Пунктуація
Пунктуація (лат. punctuatio, від punctum – крапка) – 1. Система графічних позаалфавітних знаків (розділових), які складають разом із графікою та орфографією основні засоби писемної мови; головне призначення П. – членування та графічна організація писемного (друкованого) тексту. 2. Правила, які кодифікують норми пунктуаційного оформлення писемного тексту; складаються історично для кожної мови. 3. Розділ мовознавства, який вивчає закономірності системи П. і норми використання розділових знаків.
Загальноприйнята система П. в цілому забезпечує
Разом з тим поетична П. е не тільки знаком паузи чи потрібної інтонації, але й самостійним смисловим елементом – скажімо, засобом пригальмування зорового сприйняття: “А земля – цвіте!” (Є. Плужник); “Щось мріє гай -/ Над річкою. / Ген неба край -/ Як золото” (П. Тичина). Поетична П. властива також і прозі: “Коли смеркається – електрика починає красти відблиски фарб” (Ю. Яновський); “Усіх прихистила Україна – господарів і заброд, для усіх однаково легка або важка її земля – хто має право судити мертвих?” (Р. Іваничук).
В поезії XX ст. трапляються випадки повної відмови від будь-якої П.: “А я у гай ходила/ по квітку ось яку/ а там дерева люлі/ і все отак зозулі/ ку/ку” (П. Тичина); “Мить/ І заплакали пальці її/ Мить/ Засміялися пальці/ І рояль почав танути” (М. Вінграновський).
Related posts:
- Орфографія і пунктуація Так, це до тебе, саме до тебе це слово! Це від тебе залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від тебе, саме від тебе залежить, чи джерело рідної мови замулиться в твоїй душі, а чи пружно і вільно, дихатиме! Тільки рідне слово, виплекане твоїм родом і народом, […]...
- Твір на тему “Синтаксис і Пунктуація” У великому місті Синтаксисі жили були головні та другорядні члени речення. Головні члени речення – це підмет і присудок, були дуже великими друзями й вони завжди намагалися бути разом з їхніми родичами – з паном Додатком, Означенням і з панною Обставиною. Тридцятого листопада у пані Обставини був день народження тому вона запросила усіх своїх родичів, […]...
- Диктант з української мови “Література” з теми “Пунктуація складного речення” Літературу можна б зрівняти з могутніми пасмами гір. Вражають і приголомшують вони нас своїми потужними кам’яними сплесками, рвуться до неба, немов грізний крик землі, виповнюють простір такою несамовитою і неповторною красою, яка може зродитися тільки внаслідок невпинного мільйоннолітнього процесу творення. Здіймаючись своїми непохитними валами, гори, ніби підкоряючись якійсь вивіреній силі, ревниво пильнують, щоб не дати […]...
- Правильність мовлення Неправильність мовлення вживання слів веде за собою помилки в області думки й потім у практиці життя. Дм. Писарєв. Вимога правильності мовлення ставиться не тільки до лексики воно поширюється й на граматику, словотвір, вимову, наголос, а в письмовому мовленні на орфографію й пунктуацію, Дотримання норми головна умова культури мовлення. Нормою називаються язикові варіанти, найпоширеніші із числа […]...
- Іллітерат Іллітерат (лат. illitera – не буква, не літера) – запис певних звуків української мови, для яких не існує відповідних графічних знаків (“гм”, “тпру”, “угу” “хр-р-р” та ін.) або які силоміць вилучені із мовного обігу, як-от “г”: Ввійшла фігура. “Як зветесь ви?” – “Франко”. “Гм, Станко?” – “Франко!” – “Станко, запишіть. Давно тут?” – “Місяць”. – […]...
- ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ “Види мовленнєвої діяльності” (підсумковий контроль на уроках розвитку мовлення) ДОДАТКИ Додаток №1 ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ “Види мовленнєвої діяльності” (підсумковий контроль на уроках розвитку мовлення) – Які види мовленнєвої діяльності притаманні людині: A) слухання, читання, говоріння, письмо; Б) говоріння, перекази, твори, письмо; B) слухання, говоріння, підслуховування, мовчання; Г) читання, письмо, монолог, діалог. – Які форми мовлення вам відомі: A) голосна, внутрішня, мовчазна; Б) усна, […]...
- Ідея вічності у вірші Г. Аполлінера “Міст Мірабо” Г. Аполлінер – поет-новатор. Г. Аполлінер – французький поет, Один з найяскравіших представників світового авангарду. У своїх віршах прагнув досягти синтезу різних проявів духовного і повсякденного буття, об’єднання панорами зовнішнього світу і сповіді ліричного “я”. Об’єднання в одній площині швидкоплинність людського життя і вічності буття у вірші “Міст Мірабо”. Води Сени “прагнуть” під мостом Мірабо […]...
- Палеографія Палеографія (грецьк. palaios – давній, grapho – пишу) – одна з допоміжних дисциплін, суміжна з історією, мовознавством, орфографією, текстологією та іншими науками, яка вивчає датовані і недатовані, локалізовані і нелокалізовані пам’ятки писемної минувшини, констатує їхні ознаки, час і місце створення, подеколи розшифровує тексти на глиняному (шумерійська культура), кам’яному (майя), папірусному (Давній Єгипет), пергаментному (Київська Русь) […]...
- Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення Засобами лексико-синонімічного увиразнення є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми слововживання та словопозначення, наприклад: хмариночка, замість – хмара, злото – замість золото; іроплан – замість літак; пика – замість обличчя […]...
- Лексика Лексика (грецьк. lexikos – словесний, словниковий) – сукупність слів мови, її словниковий склад. Термін використовується і стосовно окремих пластів словникового складу (побутова Л., поетична Л. і та ін.), і для позначення всіх слів, властивих якому-небудь художньому творові (Л. “Слова про Ігорів похід”) чи вжитих тим чи іншим письменником (Л. Т. Шевченка). За походженням слова поділяються […]...
- Слово Слово – основна структурно-семантична одиниця мови, що є назвою предметів, їх властивостей, процесів, явищ дійсності. Йому притаманні семантичні, фонетичні, граматичні ознаки, специфічні для кожної мови. С складається з морфем, виступає компонентом речення і може становити собою сукупність словоформ (див.: ). У С. закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, воно є засобом вираження, передачі та формування понять. […]...
- Явище українського футуризму Явище українського футуризму Термін “футуризм” належить італійському митцеві Філіпо Томазо Марінетті. Футуризм це – мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома “М”: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм – характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить […]...
- Сходинки (Східці), або драбинка Сходинки (Східці), або драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам чи групам слів надається більше інтонаційної самостійності (фразовість) при функціональному зростанні паузності, що розглядається як допоміжний пунктуаційний засіб, доповнюючи логічне членування віршового рядка емоційним. С. вважаються “винаходом” В. Маяковського. Насправді […]...
- Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
- Примітки Примітки – короткі доповнення, пояснення й уточнення до основного тексту твору. Належать авторові (авторські П.) або редакторові, упорядникові, перекладачеві (видавничі П.). Видавничі П. входять у довідковий апарат видання; найчастіше видавничі П. стосуються реалій, що згадуються в тексті, прихованих цитат Тощо. За розташуванням розрізняються П. внутрітекстові (подаються безпосередньо за фрагментом тексту, якого вони стосуються), підрядкові (внизу […]...
- “Читаючи Аполлінера… “ Гійом Аполлінер свій шлях поета розпочинав як символіст. В процесі творчості він розробив засади сучасного підходу до розвитку мистецтва, розповсюдив у поезії принцип кубізму, а також широко застосовував техніку кубістського живопису. Метець став творцем знаменитих каліграм (віршів у вигляді малюнка), у своїх поезіях відрікся всяких розділових знаків, бо був переконаний, що істинною пунктуацією вірша є […]...
- Твір на тему: “Читаючи Аполлінера… “ Гійом Аполлінер свій шлях поета розпочинав як символіст. В процесі творчості він розробив засади сучасного підходу до розвитку мистецтва, розповсюдив у поезії принцип кубізму, а також широко застосовував техніку кубістського живопису. Метець став творцем знаменитих каліграм (віршів у вигляді малюнка), у своїх поезіях відрікся всяких розділових знаків, бо був переконаний, що істинною пунктуацією вірша є […]...
- Поняття української національної і ЛМ Літ. Мова – унормов. мова сусп. спілкування, форма нац. мови, зафіксована в письмовій та усній практиці, протиставлена діалектам, просторіччю, жаргонам. ГОзнаки: 1. наддіалект. х-р, об’єднує всіх носіїв мови, нац. спільноту; 2. стабільні літ. норми в граматиці, лек-ці, правописі.; 3. функт-но-стильова розгалуженість. ЛМ обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу, художньої літератури, публіцистичних творів, періодичних видань, […]...
- Текст Текст (лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи тощо; основна частина друкарського набору – без малюнків, приміток і т. п.; слова до музичного твору (пісні, опери); у поліграфії – шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм). Починаючи з 1960-70, Т. і мовні правила його побудови […]...
- АМПЛІФІКАЦІЯ Ампліфікація (лат. amplifikatio – поширення, збільшення) – стилістична фігура, яка полягає в підкреслено відчутному накопиченні в межах суміжних висловлювань (як правило, одного, двох-трьох речень або коротенького абзацу) однотипних мовних одиниць. “Кожна з цих одиниць має самостійне значення, а всі разом, функціонуючи у взаємодії, вони підкреслюють, експресивно посилюють висловлену думку. Відповідно до стилістичної настанови нагромаджується певна […]...
- Ізосинтаксизм Ізосинтаксизм (грецьк. isos – рівний та syntaxis – складання) – суміжне розташування віршових рядків, побудоване за принципом синтагматичного членування аналогічних синтаксичних одиниць поетичного мовлення, вживається у вигляді різних стилістичних прийомів (анафора, епіфора, ізоколон І т. п.). І. спостерігається у вільних віршах, верлібрі, в тонічній системі віршування: Був такий день, Коли не можна нічого тягти з […]...
- Дивосвіт скорочено – Ігор Калинець Вірші І. Калинця вирізняються серед вивчених раніше творів специфічним синтаксисом і, відповідно, пунктуацією. Відсутність розділових знаків, своєрідний поділ на строфи створюють індивідуально-авторський, неповторний ритм24 цієї поезії. Стежечка Ходім зі мною Стежечко Обережно Не зачепися за камінець Переступи соломку І під спориш не ховайся Все одно бачу А там За городом Ого як ти виросла Сама […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Аналіз Сонет “Київ-традиція” – поетична історіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Характеристика Сонет “Київ-традиція” – поетична фсторіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Графічна структура вірша Графічна структура вірша ще майже не вивчена. Якщо ці види графічної виразності в певнім відношенні представляють лише графічні адеквати неграфічних структурних рівнів, то в ряді випадків графіка в поезії становить самостійний структурний рівень, що не може бути переданий нічим, крім її самої. Таке, наприклад, у поемі Маяковського “150 000 000&;#8243; відтворення не тільки тексту, але […]...
- Генеративна поетика Генеративна поетика (лат. generativus, від genero – народжую) – напрям сучасного літературознавства, що полягає у використанні генеративної лінгвістики для моделювання літературних явищ від окремих елементів (тропи, стилістичні фігури, віршовані форми, сюжет, жанр тощо) до їх загальної структури та еволюції поетичних систем. Спирається на уявлення, що розмаїття художніх компонентів можна вивести з найпростіших складників. Г. п. […]...
- Що таке модернізм? Модернізмом називають різноманітні нереалістичні течії в літературі й мистецтві XX століття. До них відносять символізм, експресіонізм, сюрреалізм, футуризм, акмеїзм, кубізм, абстракціонізм, дадаїзм, поп-арт та інші. Для символізму, що виник у 70-х роках XIX століття у Франції, а згодом поширився в усіх європейських країнах, характерно те, що він перетворює художній обра і на символ, ЯКИЙ відображає […]...
- Просторіччя Просторіччя – одна з форм національної мови, разом із народними говорами складає некодифіковану усну сферу загальнонаціональної комунікації – народно-розмовний стиль. На відміну від діалектів, а також жаргонів, П. має наддіалектний характер. Особливістю П. є використання нелітературних шарів лексики і відносно вільних синтаксичних побудов: манаття, мармиза, мо’ (може), шкарбани, розшолопати, хохма. Однак у П. представлені одиниці […]...
- Маяковський – поет-новатор. (Перший варіант) … створення правил – це не є сама по собі мета поезії, інакше поет виродиться в схоласта, що вправляється в складати правил для неіс-нуючих або непотрібних речей і положень. В. Маяковський Їх було четверо, великих, хоробрих, що насмілилися залишити протоптані шляхи і піти поетичним бездоріжжям. Двоє визнаних і шанованих і двоє, що заперечуються або принаймні […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Норми вимови сучасної російської мови Норми вимови сучасної російської мови вже в 1820-е рр. були перенесені в поезію. Однак ще в XVIII в. у вірші залежність вимови голосних фонем від їхньої позиції придушувалася Ні проза класицизму, ні перифрастичний стиль Карамзина і його школи не були розраховані на таке співвідношення. Одиниці плану вираження відповідав як зміст ідейний об’єкт, а не факт […]...
- Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. […]...
- Земля така гаряча скорочено – Леонід Кисельов А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! У нічній тиші все живе також кричить: “Не бий!” Не винести того болю, Не виридати жалю. Що станеться з тобою, […]...
- ЗОРОВА ПОЕЗІЯ ЗОРОВА ПОЕЗІЯ (візуальна, графічна) – мистецький віщ, що синтезує літературний текст і елементи зорових видів мистецтва (графіка, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура, математичні знаки та ін.) в одне естетичне ціле. Суть зорової поезії полягає в тому, що зовнішня зорова форма поетичного тексту не лише фіксує усну (звукову) форму, а й разом з нею утворює естетичну єдність, […]...
- “Пристрій рідної мови” Гуманітарна область займає у Творчості Ломоносова значне місце. У ній має сенс виділити три основних елементи: мовознавство, літературу й історію. Що стосується мовознавства, те його можна з повним правом розглядати як один з найважливіших напрямків наукової діяльності Ломоносова. На цю обставину перетворив у свій час увага відомий російський історик С. М. Соловйов. Він писав: “Улюбленим […]...
- Драч Іван Федорович Таємниця Був похорон. Були промови. Був холод склеплених повік. В труні без мови і обмови Лежав відомий чоловік. На марах ще сосновий човен Чекав підземної плавби – На дні таємних улоговин Уже розсунулись гроби. Тужила зридано дружина. Сини вернигори були. Машини на гарячих шинах Сніг, мов копитами, гребли. Студив оркестр чоло гаряче. Вуста торкалися чола. Земля […]...
- Бриколаж Бриколаж (фр. bricolage) – майстрування міфологічної думки. Термін запроваджений французьким етнологом-структуралістом К. Леві-Строссом для того, аби провести відмінності між неолітичним та галілеєвським світобаченням; тобто Б. протистоїть “інженерії”, діючи за допомогою знаків, а не понять. Міфологічне мислення вподібнене до бриколера (майстра), схильного змінювати інструменти і матеріали відповідно до певної ситуації, аналогічно оперує образами, об’єднуючи їх у […]...
- Чим близька нам лірика Тичини? Тичина – один з найкращих ліриків в українській літературі. Він зробив величезний внесок в ліричну творчість України. Один із кращих його творів – ліричний вірш “Матері забуть не можу”. Не один, а два голоси, два тони розвиваються у вірші – голос матері-України, що озивається до сина, і голос сина, що кличе матір: І кричу я: […]...
- Поетична вільність, або Поетична ліцензія Поетична вільність, або Поетична ліцензія (лат. licentia poetica) – свідоме, частіше мимовільне порушення мовного ладу у віршах задля дотримання віршового розміру. Здебільшого це стосується наголосу: Престоли давніх божищ впали І стратили весь чар прикрас, Цінні ікони люди вкрали, В лампадах весь огонь погас (П. Норманський). Тут означення “цінні” має наголос на другому складі, тоді як […]...
- Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) – ПАВЛО ТИЧИНА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА Передача настрою людини засобами поетичної мови, єднання людини та природи (за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”) Відомий український поет Павло Григорович Тичина дуже любив рідну природу. У багатьох його творах можна знайти зображення полів, лісів, річок. Але в поезії Тичини природа є не тільки фоном, на якому […]...