Сходинки (Східці), або драбинка

Related posts:

1. Сходинки (Східці), або Драбинка Сходинки (Східці), або Драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам чи групам слів надається більше інтонаційної самостійності (фразовість) при функціональному зростанні паузності, що розглядається як допоміжний пунктуаційний засіб, доповнюючи логічне членування віршового рядка емоційним. С. вважаються “винаходом” В. Маяковського. Насправді […]...
2. Сходинки в пізнанні облудності епохи (за романом “Собор”) У газеті “Літературна Україна” в 1993 році була надрукована стаття Олеся Гончара “Будьмо гідними святинь”. Письменник відзначав: “Хіба тоталітарна система не готувала в своїх надрах легіони браконьєрів, безбатченків, бездуховних жорстоких циніків, у чиїх навіть генах не лишається почуття совісті, моральних самообмежень, розуміння елементарного людського обов’язку?” На це запитання вичерпна відповідь була дана Олесем Гончарем у […]...
3. Сходинки великого таланту (життя і творчість Павла Тичини) Ти будеш жити не в ганебнім зреченні – В залізній мові, в залізнім реченні, – Такі слова написав про Павла Тичину інший поет. Усі роки радянської влади Тичина був визнаним поетом. Його твори регулярно друкувалися, він мав найвищі державні нагороди і літературні премії, сім разів обирався депутатом Верховної Ради, був міністром освіти України у тяжкий […]...
4. Скорочено – ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, – Тому, святий Миколай, На всякий час помагай, Миколаю! На всякий час помагай, Миколаю! Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну, Ой глянь, глянь на змучену, бідну. Ми тебе, всі люди, молим: Проси в Бога ти їй долі, Миколаю! Ой проси долі для Вкраїни, Ой нехай […]...
5. Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито – сито). М. використовується у точному римуванні: Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер. Що ми загинем, яко обри, […]...
6. Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш, або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою &;#8746; &;#8746 -/&;#8746; &;#8746 -/&;#8746; &;#8746. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
7. Ой хто, хто Миколая любить Скорочено Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, – Тому, Святий Миколай, На всякий час помагай, Миколаю! Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну. Ой глянь, глянь на змучену, бідну. Ми тебе, всі люди, молим: Проси в Бога ти їй долі, Миколаю! Ой проси долі для Вкраїни, Ой нехай встане із руїни. Доля й […]...
8. Ой хто, хто Миколая любить скорочено – Календарно-обрядові пісні Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, Тому, Святий Миколай, На всякий час помагай, Миколаю! Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну. Ой глянь, глянь на змучену, бідну. Ми тебе, всі люди, молим: Проси в Бога ти їй долі, Миколаю! Ой проси долі для Вкраїни, Ой нехай встане із руїни. Доля й щастя […]...
9. Апокопа Апокопа (грецьк. Apokope – утинання) – усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення. слова. А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення: Що кидає тебе у відчай? Котра частина твого “я”? Ота, що плаче?, Та, що квилить? Ота, що наріка? (Л. Ярмак). Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” […]...
10. Постійні епітети Постійним називається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди – широкий, море – синє, вітер – буйний, гай – зелений, орел – сизокрилий і т. д. Постійний епітет відрізняється тим, що виділяє характерну рису не даного, […]...
11. Олена Теліга – Козачок КОЗАЧОК Кожний крок – сліпуча блискавиця, А душа – польовий, буйний вітер, Розгораються уста і лиця Неспокійним, пурпуровим квітом. Не піймаєш: я – вогонь, я – вихор! А вони спинятися не звикли! Але раптом… усміхнуся тихо І в очах моїх заграє виклик. А душа, розбещеністю п’яна, Вип’є туги золоту отруту. О злови мене, злови, коханий, […]...
12. Левко Боровиковський – Рибалка РИБАЛКА Після бурі дівчинонька З Дону воду брала: “Чиє хвиля веселечко К берегу примчала? Чи того рибалоньки, Що вірно кохала, Що від нього до зіроньки Ніченьок не спала?.” Пливе човен – та вже його Вода затопляє; Та на човні знайомого Рибалки немає. Буйний вітер з дальніх сторон Хвилю наганяє; Понад Доном чорний ворон Кряче й […]...
13. Я мить чудову пам’ятаю… – Олександр Пушкін “Я мить чудову пам’ятаю…” Я мить чудову пам’ятаю, Коли мені з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти. В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’являлась ти мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос […]...
14. Хто сестра і брат? – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Скорочено “Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти. Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає. Аж до моря славонька про мене літає. Із моєї сипанки’ смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, сестро […]...
15. АНЕПІФОРА Анепіфорою (грец. &;#940;&;#957;ε&;#960;Ι&;#966;&;#959;&;#961;&;#940; ), або Просаподосісом (грец. &;#960;&;#961;&;#959;&;#963;&;#945;&;#960;&;#959;&;#948;&;#959;-&;#963;Ι&;#950; – буквально надлишок), або Кільцем, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: “Повторення початкового слова або фрази на кінці того […]...
16. Ділан Томас Коли осінній вітер Ділан Томас Коли осінній вітер… Перекладач: В. Моляко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Коли осінній вітер крижану Простяг вже руку до мого волосся, І тінь моя й дерев – усе злилося Край моря у химерну тінь одну, І промінь сонця […]...
17. Хто сестра і брат? (скорочено) – Глібов Леонід “Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти. Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає. Аж до моря славонька про мене літає. Із моєї сипанки (1) смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, […]...
18. Світ молодіє від краси під небом України – “СЛОВО НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ” Підручник Літературне читання 4 клас – Коченгіна М. В. – Ранок 2015 Розділ 2 “СЛОВО – НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ”: УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Світ молодіє від краси під небом України Читаю, слухаю, уявляю, милуюся Хто бував на Україні? Хто зна Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не […]...
19. Андрій Малишко – Вчителька (пісня) АНДРІЙ МАЛИШКО ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в […]...
20. Віктор Забіла – Човник ЧОВНИК Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править – Вітром прибиває; І до берега причаливсь Да й остановився, Не найшлось і там нікого, Кому б він згодився. Не було йому спокійно З берега лежати; Знай, все стукався […]...
21. Забіла Віктор Миколайович Човник Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править – Вітром прибиває; І до берега причаливсь Да й остановився, Не найшлось і там нікого, Кому б він згодився. Не було йому спокійно З берега лежати; Знай, все стукався об […]...
22. Майстерне зображення пір року у віршах (3 варіант) Коли читаємо вірш Сосюри “Зима”, перед нами постають картини цієї пори року в полі і в місті. В полі сніг лежить, “неначе моря хвилі”, дме вітер, ніби “чеше коси білі, розплітає їх”. Так і бачаться на фоні темного неба пасма завірюхи. Все навкруги біле, покрите снігом. А в містах вітри, які “намітають кучугури, замітають слід”, […]...
23. ВИХОР Цей образ суттєво відрізняється від народних уявлень про вітер, що має подобу сердитого вусатого дідугана. Вихор – це різновид нечистого: вкритий шерстю чорний чоловік із крилами, великими нігтями та хвостом. Живота вихор не має, і нутрощі його відкриті. Живе він у полі або в скелі, постійно перелітаючи з місця на місце. Особливо рухливим вихор стає […]...
24. Левко Боровиковський – Журба ЖУРБА Горе ж тому кораблеві Та у море занесенному, Горе тому сиротині, Від родини відлученному! Куди віне буйний вітер – Корабль в хвилях потопається, Куди гляне сиротина – Слізоньками обливається! Ніхто з моря кораблика До берега не привертає; Ніхто в горі сирітоньки До серденька не пригортає. Горе ж мені на чужині, Ніхто мною не кохається; […]...
25. Майстерне зображення пір року у віршах – ІІІ варіант – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР СОСЮРА III варіант Коли читаємо вірш Сосюри “Зима”, перед нами постають картини цієї пори року в полі і в місті. В полі сніг лежить, “неначе моря хвилі”, дме вітер, ніби “чеше коси білі, розплітає їх”. Так і бачаться на фоні темного неба пасма завірюхи. Все навкруги біле, покрите снігом. А […]...
26. Сила “Сила” – стислий висновок морально-повчального значення, вживаний у байках. Так, байка Григорія Сковороди “Собака і Вовк” завершується такою дидактичною сентенцією: “І родина, і багатство, і чин, і кумівство, і тілесні обдарування, і науки – не спроможні ствердити дружбу. Але серце, суголосне думкам, та окремішня цнота людинолюбної душі, що живе у двох чи трьох тілах, то […]...
27. Еміль Верхарн Ранок Еміль Верхарн Ранок Перекладач: М. Терещенко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Уранці давніми, знайомими шляхами, Через поля, через сади, Здоровий, мирний, молодий, Я легко так іду під сонцем і вітрами. Не знаю, де я йду. Аби кудись іти. У грудях […]...
28. Скорочено – ВАСИЛЬКИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
29. Скорочено “Заворожена криниця” Куліша У поезії “Заворожена криниця” змальовується алегорична картина прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена “для брата”, щоб брав він звідти “чисту воду-прохолоду”. Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх. Сад, квіти – це книги, знання, поезія. Криниця […]...
30. Молодик “Молодик” (“Молодикъ”) – український літературно-художній та історико-науковий альманах, який видавав І. Бецький за допомогою Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, В. Каразіна в Харкові (дві частини у 1843 та одну в 1844) і Петербурзі (остання, четверта частина, 1844). Відповідно до наміру видавця “поєднати літературну Росію з чудовими українськими письменниками” зміст першої і четвертої книг альманаху становили переважно […]...
31. ДО А. П. КЕРН – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я пам’ятаю мить чудову, Коли мені з’явилась ти, Як привид, сповнений любов’ю, Як геній чистий красоти. В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, Ти часто снилася мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий. І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій. У глушині важкій […]...
32. Віктор Забіла – Розлука РОЗЛУКА \”Нехай не жде, нехай не жде, Годі сподіваться, Щоб, як голуб з голубкою, Так поцілуваться!\” Не така була розмова, Не так розмовляла, Як колись мені клялася, Як колись казала, Що кохає мене дуже, Душі не жалівши; Що не треба їй нічого, Мене полюбивши. Тепер не те, тепер друге Мені вже співає, Вже не скаже: […]...
33. Дисонанс Дисонанс (фр. dissonance, від лат. dissono – недоладно, негармонійно звучу) – неблагозвучність у віршованому тексті, зумовлена вимогами віршового розміру, збігом приголосних (див.: ). Таке явище не часто трапляється в українській поезії: “…сиве павутиння в’є павук й в вікні від дотиків охлялих рук блідо-рожеві спіють баклажани” (Б.-І. Антонич). Дисонансом також називають неточну риму, де суголосні лише […]...
34. Леонід Глібов – Квіти ГЛІБОВ ЛЕОНІД КВІТИ У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: […]...
35. Глібов Леонід Іванович Квіти У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
36. Скорочено – Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ’ЯТАЮ… (ДО А. П. КЕРН) – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН 9 КЛАС ОЛЕКСАНДР ПУШКІН Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ’ЯТАЮ… (ДО А. П. КЕРН) Я пам’ятаю мить чудову, Коли мені з’явилась ти, Як привид, сповнений любов’ю, Як геній чистий красоти. В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, Ти часто снилася мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий. І я […]...
37. Віє вітер на долину – Народна лірика ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ Віє вітер на долину, Колише билину. Рід до роду листи пише Та на Україну. Пише листи розмаїті, Пише, розсилає Все на тую Україну, Де родину1 має. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий, Розійшовся по Вкраїні, Як туманець сивий. Туман сивий, туман синій, Піднімися вгору, З’їжджайтеся рід до […]...
38. Вінграновський Микола Степанович Жоржина Впали бомби на видноколі, Червоніла капусти грядка… Між курганами в чорнім полі Помирала дружина дядька. Бігли армії, мчали роти, Помирали дуби в гаю… Дядько ніс на вогні Європи Нерозстріляну юнь свою. На стежині зосталась дружина, А він далі на захід побіг… Оглянувся – стоїть жоржина На розгіллі нічних доріг. Почорніли живі надії… Плакав в Яссах, […]...
39. МІФ ПРО ВІТЕР – НАРОДНА КОЛЯДКА Молотив один господар. Як змолотив, розпочав віяти зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці дує; так йому все помішав, що не міг cі ради дати. Відтак розсердився, схопив ніж і верг ним, а […]...
40. ЗИМА – Володимир Сосюра УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КРАСА РІДНОГО КРАЮ Володимир Сосюра ЗИМА Десь там осінь за горами І, немов громи, Б’є об землю копитами Білий кінь зими. І, неначе моря хвилі, Сніг, і сніг, і сніг… Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… І куди не глянеш оком, – Біло все кругом, Де змахне зима широким Білим рукавом… Стомлено крилом […]...