Проблема складових змісту твору
Проблема складових змісту твору
У теорії літератури ХХ ст. існують різноманітні уявлення про “внутрішній зміст твору” та його складові. Різні точки зору постійно співіснують, суперечок майже немає, критичного розгляду також. Але всі погляди або вузькі, часткові, або містять елементи, які стосуються насправді не змісту, а форми, або взагалі відносяться до зовнішньої сфери твору.
Для їх аналізу оберемо логічно-послідовний шлях, залучаючи хронологію як підпорядкований засіб. Головну увагу звернемо на критичний аналіз типових, показових
Отже, “внутрішній зміст твору” (зміст з боку його внутрішніх зв’язків) у теорії літератури ХХ ст. визначають через перелік таких складових.
1. Життєвий матеріал, тема, ідея. Цього триступеневого погляду дотримувався Л. І. Тимофеєв ще в 1938 р. ?9, 43?. Але такий перелік неповний. З точки зору цілісного погляду на першому ступені поділу “цілого” є завжди лише дві складових, на другому – чотири.
Перевтілення ж складових перерване відсутністю четвертої складової, яка в нашій статті з’ясується пізніше.
2. Життєвий матеріал, тема,
Отже, з чотирьох позначених у Тимофеєва складових “сюжет” випадає. Він не гармонує з іншими складовими змісту.
3. Тема, проблема, ідейно-емоційна оцінка. Погляд належить Г. М. Поспєлову у 1940 р. “Зміст твору,- пише він,- це узагальнені в ньому явища реального життя (тематика), в яких виділена і підкреслена певна їх сторона (проблема) і яким надана певна ідейно-емоційна оцінка?10, 192?. Г. М. Поспєлов не відрізняв тоді “ідею” як складову змісту, тому що вважав термін “ідея” синонімом терміну “зміст”: “Зміст окремого художнього твору інакше називається його ідеєю. Ідея твору – це зображена в ньому тематика, поставлена в ньому проблема і висловлене в ньому ідейне відношення в їх єдності” ?10, 192?. Однак, “зміст” і “ідея” – не синоніми, про що часто пишуть. Співвідношення між цими поняттями – як між цілим і часткою.
Щодо “емоційної оцінки” – вона характеризує зовнішню сферу твору, а не внутрішню сторону змісту, пояснює відношення “автор – зміст”, а не “складові змісту”.
4. Соціальні характери (тематика), ідейне осмислення (проблематика), емоційна оцінка (пафос). Ця позиція теж належить Г. М. Поспєлову, але вже 1988 р. “При аналізі твору нерідко зустрічається термін “ідея”. При цьому ідея, що розуміється як емоційно-узагальнююча думка, асоціюється з осмисленням та оцінкою характерів. Ця думка потребує уточнення..: осмислення характерів… – це виділення і посилення тих властивостей і сторін їх життя, які існують у самих цих характерах. Емоційна оцінка – ставлення письменника до цих характерів, висловлене через їх зображення.
Значить, всі сторони ідейного змісту твору – тематика, проблематика й ідейна оцінка – перебувають в органічній єдності. Тому… ідея літературного твору – це єдність усіх сторін його змісту” ?1, 102-103?. Однак таке уточнення (“всіх сторін змісту” – без ідеї) викидає ідею за межі змісту твору, з чим погодитися не можна. Якщо ж не погоджуватися з останнім, то виходить, що ідея – теж сторона змісту і повинна бути названа серед його складових. Остання думка справедливіша, але вона потребує іншого визначення ідеї.
А “єдність всіх сторін змісту” (як цілого) – це є “внутрішній зміст”.
До інших недоречностей в означеній позиції відноситься зведення тематики до “соціальних характерів”. Тематика – аспект змісту, характери – аспект форми, точніше – різновид образу; характери у світовій літературі бувають не лише соціальними, як і тематика. Коли ж вважати, що тематика пов’язана лише з соціальними характерами, вийде, що у творах, де немає соціальних характерів, немає тематики (зокрема, в пейзажній ліриці, у віршах про кохання), чого бути теж не може.
Що ж до “емоційної оцінки” (пафосу), то це, скоріше, не ідея, а емоційне ставлення автора до ідей, яке обертається у творі їх авторським забарвленням: позитивним чи негативним, сатиричним, гумористичним, романтичним, саркастичним, або позитивно-піднесеним. Тобто це – оформлення ідей і тому стосується форми твору, причому так званої “зовнішньої форми”, бо тут бачимо перш за все оформлення (через емоції) “оцінки” як складової “зовнішнього змісту твору”.
Що ж до терміна “проблематика”, то він вказує на процес осмислення, на тенденцію цього процесу.
5. Тема, ідея. Прихильників цієї точки зору є багато протягом усього ХХ століття. Вона найбільш поширена в науці і серед населення. Вона висвітлена в підручнику “Вступ до літературознавства” Г. Л. Абрамовича 1961 р. або в наступних виданнях його, зокрема 1979 р. Цієї точки зору дотримується В. Г. Титов у праці “Літературний твір.
Структура літературного твору. Тема і ідея” ?Кишинев, 1967 ?: “У поняття змісту входить і предмет зображення, який називається темою, і судження про нього, оцінка його автором, інакше – ідея” ?19, 6?. Тут “темою” названо предмет зображення, хоча “предмет” знаходиться поза твором, а тема – у самому творі.
Цієї позиції дотримується П. К. Волинський: “Тема й ідея в своїй єдності становлять ідейно-тематичну основу твору. Розрізняють їх при аналізі умовно, а в творі вони поєднані і характеризують насамперед його зміст” ?2, 78 ?. Уже ці слова свідчать, що П. К. Волинський відчуває недостатність двох названих ним сторін змісту. Ще більше це можна відчути, якщо звернути увагу на нижче наведені його думки: “Щоб установити, як у творі змальовано дійсність.., треба насамперед визначити, яке коло життєвих явищ змальовано, які проблеми поставлено” ?2, 79?.
Але останні дві сторони (“коло життєвих явищ”, “проблема”), які теж складають зміст, знаходяться у П. К. Волинського на периферії розмови про складові змісту, точніше внутрішнього змісту.
Названі дві складові змісту – тема, ідея – присутні і в “Словнику літературознавчих термінів” В. М. Лесина й О. С. Пулинця?7, 157?: “Єдність ідеї і теми є змістом художнього твору”.
Є ці дві складові і в словнику В. М. Лесина “Літературознавчі терміни” ?20, 74?: “Під змістом розуміємо те, що сказано в творі, тобто його тему та ідею”. До речі, “форма твору” у словниках, як в усіх інших джерелах, також розуміється не цілісно-системно, а вибірково, до того ж по-різному (як і всюди). У “Словнику літературознавчих термінів” В. М. Лесина й О. С. Пулинця, наприклад, до форми відносять “сюжет”, “фабулу”, “жанр”, “композицію”, “засоби поетичної мови” ?7, 157?, хоча останнє – “мова” багатьма іншими дослідниками вилучається зі складу форми твору. А про саму “форму” в словнику В. М. Лесина “Літературознавчі терміни” сказано інше: “Форма – це спосіб розкриття змісту, його композиція і сюжет, система образів, жанрова своєрідність, художні засоби” ?20, 74?.
Тут помітно, що термін “художні засоби” використано невдало, як рівноправний з усіма іншими у межах “форми”, хоча він – родове позначення для всіх інших: і композиція – це художній засіб, і сюжет, і жанрова своєрідність, і система образів, а також є й інші. І тут, як бачимо, потрібне переосмислення складових.
6. Тема, проблема, ідея. Це погляд С. В. Калачової та Л. І. Тимофєєва, В. Я. Неділька, В. І. Кузьменка, А. Ткаченка та ін. Проте, як уже зазначалося, трьох складових змісту явно замало, бо немає ще їх основи у змісті.
Зміст твору не одразу відкриває свою тему, не все у творі стає темою подальшої уваги автора.
7. Проблема, ідея. Така точка зору також є вузькою. Її дотримується, зокрема, Л. Г. Юдкевич. Хоча серед складових змісту названо проблему, до змісту віднесено ідею, проте серед складових відсутня тема (тематика), яку інші дослідники доречно вважають також складовою змісту.
8. Тема, ідея, образи, система образів. Таким є погляд Ф. М. Головенченка. Однак тут також є недоліки: образи – складові не змісту, а форми, оскільки саме вони насамперед формують зміст (вони є початковою складовою системи “образ-конфлікт-сюжет-жанр”).
У свою чергу, “система образів” – це також показник форми, різновид зв’язку образів у межах форми твору, на відміну від “структури образів” – другого різновиду їх зв’язку.
9. Тема, ідея, сюжет, образи. Такий погляд належить О. І. Ревякіну і викладений у його книзі “Проблемы изучения и преподавания литературы”?11, 118-119?. У переліку (тема, ідея, сюжет, образи) сьогодні не важко побачити зайві компоненти, що стосуються не змісту, а форми твору.
Це – “сюжет” і “образи”, місце яких у внутрішніх зв’язках форми твору визначене вище.
10. “Розмежування змісту й форми таїть у собі небезпеку їх відриву, їх механічного розділу… Ця вада характерна для багатьох праць ХІХ-ХХ ст… Відрив змісту й форми, а деколи й формалістичні тенденції, досі ще не подолали в нашій науці про літературу… Розуміння форми як змістовної, а змісту як сформованого – найскладніша задача”. Про це у 70-х рр. у котрий раз нагадав “Словарь литературоведческих терминов.
Ред.-сост. Л. И. Тимофеев и С. В. Тураев” ?12, 363?. А взагалі вказівки на складність проблеми, деяку розгубленість з приводу цього зустрічаємо постійно, і до 70-х рр., і після. Причиною такої розгубленості є непомітний для вчених того часу їх частково-системний підхід у дослідженні.
Цей підхід не влаштовував, але інший тоді лише народжувався.
11. Події, тема, оцінка (ідея), естетичне освоєння. Така точка зору висвітлена в “Теорії літератури” .
З приводу “естетичного освоєння” можемо сказати, що цей аспект теж належить не до складових змісту, а до зовнішньої сфери твору, пояснює відношення “автор-зміст”.
Що ж до складової “подія”, згадка про неї важлива, хоча поняття не рівнозначне іншим, воно більш вузьке. Воно разом з іншими складає, як часто пишуть, пласт “художнього матеріалу” у змісті, що підтверджують і конкретні твори, а “художній матеріал” – це відображення “життєвого матеріалу”, що завжди є “ззовні” (в самій дійсності) як основа будь-якого твору. Разом з “подіями”, які в теорії літератури переважно розуміють як “зовнішні події”, до художнього матеріалу належать, як відомо, і “внутрішні події” – почуття, переживання, думки, внутрішній стан тощо.
Отже, тут важливим є нагадування, що в змісті твору як складова є ще “художній матеріал”, хоча він представлений вузько, а по відношенню до “теми” та “ідеї” він є більш узагальненим поняттям, значить, належить не до рівня “тема-ідея”, тобто другого ступеня складових змісту, де їх об’єктивно є чотири, а до першого, де їх є лише дві відповідно до законів ступеневої будови об’єкта як цілого.
12. Тема, конфлікт, ідея. Про це повідомляє у 1977 р. М. О. Гуляєв у такому визначенні: “Зміст – категорія багатоступенева, яка вміщує в себе тему твору, його ідею, яка отримує свій вигляд у характері вирішення тих конфліктів, які зображає в кожному випадку письменник” ?4, 82? .
З приводу теми та ідеї заперечень, звісно, немає. Такого, однак, не скажеш про приналежність до складових змісту “конфліктів, які зображаються… ” Причина нашої непогодженості знову в тому, що “конфлікт”, як сьогодні вже відомо,- це позначення зв’язку обраних для осмислення у творі образних фактів (отже, їх форми). Факти подаються автором конфліктно – чи відверто конфліктно, чи приховано конфліктно. З його ж, конфлікту, допомогою дізнаємося про тему твору, тому й кидається у вічі, що тема – це предмет зіткнення конфліктуючих сил, тобто те, що конфлікт – тематичний за своїм змістом.
Отже тема – складова змісту, а конфлікт – це форма, в якій проявляється тема. Невдалим є вислів “тема містить в собі якийсь конфлікт” ?4, 82?. Точніше буде сказати: тема прояснюється крізь зображення або вираження конфлікту.
Або ж: тема міститься в конфлікті, а конфлікт, у свою чергу, містить у собі тему або пояснює тему, тому що зв’язок між “конфліктом” і “темою” – це зв’язок за принципом “форма-зміст”: ми про зміст (тему) дізнаємося через наявність конфлікту, а не навпаки, про конфлікт – через наявність теми.
У переліку М. О. Гуляєва після вилучення нами конфлікту залишилися, таким чином, лише дві складові “змісту твору зсередини” – тема та ідея. Але ж цього мало, щоб на другому ступені будови змісту зрозуміти його складові цілісно, у повному обсязі. Треба знайти ще дві складові.
13. Життєвий матеріал, ідея, проблема, тема. Кроком уперед у теоретичному осмисленні саме такого погляду став один з останніх словників – “Літературознавчий словник-довідник” за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теренка. І хоча в ньому, на жаль, немає, як у попередніх словниках, окремих статей під назвою “Зміст твору”, “Форма твору”, в статті “Тема” знаходимо найглибший, на нашу думку, зв’язок складових “внутрішнього змісту твору”: “Тема… – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем…
Розуміння і трактування теми як… конкретно-чуттєвої плоті проблеми (ідеї) художнього твору зосереджує увагу літературознавця на текстуальній реальності” ?8, 678?.
Чим корисний цей перелік складових змісту твору з боку його внутрішніх зв’язків? По-перше, тим, що він знову, як у раніше названих поглядах, фіксує увагу на “темі” та “ідеї” твору.
По-друге, тим, що він знову фіксує увагу на “проблемі” як складовій змісту, хоча, як і в інших випадках, ця складова недостатньо відокремлена.
По-третє, тут знаходимо одночасне відмежування тієї складової, яка зосереджує увагу на так званій тут “текстуальній реальності” або “конкретно-чуттєвій плоті”, в якій впізнаємо поняття-термін “художній матеріал”.
А по-четверте, тут знаходимо зв’язок “художнього матеріалу” з його так званим “авторським осмисленням”, тобто ідеєю твору.
Отже, підводячи підсумок критичному огляду всіх наведених точок зору (основних нараховано 13, хоча перелік можна було б і продовжити), виділяємо як найбільш реальні шість складових змісту твору зсередини – “ідею”, “проблему”, “тему”, “осмислення” автором “художнього матеріалу” і, нарешті, “конкретно-чуттєву плоть”.
Цю останню складову іноді називають більш вдалим терміном: “фактичний матеріал”. Саме він насамперед лежить в основі внутрішнього змісту твору. Він, так би мовити, найближче розташований до умовної межі зв’язків “змісту”: з одного боку, з “формою” твору, а з другого – через посередництво “авторського бачення” відображеної у творі “картини дійсності” – з самою дійсністю.
Зрозуміло, що цей перелік складових “внутрішнього змісту”, перелік, до якого теорія літератури ХХ-го ст. майже вийшла в сукупності з усіма іншими точками зору,- ще потребує спеціального дослідження – і щодо об’єктивної кількості складових, і щодо їх класифікації за ступенями узагальнення, і щодо їх “перевтілення” одне в одне. Тобто потребує усвідомлення, що є тема порівняно з матеріалом, що є тема порівняно з проблемою, що є проблема порівняно з темою і порівняно з ідеєю, тощо. Потрібне й практичне підтвердження саме такого “чергування у перевтіленні” складових змісту, вже не кажучи про виявлення різноманітних типологічних проявів саме цієї “системи складових внутрішнього змісту” у конкретних літературно-художніх творах.
Література
1. Введение в литературоведение. Под ред. Поспелова Г. Н. – Изд.
З., испр. И доп. – М.: Просвещение, 1988. – 528 с.
2. Волинський П. К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. – К.: Рад. шк., 1967. – 366 с.
3. Вступ до літературознавства. – М.: Высш. шк., 1964. – С.84.
4. Гуляев Н. А. Теория литературы. – М.: Высш. шк., 1977. – 278 с.
5. Калачова С. В. і Тимофєєв Л. І. Краткий очерк теории литературы. – М.: Знание, 1974. – С.43-47.
6. Кузьменко В. І. Словник літературознавчих термінів. – К.: Укр. письменник, 1997. – С.43-45.
7. Лесин В. М. і Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1971.
8. Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 750 с.
9. Неділько В. Я. Елементи теорії літератури. – К.: КГУ, 1994. – С.8.
10. Поспелов Г. Н. Теория литературы. – М.: Учпедгиз, 1940. – 261 с.
11. Ревякин О. И. Проблемы изучения и преподавания литературы. – М.: Просвещение, 1978. – С. 118-119.
12. Словарь литературоведческих терминов. Ред. – сост. Тимофеев Л. И. и Тураев С. В. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.
13. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – 400 с.
14. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – С. 156-158.
15. Тимофеев Л. И. Основы теории литературы. – М.: Учпедгиз, 1959. – 447 с.
16. Тимофеев Л, И. Стих и проза. – М.: Учпедгиз, 1938. – 271 с.
17. Ткаченко А. Мистецтво слова / Вступ до літературознавства. – К.: Правда Ярославичів, 1998. – С. 146-149.
18. Юдкевич Л. Г. Единство содержания и формы в художественной литературе // Теория литературы в связи с проблемами эстетики. – М.: Высш. шк., 1970. – С.94-97.
19. Титов В. Г. Літературний твір. Структура літературного твору. Тема і ідея.- Кишинів, 1967. – С. 6.
20. Лесин В. М. Літературознавчі терміни.- К.: Рад. шк., 1985.
Related posts:
- ТЕМА ТА ІДЕЯ ТВОРУ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДИВОСВІТ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ ТЕМА ТА ІДЕЯ ТВОРУ Тема – це те, про що розповідається у творі. Наприклад, змальовуються події, певні явища чи життя героя. Ідея – це основна думка твору, основний висновок про зображені події чи явища, те, що хотів письменник показати своїм твором. Наприклад, у казці “Фарбований Лис” розповідається про життя Лиса […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Внутрішня форма художнього твору – це той його рівень, який вбирає в себе сукупність засобів Предметного зображення у творі, на відміну від рівня Словесного зображення (сукупності словесних прийомів) та структурно-організуючого рівня – композиції, що зв’язує в єдину цілість усі рівні форми твору та їхні окремі компоненти. В художньому творі цей рівень форми постає у вигляді […]...
- Єдність змісту і ферми в художній літературі Єдність змісту і ферми в художній літературі – твердження аксіоматичного характеру, яке характеризує структуру, цілісність завершеного твору і водночас виступає принципом його аналізу, критерієм естетичної оцінки. Така поліфункціональність Є. з. і ф. зумовлюється тим, що категорії змісту і форми є загальнофілософськими, виражають взаємозалежність, діалектику будь-якого явища, процесу, предмета. В історії естетичної думки залишилося чимало праць […]...
- Проблема змісту людського життя в збірнику повістей Н. В. Гоголя “Миргород” 1. Суспільно-політична ситуація в країні. 2. Одноманітне життя старосвітських поміщиків. 3. Героїзм і самовідданість козаків. 4. Искушенность Хоми. 5. Животіння чиновників. У першій половині XIX сторіччя для представників творчої інтелігенції наступили лихоліття. Декабристське повстання було жорстоко подавлене Найкращі молоді сили відправлені в посилання. У суспільній свідомості вкоренився непереборний страх перед вільнодумством. А. И. Герцен у […]...
- Аналіз художнього твору: основні поняття Аналіз художнього твору – це уявна операція над твором, яка передбачає членування його на частини (складники змісту і форми), виділення певних частин, дослідження їхніх особливостей, визначення місця й функціональної ролі в загальній системі твору, встановлення характеру взаємодії з іншими його частинами. Художній твір – це свідомо споруджена письменником будова, створена з точним урахуванням у ній […]...
- СТРУКТУРА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Під структурою художнього твору будемо розуміти його загальну смислову побудову, тобто умовну Розчленованість його органічно-цілісної образної організації на окремі смислозначущі елементи та їх внутрішній Взаємозв ‘язок, що посилює та підкреслює смислову суть і естетичну виразність художнього твору. Окремі елементи, на які розпадається твір, при найбільш загальному його смисловому поділі співвідносять з двома тісно взаємозумовленими сторонами, […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо вони узагальнюють істотні особливості художньої літератури як мистецтва слова з її родо-жанровим розмаїттям, а не випливають лише зі світоглядних позицій літературознавця. Трактування літератури як образного […]...
- Переказ змісту твору Лермонтова “Казка для дітей” В “Казці для дітей” ( 1839-1840), поемі, що Лермонтов тільки почав, намечалось ще більш рішуче подолання демонізму. Але ні герої її, ні сюжет не визначилися. Уривок примітний прямою заявою, що автор звільнився від захоплення демонічною натурою: “Меж інших бачень, Як цар,. німий і гордий, він сіяв Такий волшебиосладкой красотою, Що було страшно… і душу тоскою […]...
- Переказ змісту твору Андрєєва “Оповідання про сім повішених” У період реакції Андрєєв створив ряд добутків, тією чи іншою мірою стосовних до Теми революції 1905 року. Серед них перейняті романтикою барикадних боїв “З оповідання, що ніколи не буде кінчений” (1907) і “Іван Іванович” (1908). У другому оповіданні письменник спробувало показати революцію “з погляду околодочного”. В оповіданні образи дружинник^-дружинників-робітників-дружинників, особливо веселої й мужньої людини – […]...
- Детальний аналіз твору “Сом” Вишня ” Сом ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Сом” : епос. Жанр “Сом” : усмішка. Тема “Сом” : гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл. Ідея “Сом” : Виховання любові до природи. Композиційно-стильові особливості “Сом” : усмішка складається з […]...
- Тема художнього твору Мотив у художньому творі (від італ. “привід, спонукання”) – тема ліричного твору (іноді другорядні Теми, що доповнюють основну); найменший елемент сюжету. Ідея твору (від грец. “вигляд, первообраз”) ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (Ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача […]...
- Орієнтовна основа твору При розробці методики ми опиралися на теорію поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперина. Ми виходили з положення про те, що успішність формування дій твору визначається якістю їхньої орієнтовної основи. У самому загальному виді орієнтовна основа, по нашому поняттю, повинна включати: виділення елементів, установлення зв’язків між ними й визначення їхніх змістів. Скласти свій оригінальний і […]...
- “Вічна проблема влади грошей над людьми за образом Калитки із твору “Сто тисяч” Найбільш докладним і цікавим образом твору Івана Карпенка-Карого є образ Герасима Калитки. Герасим був людиною не тільки свого часу. Образ такої людини, як він, в часи, описані у творі, тільки почав формуватися. Образ цей розвивався, трохи змінювався, тому він існує і сьогодні. Такі ж люди, як Герасим, теж існують і сьогодні. З цієї причини розглядати […]...
- Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
- Аналіз твору “Чи не той то хміль” Твір “Чи не той то хміль” за жанром є історичною піснею, тема якої – визвольна боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1654 років. Ідея твору – звеличення Богдана Хмельницького як полководця, який перемагає ворога в боротьбі за визволення України з-під влади Польщі. Історичною основою твору є битва козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким […]...
- До змісту п’єсы “Пігмаліон” Б. Шоу Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая У XX ст. виникає новий тип епічного конфлікту-конфлікт різних ідеологій, світоглядів. Виявити такий тип конфлікту під час аналізу непросто. Адже він “часто перебуває поза подієвим рядом або дублюється колізіями, що розвиваються паралельно з основним подієвим рядом… Втілюючи такий тип конфліктів, епічний драматург використовує найчастіше тактику художніх провокацій, яка […]...
- Схема аналізу літературно-художнього твору 1. Історія створення. 2. Тематика; 3. Проблематика. 4. Ідейна спрямованість твору і його емоційний пафос. 5. Жанрова своєрідність. 6. Основні художні образи в їх системі і внутрішніх зв’язках. 7. Центральні персонажі. 8. Сюжет і особливості будови конфлікту. 9. Пейзаж, портрет, діалоги і монологи персонажів, інтер’єр, обстановка дії. 10. Мова твору (авторський опис, розповідь, відступи, міркування). […]...
- Композиція та багатотемність твору “Маруся Чурай” – багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою; – характеристика колоритних народних типів, взятих з різних “поверхів” українського життя XVIII ст.; – кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань – поетичних і трагічних; – сповнений пристрасті роздум про місію митця та його слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі – […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Мені однаково” Вірш “Мені однаково” входить до циклу “В казематі”, який створений в умовах ув’язнення поета як учасника Кирило-Мефодіївського братства. У цьому творі, написаному Т Шевченком у передчутті жорстокого присуду, звучать мотиви неволі, стійкої громадянської позиції, уболівання й туги за Україною. За жанром це громадянська лірика. Темою твору є роздуми ліричного […]...
- Зміст і форма художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Зміст і форма художнього твору ОБРАЗ – форма пізнання реальної дійсності в літературі та мистецтві. Для науки характерна інша форма – понятійна. На відміну від поняття, що сприймається розумом, образ діє і на органи чуття, оскільки в ньому предмет зображення постає в кон-кретно-чуттєвій формі. Образ – конкретна і водночас узагальнена картина, яка створена […]...
- Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними. Ще з часів Аристотеля С. л. т. вбачали у відношеннях теми, фабули, перипетій, характерів дійових осіб, мовних засобів. Філософи (передусім Г.-В.-Ф. Гегель) характеризують чотиричленну структуру твору: смисл, зміст, внутрішню і […]...
- Заготовки матеріалу до літературного твору Заготовки матеріалу до літературного твору – збирання і нагромадження документів про епоху, життя історичних осіб, про специфіку діяльності людей у певній сфері виробництва, якщо, за задумом автора, це може увиразнити фабулу, сюжет, обставини дії персонажів у задуманому творі. 3. до майбутнього твору можуть бути виписки з праць психологів, соціологів, розробки окремих сцен, діалогів, сюжетних ходів, […]...
- Ідея – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.5. Ідея Ідеєю (грец. – образ, початок) називається та головна думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ. Панас Мирний, наприклад, у листі до М. Старицького так визначив ідею циклу із семи своїх оповідань […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Зміст художнього твору в цілому можна визначити як те особистісне, ідейно-емоційне Ставлення творця до Предмета його зображення, яке з Вичерпною повнотою реалізується лише в ході самого зображення й лише частково поза ним (у читацьких оцінках, дослідницьких інтерпретаціях, висловлюваннях самого письменника) і сприймається читачем у вигляді більш-менш Об’єктивно даної “картини життя”, що постає в емоційно-оцінковій Суб’єктивній […]...
- Як застосувати найефективніший шлях аналізу епічного твору? Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая Читати епічний твір найкраще наодинці. Місце для читання має бути зручним, світлим, тихим. Важливо, щоб під час читання ніхто не заважав. Визначена мета читання забезпечить його швидкість. У пригоді стане народна мудрість: “Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати”. Читати важливо правильно, вдумливо, виразно, щоб глибоко […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, Він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю […]...
- ТЕМА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Тема (грец. τέμα – те, що покладено в основу) – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до […]...
- Композиція художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Композиція художнього твору КОМПОЗИЦІЯ (від лат. componere – складати, поєднувати) – побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції – поділ твору на частини і внутрішні – групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається термін архітектоніка. СЮЖЕТ (від фр. […]...
- Проблема емансипації жінки у повісті “Царівна” Повість “Царівна” викликала значний громадський інтерес. Вона будила громадську думку серед української інтелігенції того часу феміністичною проблематикою. Варто підкреслити, що хоч письменниця виховувалась на німецькій літературі й зросла у найглухіших закутках відсталої Австро-Угорської імперії, вона все ж знайшла дорогу до українського письменства і дала зразки прози, що художньо реалізувала ідею емансипації жінки в умовах експлуататорського […]...
- Зміст назви драматичного твору Ібсена “Ляльковий Дім” Г. Ібсен став для своїх сучасників володарем думок, створивши проблемний театр, в якому пройшли перевірку майже всі ідеї і теми ХІХ століття. Славетний реформатор театру вперше ввів новий жанр синтетичної п’єси. Її особливість полягає в тому, що в ній поєднуються трагедія і комедія. Це поєднання надає твору Ібсена “Ляльковий дім” такого дивного відтінку, що ця […]...
- Чому сюжет називають вікном у художній світ твору? Працюючи над літературним твором, письменник “вибудовує” своєрідний художній світ. Під поняттям “художній світ” ми маємо на увазі сам зміст, те, що зображено й осмислено автором: теми, проблеми, характери, обставини. Але художній світ матеріалізується лише в певній формі, в певній художній системі. її елементи – композиція, сюжет, система образів, мова тощо – тісно пов’язані між собою, […]...
- Проблема емансипації жінки у повісті Ольги Кобилянської “Царівна” Повість “Царівна” викликала значний громадський інтерес. Вона будила громадську думку серед української інтелігенції того часу феміністичною Проблематикою. Варто підкреслити, що хоч письменниця виховувалась на німецькій літературі й зросла у найглухіших закутках відсталої Австро-Угорської імперії, вона все ж знайшла дорогу до українського письменства і дала зразки прози, що художньо реалізувала ідею емансипації жінки в умовах експлуататорського […]...
- Пошуки змісту в повісті В. Пелевина “Затворник і Шестипалий” 1. Оригінальність художнього сприйняття. 2. Біблія для “особливо обдарованих”. 3. Страшний суп. Із творами Віктора Пелевина широка публіка познайомилася порівняно недавно. Однак за короткий строк цей письменник завоював багато серць. Дивний мир розкривається на сторінках його добутків. Зовсім неважливо, де розвертається дія: у курятнику, у світі комах, на, що йде в нікуди поїзді, воно заворожує, […]...
- ПРО ЕПІЧНИЙ ТВІР І ГЕРОЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Українська література 6 клас КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА ПРО ЕПІЧНИЙ ТВІР І ГЕРОЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Слово “епос” у грецькій мові означає розповідь. Це один з трьох основних родів літератури, поряд з лірикою та драмою. Епічний твір – це твір розповідного жанру, в якому зображено життєві події, людські характери, вчинки. Зміст епічних творів розкривається у формі авторської […]...
- Ієрогліфи: від змісту до звуку Батьківщина листа – Древній Схід. Найбільш древньої вважається писемність шумерів (народу, що жив у Межиріччя в Передній Азії). Шумерський лист виникло більше 5 тис. років тому. Серед найдавніших оригінальних писемностей були системи листа в Эламе (держава в Передній Азії), у Єгипті, долині Інду, у Китаю, Малій Азії в хетів, а також на Криті. У Центральній […]...
- Відповідь на контрольне питання До твору Е. Т. Гофмана “Малюк Цахес” Яка ідея твору? Ідея казки в тому, аби довести людині, що тільки вона сама господар свого життя. Хто б не дав щось людині в дар, тільки вона може творити своє життя. Тільки те, що людина заробила ціною власних зусиль, має справжню цінність. Можна навіть якийсь час дурити всіх навкруги своєю значимістю, та собі не збрешеш. […]...
- Особливості жанру твору М. Коцюбинського “Intеrmеzzо” Особливості жанру твору М. Коцюбинського “Intermezzo” І. Тематика, провідні образи, ідейне спрямування новел М. Коцюбинського 1906-1912 років. (Для новел М. Коцюбинського цього періоду є характерним тісний зв’язок із життям народу, ненависть до поневолювачів, проникнення в психологію різних класових груп і прошарків, поєднання сатири і лірики, народність і краса мови.) II. Новела М. Коцюбинського “Intermezzo” – […]...
- ТЕМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ, СЮЖЕТ, КУЛЬМІНАЦІЯ Композиція – це побудова літературного твору. Це доцільний, з точки зору автора, порядок, в якому розгортаються події, розташовуються персонажі. Адже художній твір – це дуже складна єдність, яка будується з багатьох компонентів: потрібно розмістити їх так, щоб читач і не помітив, як вони з’єднані. Одним із найважливіших компонентів композиції є сюжет. Це – порядок, в […]...
- В. Дрозд. “Ирій”. Сюжет твору, основна ідея, мотиви УРОК 60 Тема. В. Дрозд. “Ирій”. Сюжет твору, основна ідея, мотиви. Мета: удосконалювати вміння аналізувати прозовий твір, визначати його основну ідею, мотиви; розвивати комунікативно-літературні компетентності учнів; виховувати оптимістичні почуття, почуття любові до рідного краю. Обладнання: літературознавчий словник; конверт, в якому знаходяться написані на смужках паперу імена персонажів II розділу; виписані на дошку фразеологізми; паперові трикутники […]...