Казка “Летючий корабель” – народні казки
Були собі дід та баба, і було в них три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони жалують, дають їм усе найкраще, а дурника тільки лають. Якось прийшов царський указ, щоб зібралися всі до царя на обід, а хто приїде на летючому кораблі, за того цар дочку віддасть. Розумні брати вирішили щастя спробувати.
Дурень і собі попросився, але з нього лише посміялись. Хлопець наполягав, тоді баба дала йому торбу з черствим хлібом, пляшку води й відправила світ за очі. Йде дурень собі та йде і зустрічає на дорозі діда – сивого, біла борода аж до
Привіталися, розпиталися. Дід сказав, що він ходить по світу, людей із біди виручає. Сіли відпочити, дід попросив, щоб дурень пригостив його тим, що в нього в торбі.
Той відповідає, що в нього лише черствий хліб та вода. Коли ж вийняв – а там паляниці білі, смачні й горілка замість води. Пополуднували вони, дід і сказав, щоб дурень пішов до лісу, вдарив сокирою в дерево й падав ниць, а тоді спав, поки не розбудять; як збудується корабель, щоб летів, куди хоче, а по дорозі брав усіх, кого б не зустрів.
Дурень так і зробив. Прокинувся від того, що хтось його будить: “Вставай, уже твоє щастя поспіло!” Дивиться
Потім зустрілися стрілець, що цілився з лука, а ніде не видно нічого; чоловік із повною торбою хліба за плечима; чоловік, що ходив коло озера й ніяк не міг напитися; чоловік, що йшов до села із оберемком соломи, яка, коли розкидати, дає мороз і сніг; чоловіка з дровами, що йшов до лісу. А дрова ті чарівні – як розкидати їх, одразу постане військо. Усіх підібрав дурень, та й прилетіли вони до царя на обід.
Серед двору столи накриті – їж, пий, чого забажаєш. Як дізнався цар, що на кораблі прилетіла якась “мужва обідрана”, то засмутився – як свою дитину за такого хлопа віддавати. Вирішив загадки загадувати.
Велів сказати дурневі, щоб той приніс, поки люди обідають, води живущої й цілющої, інакше царівни не віддасть, ще й голова з пліч полетить. Слухайло те підслухав, розповів дурневі. Той зажурився. Скороход побачив те й пообіцяв принести такої води.
Відв’язав ногу від вуха та як махнув – в одну мить набрав води живущої й цілющої. Йшов назад, утомився, вирішив відпочити, сів та й заснув. Обід закінчується, а Скорохода все немає. Слухайло послухав і сказав, що той спить біля млина.
Як же його збудити? Тут Стрілець узяв стрілу, стрельнув у млин, аж тріски полетіли. Скороход прокинувся – і мерщій до царського двору. Цар – другу загадку: як з’їсть дурень зі своїм товариством шість пар волів печених і сорок печей хліба, віддасть царівну, а як ні, то: оце меч – а його голова з плеч. Об’їдайло допоміг виконати це завдання – як почав їсти, то все з’їв і ще попросив.
Цар нове завдання придумує: щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. 06-пивайло все випив, ще й мало було. Цар бачить, що нічого не вдіє, вирішив зовсім вражого сина зі світу звести.
Сказав лакеєві, що велить дурневі перед вінцем у баню сходити. А там натопили так, що зжаритися можна. Пішов хлопець у баню, а за ним Морозко. Розкидав солому, стало холодно, ледь на печі відігрілися.
Цар думав-думав та й надумав завдання: хай на ранок буде полк війська. Слухайло те підслухав, розказав дурневі. Той засумував, заплакав, пішов на корабель до товаришів, щоб виручали. Чоловік, котрий ніс дрова до лісу, сказав, що виручить його.
Тоді дурень переказав цареві – як не віддасть царівну, то піде на нього війною. Уночі повів товариш дурня в поле, почав дрова розкидати. І постало ціле військо. Цар побачив, що нічого не вдає, покликав дурня до себе.
А той став такий, що й не впізнати: шапочка золота, сам гарний, що й не сказати. Попереду війська на воронім коні гарцює. Обійняв його цар, привітав. І царівна рада – який у неї гарний чоловік буде. Швидко й весілля зіграли, великий бенкет влаштували.
Коментар: Це фантастична казка, що відображає мрію людини літати, швидко пересуватися, далеко чути й бачити, мати їжі в достатку. Наявні чудесні перетворення. Люди вірили, що ті, хто страждає, з кого сміються, будуть колись винагороджені, як дурень. Адже він був привітним і щедрим із дідом, дружним із товаришами.
Добро і справедливість, як завжди, перемагають.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)