Багата рима
Багата рима – рима, яка характеризується якомога більшою кількістю співзвуч у словах, що належать переважно до різних граматичних категорій: Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу Хронічну українську доброту?! (Ліна Костенко). Багатство рими, що засвідчує її музичну якість, фіксується не лише наявністю виразно наголошених складів та опорних приголосних, а – передовсім – якнайповнішим суголоссям ліворуч від наголошеного складу, розкриваючи риму будь-якої форми – окситонної, парокситонної,
Б. р. набуває рис оригінальності і тоді, коли римуються українські слова з чужоземними (а також з архаїзмами, діалектизмами тощо): Бідний брате! Дні твої намарне Пропали в фінських болотах, – Ліпше б ти, як трувер, впав на Марні З іменем Мадонни на устах (Є. Маланюк). Б. р. спостерігається й у випадках, коли римується окреме слово з кількома суголосними словами: Вже навіть серце Скіфською бабою скаменючилось.
Прокляніть, бабцю, Як перед вашою пам’яттю завиню Чимось (М. Тимчак). Б. р. протистоїть бідній римі.
Related posts:
- Бідна рима Бідна рима – рима, в якій (на противагу багатій римі) майже відсутнє суголосся (“Глибоке небо сине-сине. / В тонкім мереживі гілля. / Хмарки неначе ластовиння / Чи перламутрова луска” – С. Бен), що, до речі, відрізняє її від неточної рими чи асонансу. Б. р. дуже часто обмежена лише однією граматичною категорією (зеленіють – даленіють), флексіями […]...
- Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
- Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Усічена рима Усічена рима – римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука: Я страх відкинув геть, байдужий став до болів. У грудях миготять зірниці потайні. Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі, Я цілим світом став… І світ живе в мені (М. Руденко). У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, […]...
- Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає Д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
- Твір на тему: “Земля багата – народ багатий” “Земля багата – народ багатий”, – вчить нас народна мудрість. Здавна українці бережливо ставилися до своєї годувальниці, любили її, шанували, оспівували в піснях та віршах. Сьогодні ж ситуація дещо змінилася. Ми використовуємо дари природи і не задумуємось над тим, що забруднюємо її, приносимо їй шкоду. Тому в наш час так гостро постає проблема екологічного захисту, […]...
- ПРОЗОВА – ВІРШОВАНА МОВА – РИМА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ПРОЗОВА І ВІРШОВАНА МОВА. РИМА Художні твори можуть бути прозові (написані прозою) та віршовані (написані віршами, віршованою мовою). Наприклад: Прозова мова Хлопчик і дівчинка, жартуючи, Погнали ягнята до води. Коли Хлопчик поглянув на ягнята, то Зрозумів, що вони були чужими. Коли він обернувся на хати, то так Само зрозумів, […]...
- ХУДОЖНЄ МОВЛЕННЯ, ВІРШОВАНА МОВА, РИМА, СТРОФА Художнє мовлення, що є практичним втіленням Художньої мови, має два основні різновиди: поезію (вірш) і прозу. Під Поезією(з грецької – творчість) розуміють ритмічно організоване мовлення, постале на основі конкретно-історичної версифікаційної системи. Термін Вірш(з латинської – повтор, поворот) має кілька значень, одне з них наступне: вірш – це ритмічно організована мова з метою посилення її виразності […]...
- Духовно багата людина – яка вона? (за оповіданням Є. Гуцала “Сім’я дикої качки”) Духовно багата людина – яка вона? Важко відповісти на це запитання. Насамперед духовне багатство – це морально-етичні норми, вироблені народом протягом багатьох століть. Людина, яка дотримується цих норм, і є духовно багатою. Така людина відчуває потребу у здобутті знань, прагне самовдосконалення, має чисті помисли, відкриту душу. Ми захоплюємося такими людьми, персонажами художніх творів. І на […]...
- Чим хата багата? (Обереги нашого дому) Колись навіть саму згадку про обереги, про їх вплив на наше життя називали забобонами і висміювали. Та останнім часом в побут народу знову повертаються традиції, які складалися віками. З сивої давнини прийшов до нас звичай прикрашати оселі оберегами. Найчастіше їх виготовляють з природних компонентів, що символізують для людини здоров’я, затишок в родині, любов, щастя. Іноді […]...
- УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. КАЗКА МУДРІСТЮ БАГАТА. ПОБУТОВІ КАЗКИ Мета: поглибити знання учнів про побутові казки, їх особливості; вдосконалювати техніку свідомого виразного читання; вчити порівнювати прочитані твори; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати любов до рідного слова. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА Гра “Фотооко” – Прочитайте подані слова, намагаючись запам’ятати якомога більше із них. ДІДУСЬ ВОДА БАБУСЯ ЛІС ДІВЧИНА БОРЩ ДЕРЕВА ГРИБИ […]...
- Мазепа Іван Степанович Дума “Іван Мазепа”, Київ, “Рад. письменник”, 1991. Всі покою щиро прагнуть, А не в оден гуж всі тягнуть, Той направо, той наліво. А все браття: то-то диво! Не маш любви, не маш згоди, Од Жовтої взявши Води. През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали. Гей, братове, пора знати, Що не всім нам панувати І речами керувати. […]...
- Василь Герасим’юк – Братові БРАТОВІ Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати в кривавім піску? Ніхто не розкаже, не скаже, не вишепче: досить! Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах. Тебе вже, мій брате, виводять, виносять, доносять. З тобою, […]...
- Як клаузула співвідноситься з римою? Рима – це співзвучність у закінченні віршових рядків. Клаузула – це закінчення віршового рядка, і римоване, і неримоване, включаючи останній склад. Як і клаузули, рими бувають чоловічі, жіночі, дактилічні й гіпердактилічні. Білі вірші не мають рим, але клаузули в них упорядковані: або весь вірш побудований на однотипних клаузулах, або вони чергуються в певному порядку. Наприклад: […]...
- Володимир Сосюра – Третя рота (Павлу Безпощадному) Павлу Безпощадному Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, кохана моя, Щоб ще краще про тебе співати, Як співав у минулому я. Про Дінець і заквітчане поле В голубому розгоні доріг, Про завод і про шахти навколо, Про людей героїчних твоїх. Не забуть нам про молодість хмуру, Дзвін кайданів і кров поміж трав… І […]...
- Сестриця брата просила – пісні-балади Сестриця брата просила: – Оддай мене, брате, в чужую слободу, В чужу слободу, в багатую сім’ю, Де діла багацько, щоб я теє діло усе поробила І до тебе, брате, у гості ходила. Жде братик неділю, жде братик другую, На третю неділю стало повертати, Не став братик сестри дожидати, Став коника до сестриці виряджати. Сестриця не […]...
- Ой виорю я нивку широкую – Веснянки ОЙ ВИОРЮ Я НИВКУ ШИРОКУЮ Ой виорю я нивку широкую Та посію хмелю високого, Та нароблю пива солодкого, Та зберу я роду багатого, Та запросю сестру багатую, Та запросю сестру убогую, – По багату сестру коні пошлю, По вбогу-небогу посла пошлю! Багатая сестра кіньми їде, А вбога-небога пішки йде; Багатая сестра край стола, А вбога-небога […]...
- Звуковий повтор Звуковий повтор – основний принцип художньої, переважно поетичної, фоніки, зумовлений евфонічною природою української мови та вимогами культури поетичного мовлення. До З. п. належать не лише випадки ушляхетненої інструментації (алітерація, асонанс), а й інші форми: звуковий паралелізм, анафора, епіфора, зіткнення, рима, кільце тощо. Неабияке значення мають у З. п. звуконаслідування та інші форми звукопису. З. п. […]...
- КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ БІБЛІЯ ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ КРАСА МОЛОДОЇ “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка – немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! Твої зубки – немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли… Твої губки – немов кармазинова нитка, […]...
- Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма К., зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримічний вірш, у якому, як і в […]...
- Багач і бідняк – народні казки Було два брати, один багатий, а другий бідний. Та той бідний позичив у свого брата-багача три леви (злоті ринські). Потім два якось віддав, а третього не міг віддати – все робив за процент. Вже й усе відробив, а багач каже, що і процент не відробив. Робить бідний, робить, аж йому непереливки. Але одного разу прийшов […]...
- Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш (див.: ) – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а […]...
- Ой піду я лугом – cоціально-побутові пісні Ой піду я лугом, Лугом-долиною, Ой чи не зустрінусь З родом-родиною. Ой там моя сестра Пшениченьку жала, Сказав я їй “здрастуй”, “Здоров” не сказала! “Ой чого ти, сестро, Така горда стала: Сказав тобі “здрастуй”, “Здоров” не сказала?” “Тим я тобі, брате, “Здоров” не сказала – За дрібними слізьми Tебе не пізнала. На чужій роботі Тяжко […]...
- Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, В. Сосюра та ін.), виконує особливу стилістичну функцію у […]...
- ІСТОРИЗМИ Історизмами називаються слова, застарілі через те, що вийшли з ужитку ті предмети, які вони позначали, наприклад: мушкет, кунтуш, опанча, шеляг, челядь і т. д. З цієї ж причини історизми інколи називають матеріальними архаїзмами. На відміну від останніх історизми не мають у сучасній мові синонімів. Історизми трапляються переважно в художніх творах історичної тематики, де вони позначають […]...
- Та забіліли сніги – Соціально-побутові пісні ТА ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька, Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле Ще й головонька, Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому, По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця Ні жона його, Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу […]...
- Та забіліли сніги – cоціально-побутові пісні Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька. Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле, Ще й головонька. Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому. По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця, Ні жона його. Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу Товариш його. Товариш […]...
- Терцина Терцина (італ. terzina, від terza гіта – третя рима) – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми – першим і третім – у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у “Божественній комедії” дайте Аліг’єрі, широко […]...
- РОЗКАЗАВ МИРОН РЯБОЇ КОБИЛИ СОН (каламбури та приповістки) Майже в усіх художніх творах української літератури можна зустріти образи справжніх українців, мова яких колоритна, наскрізь просякнута гумором та пересипана численними дотепами. Так, українець гострий на язичок, уява його багата, не позичати йому й почуття гумору. Тому й народжуються часом в розмовній мові такі собі каламбурчики й різного роду приповістки, що вживають їх як щодня, […]...
- Андрій Малишко – Данило однорукий АНДРІЙ МАЛИШКО ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата – від літа божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвідчить за ночі осінні, І за мотори у […]...
- Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у драмі В. Шекспіра “Юлій Цезар” мовиться про дзигарі, яких не могло бути у Стародавньому Римі. Юрій Клен, пишучи про соняшник […]...
- Зоря галицькая яко альбум на год 1860 “Зоря галицькая яко альбум на год 1860” – “перший галицький літературний альманах на велику скалю” (І. Франко), виданий 1860 у Львові Б. Дідицьким з активною допомогою Я. Головацького і О. Духновича. Альманах об’єднав літературні сили Галичини і Закарпаття, представників різних політичних і стильових орієнтацій старшого і молодшого поколінь. У белетристичних відділах (“Поезія”, “Повісті”) заслуговували на […]...
- Яків Головацький – Братові з-за Дунаю БРАТОВІ З-ЗА ДУНАЮ Коли ймеш кидати Чужую чужину, Соколом вертати В рідну Україну – Не минай родини, Старой Галичини: Вступи, милий брате, До нашої хати! Щиро руським словом Тебе поздоровим. Божим хлібом, сіллю Ймем тебе приймати, О щастю, здоров’ю Родини питати; Та й тобі розкажем Про нужду домашню Та журбу всегдашню, – Чей, часом розважим. […]...
- Росія Блоку А. А Знову, як у роки золоті, Три стертих треплются шлеї, И грузнуть спиці росписние В розхлябані колії… Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові – Як сльози перші любові! Тебе жалувати я не вмію, И хрест свій дбайливо несу… Якому хочеш чарівникові Віддай розбійну вроду! Пускай заманить і обдурить,- Не пропадеш, не […]...
- Асонанс Асонанс (фр. assonanse від лат. assono – звучу до ладу) – 1) концентроване повторення голосних звуків у поетичному рядку чи строфі, яке витворює ефект милозвуччя (Оксана Лятуринська: “Було червоне поле бою”), що набуває особливого змісту у поєднанні з алітерацією (П. Тичина: “О панно Інно” панно Інно”); 2) у віршознавстві – неточна рима, побудована на суголоссі […]...
- Скорочено – ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ… – КОСТЯНТИНА МАЛИЦЬКА (ЧАЙКА ДНІСТРОВА) Чом, чом, чом, земле моя, Так люба ти мені, Так люба ти мені? Чом, чом, чом, земле моя, Чарує так мене Краса твоя? Чим, чим, чим манить мене Пташні твоєї спів, Пахучий цвіт лісів? Тим, тим, тим, дитино, знай, Що тут ти вперше світ Уздріла в цвіті літ. Тим, тим, тим, дитино, знай, Що води […]...
- Скорочено – ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ… – ІВАН ФРАНКО Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- Володимир Сосюра – Ластівки на сонці, ластівки на сонці Ластівки на сонці, ластівки на сонці, як твої зіниці в радісних очах… Зацвіли ромашки десь на горизонті, й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Я твою шинелю цілував до болю і твої коліна, любі без кінця, ніжні та рожеві, як берізки голі, що ростуть далеко, на чужих сонцях… Бачу за морями молоді дороги, де припав до […]...
- Михайло Старицький – До України ДО УКРАЇНИ Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ревучого славетнії пороги І хвилі золоті твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатих І регіт дітвори в жартливому танку. Як я любив в ніч теплу, весняну Чуть пугача з […]...