Центральний пам’ятник Куликовського циклу “Сказання про Мамаєве побоїще”
СКАЗАННЯ Про Мамаєве побоїще – Центральний пам’ятник Куликовського циклу (див. Задонщина). З усіх творів циклу С. – найдетальніший, сюжетно захоплюючий розповідь про битву на Куликовому полі в 1380 р. С. повідомляє цілий ряд подробиць про Куликовській битві, не зафіксованих іншими джерелами. Наприклад, тільки в С. докладно розказано про дії Засадного полку серпуховского князя Володимира Андрійовича, які вирішили результат бою на користь великого князя московського Дмитра Івановича Донського, тільки в С. повідомляється про паломництво
Всі вони діляться на 8 ред., Які, у свою чергу, поділяються на цілий ряд варіантів. Найбільш близька до початкового тексту С. Основна ред. (Найраніший список її датується 2-й чв. XVI ст.). Наступна за старшинством редакція – Літописна (вона входить до складу Вологодско-Пермської літописи). До старших редакціям С. відносяться: Кіпріановская (входить до складу Літопису Никонівському) і Поширена.
Пізні редакції виникли в XVII ст.
Основна ред. представлена найбільшою кількістю варіантів.
У літописній ред. С. текст послідовно перероблений у розлогій літописної повісті про Мамаєвому побоїще. Ця редакція датується кін.
XV – поч. XVI ст.: Часом складання Вологодско-Пермської літописі. Кіпріановская ред.
С. була створена між 1526-1530 рр.. митрополитом Данилом, упорядником Никонівському літописі. У ній підкреслюється велика роль митрополита Кипріяна, яку він нібито зіграв у подіях 1380 Ця ред. С. носить особливо яскраво виражений церковно-релігійний характер. У деяких деталях і подробицях історичного характеру Кіпріановская ред. подає відомості, про які в інших пам’ятках Куликівського циклу не йдеться.
Мабуть, митрополит Данило використовував і не дійшли до нас джерела, пов’язані з Куликівської битвою.
Поширена ред. С., що видно вже з її назви, відрізняється від інших редакцій наявністю в ній нових епізодів і розповсюдженням за рахунок будь-якого роду подробиць епізодів, загальних для всіх редакцій. Найсуттєвіші додавання цієї редакції – докладна розповідь з низкою епічно-фантастичних подробиць про посольство до Мамаю від великого князя московського посла Захарія Тютчева (до Основного ред.
Лише повідомляється про це посольстві) і розповідь про надсилання на Куликове поле в допомогу Дмитру Івановичу новгородського війська ( питання про участь новгородців в події 1380 р. залишається відкритим – новгородські джерела про такої допомоги нічого не повідомляють). Мабуть, ці розповіді Поширеною ред. сходять до усних епічним переказами.
У С. є три явних анахронізму: 1. Литовський князь, союзник Мамая, на покликаний Ольгердом, насправді ж союзником Мамая був син Ольгерда Ягайло (Ольгерд помер за два роки до Куликовської битви). 2. За С. учасником події 1380 р. виступає митрополит Кипріян, якого в той час у Москві не було. 3. У С. Дмитро молиться перед іконою Володимирської Богоматері. У дійсності ікона була перенесена з Володимира до Москви в 1395 р. Ці анахронізми, так само як наявність легендарних епізодів у творі, є аргументами тих дослідників, які датують С. часом від 2-й пол. XV до сер.
XVI ст. Безперечно, що С. було створено не пізніше кінця XV ст.: Кін. XV – поч. XVI ст. датується час складання Вологодско-Пермської літопису, в яку була включена Літописна ред.
С., що представляє собою вже переробку Основний ред. У відомостях С., не зафіксованих іншими джерелами, можна бачити відображення таких реальних даних які залишилися цим джерелам невідомі, і вони можуть свідчити не про пізній характер твору, а про те, що С. виникло в близьке до описаних в ньому подій час. Як не парадоксально, але про це свідчать і анахронізми пам’ятника. Всі вони за часом близькі до 1380 і тісно переплетені з усім що відбувалося в цьому році. До 1380 р. Ольгерд кілька разів робив спроби захопити Москву, і ім’я цього литовського князя в Москві сприймалося як ім’я постійного ворога.
Кипріан формально в 1380 р. був митрополитом московським і всієї Русі. У Кипріяна з Дмитром Донським були складні відносини, які доходили до прямої дій, але з вокняжением сина Дмитра Василя в 1389 р., відносини московського князя з Кіпріану прийняли самий сприятливий характер. Ікона Володимирської Богоматері з 1395 р. стала невід’ємною приналежністю Москви. Якби С. складалося через тривалий проміжок часу після події, то автор звертався б до письмових джерел, в яких рік смерті Ольгерда, обставин митрополитства Кипріяна, час перенесення ікони Богоматері з Володимира до Москви були історично точно зафіксовані й докладно описані.
Якщо ж твір писався з пам’яті, за усними свідченнями очевидців, то поєднання перерахованих фактів могло відбутися тільки не в дуже віддалене від них час. У 1408 р емір Едигей, який об’єднав більшу частину Орди організував военниі похід на Москву. Після Едігеева навали (Москву йому взяти не вдалося але її околиці він сильно розорив) питання про взаємини з Ордою, про ординської небезпеки, про необхідність активного протистояння Орді знову гостро постає в суспільному і політичному житті Русі. У цей час і в ближаишей до нього роки мав посилитися інтерес до недавнього минулого коли московський князь об’єднавши сили інших князівств завдав поразки ординцям.
Можливо що в ближаишей роки після Едігеева навали і було написано С. – в 1-ї чв. XV ст. коли ще свіжі були в пам’яті події 1380 р. і залишалися в живих багато учасників цих подій.
Вже в первісному тексті С. автором були зроблені запозичення з “Задонщини” окремих образів і навіть уривків тексту. Укладачі наступних редакцій твору вдруге зверталися до “Задонщині”, запозичуючи з неї нові поетичні пасажі (Друкований варіант Основний ред.)
Героїчний характер битви, зображеної в С. обумовив звернення його автора до усних переказів та легенд про Мамаєвому побоїще. Багато епізоди С., по самій суті своїй носять епічний характер, хоча в них і слід бачити епічне осмислення дійсних фактів. Вплив усної народної поезії на С можна знайти й у використанні його автором окремих образотворчих засобів висхідних до прийомів усної народної творчості (битва – бенкет, ворогів побивають як траву косять, воїни – соколи і т. д.). Але в С. всі ці словосполучення і форми постають у тісному переплетенні з прийомами книжкової риторики як єдиний цілісний поетичний образ.
Ряд усно епічних за своїм характером епізодів переданий в С. у книжково риторичної манері. У тісному поєднанні в межах єдиної поетичної фрази усно епічних за своїм характером оборотів з книжково-риторичними образами і словосполученнями полягає стилістична своєрідність С.
С. і як літературний пам’ятник, і як самий грунтовна розповідь про Куликовській битві користувалося великою популярністю у середньовічних читачів. Воно вплинуло на цілий ряд давньоруських літературних пам’яток “Казанську історію”, “Інше сказання”, поетичну “Повість про Азовське облоговому сидінні” та інші, знайшло відображення в усній народній творчості (билина “Ілля Муромець і Мамай” казка “Про Мамая безбожного” ). До нас дійшло 9 рукописів С. зі слайдами, що також свідчить про велику популярність цього твору в Стародавній Русі.
Куликовська битва привертала до себе увагу письменників поетів, художників і в XVIII, і в XIX, і в XX сторіччях.
Основним джерелом відомостей про події 1380 р було С. Тому крім безпосереднього існування С. як давньоруського літературного пам’ятника, воно в переломленому вигляді знаходило відображення і в драматичних, і в прозових, і у віршованих творах нового часу, і в образотворчому мистецтві. Першим літературним твором такого роду слід вважати трагедію М. В. Ломоносова “Таміра і Селім” (1750), останніми численні повісті й романи про Куликовській битві про Дмитра Донському що з’явилися в 1980-і рр.. у зв’язку з 600 річним ювілеєм Куликівського битви.
Related posts:
- Сказання Сказання – фольклорний, літературний твір історичного і легендарного характеру, в якому розповідь про дійсні події і явища минулого поєднується з їх піднесено поетичною інтерпретацією. У С. широко використовуються достовірні і вигадані відомості про історичних осіб, свідчення сучасників й очевидців подій, розповіді легендарного змісту, традиційна образно-стильова поетика фольклору. С. близькі до історичних переказів, легенд, апокрифів, житій. […]...
- Життя і діяльність академіка Дмитра Овсянико-Куликовського Він плідно розвивав психологічний напрямок у літературознавчій науці. Його численні публікації, книжки не тільки мали дослідницьке значення, але й набували статусу суспільного явища. Його думки, спостереження, висновки не один раз ставали предметом завзятої полеміки. Його інтелект вирізнявся академічною різноплановістю й взірцевою самокритичністю. Він був одним із “стовпів” ліберальної демократії у Росії і мав причетність до […]...
- Малик Володимир Побоїще в січі (скорочено) ВОЛОДИМИР МАЛИК (нар. у 1921) ПОБОЇЩЕ В СІЧІ (Уривок з роману “Фірман султана”) 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака Драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька […]...
- “Казка” – “Сказання” Сказання, віддана. По встановленому вище ознакою до казці може бути прилічений іще одна жанр, часто із нею пов’язувалося, жанр, який найправильніше було б назвати преданьем чи сказанням. Сюди ми віднесли оповідання, що видаються за історичну істину, котрий іноді справді її відбивають чи містять. Якщо легенда споріднена з духовним віршам, то переказ певною мірою родинно історичним […]...
- “Слово о полку Игореве” – величайший памятник древней русской литературы Около восьми веков назад, в 1187 году, было создано одно из самых гениальных произведений древнерусской литературы – “Слово о полку Игореве”. Оно является гордостью всей русской литературы. “Слово…” проникнуто большим человеческим чувством – теплым, нежным и сильным чувством любви к родине. Эта любовь чувствуется в каждой строке произведения: и в душевном волнении, с которым автор […]...
- Легендарний кошовий отаман Іван Сірко (за уривком “Побоїще в Січі” з роману В, Малика “Фірман султана”) Легендарний кошовий отаман Іван Сірко (за уривком “Побоїще в Січі” з роману В, Малика “Фірман султана”) У 60-70-ті роки XVII століття Україна не знала людини, яка б могла зрівнятися за популярністю з Іваном Сірком. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Загальне визнання, вдячність і любов сучасників дістав Сірко за свою хоробрість, мужність, відвагу, […]...
- Сказання про покликання князів і опис легенди в “Повісті минулих літ” До цього літописного сказання близька Легенда про покликання князів, поміщена в літописі під 6370 р. (862 р.). За запрошенням новгородцев, через море княжити й “володеть” Росіянці землею, приходять три брати-варяга з родами своїми: Рюрик, Синеус, Трувор. Фольклорність легенди підтверджує наявність епічного числа три – три брати. Сказання має чисто новгородське, місцеве походження, відбиваючи практику взаємин […]...
- Памятник Т. Г. Шевченко Одно из красивейших мест в Харькове – сад имени Т. Г. Шевченко. Это старый зеленый массив, расположенный в самом центре города. Идешь по Сумской к Оперному театру и невольно останавливаешься возле прекрасного памятника, который является главным украшением сада. Это памятник великому сыну украинского народа Т. Г. Шевченко. Внимательно разглядывая знакомое великолепное сооружение, всякий раз открываешь […]...
- Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури XVI “Шв. (Наприклад, розповідь П. […]...
- Памятник литературному герою (И. С. Тургенев “Ася”) Пришла золотая осень. Хочется прогуляться, полюбоваться природой, и я иду в парк. Деревья преобразились, стали разноцветными. Под ногами шуршат опавшие листья, а в голову приходят печальные мысли. Вдруг аллея расширилась, и передо мной открылась большая круглая лужайка, в центре которой я увидела белую мраморную фигуру девушки. Я смотрю на нее и пытаюсь узнать. Да это […]...
- Побоїще в січі (скорочено) – Малик Володимир Уривок з роману “Фірман султана” 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька піхота), і досвідченими провідниками підходив до Січі. Вирішено […]...
- ПОБОЇЩЕ В СІЧІ – ВОЛОДИМИР МАЛИК Скорочено (Уривок з роману “Фірман султана”) 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака Драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька піхота), і досвідченими провідниками підходив до Січі. Вирішено […]...
- Памятник церковного зодчества в моем городе В центре Харькова, там, где раньше стояла Харьковская крепость, стоит самое древнее каменное здание города, сохранившееся до наших дней. Это Покровский собор, построенный в конце XVII века. Место, где расположен собор, крепкие каменные стены, длинные узкие окна, похожие на бойницы, – все это говорит о том, что он входил в систему оборонительных укреплений города. Покровский […]...
- Песня о Буревестнике – памятник времен русских революций “Песня о Буревестнике” – это одно из известнейших произведений Максима Горького. Написано на злобу дня своего времени – начала XX столетия – оно в аллегорической форме содержало призыв к борьбе, к действию. Учитывая то, какими были последствия революционной бури, что ее звали Буревестник, произведение начали воспринимать едва не иронически. И если внимательно прочитать текст, можно […]...
- Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману. Всі приховані пружини дії зосереджені […]...
- Нижегородське сказання про Коромисловe вежу Три дні стояли під Нижнім розбійники-татари; всі жителі міста замкнулися в Кремлі, і на нову-те стіну сподівалися, і татар-те боялися, ніхто не смів вийти за ворота кремлівські. Була тоді в місті одна дівиця-красуня, ім’я й батьківщини її не пам’ятають. Знадобилося їй за водою сходити на Почайну ріку; не хотілося, видно, пити криничної. От взяла вона […]...
- Твір на тему “Біблійні сказання” Слово “біблія” означає “книга”. Це древній пам’ятник писемності, увібравши історичних фактів, народних легенд, ритуальних приписань і міфів. Нерівноцінні добутки, що склали весь цей звід, створювалися протягом цілого тисячоріччя – з XIII століття до н. е. по II століття н. е. До того ж джерела багатьох сюжетів сходять до ще більш сивих часів. Наприклад, історія створення […]...
- Сказання про Старого Мореплавця Сказання про Старого Мореплавця поема, що займає центральне місце в спадщині Кольриджа. Подорожанина, що йде на весільний бенкет, раптово зупиняє старий, що приковує увага незвичайністю своєї зовнішності й гіпнотичним поглядом. Це – старий моряк, що зробив тяжкий злочин і змушений по велінню вищих сил викупати його оповіданням про свій учинок. Під час далекого плавання він […]...
- Роман про Тристане й Ізольду сказання про любов Роман про Тристане й Ізольду сказання про любов Тристана й Ізольди (XII в.), послужило сюжетом для численних добутків середньовічної літератури, від яких по більшій частині збереглися лише уривки. Не лицарський роман, що дійшов до нас, XII в. про Тристане й Ізольду був вдало відновлений по його пізніших переробках французьким ученим Ж. Бедье на початку XX […]...
- Мусій Копистка – центральний образ п’єси М. Куліша “97” I. П’єса “97” – найсильніша п’єса трилогії про українське село. (Не випадково найгучніший успіх супроводжує саме цей твір письменника. Над нею М. Куліш розпочав роботу у листопаді 1923 року, а закінчив 27 червня 1924. У серпні того ж року була схвалена Вищою науково-репертуарною радою і рекомендована до постановки для всіх театрів, але за умови, що […]...
- Розум і спритність народу російського (“Сказання про білгородський кисіль”) “Сказання про білгородський кисіль” – уривок з давньоруського літопису. Перш ніж воно потрапило в літопис, це сказання зберігалося в пам’яті людей, поступово змінювалося й доповнювалося. Згодом воно стало схоже на легенду, і вже ніхто не може сказати, де в ньому правда, а де вимисел. Проте це сказання оповідає про реальну історичну подію, нехай і в […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
- Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” (1916), пес, щеням куплений у першого господаря-китайця другим, і головним, господарем – капітаном. Дійсність інтерпретується Ч. відповідно до умовно “собачим” сприйняттям життєвої драми капітана з його теорією “двох правд”, постійно змінювали один одного: “перша – та, що життя невимовно прекрасне, а інша, що життя мислима […]...
- Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
- Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело” В ієрархії “Дела” Канді Касторовіч Т. належить до категорії “Сили”. Колезький радник, наближене особа Варравіна – правителя справ всього відомства, Т. – важливий персонаж в армії антихриста, “обклав” всю християнську землю. Автор моделює образ як динамічний характер, в основі якого не літературні норми, а соціальні ролі. Т. – уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираз нігілістичного […]...
- Поетичні образи циклу “Україно моя!” Поетичні образи циклу “Україно моя!” Поезія А. Малишка періоду Другої світової війни – це різноманітні за змістом і художніми образами поезії, у яких і заклик до боротьби з фашизмом, і розповіді про подвиги та трудові будні, картини боїв та гіркота відступу. Ці твори сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям із мільйонами інших людей […]...
- Народний календар весняного циклу НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ Народний календар – це дуже старий, тисячолітній документ життя і культури українського народу, його далеких пращурів з передхристиянських часів. Протягом віків Календар утворювався, доповнювався, наверствовувався, а в деякій своїй частині й перейшов у забуття. З прийняттям християнства Н. К. злився з Юліянським календарем, з християнськими святами, але свій глибокий зміст зберіг […]...
- Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі рукавички Ф. – така ж […]...
- Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка I. З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції – це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України – її доля, її історія.) II. Україна в мріях і в творчості Євгена Маланюка. 1. Болісне почуття розлуки […]...
- Купальські пісні – КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО… КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Купальські пісні КУПАЙЛО. КУПАЙЛО Купайло, Купайло, Де ти зимувало? Зимувало в лісі, Ночувало в стрісі; Зимувало в пір’ячку, Літувало в зіллячку. ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК Заплету віночок, Заплету шовковий, На щастя, на долю, На чорні брови. Ой пущу віночок На биструю воду. На щастя, на долю, […]...
- Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за […]...
- Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” (1848-1869, первонач. редакції під назв. “Студент”, “Дві жінки”), В. – бідна сімнадцятирічна сирота, вихованка у будинку Наталії Петрівни Іслаевой. (Тургенєв починає тему безприданниці, бідної нареченої, важливу в російській літературі.) Доля її типова і драматична. З розповіді В. ми дізнаємося, що вона виросла в будинку […]...
- Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” (1891), написаної за мотивами оповідання “беззахисна істота” (1887), де героїня з’являється під прізвищем Щукіна в особі “прохачки в допотопному салопі, дуже схожою ззаду на великого гнойового жука “. Серед літературних попередниць М. гоголівська “дубинноголовой” Коробочка (обох примітно звуть одним ім’ям – Настасья: чеховська […]...
- Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому близьку загибель: “погубить тебе твоя […]...
- Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й. В. Гете “Фауст” Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й.-В. Гете “Фауст” (частина перша – 1806, друга завершена в 1831). М. Гете мало схожий на диявола народних легенд і тих лялькових вистав про доктора Фауста, які часто показували в Німеччині на ярмарках. У “Пролозі на небесах” Бог атестує М. як “шахрая і веселуна”: “З духів отрицанья ти всіх мене […]...
- Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” (серед десяти основних рукописів, що дійшли до нашого часу, сама древня і знаменита – т. зв. Оксфордська – редакція 1170). Передбачуваний прототип – архієпископ Сянський Веніло (фр. Wenilo або Guenilo), який змінив Карлу Лисому під час Аквітанського повстання 856 р. Г. – основний негативний персонаж […]...
- Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід, дим, телята на підлозі, з […]...
- ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА – ПІСНІ ЗИМОВОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ ПІСНІ ЗИМОВОГО КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка. Стала собі щебетати, Господаря викликати: – Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару1 Там овечки покотились2, А баранці народились. А ягнички – клаповушкі3 Скачуть собі кругом грушки. А баранці – круторіжки4, Скачуть собі край доріжки. 1Кошара – загорода […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
- Центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” Баушан центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” (1918), короткошерста німецька лягава, “якщо поставитися до такого визначення не дуже прискіпливо, а прийняти його з належною крупицею гумору”. Історія Б. невіддільна від історії його господаря – письменника. Т. Манн, який визначив в одному з листів жанр цієї історії як “прозаїчну ідилію”, більш ніж де-небудь у […]...