Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Дортмундська група 61
Дортмундська група 61
“Група 61”, або “Дортмундська група 61” – об’єднання західнонімецьких письменників, які тяжіли до гострої соціальної критики та документалізму, створене 1961. До складу входили М. фон дер Грюн, Ф.-Й. Деренгардт, Х.-Г. Вальраф, К. Гайслер, Ф. Х’юзер, Д. Зюверкрюп.
Вони культивували малі форми: оповідання, нарис, замальовка, вірш, п’єса (сцена) для вуличного театру. 1970 “ліві” представники “Г.61” виокремилися в “Об’єднання гуртків робітничої літератури”, в деяких моментах поновлювали сумнозвісний більшовицький “призов ударників” у літературу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
- Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патрицію Килину, […]...
- Інсценізація, або Інсценівка Інсценізація, або Інсценівка (лат. in – на і scaena – сцена) – переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо – чи телевистави. І. має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст інсценізованого твору, тут можлива і його інтерпретація. Перша І. в репертуарі українського театру – оперета “Різдвяна ніч” М. […]...
- Іван Малкович – Отакий роззява Отакий роззява І. Малкович за С. Маршаком. Переспів з російської. Жив собі роззява, ліві двері справа… З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став, Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани. Отакий роззява, ліві двері справа. Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: “Не так!”, Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: “Не те!” Отакий […]...
- Об’єднання реального мистецтва ОБЕРНУ (Об’єднання реального мистецтва) – театральна група, що існувала у Ленінграді на межі 20-30-х XX ст., мала літературну секцію (К. Вагінов, О. Введенський, М. Заболоцький, Д. Хармс, І. Бехтерев та ін.), представники якої проголосилися “творцями не лише нової поетичної мови, а й нового почуття дійсності”. Набутком мистецтва, на їхню думку, має бути ” конкретний предмет, […]...
- Сценарій Сценарій (італ. scenario, від лат. scaena – сцена) – предметно-зображальна і композиційна основа сценічної вистави чи кінострічки, передана у формі скороченого викладу або максимально деталізована; в останньому випадку сценарій набуває драматургічної форми, де з прямою мовою персонажів вільно взаємодіють зображально-розповідні вставки, ремарки тощо. Форму С. мали комедії К. Гоцці, що наслідували традиції імпровізаційного театру масок. […]...
- Кубізм Кубізм (фр. cubisme, від лат. cubus – куб) – авангардистська течія у західноєвропейському (французькому) малярстві. її представники (П. Пікассо, Ж. Брак та ін.) у пошуках “четвертого виміру” та розмивання берегів живопису намагалися у своїх композиційних конструкціях розкласти оманливий видимий світ на геометричні складники. Цей творчий процес супроводжувався опрощенням колористики та форми. Картина трактувалася як самоцінний […]...
- АУТО Ауто (ісп. і португ. auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно-дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в костюмах і […]...
- Бібліотека Бібліотека (греіцьк. biblion – книга і thike – сховище) – установа культури, яка здійснює комплектування, збирання, збереження і суспільне використання творів друку, а також інших носіїв інформації (рукописів, рідкісних речей, що підлягають музеєфікації, мають відношення до книги і книжкової; справи; мікрофільмів та ін.). Функціонування забезпечується спеціалізованими підрозділами і фахівцями, матеріально-технічними засобами і міжбібліотечними зв’язками. Класифікація […]...
- Поздравление русинов “Поздравление русинов…” – літературно-художній альманах, який видавав О. Духнович від імені “Литературного заведения Пряшовского” в 1850-52 (три випуски вийшли відповідно в Перемишлі, Відні. Будапешті). Задуманий як традиційний новорічний альманах, перший випуск мав календарну і літературно-публіцистичну частину. Наступні два складалися виключно з художньо-публіцистичного матеріалу. Навколо альманаху об’єдналися відомі крайові культурні діячі та початківці – члени “Литературного […]...
- Філософська проблематика одного з добутків російської літератури ХХ століття. (Сенс життя в оповіданні И. Буніна “Пан із Сан-Франциско”) Хоча ми й смертні, але повинні не підкоряться тлінним речам, але, наскільки можливо, підніматися до безсмертя й жити згідно з тим, що в нас є кращого. Аристотель. Тисяча дев’ятсот п’ятнадцятий рік. У самому розпалі перша світова Війна. Її пожежа роздута аж ніяк не без участі “добірного суспільства”. “Говорять Брианы, Мілюкови, пише И. Бунін, а ми […]...
- Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
- МІРАКЛЬ Міракль (франц. miracle, від лат. miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру є “Гра про святого Миколая” (бл. 1200 р.) Жана Боделя. У XIII сторіччі з’являється один з найвизначніших європейських міраклів – […]...
- Плеяда “Плеяда” (фр. “Pleiade”) – французька поетична школа доби Відродження, названа так на честь групи семи олександрійських поетів, утворилася 1549. До її складу входили П. де Ронсар, Ж. Дю Белле, Ж.-А. де Баїдр, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора та П. де Тіар. “П.” здійснила сміливу реформу літератури, освоїла нові для французької лірики жанри та форми […]...
- До якого роду літератури належить нарис і чому? Нарис – жанр епічного роду літератури, тобто це розповідний твір, присвячений детальному художньому аналізу певних життєвих явищ, фактів, подій, постатей. Його своєрідність визначається документальністю, осмисленням письменником дійсних фактів свого часу. Цим нарис відрізняється від інших епічних жанрів. У 40-х роках XIX ст. нарис з’являється в багатьох літературах, з часом інтерес до нього посилюється. І це […]...
- Теорія епічного театру Теорія епічного театру – теорія авангардистського театру, розроблювана німецьким драматургом Б. Брехтом, зумовлена пошуками засобів вираження (див.: ) епохальних явищ (війна, катастрофи цивілізації, науково-технічні процеси, дегуманізація суспільства тощо), потребою активної соціальної дії. Т. е. т. протиставлялася традиційному (драматичному) театру, акцентувала епічну основу, бо стосувалася розповіді про події, а не їх втілення на сцені, демонстрації образу, […]...
- Ми “Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з […]...
- Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф, а то й творів. Так Б.-І. Антонич лишив у своїй поетичній спадщині сонет “Зов”, написаний у вигляді цієї рідкісної та […]...
- Черниговский листок “Черниговский листок” – щотижнева літературно-громадська газета, що виходила 1861-63 українською і російською мовами в Чернігові. Видавцем-редактором був Л. Глібов, якому належала і значна частина байок, ліричних поезій українською і російською мовами, оповідань, нарисів, фейлетонів, театральних рецензій, передових статей та ін. Серед найдіяльніших авторів були П. Куліш (поезія, проза, наукові розвідки), О. Кониський (поезія, статті, нариси, […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Григорій Квітка-Основ’яненко При народженні: Квітка Григорій Федорович (1778-1843) Основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Народився 29 листопада 1778р. у селі Основа біля Харкова. Здобув домашню освіту. У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства (1817-28), […]...
- Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш (див.: ) – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а […]...
- Чи бути шкільній формі? (твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю) Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління – дідусі й бабусі сучасних учнів – категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. Перша група категорично проти […]...
- Викриття лицемірства та егоїзму буржуа (за новелою “Пампушка”) Гі де Мопассан цілком слушно вважається одним із найоригінальних письменників-психологів. Головною рисою його світогляду був філософський і соціальний песимізм. Людина, на думку Мопассана, – це недосконала істота, яку не можуть виправити ні революції, ні реформи. У новелі “Пампушка” тему франко-пруської війни розкрито через звичайний побутовий анекдот. Після окупації Нормандії ворожими військами група людей (фабрикант, представники […]...
- Твір-роздум дискусійного характеру Чи бути шкільній формі? Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління – дідусі й бабусі сучасних учнів – категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. […]...
- Молодняк “Молодняк” – літературна організація молодіжних письменників, що перебували під ідеологічною опікою комсомолу України. Утворилася 1926 у Харкові після розколу “Гарту” та під час літературної дискусії 1925-28. Організацію складала творча молодь Харкова та Києва, головним чином – вихідці з “Плуга”. Згодом мала свої філії у Донецьку, Запоріжжі, Миколаєві. У декларативній заяві “Від літературної організації “Молодняк”” проголошувала: […]...
- СИСТЕМА ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Внутрішня форма художнього твору – це той його рівень, який вбирає в себе сукупність засобів Предметного зображення у творі, на відміну від рівня Словесного зображення (сукупності словесних прийомів) та структурно-організуючого рівня – композиції, що зв’язує в єдину цілість усі рівні форми твору та їхні окремі компоненти. В художньому творі цей рівень форми постає у вигляді […]...
- Графоманія Графоманія (грецьк. grapho – пишу та mania – хвороблива пристрасть) – хворобливе прагнення особи, позбавленої хисту, до літературної діяльності, що імітує справжню літературу, дискредитує мистецтво. У 20-ті XX ст. мав місце так званий “масовизм” в українській поезії, коли робсількор ототожнювався з письменником, чи “призов ударників у літературу” на межі 20-30-х, покликаних створювати “пролетарський реалізм”, позбавлений […]...
- Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
- Скорочено “Вертеп” Вертеп – це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття. Поняття вертепу є дуже важливою темою для вивчення і розуміння розвитку української культури 16-19 століть. Адже у цей період, важкий для становлення української культури через низку […]...
- ТОГОБОЧНИЙ ІВАН ТОГОБОЧНИЙ ІВАН (спр. – Щоголів, 24.11.1862, м. Городище, тепер Черкаської обл. – 09.10.1933, м. Ірпінь Київської обл.) – актор, режисер, драматург. Після закінчення однокласної школи працював у механічних майстернях, а через два роки – на залізницях (Харківсько-Азовській, Катерининській 1-й, Сибірській та ін.). З 1879 р. виступав як актор в аматорських виставах у Кременчуці, Харкові, Катеринославі. […]...
- ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (псевд. – Григорієвич, 09.03.1853, м. Калуш, тепер Івано-Франківської обл. – 23.10.1912, Відень) – громадський діяч, педагог, письменник, критик, публіцист. По закінченні Віденського університету (1879) вчителював у Львові, працював редактором журналу “Зоря” (1887 – 1888), директором української гімназії в Перемишлі. Дебютував перекладом драми О. Розена “Виграв терно”. Організатор і театральний референт “Руської бесіди”, Цеглинський […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. – Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 03.11.1883, Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч. Редактор журналу “Правда” (1876 – 1880), який в часи переслідувань і заборон українського слова в Російській імперії друкував на своїх сторінках твори письменників-наддніпрянців, засновник, видавець і редактор газети […]...
- Які основні риси літературного бароко? Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких – вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої художньої форми. Вони вважали, що реальний світ – це ілюзія, а його предмети – символи та алегорії, які необхідно пояснити. Ознакою бароко є його контрастність. Вона […]...
- ПРИГОДИ. МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ ШОКОЛАД БОЦМАНА Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю письменника-мандрівника Миколи Трублаїні; вчити розмірковувати над текстом, уявляти описані картини, пройматися почуттями; розвивати здатність співпереживати, мислити словесно художніми образами; виховувати бережливе ставлення до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над чистомовкою Рі-рі-рі – що ти бачиш угорі? Рю-рю-рю – бачу ясную зорю. Рі-рі-рі – […]...
- Павло Глазовий – Перевертні ПЕРЕВЕРТНІ Коли Партія Нами правила, Монументами Себе славила, Честю й совістю Називалася, Та прокралася І розпалася. Ті, що в Партії Були членами, Стали босами Й бізнесменами, Та багатство їх Мало радує: Знову хочеться Бути владою. Бувші практики Й теоретики Завели нові Партбілетики. Треба ж якось їм Називатися, Щоб до уряду Проштовхатися: Сперечаються Ліві з правими, […]...
- Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в Н. подекуди намічена, має фрагментарний характер. Н. – це твір суспіль-но-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики. Серед основних різновидів Н. – Н. […]...
- Міфологічна школа Міфологічна школа – напрям у фольклористиці та літературоз-навстві німецьких романтиків (початок XIX ст.), спирався на естетику Ф.-В.-Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів, які обстоювали думку про міф як необхідну умову мистецтва, ядро поезії. Філософські основи М. ш. доконечно оформилися після видання “Німецької міфології” братів Я. та В. Грімм, що сприяло усвідомленню сутності “народної […]...
- УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА УСТИЯНОВИЧ МИКОЛА (псевд – Николай з Николаєва, Наум, Дротарь та ін.; 07.12.1811, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. – 03.11.1885, м. Сучава, тепер Румунія) – письменник, громадський діяч, священик. Походив із родини бурмістра. Навчався в Миколаєві (початкова школа) та у Львові (гімназія, університет і духовна семінарія). Друкуватися почав 1836 р. (вірш “Сльоза на гробі М. Гарасевича”, […]...
- Повести В. Распутіна Стрижневу лінію Творчості одного з визнаних майстрів “сільської прози” Валентина Распутіна (рід. 1937) становить дослідження конфлікту між мудрим мироотношением і немудрим – чи метушливим, зовнішнім, чи бездумним – існуванням. На початку цієї лінії коштує повість “Останній строк” (1970). І вже тут Распутін шукає глибинні коріння його конфлікту, що цікавить. Щоб представити повно й “рівноправно” обоє […]...