Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза”
З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського “Гроза”. Чому автор саме так назвав свою драму? Адже в ній йдеться зовсім не про природне явище.
На це питання можна відповісти, розглянувши саму п’єсу, конфлікт в ній. Головна героїня “Грози”, Катерина,
Руйнується фундамент, що підтримує старий порядок, і з ним усталений побут.
Перша дія вводить нас у передгрозову атмосферу життя. Зовні все як і раніше спокійно, але криза ще попереду. Безтурботність людей лише підсилює напруженість, що панує в природі і житті.
На Калинов рухається гроза…
На початку п’єси ми знайомимося з деякими мешканцями Калинова і з головною героїнею, яка живе
Вона усвідомлює, що здійснить гріх, якщо піде на зустріч з Борисом, і покарання за цей гріх прийде рано чи пізно. Але Катерина вирішується на побачення з коханим, гуляє десять днів, не думаючи ні про що, і приходить в себе з-за несподіваного приїзду чоловіка. Вона починає каятися у скоєному, її долають страх прийдешнього покарання і муки совісті. Героїня відчуває наближення грози і чогось жахливого: “Як… не боятися! Всякий повинен боятися.
Не те страшно, що вб’є тебе, а те, що смерть тебе раптом застане… зі всіма своїми гріхами, зі всіма помислами лукавими… Гроза-то нам в покарання надсилається, щоб ми відчували… “
Обстановка в п’єсі загострюється через переживань Катерини, через відчуття чогось неминучого. Хмари згущаються все більше, вже чути гуркіт грому. Героїня не витримує напруги і страждань, вона не може більше жити в брехні і в розпал стихійного лиха (грози) прилюдно визнається в усьому Кабанихи і чоловікові.
Обурення навколишніх подібно грозі.
Катерина не може жити далі, їй набридло чоловік, світ, сім’я. Вона зайва тут, тому що ніхто не розуміє її, в цьому суспільстві немає місця любові. Борис боїться вирватися і відвезти кохану з “темного царства”, так як сам знаходиться під його владою.
Катерина вирішується покінчити життя самогубством: для неї в могилі краще, ніж удома.
Таким чином, суспільство (калиновців) своїм “благочестивим” і “праведним” судом прирікає героїню на смерть, тому що вона порушила звичні підвалини. Жителі Калинова не хочуть помічати наближається крах патріархального світу, його розпад. Він приречений на руйнування, так як канули в минуле реальні цілі та цінності, що складали його основу.
О. М. Островський вчасно помітив приреченість патріархального світу і вирішив показати це читачеві у своїй п’єсі. Він зобразив поступове руйнування старих, звичних устоїв як грозу, повільно наближається і розгорається в повну силу. Вона змітає все на своєму шляху. Гроза уособлює зміни в житті і суспільстві, саме тому назва твору багатозначно і символічно.
Слово “гроза” – ключове для п’єси.