СИНИЧКА – ОКСАНА ІВАНЕНКО
Літературне читання 3 клас
З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ
ОКСАНА ІВАНЕНКО
Оксана Іваненко написала понад п’ятдесят книжок. Вона любила дітей, у шістнадцять років влаштувалася на роботу до дитячого будинку. Тоді й казки для малечі почала складати.
“Коли я пишу казку, – розповідала письменниця, – я живу мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не можу думати про щось інше. А ще в цей час завжди для мене лунала музика”.
Збірка Оксани Іваненко “Лісові казки”
Коли твір відкриває свої таємниці
Під час читання розмірковую, уявляю, придивляюся, прислухаюся
СИНИЧКА
(Скорочено)
А синичка на зиму і не заснула, і не відлетіла.
– Ти замерзнеш тут, чепурушко, – казали солов’ї, які відлітали найраніше. – Летимо швидше з нами!
– Ти вмреш з голоду, під снігом нічого не знайти, – говорили журавлі. – Нам сумно, але треба летіти! – І вони
– Нам набридає в одному місці, – заявили, збираючись у дорогу, граки. – Тепер ми летимо за кордон, а наші північні родичі прилетять сюди. Так уже ми, граки, виховані: влітку – вдома, взимку – мандрівка.
– Може, й тобі хочеться летіти? – спитала з острахом лісова яблунька, на гілках якої умостилася синичка. – Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина! Та нехай усі дерева скажуть тобі: синички ще ніколи не кидали нас, навіть у найлютіші морози… Але, звичайно, як хочеш…
– Ні, ні, – заспокоїла її синичка, – я нікуди не полечу від тебе. Адже зимували тут і тато і мама, лишаються брати і сестри. І дивись, скільки ще гостей налетіло з півночі зимувати в наш ліс… Мабуть, не така вже й страшна зима, як усі кажуть. – І вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь якийсь черв’ячок чи гусінь, бо вона й хвилинки не могла посидіти без роботи.
Синичка співала весело:
Зіні-зіні-зіні-зі!
Не боюся я зими.
Ти, зимо, не лякай,
Я не кину рідний гай!
І всім деревам зробилося спокійніше. Та, мабуть, сама зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготіла, зарипіла від люті. О! Це було добре чути по всьому лісі.
Усі струмочки й річки кригою вкрилися. А вранці прокинулася синичка і побачила, що весь ліс у снігу: і долі сніг, і на гілках сніг – скрізь сніг.
– Назви персонажів казки. Хто з них хвилювався за синичку?
– Чи знала синичка, які труднощі чекають на неї взимку? Доведи свою відповідь словами з тексту.
– Прочитай опис зимового лісу. Доведи, що авторка наділила зиму людськими рисами.
– І що там зима виробляє? – питає сонечко у хмар.
– Та є в лісі птичка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зимі коритися – усе стрибає та співає.
– Ану, гляну, що то за пташка, – мовило сонечко і глянуло. Бачить: справді, чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє, і видно, холодно їй і голодно, а стрибає.
– Ну й мила пташка, зими не боїться! – сказало сонечко і засміялось.
А як сонечко засміється, то всі вже знають – враз тепліше стає. І всі вгору починають дивитись. І синичка голівку підвела. Бачить – сонечко до неї сміється. Весело їй стало, і так голосно вона заспівала, що аж сонечко почуло:
Зіні-зіні-зіні-зінь, а вже сонце і теплінь!
Сонце, сонечку, світи, не ховайсь за хмари ти!
Ну, звичайно, після такої пісеньки сонечко вже не могло заховатися. І навіть коли вже брів у ліс вечір, воно затрималось, тому й день став трошки довший.
Замість високих кучугур з’явилися великі прозорі калюжі. Дерева прокидалися від холодного зимового сну…
По снігу забігали весняні комашки, і навіть торішні метелики прокинулися. І сонечко сяяло, і струмки дзюр – чали, і навіть вітри од рук відбивалися – не хотіли вже сердито дути, а почали грати з деревами та струмками і самі стали теплі й лагідні. Махнула зима рукою, зарипіла вночі востаннє та й подалася на північ. Струмки вмивали землю, вона вкривалася зеленою травицею, зацвітали перші квіти, набухали бруньки на деревах, летіли додому пташки.
– Ти жива, маленька? – весело гелготали гуси.
– Ти не замерзла, крихітко? – курликали журавлі. – От і ми вдома!
А коли у молодої берізки вже так розпустилися листки, що на них могли вміститися крапельки роси і з них можна було напитися, прилетів і соловей.
Соловей співав краще від усіх у лісі. Перша його пісня завжди була про далеку мандрівку, про теплі розкішні гаї з надзвичайними квітами й золотими плодами. Маленька синичка слухала і згадувала люту зиму, вітри, кучугури снігу.
Може, й справді краще відлітати туди?
Та старий дуб ніби знав, про що думає синичка, і лагідно бурмотів:
– А зиму все ж таки ти прогнала, і про весну ти перша заспівала.
Це почув соловей. І друга його пісня була про рідні ліси, які в сто разів кращі від найрозкішніших південних садів. І ця пісня ще була хвалою маленькій, веселій, сміливій пташці, що не побоялася зими.
Синичці зробилося соромно, і вона щось зацвірінчала. До неї приєдналась друга, третя, четверта пташка.
Вони цвірінчали, що тепер весна, усім добре й радісно і не треба думати про сніг і холод.
Ліс увесь шумів, і струмки гомоніли. І хоч найкраще співав соловей, але в радісному лісовому хорі чути було і ніжний спів маленької синички.
Які звуки природи тобі вдалося “почути”, читаючи казку? Які картини виникли у твоїй уяві?
– Знайди і прочитай лагідні слова, якими називали синичку.
– Виконай одне із завдань (на вибір):
1. Розкажи, як синичці вдалося пережити зиму.
2. Знайди в казці опис весни. Розкажи, коли прилітає соловей.
3. Уяви, що синичка всім дарує свою весняну пісню. Про що вона заспівала б?
– Які почуття викликала в тебе казка? Визнач основну думку твору.
– Прочитай вірш Анатолія Качана. Поміркуй над тим, що від твоєї небайдужості інколи може залежати чиєсь життя.
КРИХТА ХЛІБА
З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта – це дрібниця,
А для пташки – жить чи замерзать.
– Прочитай акровірш1 Леоніда Глібова і дай відповідь на запитання, поставлене в його назві.
ХТО ВОНА?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, –
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
– Розкрий зміст художнього означення лиха (зима) словами з казки Оксани Іваненко “Синичка”.
1 Акровірш – вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення.
Повтори і пригадай
– Пригадай прочитані літературні казки. Назви їхніх авторів.
– Визнач, із яких казок наведені рядки.
“Казкар любив дітей, бо це ж для них, а не для кого іншого, він писав свої веселі казки!”
“Відтанула бурулька. І почула дівчина радісну пташину пісеньку”.
“Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина!”
“Всіх приймає пан ласкавий, тільки треба мовить: “Ох!””
“Приходь, Журавлику! Приходь, любчику!”
– Знайди неправильні “доріжки” від назви казки до її автора.
– Які з прочитаних казок українських письменників нагадали тобі народні?
– Назви літературну казку, яка тобі найбільше сподобалася. Перекажи її зміст.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)