Емблема
Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи запитам маньєризму та бароко, використовувалась як символічне зображення, супроводжуване віршовою сентенцією чи прозовим текстом. З’являлися збірники Е. (започаткував 1531 А. Альчато), які складалися з “тріади”: зображення окремих предметів чи їх сполучень, міфологічних, біблійних чи історичних фігур; девіз, яким розкривався
Осмислення Е. диференціюється на релігійно-символічні (часто євхаристичні), дидактичні (в різних варіантах), світські (політичні, моральні). З початками книгодрукування символічні зображення застосовуються на марках видавців і друкарів. В Україні за доби бароко була відома Е. Заходу.
Оригінальний емблематичний збірник “Ифіка ієрополітіка”
Хотяй Господа істинно любити,
Во страсі Господні потщися ходити.
Сію бо любов страх Господень родить,
Яко вітер пламен з углія ізводить
(на малюнку вогонь, що його роздмухує вітер);
Пространно море сильні імать волни,
Малия ріки не тако довольні,
В чаші і сіх ність, не движуться води,
І смиренія такови суть плоди
(на малюнку море, річка та склянка з водою…).
З традицією Е. пов’язана поезія Кирила Транквіліона-Ставровецького (Перло многоценное. – Чернігів, 1649), дидактичні притчі С. Полоцького. Відлунням Е. в українській поезії XIX ст. є вірш І. Франка “Пелікан” (1874), що знайомить з одним із повчальних легендарно-символічних сюжетів. До традиції Е. зверталися поети XX ст., передовсім авангардисти (Г.
Аполлінер, М. Семенко та ін.).
Related posts:
- Коли починається українське літературне бароко? Літературне бароко в Європі розвивалося нерівномірно, несинхронно: його початок припадає на середину XVI ст. (Іспанія, Італія), а розквіт у слов’янських країнах-на XVIІ-XVIII ст. Першим українським письменником, творчість якого була позначена рисами бароко, вважається Іван Вишенський. Проте утвердження бароко у вітчизняній літературі пов’язується з іменами Мелетія Смотрицького та Кирила Транквіліона. Значну роль у становленні цього стилю […]...
- Бароко: який зміст цього терміну? У XVIII столітті слово “бароко” вживалося для характеристики, часто негативної, літературних творів складної форми. Проте його походження точно не встановлене, незважаючи на побутування в кількох мовах. У португальській вираз регоlа Ьаггоса означає перлина неправильної форми. Латинське слово Ьагосо – це термін логіки, особливо складний вид висновку. У перекладі з італійської bагоссо – вигадливий, примхливий. І, […]...
- Сутність поняття “бароко” – БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 2. БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ Ми осягаємо істину не лише розумом, а и серцем. Саме серцем ми пізнаємо перші принципи, І марно розум, не маючи в них опори, силкується їх спростувати. Б. Паскаль Людині XVII ст. відкрилася сила власного розуму, її внутрішніх можливостей. Вона намагалася проникнути […]...
- Бароко як синтез традицій 9 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО Бароко як синтез традицій Зрозуміло, що ніщо не виникає на порожньому місці: у будь-якого явища завжди є підгрунтя, джерела, які підживлюють своїми чистими струменями нове. Так сталося і з бароко. Ця літературно-історична доба, літературний напрям живилися від двох величних і величезних епох – Середньовіччя та. Відродження. Що ж взяло […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- ЯК ВЕЛИКДЕНЬ НА ДВОРІ, ТО Й ПИСАНКА НА СТОЛІ (писанка) Як і в українській вишиванці, різні магічні знаки набували свого відображення’в орнаменті писанки. Який же Великдень без яскраво-веселих, різнобарвних писанок?! Яйце – це символ Всесвіту, за давніми віруваннями наших пращурів. Історія писанки сягає сивої давнини і пов’язана з поганським культом уславлення вічного закону весняного пробудження усього живого на землі. Ви, напевне, не раз розглядали на […]...
- Ілюстрація Ілюстрація (лат. illustratio, від illustro – освітлюю, роз’яснюю) – зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст (карта, схема, репродукція), зокрема – тексти літературно-художніх творів. У книжкових ансамблях, що включають І., виникає змістова взаємодія між творами однієї форми суспільної свідомості – мистецтва, які належать до його різних видів (поезія і графіка, література і малярство […]...
- Видіння або Візія Видіння, або Візія (лат. visio – видіння) – літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах “благодійного” персонажа, котрий переживає уві сні насправді “чудесну” подію. Елементи В. спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у “Божественній комедії” Данте Аліг’єрї, у “Фаусті” Й.-В. Гете і т. п. Елементи В. є у “Києво-Печерському патерику”, […]...
- З ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ З ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО Бароко ( пал. bаroссо – дивний, химерний; португ. регolа barocса – перлина неправильней форми: фр. barocco розчиняти, пом’якшувати контур) напрям у літературі та мистецтві XVIІ – XVIII ст., позначений тяжінням до різких контрастів, пишної і навіть надлишкової метафоричності, алегорії, прагненням уразити читача пишним барвистим стилем, риторичним оздобленням […]...
- Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. […]...
- ПЛЕТЕ ТОЙ ДИВНИЙ ВІЗЕРУНОК ДОЛЮ НАМ (вишиванка) Про те, що вишивка була відома з незапам’ятних часів, свідчать навіть кам’яні “скіфські” баби, на яких добре видно схематичні зображення вишивки на уставках, подолі, манжетах рукавів. Зображені кружки, зубці, ромби, зигзаги давніх орнаментів нині сприймаються нами як абстрактні лінії. Проте наші праматері не тільки зображали їх, але й “читали”: це була складна абстрактно-знакова система, що […]...
- Художня правда Художня правда – основне поняття теорії реалізму, яке характеризує ізоморфність створеного митцями світу з реальною дійсністю (відтворення життя у формах життя). Х. п. сумірна з правдою історії, але не є її копією. Відтворені чи витворені уявою письменника предмети, людські постаті, події є узагальненими, типовими образами, але залишаються правдивими чи правдоподібними. Більша чи менша віддаленість Х. […]...
- Естетичні категорії Естетичні категорії – визначальні, найзагальніші ціннісні поняття, що виражають посутні характеристики сприйняття, переживання, пізнання та поцінування людиною явищ дійсності і мистецтва, творення нового одуховленого світу за законами краси. Е. к. дістали різне, часом відмінне тлумачення залежно від певної філософської концепції. Так, одні представники (І. Кант, Б. Кроче та ін.) розглядали їх як властивість свідомості, прояв […]...
- Акровірш Акровірш (грецьк. akros – зовнішній, крайній, лат. versus – повтор, поворот) – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. […]...
- Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма К., зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримічний вірш, у якому, як і в […]...
- ЛІТЕРАТУРА БАРОКО ЛІТЕРАТУРА БАРОКО Бароко (від італ. barоссо, фр. baroque – дивний, неправильний) – літературний стиль у Європі кінця XVI, XVII й частини XVIII ст. Термін “бароко” перейшов до літературознавства з мистецтвознавства на через загальну схожість у стилях образотворчих мистецтв і літератури тієї доби. Вважають, що першим термін “бароко” щодо літератури використав Фрідріх Ніцше. Цей художній напрям […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- Рококо Рококо (фр. rocaille – схожий на мушлю) – художній стиль гедоністичного гатунку, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню Р. завдячує трансформації бароко, що втрачало вже на той час деякі характерні риси, поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства, відновленню […]...
- Твір на тему “Море” Я дуже люблю море. У нього, наче в дзеркало, милується сонечко. Воно буває дуже різним: влітку – тепле та лагідне, бурхливе та неспокійне, а часом і зовсім вкрите льодом взимку. Можна дивитися нескінченно довго, як воно б’ється хвилями об береги. Море завжди величне, ніколи не метушиться, нікуди не поспішає, хоч часом може бути схвильованим, навіть […]...
- Ідеалізація Ідеалізація (фр. idealisation, від ideal) – спосіб наукового пізнання, один із видів абстрагування, що полягає у створенні таких об’єктів, які не існують у реальному житті, але мають свої прообрази (точка в математиці, ідеальний газ у фізиці тощо). Подеколи у літературознавстві І. називають надміру прикрашене зображення життя. Проблема полягає в тому, за яким критерієм відрізняти І. […]...
- Притчевість в літературі Притчевість – це така якість художнього твору, що виявляє завуальоване, приховане в тексті, його вихід на морально-етичну та філософську проблематику на високому рівні узагальнень. Особливості притчевої прози: – своєрідна двоплановість; – ситуації морального експерименту (лабораторних ситуацій); – багатопланові символічні образи; – використання у творі параболи; – ускладнені часопросторові характеристик; – спорідненість притчевості та іронічності як […]...
- Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
- Твір на тему: Море (твір-опис) Море (твір-олис) Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих […]...
- Які основні риси літературного бароко? Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких – вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої художньої форми. Вони вважали, що реальний світ – це ілюзія, а його предмети – символи та алегорії, які необхідно пояснити. Ознакою бароко є його контрастність. Вона […]...
- Світ і людина в мистецтві бароко – БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 2. БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ Світ і людина в мистецтві бароко Світ у культурі бароко постає в усій своїй складності, багатогранності проявів, безмежності й мінливості. Під впливом наукових відкриттів, які розширили горизонти пізнання і довели нескінченність буття, представники бароко намагалися осягнути природні стихії, навколишнє середовище, оточення […]...
- ТРИБОГ Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, син Сварога (Сварожич). У Велесовій книзі читаємо: “Стрибог свистів у степах”; “А Стрибог вітри яритиме на землю”. Про те, що Вітри – Стрибожі онуки, знаємо також зі “Слова о полку Ігоревім”. Корінь стр – мають слова, що позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати. Стрибог має ще ім’я […]...
- ЕПІТАЛАМА Епіталама (від грец. &;#941;&;#960;Ιθ&;#945;&;#955;&;#940;&;#956;Ι&;#959;&;#950; – весільний), або гіменей (бог шлюбу в давній Греції; викриками: “Гімен, о Гіменей!” супроводжувалося виконання твору) – весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців та дівчат перед шлюбними покоями молодих. Своє походження епіталама веде від фольклорних обрядових пісень. Появу її літературної форми датують приблизно […]...
- Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито – сито). М. використовується у точному римуванні: Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер. Що ми загинем, яко обри, […]...
- Символи моєї Батьківщини (за малюнком І. Биченка “День незалежності України”) У центрі малюнка зображено тризуб, що символізує нині державу Україну. Це зображення Герба України. Тато мені розповідав, що колись навіть за натяк на тризуб у яких-небудь зображеннях людину могли посадити до в’язниці. Це було за радянських часів. Милі з дитинства символи моєї рідної землі зображені на малюнку. Ось кетяг калини, ніби дивовижне коштовне каміння. Калина […]...
- Назвіть найвидатніших представників українського бароко та визначте основні риси цього літературного стилю Бароко – літературний і загальномистецькии напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI ст, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVI11 ст. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. […]...
- Місце бароко в світовому процесі художнього розвитку Бароко – це своєрідний етап духовного розвитку, що, подібно Ренесансу, охоплює мистецтво, літературу, філософію, історію, культуру в цілому і характеризується сукупністю тих поглядів і уявлень, які в Європі мали місце в період від занепаду Ренесансу аж до початку Просвітництва. Довгий час вчені різних країн сприймали бароко як антиреалістичне, тобто негативне, явище. Наприклад, швейцарський вчений Г. […]...
- Виховувати доброту, відчуття естетичного смаку Мета. Дати елементарне поняття про графіку, про її виражальні можливості, види, напрямки ліній; заповнення площини різними видами ліній; про фактуру ліній. Формувати вміння використовувати лінії в графічному малюнку. Розвивати творчість, фантазію, вміння виділяти основні риси характеру. Виховувати доброту, відчуття естетичного смаку. Обладнання для вчителя. Малюнки з зображенням казкових героїв, виконані олівцем; картка-подорож, виконана крейдою на […]...
- Море – Твір-опис Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлів, […]...
- Повість – визначення Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування […]...
- Скорочено “Кавун” Багрицкого Свежак надривається. Пре на рожен Азовського моря корито. Кавун на кавуні – і трюм навантажений, Кавунами пристань покрита. Не пити перваку в передсвітанкову стыдь, На нудному позіхати варті, Три дні й три ночі прийде пропливти – И ми вітрила розгорнули… У густий бородань ударяє бурун, Щоб бризами вдрызг розлетітися; Я виберу дзвінкий, як бубон, кавун […]...
- Творча спадщина Г. Сковороди Досить багатогранна: поетичні Твори (збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”, вірш “De НЬегШе”), байки в прозі (“Байки харківські”), трактати, діалоги, притчі (“Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу”, “Асхань”, “Нарцис”, “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий Жайворонок”), переклади, переспіви (поетичні твори Овідія, Горація, Муре, прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія та ін.). […]...
- Єресь Єресь (від грецьк. aireais – особливе віровчення) – вчення, що вступають у протиріччя з панівним віровченням, не виходячи при цьому за межі релігійного світогляду; відступ від загальноприйнятих поглядів, правил, положень. В Україні виникають у XIV-XV ст. як наслідок пожвавлення культурних стосунків між південними слов’янами та Західною Європою. Вони впливали на розвиток української літератури, вносили нові […]...
- Апокопа Апокопа (грецьк. Apokope – утинання) – усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення. слова. А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення: Що кидає тебе у відчай? Котра частина твого “я”? Ота, що плаче?, Та, що квилить? Ота, що наріка? (Л. Ярмак). Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” […]...
- Географічні назви рік Азії Назва походить від міста Амуль, Амуе, що колись перебувала на березі цієї ріки. Значення назви міста Амуль невідомо. Слово “дар’я” в іранському й у деяких інших тюркських мовах означає “більша ріка”. Амур – ріка на сході Азії. Так цю ріку називали евени, які жили на берегах Охотського моря й тунгусо-язикові народи нижнього плину ріки Амур. […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш Д. Білоуса: Одне – сніп […]...