ОБРАЗ УЧИТЕЛЯ В ОПОВІДАННІ Г. ТЮТЮННИКА “НА ЗГАРИЩІ”

Після нагородження Г. Тютюнника медаллю “Золоте перо” А. Шевченко підкреслив : “Перо Григора Михайловича воістину золоте. Неперехідної художньої вартості твори залишив він своєму народові”. Його збірки оповідань та повістей : “Деревій”, “Батьківські пороги”, “Край неба”, “Коріння”, “Климко”, “Вогник далеко в степу” – користуються незмінним успіхом у сучасного читача. Твори Г. Тютюнника відзначаються глибоким розкриттям характерів героїв.

Одним з найяскравіших прикладів психологічно вмотивованого

показу людини з сильним характером є оповідання “На згарищі”.

Федор Нестерович – головний герой твору – повернувся у село з війни на милицях, з протезом. Оскільки рідних не залишилось, він зупинився у Одарки, “чепурної жінки з чорними від землі руками”. Згодом став учителювати в школі. Нас зворушує рішення Федора нестеровича відвідати спалене батьківське дворище, пройнятися близькими й далекими спогадами. Цей факт красномовно говорить про те, що вчитель – духовно багата людина, обдарована.

Бо туга за батьківською хатою, пам’ять про предків може зберігати тільки людина, сповнена

вдячністю й пошаною до своїх предків. Дитинство згадувалося герою у найніжніших фарбах : і хутірські вулиці, де стояла червона курява, і розбита чередою степова дорога, і “корова йшла з пасьби додому повагом. Немов з роботи”. “Життя тоді здавалося вічно щасливим”.

Болем у серці Федора Нестеровича відгукнулася розповідь діда Макара про те, як у хату влучила фашистська бомба, “…як у повітрі довго вирувало пір’я з подушок, а літак кружляв так низько, що навіть було видно ошкіренв льотчикові зуби і блискучу стрічку на комбінезоні”.

Ось тому, мабуть, учитель відчуває щем у грудях, коли дівчинка не могла відповісти на уроці про початок війни. Він не докоряв учениці, лише ворухнув ногою під столом і звалив ціпок, який “гримнув об підлогу, мов карабін”. Звичайно, молоді важко уявити страхіття війни, де були скалічені долі, тіла, душі.

Але пам’ятати і знати про неї ми повинні!

Критик Валерій Шевчук писав, що Г. Тютюнник “переймається і перехо-дить у дух та плоть свого героя. Саме тому він починає творити новелу – людський характер і вся його творчість – це і є сукупність таких характерів, в які він зміг перетворити своє єство”. І герой оповідання “На згарищі” не став винятком.

Петров Олександр


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ОБРАЗ УЧИТЕЛЯ В ОПОВІДАННІ Г. ТЮТЮННИКА “НА ЗГАРИЩІ”