Перша колискова – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ скорочено
МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Перша колискова
За допомогою виразних епітетів “дитино золота”, “тривого кароока”, “гіллячко голуба” автор створив неповторнії образ батьківської любові й тепла:
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.
Спи, моя гіллячко голуба,
Тихо в моїм серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і долі гомінливої.
Будь-яка колискова пісня передає любов і турботу батьків. Особливість колискової
Спи, моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина…
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Хай вона не спить в тобі повік,
Бо вона – для тебе і для світу…
Люлі, мій маленький чоловік,
Капле сон сріблястий з верховну…
Автор майстерно поєднав два художніх засоби – порівняння й літоту – у виразі “вузенька, як долоня”, створивши таким чином своєрідний образ маленької безіменної річки:
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька,
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.
Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенно
Солодкими хмаринами з дощем.
Цей образ набуває масштабності й уособлює для ліричного героя поняття родини і Батьківщини:
Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю. Поет описав сад, використавши персоніфікацію (“на колінах яблуні спить вітер”) і виразну метафору (“пахучі очі квітів”), а також вжив оказіоналізм – “небопад” (за аналогією до “зорепад”) – для створення своєрідного образу неба:
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.
Автор використовує повтори слова “сонний”, асонанси та алітерації, створюючи образ всеохоплюючого сну:
У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову,
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову.
То кажани. То кажанячий ряд
Заплутався у сонному волоссі ночі…
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.
Особливістю пейзажної лірики М. Вінграновського є цілісне сприйняття природи і Батьківщини, нерозривність цих понять для авторської свідомості. У віршах часто використовується кольорова та рослинна символіка на позначення України. Наприклад, поєднання образів синіх слив та жовтих груш.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)