РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ
Прихід до літератури та літературознавства нових сил у 40-ві – 60-ті роки XIX століття (М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич та ін.) остаточно закріпив у громадській свідомості думку про право українського народу на власну літературу. Згодом це право було підтверджене у виступах прогресивних російських критиків М. Чернишевського, М. Добролюбова, О. Герцена.
Помітне місце в історії українського літературознавства середини XIX століття посідає Микола Іванович Костомаров
Саме такі підходи закладені в статті “Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке” (1843 р.). Уже в перших абзацах цієї праці М. Костомаров утверджує оригінальність і самобутність українського народу та його мови: “Мова, що звичайно називається малоросійська, на якій говорять у південно-західних губерніях Росії та в Галицькому королівстві, не є наріччя мови російської,
Коріння національної самобутності, на його думку, крилося в багатій українській історії, пізнати яку можна через глибоке вивчення народної поезії. Огляд української літератури перших десятиліть XIX століття, здійснений М. Костомаровим, охоплював творчість практично всіх відомих на той час вітчизняних письменників (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко, К. Тополя, А. Метлинський, О. Бодянський, Л. Боровиковський, С Писаревський, П. Писаревський, М. Петренко, О. Корсун, П. Кореницький, П. Куліш).
Як справедливо зазначив М. Яценко, “важливість цієї праці полягає не в кількості розглядуваних авторів і творів, а в тих ідейно-естетичних принципах, які, можна сказати без перебільшення, вперше були сформульовані в українському літературознавстві. Серед головних вимог до літературного твору Костомаров, виходячи з ідеї народності та світоглядних засад просвітительської естетики, на перше місце висуває правдивість і оригінальність відображення національного життя та національного характеру персонажів”.
Концептуальний характер у баченні М. Костомаровим розвитку національної літератури мала ідея історизму. Порівнюючи характери Марусі та ївги (повісті “Маруся” та “Козир-дівка” Г. Квітки-Основ’яненка), М. Костомаров дійшов висновку, що їх спричинили відповідні історичні умови. Зокрема, Маруся – це характер українки “древнього віку, що живе в новому”, ївга – “дитя свіжого життя, що процвітає на оновленому фунті, яку живили попередні стихії, але освітлювало сонце відродження”.
Будучи втіленням традиційних рис українського характеру, ївга постає як цілковита протилежність Марусі, оскільки в новітніх суспільно-історичних умовах активно бореться за своє щастя.
М. Костомаров одним з перших українських літературознавців порушив питання про діалектичний взаємозв’язок між обставинами та характерами в художньому творі. Вдало описані обставини в повісті “Маруся” сприяють творенню відповідних характерів. Водночас недоліки в характерах головних персонажів твору – Василя, батьків Марусі (“Характер Василя неясний і навіть неприродній”, “Характери Наума, батька Марусі, і матері її також не відрізняються різкими рисами”) – послаблюють обставини твору, що призводять до певних художніх про-рахунків письменника, обмежують історизм його світобачення.
Аналізуючи творчість Т. Шевченка, М. Костомаров обгрунтував своє бачення проблеми народності літератури. На думку дослідника, Шевченко – “це цілий народ, що говорить устами свого поета: душа його усвідомила співчуття і схожість між станом своїм і загальнонародним почуттям”. В постаті Т. Шевченка М. Костомаров вбачає утвердження української літератури серед інших літератур як оригінальної і історично зумовленої. Пізніше, в рецензії на “Кобзар” (1860 p.) M. Костомаров заявить, що лише завдячуючи талантові мужицького сина українське слово прорвалося на міжнародну арену. Стаття “Малорусская литература” (1871 p.) засвідчує, що &;#924;.
Костомаров розглядає творчість Т. Шевченка як непорушну єдність національного і загальнолюдського: “Вірші Шевченка не відступають від форми й прийомів малоросійської народної поезії: вони глибоко малоросійські; але в той же час їх значення ніяк не місцеве; вони постійно носять в собі інтереси загальнолюдські”.
Літературознавчі студії М. Костомарова – важливий крок у формуванні наукових підходів до аналізу літературного процесу та творчості окремих національних письменників XIX століття.
Новий крок у розвитку теоретичного мислення в Україні пов’язаний з творчістю геніального вітчизняного поета та мислителя Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861 pp.). Помітним теоретико-естетичним маніфестом, що був націлений на становлення реалізму та народності вітчизняної літератури, стала передмова Т. Шевченка до нездійсненого видання “Кобзаря” (1847 p.). Шевченко одним з перших українців порушує проблему прекрасного, коріння якого він вбачав у реальному житті. “Щоб знати людей, – писав Кобзар, – то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила й паперу.
Отоді пишіть і друкуйте, і труд ваш буде трудом чесним”. Мистецькі ідеали Шевченко вбачав у самій дійсності: “Його (Брюллова. – О. Г.) ідеали сповнені краси й життя, а тому Кобзар бачить їх “такими милими, такими близькими, рідними””. Митець в естетиці Т. Шевченка є своєрідним деміургом, що уникає копіювання дійсності, оскільки сам творить нову художню реальність.
Стоячи на позиціях реалістичного мистецтва, він у той же час послідовно виступає проти натуралізму, або “даг-геротипного наслідування природи”, відірваних від навколишньої дійсності польотів творчої уяви письменника. У полеміці з польським ученим К. Лібельтом Т. Шевченко відстоював думку, що справжній художник не може керуватися лише власними суб’єктивними уявленнями та бажаннями. Є у Т. Шевченка слушні думки про особливості творчого процесу, роль у ньому художнього домислу. Кобзареві належить також ряд висловлювань про характер і роль принципової й висококваліфікованої літературної критики, зразки якої він подавав, принагідно відгукуючись у “Журнале”, листах та деяких інших працях про книги українських, російських і західноєвропейських літераторів.
У поняття критики Т. Шевченко вкладав думки народу про мистецькі явища, оцінку їх через бачення простих читачів чи глядачів, що посилювало гуманістичні засади літератури та мистецтва.
Значення літературознавчих поглядів Т. Шевченка полягає в чіткому усвідомленні ним необхідності тіснішого зв’язку літератури з життям свого народу, оперативного відгуку на злободенні проблеми своєї доби, орієнтації на реалістичне відтворення дійсності. Естетичне кредо Т. Шевченка, що вимальовувалося з окремих, переважно принагідних, думок про літературу та мистецтво, “перебувало на рівні найпрогресивніших ідей свого часу, стало найвищим досягненням художньої думки в Україні і надовго визначало шляхи поступального розвитку національної літератури”.
Як один із засновників професійної літературної критики в історію українського літературознавства увійшов Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.). Особливо плідною була його літературно-критична та історико-літе-ратурна діяльність наприкінці 50-х – у 60-ті роки. Епілог до публікації історичного роману “Чорна рада” в журналі “Русская беседа” (1857 р.) “Об отношении малороссийской словесности к общерусской” став його першою спробою здійснити огляд сучасної йому національної літератури.
Пізніше з’явилися його програмні праці “Переднє слово до громади: погляд на українську словесність”, “Простонародность в украинской словесности”, “Чого стоїть Шевченко яко поет народний?”, “Взгляд на малорусскую словесность по случаю выхода в свет книги “Народні оповідання” Марка Вовчка”, численні статті, передмови, рецензії.
Як знавець літератури та історії свого народу, П. Куліш утверджував право українців мати свою власну літературу, бачив обнадійливі перспективи її подальшого розвитку, збагачення стильової та родожанрової системи.
Літературознавство й фольклористику (“науку словесності” у його термінології) П. Куліш розумів передусім “яко науку самовзнання народнього”. Критерієм досконалості художнього твору він вважав, окрім “вірності живопису з натури й глибини сердечного почуття”, ще й досконалість, вишуканість форм. Таке класичне поєднання форми та змісту літературознавець вбачав у поемі Т. Шевченка “Наймичка”.
Для написання високохудожнього твору необхідна тривала цілеспрямована праця, постійне самовдосконалення митця. Талант необхідно підштовхувати до свідомої праці за законами прекрасного. Вирішальна роль у процесі художньої творчості, на думку П. Куліша, належала мистецькій особистості.
Літературознавчі студії П. Куліша дали поштовх до появи в українській літературі постшевченківської доби Етнографічно-побутової школи (Ганна Барвінок, Митро Омель-кович, Д. Мордовцев, А. Свидницький, О. Стороженко).
Related posts:
- РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ XIX СТОЛІТТЯ РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 11. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ XIX СТОЛІТТЯ Прихід до літератури та літературознавства нових сил у 40-ві – 60-ті роки XIX століття (М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич та ін.) остаточно закріпив у громадській […]...
- ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 9. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА (ХІ-ХVІІІ ст.) Перші відомості теоретичного й літературно-критичного характеру у вітчизняній науці зустрічаються вже в “Ізборниках Святослава” (1073 і 1076 рр.), у яких була зроблена спроба з’ясувати характер і призначення художньої літератури, наголосити на тій користі, що її може […]...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХІХ СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 p.), закриття національних театрів (1884 p.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для роботи українських письменників і літературознавців, звели нанівець їхні можливості щодо друкування своїх праць на батьківщині. Центр літературного життя змістився в […]...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 12. ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.), закриття національних театрів (1884 р.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для […]...
- Українська література 10-хх років ХХ століття. Формування і розвиток українського модернізму РЕФЕРАТ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТЕМА: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРЕАТУРА 10-хх РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ. Українська література впродовж усього ХIX ст. розвивалася в річищі народницької традиції, кредом якої було служіння народові (розумілося головним чином селянство). Реалізм минулого століття пройшов кілька етапів свого розвитку: просвітительський у поєднанні з бароковими та бурлескниними тенденціями (І. Котляревський, П. […]...
- “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд […]...
- “Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині – другій половині 20 століття” Друга половина ХХ століття відрізняється багатим різномаїттям літературних явищ, які стали характерними для цього періоду діяльності видатних письменників. Вони все активніше стали контактувати зі світом ідей західної і слов’янської культури. Шлях, який проходила в той час сучасна культура та література кінця ХІХ-ХХ століття, багато в чому нагадує західний шлях літературного розвитку. Наприклад, в тогочасній японській […]...
- “Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині 2-ї половини XX століття” Друга половина ХХ століття характеризується кардинальними змінами у світовій культурній атмосфері. Пом’якшення відношень між Сходом і Заходом, стрімкий розвиток науки і техніки, популярність прогресивних поглядів у всіх сферах суспільного життя, освоєння людиною космічного простору – все це суттєво вплинуло на літературу того часу і сприяло загальному духовному піднесенню людства. Але це піднесення дещо заступав трагізм […]...
- Розвиток української культури ХVIII – XIX століття Кінець ХVIII – XIX століття були надзвичайно важливим етапом у розвитку української культури. Поширення ідей Гуманізму й раннього Просвітництва не лише сприяли загальному суспільному прогресу, а й формували почуття національної гідності, духовності, людяності. У цей період, як і в попередній, український народ зробив свій неповторний внесок до світової культурної скарбниці, а імена найвидатніших діячів української […]...
- Розкажіть про вплив української культури на розвиток творчості Миколи Гоголя як українського і російського письменника Микола Гоголь народився та виріс в Україні. Дитинство його минуло у мальовничих місцях, овіяних козацьким минулим, давньої історією, народними легендами. Змалку Микола бачив колоритних людей з народу навколо себе: козаків, чумаків, торговців на базарі, хитрих циган-“лошадників”, заможних та бідних селян, гострих на язик дівчат та веселих завзятих парубків. Також він слухав народні перекази, в тому […]...
- Продовження, розвиток і трансформація традицій символізму в ліриці XX століття Народившись у Франції в ІІ половині XІX століття, символізм на початку XX століття поширився на інші літератури: німецьку, норвезьку, бельгійську, російську, українську та ін. Він приніс нові нетрадиційні засоби вираження в мистецтві, нові форми художнього мислення, в центрі якого стояв символ – художній образ, внутрішня сутність його безмежно глибока і невичерпна. Російський символізм, орієнтуючись на […]...
- Заповіт українського пророка Наша історія – це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. Коли ворог вибивав із наших рук шаблю, тоді на зміну їй приходило слово. Іноді таке могутнє і гаряче, що було дужче за легіони військ. Із Божого веління це слово приходило в час найбільшої скрути. Тоді, коли здавалося, що втрачено все. Така […]...
- Розвиток модернізму в літературі XX століття XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ Розвиток модернізму в літературі XX століття Починаючи з кінця XIX ст., домінуючу роль у літературному процесі перебирає на себе модернізм. Головна увага у творах модерністської літератури XX ст. зосереджується на вираженні глибинної сутності людини й одвічних проблем буття, пошуках шляхів виходу за межі конкретного й історичного, можливостях досягнення “високої всезагальності”, […]...
- Висновки, Історія української літератури XIX ст. століття Найважливішим підсумком більш як півстолітнього періоду розвитку нової української літератури було те, що в середині XIX ст. основним літературним напрямом в Україні стає поряд із романтизмом реалізм. Особливо інтенсивно процес його утвердження проходить з початку 40-х років. Прискорений розвиток літератури, швидка зміна в ній окремих ідейно-художніх напрямів і стильових систем пояснюються сукупністю багатьох причин суспільно-політичного […]...
- Оновлення українського театру другої половини XIX століття Оновлення українського театру другої половини XIX століття У другій половині XIX століття драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної творчості. Це піднесення драматургічної творчості було викликане самим життям і, зокрема, бурхливим розвитком українського театрального мистецтва. У другій половині XIX ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному […]...
- “Енеїда” Котляревського – енциклопедія українського життя XVIII століття “Енеїда” І. П. Котляревського – найвизначніша віха в становленні нової української літератури. Перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня національна поема, що своєю появою засвідчила початок нової доби у розвитку українського письменства, була покликана до життя самою дійсністю, породжена довготривалою національно-визвольною боротьбою українського народу, багатовіковим поступом його культури. “Енеїду” сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією […]...
- Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у […]...
- Розвиток поглядів на казці в XVІІІ і на початку ХІХ століття Історія вивчення казки викладалася у російській науці неодноразово. У працях А. М. Пипіна, М. М. Сперанського, З. У. Савченка, Ю. М. Соколова та інших історія вивчення казки викладається за напрямами та його представникам. Це дає можливість, не повторюючи вже сказаного, сконцентрувати виклад нашої науки навколо окремих центральних проблем. Кожна епоха, кожне протягом десятиліть і окремі […]...
- Проблеми українського села середини ХХ століття крізь призму оповідання “Оддавали Катрю” Оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” присвячене болючій проблемі українського суспільства середини ХХ століття – масовій міграції селян до міста. В пошуках кращої долі жителі села зривалися з рідних гнізд, але що їх чекало далі – не знав ніхто. А чи мали право ці люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися традицій, мови свого народу? Бо […]...
- Колискові пісні – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Колискові пісні – найкращий витвір українського народу Нічого кращого немає, Як тая мати молодая Зсвоїм дитяточком малим. Т. Шевченко Найтурботливіша мати завжди співає колискові пісні своїм дітям. Давні фольклорні пам’ятки завжди згадують таких матерів. Так вона вчить дитину […]...
- ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ XIX століття виявилося надзвичайно плідним для розвитку європейської теорії літератури. У цей час інтенсивно розвиваються міжнаціональні зв’язки, поширюється культурний обмін, формується кілька наукових напрямів і шкіл, діяльність яких знаходить своїх прихильників і впродовж XX століття. Міфологічна школа. Фундаторами її були німецькі фольклористи Якоб Грімм (1785-1863 pp.) і Вільгельм Ірімм (1786-1859 pp.). Найповніше вчення німецьких філологів […]...
- Вплив Біблії на розвиток української літератури – Біблія Вплив Біблії на розвиток української літератури Для розвитку української літератури Біблія має надзвичайно важливе значення, адже давньоруська рукописна книжна література починається з Остромирового Євангелія, а з Острозької Біблії (1581 р.) та “Апостола” (1574 р.) – розвиток українського друкарства. Біблія стала стимулом морально-етичних та ідейних шукань для багатьох митців у різних галузях світової літератури в різні […]...
- Історія української літератури XIX ст. століття – Висновки У XVI-XVII ст. Україна опиняється в орбіті тих суспільно-історичних і художньо-естетичних процесів, що були зв’язані з бурхливим розвитком Західної Європи часів її переходу від феодального середньовіччя до нового часу. З XVI ст. починається процес поступового зближення української літератури з новоєвропейською художньою системою та формування ренесансно-культурної спільності. З другої половини XVI ст. дедалі більше заявляє про […]...
- “Тарас Бульба” крізь призму літературознавства Ідеологічні дискусії, що точаться сьогодні навколо імені видатного письменника, з одного боку, можуть підтвердити небайдужість сучасного суспільства до питань, по-рушенихМ. Гоголем ще в XIX ст., з іншого – дають підстави говорити про те, що письменник, незважаючи на присутність його творів у шкільній програмі, на жаль, залишився непрочитаним. Ювілей дає привід для роздумів щодо перспектив розвитку […]...
- Показ історичного минулого українського народу Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Твір за поемами Т. Шевченка “Тарасова ніч” та “Іван підкова”. Творча палітра Т. Шевченка дуже різноманітна. Тема історії рідної батьківщини завжди хвилювала поета. Україна, як багато почуттів вкладено в це слово! Яка юна велична, неповторна у своїй мальовничій красі! Україна… Це гіркий полин на козацьких могилах і освячені […]...
- Образ українського села середини XX століття в оповіданні Гр. Тютюнника “Оддавали Катрю” ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК 11 КЛАС ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК Образ українського села середини XX століття в оповіданні Гр. Тютюнника “Оддавали Катрю” Однією з центральних у творчості Григора Тютюнника була маргінальна проблематика. Він не міг не звернутися до висвітлення цієї проблеми, адже він сам був уродженцем села, який більшу частину свого життя провів у […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- Виникнення римської поезії й драми в середині II в. до н. э Перші кроки римської художньої літератури пов’язані з поширенням у Римі грецької освіченості Ранні римські письменники наслідували класичних зразків грецької літератури, хоча ними були використані римські сюжети й деякі римські форми. Ні підстави заперечувати наявність усної римської поезії, що виникла у віддалену епоху. Самі ранні форми поетичної Творчості зв’язані, безсумнівно, скультом. Так виник релігійний гімн, священна […]...
- Світова велич українського поета Тараса Шевченка Мета: підсумувати й узагальнити знання учнів про життєвий і творчий шлях Шевченка, допомогти усвідомити світове значення його творчої діяльності; розвивати навички проектно-дослідницької роботи, комунікативність, творчі здібності, вміння самостійно працювати з книгою, іншими джерелами інформації; виховувати почуття гордості за геніїв нашої землі. Обладнання: ілюстровані матеріали до життєвого й творчого шляху письменника, елементи костюмів і декорацій, стіннівки, […]...
- ПОЧАТКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА І ЕСТЕТИКИ В СТАРОДАВНЬОМУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ КИТАЇ Розробка теоретичних понять у літературознавстві стародавнього Китаю пов’язана з високим розвитком мистецтва в цій державі. Ще задовго до доби Шести династій (IV – V ст. н. є.) – періоду найбільшого розквіту культури в Китаї – там існували окремі висловлювання про літературу та мистецтво, які до певної міри підготували відомі шість принципів Се Хе (479-502 pp.). […]...
- Певна зміна у поглядах на розвиток традицій Котляревського З виступом Шевченка література України виходить на світову арену. Прогресивні письменники, на чолі з Шевченком, будять народ, селянські маси, широко відображають їхнє життя, прагнення, визвольну боротьбу. Змінюються ідейно-естетичні критерії, вимоги до літератури, відбувається певна переоцінка літературно-художніх цінностей. Зокрема цими ідеями пояснюється й седнівська передмова Шевченка до “Кобзаря”, де сказано, що ” Енеїда ” – “добра, […]...
- Розкрийте суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Історична ситуація в Європі кінця XVIII – початку XIX століття та її вплив на розвиток романтизму Розкрийте суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Історична ситуація в Європі кінця XVIII – початку XIX століття та її вплив на розвиток романтизму. На рубежі XVIII-XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям – романтизм – своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. Головними подіями, що дали поштовх […]...
- “Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка” Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, мислитель і художник, творчість якого одухотворяє і кличе до свободи. Він дуже любив свій народ, оспівував його щире серце, працьовитість, мудрість, боровся за його волю та незалежність. Мабуть, саме тому і став поет справжнім національним пророком свого часу, своєрідним українським Мойсеєм, якій вивів своїх співвітчизників з неволі і […]...
- Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка Тарас Шевченко – геніальний український поет, художник, мислитель, ідеї якого одухотворюють і кличуть до свободи. Він любив свй народ, оспівував його мудрість, працьовитість, щире серце, боровся за його волю. Тому і став національним пророком, українським Мойсеєм, що вивів свою націю з рабства і просвітив їй шлях до незалежності. Однією з головних тем творчості Шевченка усіх […]...
- Розвиток національного театру та драматургії 1920-1930 рр Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей […]...
- ХРОНОЛОГІЧНА КАНВА українського літературного життя XIX – початку XX століть Підручник Українська література 10 клас ХРОНОЛОГІЧНА КАНВА українського літературного життя XIX – початку XX століть 1798 Вихід у світ перших трьох частин “Енеїди” Івана Котляревського. 1805 Відкриття Харківського університету. 1812 Перші вистави Харківського професійного театру. 1816-1819 Видання у Харкові журналу “Украинский вестник”, в якому були надруковані твори Петра Гулака – Артемовського та Григорія Квітки-Основ’яненка. 1817 […]...
- Відображення історії українського козацтва в поемах Шевченка “Іван Підкова”, “Тарасова ніч” (1814-1861) Письменник, художник, громадський діяч. Центральна постать не тільки українського літературного процесу, а й української культури взагалі. Став культовою постаттю, своєрідним символом духовності української нації, її самосвідомості. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури та літературної мови. Збагатив літературу новими темами, ідеями, був новатором у пошуках нових художніх форм та […]...
- Література українського романтизму УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму Романтизм – це художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в країнах Західної Європи, а в Східній Європі розвинувся на початку XIX ст. Особливе місце в українській літературі належить Харківській школі романтиків: І. Срезневський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, […]...
- Розвиток дії Розвиток дії – розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р. д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої […]...
- Складність історичної долі українського народу, боротьба за визволення (поема “Гайдамаки”) У ранній період творчості поета важливе місце посідає тема історичного минулого України. Шевченко вибирає в минулому ті події, які могли б пробудити приспану національну свідомість сучасників, нагадати їм про славні традиції предків. Цій темі присвячені поеми “Гайдамаки”, “Гамалія”, “Тарасова ніч” та інші твори. Особливо цікавила Тараса Шевченка Гайдамаччина. Він виріс у тій місцевості, по якій […]...