Герой комедії Н. В. Гоголя “Одруження”

Образ Подколесина продовжує ланцюг “незвичайних” героїв письменника. Розвиваючи “ідею нісенітниці, укладену в самому акті шлюбу, з’єднання навічно двох людей” (И. П. Золотусский), письменник показує на перший погляд звичайної нерішучої людини, досить великого чиновника, що вирішив знайти щастя в узах Гименея. Парадоксальність образа в тім, що Гоголь намалював не звичайного закоренілого холостяка із традиційного водевілю.

Подколесин готовий вступити вбрак.

Він уже подумки пережив весілля, продумав її в самих дріб’язках,

“прокрутив” у голові всі деталі – від фрака до враження, що повинна зробити його одруження на кравця, шевця й ін. И раптом після благополучного пояснення з Гафією Тихонівною, напередодні весілля, – стрибок у вікно. Не дивно, що на перших спектаклях “Одруження” в Олександрійському театрі в 1842 р. публіка перебувала в шоку, очікуючи продовження дії: “При падінні завіси в перше подання пролунало навіть легеню шиканье”,- помітив історик петербурзьких театрів А. Вольф

Можна пропонувати й припускати чимало варіантів психологічної мотивації такого поводження П. Найперше, що приходить на розум,-

страх перед одруженням: “Однак ж, що не говори, а якось навіть робиться страшно, як гарненько подумаєш про це. На все життя, на все століття, як би те не було, зв’язати себе, і вуж після ні відмовки, ні каяття, нічого, нічого – усе кінчено, усе зроблено”. Комізм ситуації в тім, що, вимовляючи ці слова, П., як ніколи, хоче женитися. Комізм підсилюється ще й тим, що його друг Кочкарев, що злагодив одруження, але не має до неї ніякого відношення, розвиває кипучу діяльність, тоді як сама зацікавлена особа, наречений П., нерішуче коливається

Звідси, треба думати, здивування акторів, зайнятих у перших спектаклях у Петербурзі й Москві. З московським спектаклем зв’язаний забавний випадок. Багато хто думали, що ролі П. і Кочкарева розподілені невдало: “Щепкин не може грати млявого й нерішучого створіння; а Живокини, граючи живий характер, не може удержатися від звичних своїх фарсів і рухів” (С. Т. Аксаков). У результаті актори помінялися ролями, але спектаклю однаково не вийшло.

Своєрідне трактування образа П. дав режисер А. В. Эфрос у спектаклі в московському Театрі на М. Бронной (1974): “”Одруження” – жарт, але з великою часткою драматизму”. У своєму прагненні “ошинелить” комедію режисер зумів по-новому прочитати мотивацію вчинків героя комедії: “Іноді починає здаватися, що важливо йому не те, що він чує від свахи, а сам процес розмови, тому що це хоча б не спячка, це щось інше, спячке протилежне”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герой комедії Н. В. Гоголя “Одруження”