Гі де Мопассан Мадемуазель Фіфі
Гі де Мопассан Мадемуазель Фіфі Перекладач: Михайло Качеровський
Джерело: З книги: Мопассан, Гі де. Новели: Для ст. шк. віку: Пер. з франц.;К.:Школа, 2002. Майор, граф фон Фальзберг, комендант прусський, закінчував перегляд своєї пошти; він сидів у широкому вишиваному фотелі, сперши ноги на витворну мармурову дошку коминка, де його остроги за три місяці окупації в замку д’Ювіль, вичеркуючи щодня потроху, видовбали дві глибокі ямки. Філіжанка з кавою парувала на круглому, мозаїчної роботи столикові, загидженому плямами лікерів, попаленому сигарами
Прочитавши листи й проглянувши німецькі газети, шо приніс його вахмейстер, він підвівся, підкинув у коминок три-чотири величезних сирих поліна (ці добродії на паливо потроху вирубували парк) і потому підійшов до вікна. Дощ лив, як із відра, наче насланий якоюсь шаленою рукою, справжній нормандський дощ, що падає навскісно, густий, як завіса, мов стіна з похилених борозен, дощ, який хлюпотить, заляпує болотом, усе затоплює, справжній дощ з
Капітан був низенький, рудий, з великим, міцно підперезаним животом; він коротко підстригав свою вогненно-руду бороду, а при певному освітленні вона полум’яніла, і тоді здавалося, що лице натерто фосфором. Йому бракувало двох зубів, вибитих під час нічних бенкетів (як воно сталося, він і сам не пам’ятав), і він шепелявив і якось так хрякав, що не завжди можна було його зрозуміти; до того ж він був лисий на самій лише маківці, як чернець із тонзурою, але навколо цього голого обрічика кучерявилась невеличка блискучо-золота вовна. Комендант стиснув йому руку й одним духом вихилив свою філіжанку кави (вже шосту зранку), вислухуючи службового рапорта від свого помічника про те, що сталось у них в полку. Потім вони обидва підійшли до вікна і призналися один одному, що їм невесело. Майор, людина спокійна, мав родину на батьківщині і ладен був миритись з усім; зате барон-капітан, завзятий гультяй, завсідник шинків і палкий зальотник та джигун, просто казився від вимушеного за три місяці відлюдного життя в цій глушині.
Але щось зашкряботіло у двері; комендант дозволив увійти, і на порозі, в розчинених дверях, з’явився, мов автомат, один з їхніх солдатів. Сама його поява означала, що сніданок готовий. В їдальні вони застали трьох молодших офіцерів: поручника Отто фон Гросслінга і двох підпоручників – Фріца Шойнавбурга й маркіза Вільгельма фон Айріка, невеличкого блондина, зарозумілого й брутального з солдатами, жорстокого до переможених і запального як той порох. Відколи маркіз фон Айрік прибув до Франції, товариші інакше й не називали його, як Мадемуазель Фіфі. Це прізвисько йому дали за його манірні звички, за тонкий стан, що був мов зашнурований, за його бліде обличчя з ледве-ледве порослими вусиками, а також за прибрану ним звичку вживати, щоб виявити своє найбільше презирство до людей та речей, французькі слова “fi”, “fi donc”, що їх він вимовляв з невеличким присвистом.
Ідальня в замку д’Ювіль являла з себе довгу й розкішну кімнату, але люстри старовинного кришталю в ній мали чимало знаків від куль, а широкі фламандські гобелени, порубані шаблями, пообвисали де-не-де, – все це свідчило, чим бавився Мадемуазель Фіфі під час свого байдикування. На стінах три родинні портрети – військовий у панцирі, кардинал і президент – курили довгі порцелянові люльки, а в рамі, потемнілій від часу, якась поважна пані, затягнена в грудях, пишаючись, демонструвала величезні, намальовані вуглем вуса. Сніданок офіцерський минув майже у мовчанні. Знівечена, темна від дощу кімната засмучувала одним виглядом своїм завойованого місця, а її старий дубовий паркет став такий брудний, як долівка в шинку. Попоївши, офіцери почали палити цигарки й взялися за питво, не перестаючи нарікати на свою нудьгу.
Пляшки з коньяком та лікерами переходили з рук до рук; і, повивертавшись на своїх стільцях, усі вони раз по раз сьорбали із шклянок малими ковтками вино, не виймаючи з рота довгої зігнутої люльки з фаянсовим яйцем на кінці, розмальованим, немов на звабу готтентотам. І тільки шклянки спорожнялись, офіцери знову рухом покірливої втоми наповняли їх. А Мадемуазель Фіфі щоразу розбивав свою шклянку, і солдат умить підносив іншу. Вони тонули в хмарах їдучого диму і, здавалося, поринули в хміль, сонний та сумний, в оте похмуре пияцтво людей, що п’ють знічев’я. Але раптом барон скочив на рівні ноги.
Він аж затрусився з люті й вилаявся: – Чорт батька зна що, так далі не може бути, треба ж нарешті щось видумати. Поручник Отто й підпоручник Фріц, обидва з типовими німецькими обличчями, брутальними й похмурими, запитали: – Але ж що вдіяти, пане капітане? Той трохи подумав і потім сказав: – Що? Коли пан комендант дозволить, треба врядити гулянку.
Майор витяг люльку й мовив: – Яку гулянку, пане капітане? Барон підійшов ближче: – Я все беру на себе, пане коменданте. Я відряджу до Руана “Слухаюсь”, і він нам привезе панночок, я знаю, де їх роздобути. Тим часом тут зготують вечерю, у нас же всього, всього досить, – і ми матимемо принаймні один чудовий вечір. Граф фон Фальзберг стиснув плечима й з усмішкою зауважив: – Та ви, друже, з глузду з’їхали.
Але офіцери повставали, оточили свого начальника й почали благати: – Пане коменданте, дозвольте, хай капітан зробить це, бо ж тут така нудьга. Майор нарешті погодився. – Нехай буде так, – сказав він. І зараз же барон звелів покликати “Слухаюсь”. Це був старий унтер-офіцер; він ніколи не всміхався й фанатично виконував хоч би там яке розпорядження свого начальства. Випроставшись, він байдуже вислухав наказ баронів і вийшов; за п’ять хвилин четверо коней під зливою мчали галопом велику валкову бричку з нап’ятим над нею, мов бамя, брезентом.
Зразу ж, мовби бадьорість якась їх пойняла, мляві постаті ожили, обличчя пожвавішали, і всі заговорили. І хоча злива репіжила, як і раніш, майор був певен, що вже не так похмуро, а поручник Отто запевняв, що небо випогодиться. Здалося, що й самого Мадемуазель Фіфі не можна було втримати на місці: він то схоплювався, то сідав. Його ясні та жорстокі очі шукали, що б таке знищити. Раптом, спинивши погляд на вусатій пані, молодий блондин витяг револьвера.
– Ти того не побачиш, – сказав він і, не встаючи з крісла, націлився. Дві кулі одна по одній продірявили очі на портреті. Потім він крикнув: – Ану, підведемо міну. Зразу балачки припинилися, ніби всіх охопила нова й надзвичайна цікавість. Міна – це була вигадка Мадемуазель Фіфі, його спосіб руйнувати, його улюблена розвага.
Залишаючи свій замок, власник граф Фернанд д’Амоїс д’Ювіль не встиг ані забрати що-небудь з собою, ані заховати: лише срібло йому пощастило сховати в дірці одного простінка. Але ж, оскільки він був дуже багатий, велика зала, що її двері виходили до їдальні, до втечі господаря мала вигляд музейної галереї. На стінках було розвішано картини, малюнки й коштовні акварелі; на столиках, етажерках та в розкішних вітринах було накладено силу всякого дріб’язку: різні вазочки, статуетки, саксонські фігурки, китайські божки, вироби зі старовинної слонової кості або венеційського шкла – вся оця химерно-примхлива й коштовна сила речей заповнювала величезну кімнату. З цього всього мало що й залишилося досі.
Не тому, що його було розкрадено, – майор фон Фальзберг аніяк не дозволив би цього, – а тому, що Мадемуазель Фіфі врядигоди підводив міну, і всі офіцери під той час хвилин з п’ять щиро розважались. Маленький маркіз кинувся до зали роздобувати все для цього потрібне. Він приніс чудового китайського чайника з рожевої породи, насипав у нього повнісінько гарматного пороху, а через носик обережно протяг довгий гніт, запалив його й бігцем одніс цю пекельну машинку до сусідньої кімнати.
Зараз же він швиденько вернувся й причинив за собою двері. Німці всі стояли з усмішкою та з якимсь дитячим зацікавленням чекали, а коли вибух струснув замок, вони разом ринули до вітальні.
Related posts:
- Трагізм долі мадемуазель де Сент-Ів і Гурона у повісті “Простак” Герої повістей Вольтера мандрують світом, бачать різні країни, порівнюють їх, зустрічаються з різними людьми, знайомляться з ними і їхніми поглядами. Філософи і дикуни, монахи і королі, солдати і селяни проходять перед читачем як у калейдоскопі. Поезія і повчання, теорія і описи, характери і думки – все це переплітається у повістях у гармонійне єдине ціле. Все […]...
- Гі де Мопассан Кропильник Гі де Мопассан Кропильник Перекладач: Орест Сухолотюк Джерело: З книги: Мопассан, Гі де. Новели: Для ст. шк. віку: Пер. з франц.;К.:Школа, 2002. Колись він мешкав у маленькій хатині при дорозі, як в’їжджати до села. Узявши за жінку доньку тамтешнього фермера, він візникував, а що вони обоє завзято працювали, то наскладали трохи грошей. Та в них […]...
- Гі де Мопассан На морі Гі де Мопасан На морі В газетах нещодавно можна було прочитати такі рядки: “Булонь-сюр-Мер, 22 січня. Нам пишуть: Жахлива катастрофа схвилювала жителів нашого примор’я, яким за останні два роки довелося зазнати немало випробувань. Рибальське судно, що йшло під командою власника Жавеля, при вході в гавань було відкинуте хвилями на захід і розбилось об каміння хвилеріза. […]...
- Гі де Мопассан Дуель Гі де Мопасан Дуель Війна закінчилась. Франція була окупована німцями; країна здригалась, мов переможений борець, притиснутий до землі коліном переможця. Із знесиленого, голодуючого Парижа, що втратив будь-яку надію, повільно йшли повз поля і селища до нових кордонів перші поїзди. Перші пасажири дивились з вікон на сплюндровані, спалені села. Біля дверей уцілілих будинків прусські солдати, в […]...
- Гі де Мопассан – видатний новеліст Реферат На тему: “Гі де Мопассан – видатний новеліст” Французький письменник. Народився 5 серпня 1850 у Трувіль-сюр-Арке (Нижня Сена). Утворення одержав у руанскому ліцеї, юність провів у Нормандії. У 1870 взяв участь у франко-пруській війні. Повернувши до цивільного життя, поступив на службу в Морське міністерство, потім у Міністерство народної освіти. На початку творчого шляху відчував […]...
- Гі де Мопассан – видатний французький письменник, майстер новели Творчість Гі де Мопассана (1850-1893), зокрема його новелістика справедливо вважається одним з кращих її виявів не тільки у французькій, а й світовій літературі. У новелах Мопассана вражає не лише глибокий психологізм і реалістична вмотивованість характерів, а й їхня соціальна обумовленість. Серед найгуманніших його новел(щодо змісту) і наймастерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну “Пампушку”, […]...
- Дивак і фантазер Мюнхгаузен Якось барон Мюнхгаузен гуляв лісом. Він тримав кульок з вишнями, які купив у сільській крамниці. Однак поласувати досхочу йому перешкодив олень. Він зненацька з’явився з лісової хащі, застиг на місці, дивлячись на барона. А барон, як відомо, запеклий мисливець. Але цього разу куль у нього із собою не було. Він почав стріляти в оленя вишневими […]...
- Лист до Вольтера по твору “Простак” Прочитавши ваш останній твір “Простак”, я просто вражений. Я не можу собі уявити як можна так гарно, так легко і водночас зрозуміло писати. Мені дуже подобається ваш твір, він є дуже цікавим та сповнений пригод. Мої враження про цей твір є дуже добрим. У цій повісті є любовна інтрига – герой закохується в мадемуазель де […]...
- Рудольф Эрих Распе Подвиги барона Мюнхгаузена Неймовірні пригоди Мюнхгаузена – “самої правдивої людини на землі” – описані в книзі Р. Э. Распе “Пригоди барона Мюнхгаузена”. Про свої забавні випадки й подорожі Мюнхгаузен розповідає сам. Спокійне, мирне життя не для нього. Барон обожнює пригоди. Хто найкращий мисливець на світі? Звичайно, Мюнхгаузен. Одним пострілом він убив відразу десять качок. Зарядив рушницю шомполом і […]...
- Тема франко-пруської війни в новелістиці Мопассана Гі де Мопассан – французький письменник – реаліст ХІХ ст. В історію літератури ввійшов насамперед як новеліст, творець власного типу новели. Їх написано близько 300. Найбільш відомі збірники: “Заклад Тельє” (1881), “Мадмуазель Фіфі” (1882), “Дядечко Мілен” (1883), “Міс Гарріет” (1884). Тематична і структурна складність мопассанівської новели, її філософська глибина і художня досконалість викликали захоплені відгуки […]...
- Сюжет роману Пруста “БРАНКА” Марсель, змучений пристрастю й ревнощами, заточив Альбертину у своїй квартирі. Коли ревнощі вщухали, він розумів, що більше не любить свою подружку. На його погляд, вона сильно подурнела й у кожному разі не могла відкрити йому нічого нового. Коли ж ревнощі спалахували знову, любов перетворювалася в борошно. Колись Марселю здавалося, що Гоморра перебуває в Бальбеке, але […]...
- РУДОЛЬФ ЕРІХ РАСПЕ РУДОЛЬФ ЕРІХ РАСПЕ (1737-1794) Німецький письменник Рудольф Еріх Распе менш відомий людям, ніж його герой – барон Мюнхаузен. Коли кого-небудь називають бароном Мюнхаузеном, мають його за великого фантазера або брехуна. Річ у тім, що Распе, знавець старожитностей та хранитель колекції монет у німецькому містечку Кассель, опублікував без підпису переклад англійською мовою неймовірних пригод Мюнхаузена, оповідача-брехуна, […]...
- Скорочено “Лепорелла” Цвейга Головною героїнею добутку Стебрана Цыейга “Лепорелла” є жінка середнього років по ім’ю Кресченца. Вона була незаконнонародженою. Ширококоста, худа, з жирними волоссями й отвисшей нижньою губою, вона нагадувала коня. Думала вона повільно, розуміла туго, ніколи не читала газет і книг. Вихована на засоби громади, вона із дванадцяти років жила “у людях”, працювала посудомийкою Надзвичайно старанна, вона […]...
- Ніс (скорочено) Описане пригода, за свідченням оповідача, сталося в Петербурзі, березня 25 числа. Цирульник Іван Якович, откушівая вранці свіжого хліба, випеченого його дружиною Параскою Йосипівною, знаходить у ньому ніс. Спантеличений цим нездійсненних подією, дізнавшись ніс колезького асесора Ковальова, він марно шукає способи позбутися від своєї знахідки. Нарешті він кидає його з Ісакіївського мосту і, проти всякого очікування, […]...
- Переказ новели “Наречений-примара” У горах Оденвальда в Південній Німеччині стояв замок барона фон Ландсхорта. Він занепав, але його власник – гордий нащадок древнього роду Каценеленбоген – намагався зберігати видимість колишньої величі. У барона була красуня дочка, вихована під невсипущим наглядом двох незаміжніх тіточок. Вона вміла досить добре читати й прочитала по складах кілька церковних легенд, уміла навіть підписати […]...
- Скорочено ” Наречений-Примара” Ирвинга У горах Оденвальда в Південній Німеччині стояв замок барона фон Ландсхорта. Він занепав, але його власник – гордий нащадок древнього роду Каценеленбоген – намагався зберігати видимість колишньої величі. У барона була красуня дочка, вихована під невсипущим наглядом двох незаміжніх тіточок. Вона вміла досить добре читати й прочитала по складах кілька церковних легенд, уміла навіть підписати […]...
- Мій улюблений автор детективів – Дік Френсіс Дік Френсис – відомий англійський письменник. Він написав дуже багато детективних повістей, але мені найбільше подобається “Улюбленець”. Головний герой цього твору – Аллан Йорк. Аллан – хлопець, що працює жокеєм на іподромі. Він розслідує справу вбивства свого найщирішого друга – майора Девідсона, теж жокея, в якого залишилася дружина з трьома дітьми. Майор загинув за дуже […]...
- Вічна драма людської гордині в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна 1. Коротка характеристика циклу. 2. Насолода можливістю могутності: барон Пилип у трагедії “Скупий лицар”. 3. Парадоксальне почуття справедливості: Сальери в трагедії “Моцарт і Сальери”. 4. Глузування над мораллю й безрозсудний виклик інший світу: Дон Гуан у трагедії “Кам’яний гість”. 5. Чаша розпачу на бенкеті смерті: Вальсингам у трагедії “Бенкет під час чуми”. “Маленькі трагедії” – […]...
- “Жахливе століття, жахливі серця!” (По добутку А. С. Пушкіна “Скупий лицар”) 1. Містичний ореол пушкінського тексту. 2. Бездуховна влада грошей. 3. Знецінені людські відносини. Людина, пануючи над іншими, втрачає власну волю. Ф. Бекон В 1830 році А. С. Пушкін відправляється в Болдіно, щоб вступити у володіння маєтком. Але через холеру змушений залишитися там на три місяці. Цей період у творчості великого прозаїка й поета йменують Болдинской […]...
- Вулиця, на якій я живу Рідне місто… Твої вулиці й площі… Як багато з вас носять імена людей, життя яких, часто коротке, було сповнено героїзму. Вулиця, на якій я живу, теж носить ім’я прославленої людини. …Наближався час розплати з фашистами. У серпні 1943 року точилися жорстокі бої за міста і села Харківщини. Серед бійців, які віддали своє життя за наш […]...
- Горіо – герой роману “Батько Горіо” Літературний прообраз Г. – шекспірівський король Лір, а також головний герой п’єси французького драматурга Шарля Гійома Етьєнна “Два зятя”, яка у свою чергу сходить до латинської п’єсі анонімного автора XVIII “Шв., Що називається, по імені головного героя, “Конакса” (в обох п’єсах мова йде про торговця, який видав заміж обох дочок і віддав їм і зятям […]...
- Простак – уособлення мрії Вольтера про ідеальну людину I. Вольтер – представник літературної епохи Просвітництва. (Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва. Ця філософсько-ідеологічна течія постала у XVIII сторіччі і дістала відбиток у всіх сферах мистецтва і в літературі зокрема. Характерними завданнями для доби Просвітництва були просвіта населення, поширення культури, наукового знання, поліпшення життя людей за допомогою культури. Високими ідеями о тій порі […]...
- Простодушний (скорочено) – Вольтер У Франції біля моря розташувався невеликий монастир Гірської Богоматері. до берега пристав корабель з Англії. Гарний чорнявий хлопець зіскочив на землю. Він дуже сподобався Керкабонам – пріору та його сестрі. Його запросили у гості. Виявилося, що він гурон, не знає батька та катері. Колись у Гуронії (Вольтер цю країну вигадав) його захопили у полон. А […]...
- Веселі й дивні історії Р. Э. Распе Коли я хворію, коли мені смутно або нудно, коли кращі друзі роз’їжджаються влітку з міста, я беру чудову книгу Р. Э. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена й, затишно влаштувавшись у кріслі, починаю читати. Оповідання головного героя не просто забавні. Немає меж фантазії й вигадкам “самої правдивої людини на землі”. І якщо спочатку після кожного оповідання […]...
- Рецензія на роман О. Житинський “Втрачений будинок, або розмови з мілорде” “Іноді, щоб наблизитися до життя, потрібно досить далеко відійти від неї. І я не хочу рятувального круга з написом “правдоподібність”, коли під рукою реалізм в широкому розумінні цього слова. – Реалізм “без берегів”? – Ні, з берегами, з руслом, з горбками на березі, з отарою корів, що дають реалістичне молоко, але щоб річка була широкою […]...
- Убити під Москвою – Костянтин Воробйов Рота кремлівських курсантів йде на фронт. Дія відбувається в листопаді 1941 р.; фронт наближається до Москви. По дорозі курсанти зустрічають спецзагін військ НКВД; коли рота приходить у підпорядкування піхотного полку з московських ополченців, з’ясовується, що кулеметів немає: у курсантів залишаються тільки самозарядні гвинтівки, гранати і пляшки з бензином. Потрібно рити окопи, і взвод лейтенанта Олексія […]...
- “Чиста совість є правдивою та єдиною радістю” (Феофан Прокопович) Я дуже хочу відчувати себе дорослим, прагну визнання моєї самостійності з боку рідних і знайомих, тому намагаюся віднайти гідні шляхи здійснення своїх бажань. На шляху змужніння дуже вчасно трапився мені вислів Феофана Прокоповича про основний критерій справжньої радості. Дійсно, запорукою радісного щасливого життя є якраз совість, чисте сумління. Хіба можуть які-небудь радощі життя дарувати втіху, […]...
- Ярмарок марнославства характеристика образу Уільяма Доббина Доббин Уільям – товариш Джорджа Осборна по полку, що більше за усіх сприяв браку цієї гульвіси з Емілією Седли, яку віддано, – і майже до самого кінця без надії на почуття у відповідь – любить сам майор. Уособлення безкорисливості, відданості і надійності, Д. проте описаний з неприхованою іронією, яку містить в собі навіть його значуще […]...
- Добро і зло в комедії Вольтера “Простак” Проблема добра і зла, природи і суті добра і зла – вічна проблема, яка завжди хвилювала поетів і мислителів, серед яких був і Вольтер – видатний французький мислитель і майстер слова. Комедія “Простак”- один з найдраматичніших творів письменника, в якому він зобразив конфлікт між “сином природи” та “цивілізованим суспільством” і одночасно вирішує питання про те, […]...
- Скорочено – ПРОСТАК – ВОЛЬТЕР 9 КЛАС ВОЛЬТЕР ПРОСТАК У Франції біля моря розташувався невеликий монастир Гірської Богоматері. До берега пристав корабель з Англії. Гарний чорнявий хлопець зіскочив на землю. Він дуже сподобався Керкабонам – пріору та його сестрі. Його запросили у гості. Виявилося, що він гурон, не знає батька та матері. Колись у Гуронії (Вольтер цю країну вигадав) його […]...
- Переказ добутку Ніс Гоголя Н. В План переказу 1. Цирюльник Іван Якович виявив у свіжому хлібі ніс колезького асессора Ковальова. 2. Майор Ковальов зауважує пропажу носа. 3. Він бачить свій ніс і спостерігає за його діями. 4. Майор вживає заходів по поверненню носа. 5. Ніс з’являється на своєму місці сам. 6. Подальше життя майора Ковальова. Переказ І 25 березня в Петербурзі […]...
- Гамсун Кнут Пан (скорочено) Норвегія. Лейтенант Глан тікає від цивілізації, в д нещирих відносин, що існують у великих містах. Він оселяється у невеличкій хатинці в лісі. Його вірний друзяка – собака Езоп. Живе тридцятирічний чоловік полюванням – підстрелить птаха або зайця, засмажить та з’їсть, не забувши нагодувати собаку. Але поряд з лісом є селище та садиба. Лейтенант не може […]...
- Повести Белкина характеристика образа Белкин Іван Петрович ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) Белкин Іван Петрович – вигаданий персонаж-оповідач, поміщик села Горюхина, породжений в 1798 р. від “чесних і шляхетних батьків” (батько – секунд-майор); виучений сільським дячком і пристрастився до творчості; в 1815-1823 гг. служивший у піхотному єгерському полицю; не пила; имевший надзвичайну слабість до жіновий статі, але обладавший “дівоцькою […]...
- Осуд обмеженості, лицемірства, кар’єризму, міщанства у повісті О. Кобилянської “Людина” Людина – творіння не лише природи, а й суспільства, в якому живе. Отже, оточуюче середовище має великий вплив на формування характеру, поведінку і вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті “Людина” майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка. Перш за все, це родина головної героїні Олени. Батько, Епамінондас Ляуфер, був цісарсько-королівським лісовим радником, “мав […]...
- Чим мені подобається творчість Остапа Вишні Є такі твори, знайомство з якими викликає спокусу прочитати все чи хоча б якомога більше з написаного їх автором. Саме до таких належать “усмішки” Остапа Вишні. Вони дуже нагадують портрет письменника. Може, тому, що – “усмішки”. Бо добре привітне обличчя Павла Михайловича Губенка завжди пригадується мені із фотографій осяяним незмінною мудрою півурмішкою. Про що б […]...
- Скорочено “Мишоловка” Кристи Майстер детективного жанру Агата Кристи відома досить широкому колу читачів завдяки своїм добуткам. У п’єсі “Мишоловка” автор оповідає про декілька вбивств, що відбулися як у Лондоні, так і в його передмістях. Діючі особи п’єси: хазяї пансіону ” Монксуэлл-Мэнор” молодята Молли й Джайлс Рэлстон, їхні гості – молодий архітектор Кристофер Рен, стругаючи літня дама миссис Бойл, […]...
- О’Генрі Місто без пригод О’Генрі Місто без пригод Сповнені пихи міста Ведуть суперечки палкі, Що ті – від гірського хребта, А ті – від просторів морських. Р. Кіплінг Можете ви собі уявити роман про Чікаго, чи Буффало, або, скажімо, Нешвілл (штат Теннессі)? У Сполучених Штатах є троє міст, про які пишуть: Нью-Йорк, звісно, потім Новий Орлеан, і – найкраще […]...
- Скорочено “Простак” (Простодущний) Вольтера Липневим вечором 1689 абат де Керкабон прогулювався з сестрою по березі моря в своєму маленькому пріорату в Нижній Бретані і розмірковував про гірку долю брата і його дружини, двадцять років тому відпливли з того самого берега до Канади і зниклих там навіки. У цей момент в бухту причалює судно і висаджує на берег молодої людини […]...
- Скорочено драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія IV і остання Ява 1, Східний берег Фірвальдштетського озера. Навколо височать скелі. На озері розгулялася негода. На березі рибалка і Кунц обговорюють жахливе покарання Телля ландфохтом Геслером. Селяни втрачають надію на перемогу. Хлопчик бачить, човен. Здогадується, що це човен Геслера, в якому знаходиться ув’язнений Телль. Усі передбачають загибель човна. Але несподівано з’являється Телль із самострілом і розповідає про […]...
- Мажор і мінор у повісті Миколи Хвильового “Іван Іванович” Мажор і мінор у повісті Миколи Хвильового “Іван Іванович” Сатирична повість “Іван Іванович” з’явилася вперше в журналі “Літературний ярмарок” у 1929 році. Епіграфом до твору послужили слова Миколи Гоголя, де йдеться про прагнення митців “викопувати” для своїх творів персонажів із глухих, нічим не примітних місць, зображувати бідність і недосконалість життя. І ось Микола Хвильовий знайшов […]...