Гі де Мопассан Дуель
Гі де Мопасан Дуель Війна закінчилась.
Франція була окупована німцями; країна здригалась, мов переможений борець, притиснутий до землі коліном переможця. Із знесиленого, голодуючого Парижа, що втратив будь-яку надію, повільно йшли повз поля і селища до нових кордонів перші поїзди. Перші пасажири дивились з вікон на сплюндровані, спалені села. Біля дверей уцілілих будинків прусські солдати, в чорних касках з мідним шишаком, курили люльки, сидячи верхи на стільцях. А деякі працювали або розмовляли, немов свої люди в сім’ї.
В містах цілі
Тепер війна закінчилась, він їхав до кордону і тут вперше побачив пруссаків, хоч під час облоги чесно виконував свій обов’язок і не раз холодними ночами відбував караульну службу
Він був високий на зріст і затягнутий у мундир. Борода в нього росла від самих очей і була вогненного кольору, а довгі вуса, світлішого відтінку, стирчали в обидва боки, перетинаючи обличчя навпіл. Англійці почали зацікавлено розглядати його, а пан Дюбюї вдав, що читає газету. Він забився в куток купе, наче злодій перед жандармом. Поїзд рушив.
Англійці продовжували перемовлятися, відшукувати місця боїв, і ось, коли один із них вказав рукою вдалину, на якесь село, прусський офіцер промовив, витягуючи довгі ноги і відкидаючись на спинку дивана: – Я вбивав дванадцять французів у цей село. Я брав більше сто в полон. Англійці, одразу зацікавившись, поспішили спитати: – О-о! А як називайт це село? – Фарсбур, – відповів пруссак і вів далі: – Я брав ці шельми французи за комір.
При цьому він дивився на пана Дюбюї, чванливо посміхаючись у бороду. А поїзд усе йшов, минаючи одне окуповане селище за іншим. Німецькі солдати виднілися на обочинах доріг, вздовж полів, біля шлагбаумів, за столиками кафе. Вони вкривали землю, мов єгипетська сарана.
Офіцер простягнув руку: – Якби я мав командування, я брав би Париж, я б усе спалював і всіх убивав. Франції капут! Англійці із ввічливості відповіли коротко: – О-о!
Він невгавав: – Через двадцять років увесь Європа, так, увесь, буде належати нам. Пруссія сильніша за всіх. Англійці насторожились і більше не відповідали. Обличчя їхні закам’яніли, наче воскові маски, облямовані бакенбардами.
Тоді прусський офіцер зареготав. Розкинувшись на дивані, він зубоскалив. Він знущався з роздавленої Франції, з переможеного ворога, знущався з Австрії, переможеної раніше, з одчайдушного і марного опору департаментів, з ополчення, з паралізованої артилерії. Він повідомив, що Бісмарк збирається побудувати залізне місто з захоплених гармат.
Під кінець він мало не вперся чобітьми в бік пана Дюбюї; той сидів червоний до вух і дивився вбік. Англійці, здавалося, втратили інтерес до навколишнього, наче відгородились на своєму острові від житейської суєти. Офіцер вийняв люльку і, дивлячись прямо у вічі французові, спитав: – Ви не маєте тютюн? – Ні, пане, – відповів Дюбюї.
Німець вів далі: – Я вас прошу йти купувати мені тютюн, коли поїзд зробить зупинка. – І, зареготавши знову, додав: – Я вам тоді давати на чай. Паровоз засвистів, сповільнюючи хід. Показались обгорілі станційні будівлі. Поїзд зупинився. Німець розчинив навстіж двері і потягнув пана Дюбюї за рукав: – Ідіть виконувати моя доручення, швидко, швидко!
Станція була зайнята німецьким загоном. Німецькі солдати дивились на поїзд, товплячись за дерев’яною загорожею. Паровоз уже свистів, готуючись до відходу. Тоді пан Дюбюї раптом вистрибнув на перон і, незважаючи на протестуючі жести начальника станції, вскочив у сусідній вагон. Він був один!
Він розстебнув жилет – так у нього калатало серце, витер чоло і насилу перевів дух. Поїзд знову зупинився на якійсь станції. Раптом у двері зазирнув і увійшов у купе офіцер, а слідом за ним незабаром, спонукувані цікавістю, з’явились обидва англійці. Німець сів напроти француза і, посміюючись, сказав: – Ви не хотіли виконати моя доручення.
– Так, пане, – відповів пан Дюбюї. Поїзд тимчасом рушив. – Я буду різати вам вуса, щоб набити моя люлька, – заявив офіцер і потягнувся до фізіономії сусіда.
Англійці все так само безстрасно пильним поглядом дивились на цю сцену. Німець встиг уже затиснути між пальцями кілька волосин, але тут пан Дюбюї ударом кулака піддав його руку і, схопивши його за комір, шпурнув на лаву. Він не тямив себе, вени на скронях здулись, очі налилися кров’ю і, продовжуючи однією рукою душити офіцера, другою, стиснутою в кулак, він несамовито бив його по обличчю. Пруссак відбивався, силкувався витягти шаблю, обхопити ворога.
Але пан Дюбюї наліг на нього всією вагою свого черева і бив, бив безперестанку, безупинно, не дивлячись, куди б’є. По обличчю пруссака текла кров, вік задихався, хрипів, випльовував зуби, марно намагаючись відкинути розлюченого товстуна, врятувати своє життя. Англійці підвелись і підійшли ближче, щоб не упустити нічого. Вони дивилися з цікавістю й раділи; ще хвилина, і вони побилися б об заклад – чия візьме. Але пан Дюбюї раптом знесилився від такого пориву, підвівся, не кажучи ні слова, і сів на місце.
Пруссак настільки був переляканий, приголомшений несподіванкою і болем, що навіть не кинувся на нього. Віддихавшись, він промовив: – Якщо ви не хочете давати мені сатисфакції на пістолет, я буду вас убивати. – Я згоден. Коли завгодно, – відповів пан Дюбюї.
– Це єсть місто Страсбург, – продовжував німець. – Я буду взяти два офіцери, як свідки, я маю час, поки поїзд не виїжджав. Пан Дюбюї пихтів не згірше паровоза. – Хочете бути моїми секундантами? – спитав він англійців. Обидва відповіли разом: – О-о! Поїзд зупинився.
В одну мить пруссак відшукав двох приятелів, ті принесли – пістолети, і всі вирушили на кріпосний вал. Англійці, щохвилини виймали годинники, прискорювали крок, квапили з приготуванням, боячись спізнитись до відходу поїзда. Пан Дюбюї ніколи не тримав у руках пістолета. Його поставили в двадцята кроках від противника, його спитали: – Ви готові?
Він відповів: – Так, – і при цьому помітив, як один з англійців розкрив зонтик, щоб сховатись від сонця. Пролунала команда: – Вогонь! Пан Дюбюї вистрілив навмання, не чекаючи, і з подивом побачив, що пруссак, який стояв напроти нього, захитався, змахнув руками і, мов підкошений, упав ниць.
Пан Дюбюї убив його. – О-о! – вигукнув один з англійців, весь тремтячи від захвату, від задоволеної цікавості і радісного нетерпіння. Другий, той, що не випускав з рук годинника, схопив пана Дюбюї за рукав і маршовим кроком поспішив з ним на вокзал. Перший англієць твердо карбував кроки, стиснувши кулаки, притуливши лікті до боків. – Раз-два!
Раз-два! Усі три товстуни бігли вряд, мов три карикатури з гумористичного журналу. Поїзд рушав. Вони вскочили в свій вагон.
Тільки тут англійці зняли дорожні кепі, помахали ними над головою і тричі прокричали: – Гіп, гіп, гіп, ура! Після цього кожен з них урочисто потиснув руку панові Дюбюї, а потім обидва сіли поряд на своїй лаві.
Related posts:
- Гі де Мопассан Мадемуазель Фіфі Гі де Мопассан Мадемуазель Фіфі Перекладач: Михайло Качеровський Джерело: З книги: Мопассан, Гі де. Новели: Для ст. шк. віку: Пер. з франц.;К.:Школа, 2002. Майор, граф фон Фальзберг, комендант прусський, закінчував перегляд своєї пошти; він сидів у широкому вишиваному фотелі, сперши ноги на витворну мармурову дошку коминка, де його остроги за три місяці окупації в замку […]...
- Гі де Мопассан Кропильник Гі де Мопассан Кропильник Перекладач: Орест Сухолотюк Джерело: З книги: Мопассан, Гі де. Новели: Для ст. шк. віку: Пер. з франц.;К.:Школа, 2002. Колись він мешкав у маленькій хатині при дорозі, як в’їжджати до села. Узявши за жінку доньку тамтешнього фермера, він візникував, а що вони обоє завзято працювали, то наскладали трохи грошей. Та в них […]...
- Гі де Мопассан На морі Гі де Мопасан На морі В газетах нещодавно можна було прочитати такі рядки: “Булонь-сюр-Мер, 22 січня. Нам пишуть: Жахлива катастрофа схвилювала жителів нашого примор’я, яким за останні два роки довелося зазнати немало випробувань. Рибальське судно, що йшло під командою власника Жавеля, при вході в гавань було відкинуте хвилями на захід і розбилось об каміння хвилеріза. […]...
- Гі де Мопассан – видатний новеліст Реферат На тему: “Гі де Мопассан – видатний новеліст” Французький письменник. Народився 5 серпня 1850 у Трувіль-сюр-Арке (Нижня Сена). Утворення одержав у руанскому ліцеї, юність провів у Нормандії. У 1870 взяв участь у франко-пруській війні. Повернувши до цивільного життя, поступив на службу в Морське міністерство, потім у Міністерство народної освіти. На початку творчого шляху відчував […]...
- Гі де Мопассан – видатний французький письменник, майстер новели Творчість Гі де Мопассана (1850-1893), зокрема його новелістика справедливо вважається одним з кращих її виявів не тільки у французькій, а й світовій літературі. У новелах Мопассана вражає не лише глибокий психологізм і реалістична вмотивованість характерів, а й їхня соціальна обумовленість. Серед найгуманніших його новел(щодо змісту) і наймастерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну “Пампушку”, […]...
- Дуель Ленского з Онєгіним Але, боже мій, яка нудьга Із хворим сидіти й день і ніч, Не відходячи ні кроку ладь! Яке низьке підступництво Напівживого забавляти, Йому подушки поправляти, Сумно підносити ліки, Зітхати й думати про себе: Коли ж чорт візьме тебе! Приїхавши в Село й поховавши родича, Онєгін через якийсь час знайомиться з Ленским, місцевим молодим поміщиком, що […]...
- Дуель (глава в романі “Євгеній Онєгін”) Онєгін і Ленский – колишні друзі, що мають багато подібних чорт характеру, звичок і думок; вони однаково ставляться до місцевих поміщиків, добре знаючи їм ціну, хоча люди вони, безумовно, різні. Але цій чистій дружбі приходить кінець, коли на іменинах у Тетяни Онєгін, захопившись помстою Ленскому, що пригласили його на цей “бенкет величезний”(а обіцяв, що нікого […]...
- Дуель Онєгіна й Ленского(По романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”) Дуель – це двобій, парний бій, що відбувається за певними правилами й має метою зняття ганебної плями, образи й відновлення честі. Строгість виконання правил досягалася звертанням до знавців і арбітрів у питаннях честі. Цю роль у романі виконує Зарецкий, у дуелях класик і педант”, і, як видно з роману, веде справу з більшими недоглядами. Точніше, […]...
- Погляд на дуель як на засіб захисту свого людського достоїнства Дуель – двобій, що відбувається за певними правилами парний бій, що має метою відновлення честі, зняття зі скривдженої ганебної плями, нанесеного образою. Таким чином, роль дуелі соціально-знакова. Дуель являє собою певну процедуру по відновленню чести й не може бути зрозуміла поза самою специфікою поняття “честь” у загальній системі етики російського європеїзованого послепетровского дворянського суспільства. Дуель, […]...
- Людина на годиннику (стисло) Зима в Петербурзі 1839 була з сильними відлигами. Часовий Постніков, солдатів Ізмайловського полку, стояв на посту. Він почув, що в ополонку потрапила людина і волає про допомогу. Солдат довго не наважувався залишити свій пост, адже це було страшним порушенням Статуту і майже злочином. Солдат довго мучився, але врешті-решт наважився і витягнув тонучого. Тут повз проїздили […]...
- Скорочено “Лиспет” Киплинга Це зіпсоване ім’я Єлизавета (на прислівнику гімалайських горців воно звучало як Лиспет). Вона дочка гімалайського горця Сону й дружини його Джаде, її батьки вмерли. Англійці виховують її як англійку. Ставши дорослої, вона зробилася чарівної: грецька особа, шкіра світла, нагадувала римську богиню Діану. У її плем’ї Лиспет не любили, тому що вона не така як вони, […]...
- Ой матінко, та не гай мене Скорочено Ой матінко, та не гай мене, В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая, Доріженька та далекая. Їхать лісом та все коренистим, Їхать шляхом та все кам’янистим. Щоб з доріжки не зблудитися, Дівчиноньки не згубитися. Коментар Коли молодий забирав молоду до себе додому, споряджали “весільний поїзд” і співали відповідні пісні, як-от “Ой матінко, та […]...
- Ой матінко, та не лай мене… – Весільна пісня Ой матінко, та не гай мене Ой матінко, та не гай мене, В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая, Доріженька та далекая. Їхать лісом та все коренистим, Їхать шляхом та все кам’янистим. Щоб з доріжки не зблудитися, Дівчиноньки не згубитися. Коментар Коли молодий забирав молоду до себе додому, споряджали “весільний поїзд” і співали […]...
- Ой матінко, та не гай мене скорочено – Весільні пісні Ой матінко, та не гай мене, В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая, Доріженька та далекая. Їхать лісом та все коренистим, Їхать шляхом та все кам’янистим. Щоб з доріжки не зблудитися, Дівчиноньки не згубитися. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Коли молодий забирав молоду до себе додому, споряджали “весільний поїзд” і співали відповідні […]...
- Грінченко Борис Сам собі пан (скорочено) БОРИС ГРІНЧЕНКО (1863 – 1910) САМ СОБІ ПАН Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати […]...
- Символічний образ поїзда (за романом І. Багряного “Тигролови”) (2 варіант) “… Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон”, – таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного “Тигролови”. Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’язнів на каторгу, з якої немає повернення… Зачин роману несе в собі […]...
- Символічний образ поїзда (за романом І. Багряного “Тигролови”) (1 варіант) “… Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.” Так починається роман Івана Багряного “Тигролови”. Страшний дракон – це поїзд, який на повній швидкості мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. Далі образ поїзда-дракона автор увиразнює багатьма деталями, посилюючи експресію: жахлива машина “звивається над […]...
- Борис Грінченко – Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Сам собі пан (СКОРОЧЕНО) Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи […]...
- Володимир Маяковський Нашому юнацтву Володимир Маяковський Нашому юнацтву Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 На сотні естрад слухняно йшов, Під тисячі поглядів сходив. В країні моїй стільки різних є мов Та різних убрань і народів! Насилу, піт проливши струмком, Крізь горло тонеля продерся І виліз, і ось, простившись […]...
- Наша мова – українська Усе наше життя пов’язане з мовою. Ми шукаємо найточнішого вираження думок або почуттів у словах. Можливості нашого пізнання безмежні, і так само невичерпними є можливості розвитку мови. Тому потрібно постійно дбати про наше слово, оберігати його коріння, леліяти його цвіт. Тоді наша мова буде багатою і співучою, сповненою музики й чарівності, життєвої правди й поетичності. […]...
- Скорочено “Сам собі пан” Грінченка Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того “мурлом”. Аж врешті-решт пропустив, подумавши, […]...
- Сам собі пан скорочено – Грінченко Б Селянин Данило вирішив зробити спробу “панського права добути”. Йому забажалося довідатися, “чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів”. І Данило вирушив до міста залізницею. Купив дуже дорогий квиток у вагон першого класу і попхався розшукувати своє місце. Кондуктор не хотів пускати мужика, обзиваючи того “мурлом”. Аж врешті-решт пропустив, подумавши, […]...
- Символічний образ товарного поїзда в романі “Тигролови” (1 варіант) Іван Багряний з тих письменників, що відчули на собі весь жах репресій, катувань, фізичних та моральних знущань. Щоб нарешті позбавитися гнітючої атмосфери підневільного життя, звільнитися від страшних спогадів, він емігрував з України. І саме там, в еміграції, йому вдалося написати неперевершений за правдивістю роман “Тигролови”, чи не найпершу чесну розповідь про сталінські концтабори. “Вирячивши вогненні […]...
- Символічний образ поїзда (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (IІ варіант) “…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон”, – таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного “Тигролови”. Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’язнів на каторгу, з якої немає повернення… Зачин роману несе в собі своєрідно […]...
- Антон Павлович Чехов: найвеличніший російський письменник Одним з найбільших російських письменників останніх десятиліть XIX ст. вважають у всьому світі Антона Павловича Чехова (1860 – 1904). Як драматург й новеліст, він зробив особливо вагомий внесок у всесвітню художню літературу, його твори мали найбільший резонанс у різних країнах на всіх континентах. У XX ст. на сценах Англії та Японії, Німеччини та Сполучених Штатів, […]...
- Скорочено – МУЗИКА, ОЧЕРЕТ – СЕРГІЙ ЖАДАН Музика, очерет, На долоні, руці. Скільки пройде комет Крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло Через ріки, міста. Все, що у нас було, – Тільки ця висота. Все, що трималось вій, Голос печальний, плач, Я скидаю на твій Автовідповідач. Поїзд твоїх химер Не зупиняє біг, Нам з тобою тепер Падає різний сніг. Нарізно кров поспіша, Солодко […]...
- “Мої враження від твору “Остання надія” Євгена Гуцала Для кожної людини, особливо для матері, немає нічого страшнішого, ніж втратити свою рідну дитину. На жаль, таке іноді трапляється, про один з таких випадків розповів усім читачам у своєму оповіданні Євген Гуцало. Це невелике оповідання навряд чи може викликати щось, крім суму, печалі і болю. У відповідності до змісту оповідання, літня жінка з’явилася у військкомат […]...
- ЯК СЕРЕД ПТАХІВ ВИНИКЛА ДРУЖБА Літературне читання 3 клас З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ ЯК СЕРЕД ПТАХІВ ВИНИКЛА ДРУЖБА Бірманська казка У давні часи птахи не дружили між собою. При зустрічі вони завжди сперечалися: – Я кращий за тебе, – казав один. – Ні, неправда, – відповідав другий, – я кращий за тебе. І починали битися. Якось Фазан зустрів […]...
- Глібов Леонід Іванович Цікавий Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно – весело й робилось… От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів. Глядить – щось їде по дорозі… Йому й байдуже, хто на возі… Коли зближається – аж то Кіндрат, Всесвітній кум і сват. – Здоров, Кіндрате! – Влас гукає.- Куди се бог носив? – А […]...
- Оповідання В. Винниченна “Салдатики!” – “малюнок із селянських розрухів” Оповідання В. Винниченна “Салдатики!” – “малюнок із селянських розрухів” Життєвий шлях Володимира Винниченка простягається з Єлисаветграда на Кіровоградщині до Мужена за тисячу кілометрів від Парижа. Але де б він не жив, усі його думки були з рідним народом. Оповідання “Салдатики!”, за визначенням самого автора, “малюнок із селянських розрухів”. Твір починається описом сірого, холодного березневого ранку. […]...
- Барви природи в поезії Лесі Українки Природа відігравала особливу роль у житті і творчості Лесі Українки. Весна, літо, осінь, зима – це не просто пори року, що змінюють одна одну. Весна для хворої на туберкульоз кісток Лесі була передвісником тепла, надією на одужання. У багатьох її творах звучить мотив весни, її цілющого впливу на всіх і на все. Літо -, це […]...
- Мої роздуми над долею Катерини з однойменної поеми Т. Г. Шевченка Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала […]...
- Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна – Станційний доглядач Немає людей найнещасніші станційних доглядачів, бо в усіх своїх неприємностях мандрівні неодмінно звинувачують наглядачів та намагаються на них зігнати свою злість з приводу поганих доріг, нестерпного погоди, кепських коней і тому подібного. А між тим доглядачі – це здебільшого лагідні і безмовні люди, “сущі мученики чотирнадцятого класу, огороджені своїм чином тільки від побоїв, і то […]...
- Символічний образ поїзда (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.” Так починається роман Івана Багряного “Тигролови”. Страшний дракон – це поїзд, який на повній швидкості мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. Далі образ поїзда-дракона автор увиразнює багатьма деталями, посилюючи експресію: жахлива машина “звивається над прірвами”, […]...
- Значення Бородінської битви в романі “Війна і мир” І ось настає 26 серпня – день Бородіна. Разом з П’єром ми бачимо дуже гарне видовище: пробивається крізь туман яскраве сонце, спалахи пострілів, “блискавки ранкового світла на багнетах військ… П’єру, як дитині, “захотілося бути там, де були ці дими, ці блискучі багнети і гармати, це рух, ці звуки “. Він довго ще нічого не розумів: […]...
- Переказ – ПОДОРОЖ На тій станції стрічалися поїзди – з Варшави до Петербурга, з Петербурга до Варшави. На станції був великий буфет. Інколи з “невідомих” причин поїзди стояли довше, ніж мали за розкладом, і простіші люди з другого й третього класів ремствували, що, певне, поїзд затримується, бо пани з першого класу просто не встигли пообідати. А тепер часто […]...
- Дитинство. Отроцтво. Юність характеристика образа Карла Иванича (Мауера) ДИТИНСТВО. ОТРОЦТВО. ЮНІСТЬ (Трилогія, 1851 – 1855) Карл Иванич (Мауер) – німець, учитель, гувернер. З’являється на самому початку повести “Дитинство” головою, що ляскає мух над, що спить Николеньки Иртеньева, чим викликає невдоволення розбудженого вихованця. Товстої підкреслює чудакуватість К. І. і його доброту, однак і різницю між поводженням героя в дитячій і в класної, де той […]...
- Проблема морального обов’язку в творі “І мертвим, і живим, і ненарожденним… ” Т. Шевченка Твір “І Мертвим, і живим… ” Т. Шевченко завершив 1845 року. З Євангелія Т. Шевченко бере епіграф до нього: “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить – брехня це”. Цим євангельським висловом Шевченко натякає на панів-псевдопатріотів, які експлуатують кріпаків і водночас багато говорять, що вони люблять свій народ, тобто поет говорить про недоречність […]...
- Твір-роздум: “Згаяний час – то втрачений скарб” Ми не можемо побачити час, але саме з його допомогою ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоча його не можна помацати руками. Також його не можна розтягнути, прискорити або стиснути за власним бажанням. Але іноді нам здається, що час йде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, проходить […]...
- ПЛАН – М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ 7 клас УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ ПЛАН Остап і Андрій: два брати, дві долі (порівняльна характеристика героїв) I. Діти старого козацького полковника. (Обидва жили вдома до того, як їх віддали навчатися до Києва. Мати любила більше меншого, а Тарас виділяв Остапа.) II. Навчання в київській академії. (В Остапа […]...