Довженко Олександр Петрович Земля
Сценарію “Земля” фактично вже нема. Він зник у полум’ї Великої Вітчизняної війни разом з усім архівом автора. Те, що тут написане, є лише авторський спогад про сценарій і фільм, що ним був створений давно колись, в тридцятім ще році, напередодні становлення колгоспного ладу в нашій соціалістичній Вітчизні. Автор I
Не знаю, справді так воно було, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами і спогадами про спогади, – вже не пригадую. Пам’ятаю тільки, що дід був дуже старий і що скидався він на образ одного з богів,
І куди, було, в садку не глянеш – десь поміж яблунь, груш, кущів порічок й агрусу неодмінно біліла і його ясна борода.
І ще пам’ятаю: був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом. А в саду, якраз коло погребні, під яблунею, серед яблук і груш, на білому стародавньому рядні, в білій сорочці, весь білий і прозорий від старості й доброти, лежав мій дід Семен, колишній чумак.
Років йому було сто чи, може, трохи й менше, але приємно чомусь думати, що саме сто, бо се було давно й красиво. І лежав він, немовби на картині,
Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій, теж дуже старий, але через відсутність бороди позбавлений божественних рис чоловік. Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воїна. Колись, дуже давно, розповідав нам дід, Григорій був найдужчим парубком на всю губернію. Ніде по степах від Чернігова й Конотопа до Ставрополя, Бердянська і Ясс, та й до самої навіть Москви, – містами, поміж якими розвозили вони на волах сіль і спирт щось років сорок, ніде ні разу не стрічали такого чоловіка.
Був він не дуже балакучий і якийсь ніби потайний, але діда вірно любив і провідував його не менш трьох разів на рік. Одягався охайно, був незмінно пристойний і зосереджений і завжди про щось, здавалось нам, думав. Отак і зараз – посидів він біля товариша, помовчав і згодом спитав:
– Умираєш, Семене?
– Умираю, Грицьку, – тихо признався дід і, злегенька посміхнувшись, заплющив очі.
Надійшла мати і, відчувши, що діється під яблунею, замислилась.
– Так. Ну, вмирай, – сказав Григорій і одвернувся. У траві серед яблук-падалок сиділо одне наше дитинча, яке зовсім ще не розуміло життя.
Тримаючи в руках яблуко, воно вперто намагалось вкусити його двома своїми першими зубками, але яблуко було чимале, а ротика на нього дитині ще не ставало.
– Помирай, Семене, – сказав Григорій, – та вже, як помреш, подай мені знак з того світу, де ти там будеш – в раю чи в пеклі – і як тобі там.
– Добре, Грицьку, – пообіцяв дід, лаштуючись в останнє чумакування. – Якщо можна буде, неодмінно сповіщу, – приснюсь або привиджусь якось, – лагідно обмірковував він нехитромудрий спосіб потойбічних зносин.
Але оскільки дід не слабував ні на яку хворобу, він не помер відразу. Навпаки, без усякої сторонньої допомоги він ще легенько підвівся, сів і оглядівся навколо. Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок.
– Може б, з’їсти чогось? – вголос подумав дід, оглядаючи свій рід, і, коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й почав їсти. Це була його улюблена червонобока “дуля”, та, мабуть, з’їв уже він всі свої грушки до одної, бо тільки пожував її трохи за звичкою, аж тут серце почало спинятись, і він це зрозумів: відклав грушку набік, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою:
– Ну, прощайте, вмираю, – тихенько ліг і вмер.
Отут, мабуть, і починається кінокартина, хоч, власне, і далі нічого особливого начебто й не сталось.
Дідова смерть не викликала ані найменшого зрушення в навколишньому світі – не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх дубів.
На полудневому небі так, як і було, – ні хмаринки. Тиша навколо. Десь тільки яблуко бухнуло м’яко в траву – та й усе. Навіть соняшник ніде не похилився. Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя.
А над обличчями тихо снували покинуті дідом золоті бджоли.
З дідовим родом теж нічого особливого не сталось. Усе склалось якось так до ладу, що близькі, дивившись на нього, не впали ні в скорботу, ні в розпач. Тільки дивне хвилювання на якусь мить пойняло серця нащадків і відчуття врочистої таємниці буття – немовби всі вони раптом торкнулися безмежності часу і його гармонійних законів.
До того ж і дід хоч і помер, проте не захотів розлучитися з усмішкою, і вона й тепер тихо сяяла на його обличчі. Треба сказати, він і за життя не мав героїчних рис.
– Грушки любив, – з сумовитою посмішкою промовив до Орисі її старший брат сількор Василь і знову глянув на діда. Виконавши все, що було йому призначено, предок лежав під яблунею, склавши на грудях поверх сорочки старі свої мозолі.
Все, що тут написано, в кінокартину, звичайно, не входило, та навряд чи воно там і потрібне. Писалося ж це в ім’я доброго звичаю і з поваги до свого роду, а в деякій мірі на пораду артистам.
Артист, який являтиме людству незначну дідову персону, повинен, проте, мати ряд особистих достойностей, без яких жодні мистецькі хитромудрощі не поможуть йому зберегти усмішку після смерті. Артисти, певно, вже догадуються, що дід був людина проста й малописьменна, але це не завадило йому разом з Григорієм відіграти в XIX столітті неабияку роль у справі науки й освіти українського народу. По дорозі з Москви до Чорного моря вони добру треть століття перевозили на своїх волах книги з Москви до Харківського університету, про що не раз згадувалось за чаркою в саду.
– Е-е! Не будь нас з Григорієм, ніхто б тої науки в Харкові й не нюхав. Скільки ми тих книжок поперевозили за тридцять з чимсь літ!
Там з самих палітурок можна б три тищі пар черевиків пошить.
– Еге, – озивався товариш, – хтось їх там тепер та читає. А вже як прочитає всі, сам чорт його тоді не обдурить.
Артист мав бути невисокий на зріст, але й не малий, широкий у плечах, сіроокий, з високим ясним чолом і тою усмішкою, яку так приємно тепер згадувати. І щоб умів також цей артист орудувати косою, вилами, ціпом або зробити хату чи змайструвати воза без єдиного шматочка заліза, – одне слово, зробити всяку корисну річ спритно й весело. І щоб не боявся ні дощу, ні снігу, ні далекої дороги, ані щось важке нести на плечах. На війні, якщо артиста буде призвано, щоб не лінувався ходити в атаки й контратаки чи в розвідку та вмів не їсти по три-чотири дні, не втрачаючи сили духу. Щоб охоче копав бліндажі або витягав з багнюки гармату чи десь чужий автомобіль. Щоб умів розмовляти приязно не тільки з начальством чи з простими людьми, а й з конем, телятами, з сонцем у небі і навіть травами на землі. Тоді це буде вилитий дід.
Коли ж не пощастить знайти такого артиста і зображатиме його підтоптаний п’яничка або хвалько, який в Загальній ситуації підпав якось під нагородження і зразу ж задер ніс, якщо буде це артист, для якого світ існує лише остільки, оскільки він обертається навколо його особи, – тоді не нарікайте на небіжчика – винувате мистецтво.
Так от приблизно пригадується мені тиха кончина мого предка, що сталась улітку 1930 року під яблунею в садку, огородженому його ж руками акуратним тином.
Якщо справді все описане для фільму не підійде, тоді краще зорову частину кінокартини почнемо з пісні: Котилася ясна зоря з неба Та й упала додолу.
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисте, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити себе перед світом у перебільшено вигідному світлі, а в ім’я реалізму, з чим усі, хто співає, згодяться одностайно. Саме з цією піснею ми з Василем, моїм героєм, повертали було з роботи. А що є на світі більш радісного й приємнішого, ніж добра робота? Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому?
Тіло в тебе так приємно мліє, тиша в душі, і тобі ще неповних дев’ятнадцять років, і ти почуваєш, що й “вона” з грабельками десь поруч з тобою, а під босими ногами і в тебе, і в неї тепла земля, укочена колесами, втоптана копитами, вкрита м’яким, як пух, теплим пилом чи ніжною грязюкою, що так приємно лоскоче між пальцями. І слова самі співаються: Гуляй, гуляй, молода дівчино, Я проведу додому!.
Ідеш отак у доброму косарськім товаристві і бачиш, ідучи, й вечірнє небо, і ясну зорю, і її з грабельками на округлому дівочому плечі.
Ідеш, і слухаєш, і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, піснями і звичаями, і не тільки годує й ростить, а й прийме колись до свого матернього лона, як прийняла прадідів своїх і діда під яблунею.
Related posts:
- Довженко Олександр Петрович Україна в огні Тут всі сліди битви сценариста з письменником. Один закликав до строгого професійного рисунка сценарію, другий, вражений стражданнями народу, весь час поривався до розширення теми, розмірковувань, ліричних відступів, – до авторської участі в громадді великих подій. Нехай вибачливий читач, мій сучасник і друг, не нарікає, коли вирощене мною невелике дерево не цілком гіллясте і струнке, коли […]...
- Довженко Олександр Петрович Ніч перед боєм – Товаришу командир! Завтра ви поведете нас у бій. Ми всі ось тут – і старі, що вже по півроку на війні, і молоді, ось вроді Овчаренка, що йтимуть до бою вперше, – усі ми знаємо, що завтра бій буде великий і дехто з нас, звичайно, загине. Чи правду я кажу? Іван Дробот, молодий танкіст […]...
- Довженко Олександр Петрович Зачарована Десна В сьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: в його реальний повсякденний світ що не день, то частіше починають вторгатися спогади. Що викликає їх? Довгі роки розлуки з землею батьків, чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті […]...
- Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня (29 серпня) 1894 в селі Вьюніщи, передмістя містечка повіту Сосниці, Чернігівської губернії. У 1914 закінчив Глухівський вчительський інститут. У кіно працював з 1925 року. У той час зближувався з українською кіноорганізацією ВУФКУ (Всеукраїнське Фото Кіно Управління) і почав з ним співробітничати. В той же час готується до роботи над […]...
- Україна в огні – Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко (1894-1956 pp.) “Україна в огні” Кіноповість Олександра Довженка “Україна в огні” – один із найбільш вражаючих творів української літератури про трагедію народу в роки Другої світової війни. Автор правдиво і сильно розповідає про долю України, яка однією з перших зазнала загарбницьких ударів, на полях якої відбулися найстрашніші й найбільші битви. Кіноповість “Україна […]...
- Щоденник – Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко (1894-1956 pp.) “Щоденник” “Щоденник” О. П. Довженка – важливий документ доби. Він являє собою окремі записи, розташовані в хронологічному порядку. їх поєднання становлять один із різновидів мемуарної літератури, тобто теж є літературним твором. Ознаками цього різновиду мемуарної літератури є фрагментарність, повтори, звернення, емоційно-оцінювальні вислови. Стиль мемуарної літератури суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний. […]...
- Значення творчості – Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко (1894-1956 pp.) Значення творчості За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958 р. 117 відомих кінознавців і […]...
- Зачарована Десна – Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко (1894-1956 pp.) “Зачарована Десна” Проблематика, автобіографічність твору У 1957 р. з’явилася друком збірка повістей Олександра Довженка “Зачарована Десна”, від якої фактично почався “відлік” письменницької слави. Вражаючим документом доби є “Щоденник” О. Довженка, а шедевром його творчості – “Зачарована Десна”. У преамбулі до кіноповісті письменник пояснив причину її написання “довгою розлукою з землею […]...
- Життєвий і творчий шлях – Олександр Петрович Довженко Олександр Петрович Довженко (1894-1956 pp.) Життєвий і творчий шлях “Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм”, – так говорив про себе Олександр Петрович Довженко, помиляючись по суті, можливо, вперше в житті. Історія розсудила по-своєму: він належить вічності, а його надбання – світовій культурі. А він – невід’ємна частка могутньої світової культури, світосяйний геній […]...
- Великі українці. Олександр Петрович Довженко – Твір-біографічний опис з елементами цитування . Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня (29 серпня) 1894 в селі Вьюніщи, передмістя містечка повіту Сосниці, Чернігівської губернії. У 1914 закінчив Глухівський вчительський інститут. У кіно працював з 1925 року. У той час зближувався з українською кіноорганізацією ВУФКУ (Всеукраїнське Фото Кіно Управління) і почав з ним співробітничати. В той же час готується до роботи […]...
- “Я був задуманий на більше” (Олександр Довженко) – Олександр Довженко (1894-1956) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1940-1950 років Олександр Довженко (1894-1956) Довженко належить до обраних, життя яких у творчості триває й посмертно. Іван Кошелівець Великий письменник, кінорежисер, засновник поетичного кіно, творець жанру кіноповісті, Олександр Довженко органічно поєднав у своїй творчості кращі надбання світової і національної культури. Найвищими художніми критеріями митець вважав красу і “чисте […]...
- Олександр Довженко – кінорежисер Олександр Довженко – самобутній новатор у кіномистецтві і в літературі – є визначним явищем в історії української літератури. Будучи водночас і режисером, і письменником, він мав серце полум’яного патріота своєї землі. Олександр Довженко робив для газети шаржі, карикатури, малював, але це вже його не задовольняло. Почав думати про “молоде мистецтво” – кіно. І так, як […]...
- Довженко Олександр Україна в огні (інша версія переказу) (скорочено) Тихого літнього дня у садочку зібралася родина колгоспника Лавріна Запорожця й тихо співала улюблену материну пісню “Ой піду я до роду погуляти”. У Тополівку приїхали гості – сини Запорожця: Роман – лейтенант прикордонних військ, Іван – артилерист, Савка – чорноморець, Григорій – агроном, Трохим – батько п’ятьох дітей. “І дочка Олеся – всьому роду втіха. […]...
- Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко! Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Кого не хвилюють його кінофільми “Арсенал” і “Земля”, “Аероград” і “Щорс”, “Повість полум’яних літ” і “Мічурін”, “Зачарована Десна” і “Поема про море”. Всесвітнє значення його таланту незаперечне, бо ще 1958 року на […]...
- Мій улюблений поет сучасності (Олександр Петрович Межиров) У поетів, наскільки мені відомо, дуже драматичні долі. З ними увесь час що-небудь трапляється. Не можуть вони жити розмірено й расчетливо. Напевно, вони не можуть писати гарні вірші, перебуваючи в ідеальних, спокійних життєвих умовах. Один з моїх улюблених сучасних поетів, по-моєму, іде по життю нормальним із цього погляду шляхом. Колотнечі в його житті почалися напевно […]...
- Довженко Олександр Щоденник 1941-1956 (дуже стисло) (скорочено) Щоденник 1941-1956 У своїх щоденникових записах періоду війни О. Довженко пише про страшні страждання народу. “Сьогодні, як і вчора, як і завтра, всі газети переповнено описанням таких жорстоких фактів, таких нелюдських вчинків ворогів наших, таким жахом людських страждань, що надлюдське горе уже давно перелилось через край…” Митець у деякі моменти жаліє, що віддав стільки років […]...
- Олександр Довженко – Україна в огні (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олександра Довженко “Україна у вогні” 1943 р. Жанр: кіноповість. Тема: зображення жахливого початку війни з фашистськими загарбниками й відступу радянських військ. Головна ідея: утвердження ідеї невмирущості української нації, високої моралі українців у кривавий час воєнного лихоліття. Головні герої твору: родина Запорожців: Лаврін і Тетяна та їхні діти, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, […]...
- “Українська пiсня – це генiальна поетична бiографiя українського народу” (Олександр Довженко) Горять у вогнi часу храми i фортецi, пергаменти лiтописань, розсипається на порох матерiальна культура, iржавiють i розчиняються у землi знаряддя працi. Але залишаються майже в первозданному виглядi мова i пiсня – незнищеннi скарби, котрi, хоч i забарвленi вiдтiнками епох, пошарпанi вiтрами вiкiв, несуть у собi безсмертну душу народу. Великий наш народ i великi, прекраснi його […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Народився О. Довженко 30 серпня 1894 р. в селі В’юнища коло Сосниці на Чернігівщині у родині козаків-хліборобів. В “Автобіографії” письменник підкреслював, що його козацький рід занепав під гнітом Росії та русифікаторської політики. Родина була велика, але з одинадцяти братів і сестер до зрілого віку дожило лише двоє. Вчився в Сосницькому міському чотирикласному училищі, закінчив його […]...
- Олександр Довженко – Мати ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО МАТИ Не ради сліз, і розпачу, й скорбот, і не в ознаку гіркого прокляття, вони вже прокляті і так всіма на світі, задля слави нашого роду написано і во ім’я любові про цю високу смерть. І хоч багато судилося нам незабутніх утрат, хоч легше було б очам читати щось лагідне й миле серед […]...
- Олександр Довженко – Біографія ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, був відмінником, потім у Глухівському учительському інституті. Протягом 1914-1917 pp. Олександр викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в 2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав […]...
- Олександр Довженко (1894-1956) Українська література 6 клас Я І СВІТ Олександр Довженко (1894-1956) Олександр Довженко народився на Чернігівщині Олександра Довженка знають і високо пошановують у цілому світі, бо, як справжній геній, він належить усьому людству. Першим поетом кіно назвали його американці, Гомером XX століття – греки. Японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського режисера. Чарлі […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО. ПУСТІТЬ КОЛЯДУВАТЬ Мета: продовжити ознайомлення учнів із життєвим і творчим шляхом Олександра Довженка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; формувати уявлення про характерні ознаки зимових свят; збагачувати словниковий запас школярів; вчити відчувати образність художнього слова; розвивати зв’язне мовлення учнів, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО – ЛІТЕРАТУРА початку – середини XX століття ЛІТЕРАТУРА початку – середини XX століття ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) Письменник, кінорежисер. Один з основоположників національного кінематографа. Засновник жанру кіноповісті в українській літературі. Кіноповість “Україна в огні” (1943) Ключові слова: – кіноповість; – п’ятдесят епізодів; – твір, заборонений Й. Сталіним для друку й кіно; – зображення жахливого початку війни з фашистськими загарбниками й відступу радянських військ; […]...
- Олександр Довженко – Воля до життя (СКОРОЧЕНО) ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ (СКОРОЧЕНО) У армійського хірурга Миколи Дудка спитали, що він, людина, яка “різала” півтора року тисячі людей, знайшов там у людині – чи знайшов якусь таїну в людині на війні? “Воля! – промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. – Людина на війні – це воля. […]...
- Олександр Довженко – Зачарована Десна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олександра Довженко “Зачарована Десна” 1957 р. Жанр: кіноповість (“автобіографічне кінооповідання”). Тема: зображення дитинства й джерел формування митця. Головна ідея: оспівування краю дитинства, його людей, природи. Головні герої твору: два ліричні герої – Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в авторських відступах); Одарка Єрмолаївна (мати), Петро Семенович (батько), баба Марусйна, дід Семен. Сюжет: твір […]...
- Олександр Довженко – Біографія (СКОРОЧЕНО) О Лександр Довженко (1894-1956) “Слов’янство поки що дало світові в кінематографі Одного Великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка.” Чарлі Чаплін Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян. Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення інституту у 1914р. учителював […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО. ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА (Уривки) Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Олександра Довженка, з уривками з його кіноповісті “Зачарована Десна”; вчити визначати стан дійових осіб твору, відповідно до цього інтонувати діалог; розвивати зв’язне мовлення учнів, уміння передавати голосом здивування, сум, захоплення, радість; виховувати любов до рідного краю. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (див. додатковий матеріал […]...
- ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ – ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Скорочено У армійського хірурга Миколи Дудка спитали, що він, людина, яка “різала” півтора року тисячі людей, знайшов там у людині – чи знайшов якусь таїну в людині на війні? “Воля! – промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. – Людина на війні – це воля. Є воля – є людина. Нема […]...
- Довженко Олександр Зачарована Десна (скорочено) ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА Спочатку автор цієї автобіографічної кіноповісті визнає, що в його повсякденне життя дедалі частіше почали вторгатися спогади. Мабуть, вони пов’язані з довгими роками розлуки з землею батьків. А може, у кожної людини настає такий час, коли вона повинна “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”. Пригадується […]...
- Зачарована Десна – ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Скорочено Як же гарно й весело було в нашому городі! Все цвіте, буяє, навіть ці поміщається у городі, гарбузи звисали з тину прямо на вулицю. и любила все саджати в землю, щоб росло. Як наїсися вишень, груш солодких – цілий день живіт як бубон, і у і навину не лазили – боялися гадюки, хоч ніколи в […]...
- Довженко Олександр Воля до життя (скорочено) ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ У армійського хірурга Миколи Дудка спитали, що він, людина, яка “різала” півтора року тисячі людей, знайшов там у людині – чи знайшов якусь таїну в людині на війні? “Воля! – промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. – Людина на війні – це воля. […]...
- Скорочено УКРАЇНА В ОГНІ – ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Умовно твір поділяється на три частини. Перша – відступ Червоної Армії, друга – німецька окупація та партизанський рух, третя – наступ. Починається кіноповість досить мирною картиною: родина колгоспника Запорожця – батько Лаврін, мати, п’ятеро синів та дочка Олеся – святкують материн п’ятдесятип’ятирічний ювілей. Щаслива родина зібралася разом. Але картина раптово змінюється. Прийшла війна, і заплакана […]...
- Скорочено – ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА – ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Кіноповість “Зачарована Десна” не має чіткого сюжету. Вона складається з окремих спогадів, що нагадують новели, які розповідають про буденне життя людей-хліборобів, про їхню важку і важливу працю. На початку твору автор зазначає, що до роботи над “Зачарованою Десною” його змусила взятися туга за рідною землею (про яку він не раз писав у своєму щоденнику). Одне […]...
- ПІСЕHЬKA ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ – ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Українська література 6 клас ЛІНА КОСТЕНКО ПІСЕHЬKA ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ Достигають яблука ранети1. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, Може, завтра в гості залетить. Діло звичне – міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри, Твій коханий бив тобі чолом. Я спитаю: – Є у вас поети? Як […]...
- Довженко Олександр Україна в огні (дуже стисло) (скорочено) Умовно твір поділяється на три частини. Перша – відступ Червоної Армії, друга – німецька окупація та партизанський рух, третя – наступ. Починається кіноповість досить мирною картиною: родина колгоспника Запорожця – батько Лаврін, мати, п’ятеро синів та дочка Олеся – святкують материн п’ятдесятип’ятирічний ювілей. Щаслива родина зібралася разом. Але картина раптово змінюється. Прийшла війна” і заплакана […]...
- Зачарована Десна (більш стисло) скорочено – Довженко Олександр Як же гарно й весело було в нашому городі! Все цвіте, буяє, навіть ці поміщається у городі, гарбузи звисали з тину прямо на вулицю. и любила все саджати в землю, щоб росло. Як наїсися вишень, груш солодких – цілий день живіт як бубон, і у і навину не лазили – боялися гадюки, хоч ніколи в […]...
- Зачарована десна (дуже стисло/скорочено) – довженко Олександр Кіноповість “Зачарована десна” не має чіткого сюжету. Вона складається з окремих спогадів, що нагадують новели, які розповідають про буденне життя людей-хліборобів, про їхню важку і важливу працю. На початку твору автор зазначає, що до роботи над “Зачарованою десною” його змусила взятися туга за рідною землею (про яку він не раз писав у своєму щоденнику). Одне […]...
- Воля до життя (дуже стисло/скорочено) – довженко Олександр Військовий хірург розповідає своєму другові про те, як він рятував людей на війні, що бачив. Найважливіше, вважає він, це воля людини до життя. … Боєць зупинився тільки тоді, коли з його пораненої руки випав автомат. Він готовий був роздирати фашистів хоч би зубами, але руки зовсім не чув. З надзвичайним напруженням вийшов він з небезпечної […]...
- Засудження війни у кіноповісті “Україна в огні” ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Засудження війни у кіноповісті “Україна в огні” Війна… Це страшне для кожного з нас слово, адже воно означає кінець безхмарному небу, кінець рідній природі – кінець усьому. Кінець людському існуванню. Це дуже страшно, коли одного дня не прийде лист від батька з фронту, або колись не зможеш […]...