптичні мотиви у збірці поезій Б.-І. Антонича “Ротації”. Чому вони взаємопов’язані? У збірці Б.-І. Антонина “Привітання життя” є вірш із промовистою назвою “Мурашник”, що символізує місто, в якому “пасма вулиць сплетені, мов нерви”, “життя засушене, немов консерви”, все “з рудого порохна й рябої мерви”. Ця похмура картина людського мурашника завершується пересторогою: Подумай мимохіть, як чобітьми Є легко розчавити цілий світ. У цих словах – весь Б.-І. […]...
- Чому Олесь Гончар назвав В. Симоненка “витязем молодої української поезії”? 60-ті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса, В. Забаштанського… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці” (В. Симоненко) часів сталінщини, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних перемін, […]...
- Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії Українська поезія у найвищих своїх досягненнях на різних етапах розвитку зверталася до біблійних сюжетів. Біблійно-християнські мотиви виразно звучать і в часи східнослов’янського середньовіччя, ними наскрізь пройнята і давня українська поезія XVI-XVIII століть. Особливий вплив на розвиток духовної поезії справив “Сад божественних пісень” Григорія Сковороди. На початку XIX століття біблійні мотиви знаходили своє втілення в переспівах […]...
- Мотиви поезії Павла Грабовського ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Украйно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвеличена, гарячою любов’ю зігріта! Мов та орлиця, народжена для сміливого польоту, билася ти в тяжких муках. Але в жорстокій багатовіковій борні за кращу долю свого народу, своєї культури ти була не сама. Допомагали тобі твої славні сини, серед яких я хочу виділити Павла […]...
- Мотиви жертовності, вірності матері-Україні в поезії В. Стуса Життя В. Стуса – мов спалах яскравої зірки на небі. Різниця тільки в тому, що зірка після спалаху (як нам здається) падає вниз і зникає у безвісті, а життя і творчість поета лишаються вічними і безсмертними. Як вічна і його синівська любов до України, до свого народу: Народе мій, до тебе я ще верну, Як […]...
- “Які стильові тенденції переважають в індивідуальному стилі письменника?” Стиль є індивідуальним втіленням художнього методу письменника. Та якщо метод визначає загальний напрям творчості автора, то його стиль відображає індивідуальні властивості художнього слова, яке використовує письменник. І якщо в методі можливо знайти лише загальні риси, які пов’язують певну групу митців, то у стилі проглядаються індивідуальні риси того чи іншого письменника: манера письма, особистий досвід, талант […]...
- “Життєвий вибір Марії Лучицької” за драмою М. Старицького “Талан” М. Старицький увійшов в українську літературу як перекладач, видавець, поет і прозаїк, але найяскравіше талант цієї незвичайної людини проявився у якості драматурга, режисера і організатора театральних труп. Немає ніякого сумніву, що М. Старицький є одним з корифеїв українського театру і драматургії в цілому. Митець спрямував свою творчість і усі свої зусилля на служіння українському народові, […]...
- Мотиви визвольної боротьби в поезії Лесі Українки (2 варіант) Однією з найбільших людських цінностей є воля. Відчуття того, що ти вільний, ні від кого не залежиш і сам є хазяїном свого життя, може надати людині крила, і навпаки, якщо людину позбавити свободи, зробити рабом, зачинити в замкненому просторі, це може зламати її, позбавити будь-яких сил і навіть призвести до загибелі. Саме тому невільники всіх […]...
- “Патріотизм, відповідальність за долю Батьківщини” за повістю М. Старицького “Оборона Буші” Історична повість відомого українського письменника М. Старицького “Оборона Буші” пронизана пафосом любові українського народу до своєї Вітчизни і незвичайним патріотизмом. Показово, що почуття патріотизму у творі глибоко народне. Саме народ приймає активну участь у всіх відображених автором подіях, і захист невеличкої фортеці є дійсно загальнонародним, а не справою купки окремих героїв. Усі мешканці Буші прекрасно […]...
- Біблійні сюжети та мотиви в українській поезії Українські письменники у своїй творчості постійно зверталися до Біблії – цієї невичерпної скарбниці людської мудрості й досвіду. Проповідником біблійних заповідей був Григорій Савич Сковорода. Його поетична збірка “Сад божественних пісень” проросла із зерен Священного Писанія. Перед кожною із тридцяти пісень Сковорода поставив епіграф, найчастіше це були рядки із Псалмів. У XIX ст. за переспіви біблійних […]...
- Патріотичні мотиви в поезії Самійленка Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина – талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. Їх базікання про […]...
- Головні мотиви поезії А. Малишка довоєнних літ Глибоким патріотизмом позначені Пейзажні поезії Малишка цього періоду: “Гроза пройшла”, “Від степів і спілої пшениці”, “Нахилились медоцвіти”, “Вечори над полем, вечори імлисті…”. У цих творах нас чарує теплота, з якою змальовує поет красу рідної природи. Серед різноманітних творів Малишка довоєнного часу на особливу увагу заслуговують вірші про трудівників – простих людей села (“Материнська”, “Дядько мій, […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (1 варіант) Україна, її доля, її майбуття – головна тема творчості видатного українського поета В. Стуса. Про що б поет не писав, чи то про матір, чи то про сина, дружину, самотність свою у чужих краях – він пише про рідну землю, згадуючи її з ностальгією. В одному з листів до Андрія Малишка він писав: “Я визнаю, […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...