КОЛОДІЙ
Чоловічий Бог любові та шлюбу, як Лада – жіноча богиня любові й шлюбу. За давніх часів у кінці лютого на майдані ставили глиняну чи дерев’яну статую цього бога, що її дівчата й парубки прикрашали паперовими квітами, а потім водили навколо неї хороводи з піснями, жартами.
Колодій – символ родючості, шлюбу, любові чоловіка до жінки.
. У цей тиждень старші жінки жартома “карають” тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари та не одружилися. Таким був звичай наших предків – усе живе повинно бути в парі. Тих, хто
Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, Що її виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками.
Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього. Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.
Колодій святкується в останній тиждень лютого. Колись давно кожен день цього тижня мав свою обрядодію, про що співається в давніх колодійних піснях. Цього часу здійснюють також обряди завершення зимового періоду, зустрічі весни, і свята ці відомі під назвою Масляна.
Related posts:
- ДОМОРГАЛИСЬ, ДОКИ НЕ ПОБРАЛИСЬ (післявесільні обряди) Післявесільні обряди повинні зміцнити зв’язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на “пропій”. Або ж у першу після весілля неділю справляють “великі пироги” (молода сама має пекти їх і разом з чоловіком везти до своїх батьків). На Поділлі такі відвідини називаються розхідним борщем, а в гуцулів […]...
- ДЕНЬ СВЯТОГО ВЛАСА Відзначаємо день святого Власа 24 лютого. За часи запровадження християнства на Русі не вдалося остаточно знищити всіх язичницьких богів, пам’ять про яких збереглася у фольклорі, географічних назвах і віруваннях. Одне з таких стародавніх вірувань – про бога Велеса, покровителя великої рогатої худоби. Ім’я Велеса згадується і в літописах, і в рукописах давніх слов’янських угод. А […]...
- Обрядові пісні Обрядові пісні – народні поетичні твори, які супроводжують родинні (весілля, похорон) та календарні (колядки, гаївки-веснянки, русальні, купальські, жнивні) обряди. О. п. мають давнє походження. Як і самі обряди, пройшли складні історичні трансформації, зазнали різних нашарувань, забулися, занепали або й зовсім не були зафіксовані. Проте О. п. значно стійкіше витримали випробування часом, ніж необрядові. Суттєвою прикметою […]...
- БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися на високих горах понад ріками Дніпро, Рось, Тетерів та ін. На честь Б. приносили жертви (тварин), підтримували жертовний вогонь, влаштовували […]...
- ПОМИНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ Поминальний тиждень – це другий тиждень після Великодня. Існує кілька назв цього тижня: Фомин тиждень, Радуниця, проводи, гробки, могилки, бабський Великдень, поминки й ін. Радуниця – це “весняна радість”. За народними повір’ями, померлим дуже приємно, коли живі про них згадують добрим словом, відвідують їхні могили. Ще за тиждень зазвичай люди йдуть на цвинтар, щоб опорядити […]...
- Опис звичаїв та новорічних обрядів українського народу (за оповіданням “Новолітування”) – І варіант – БОРИС ХАРЧУК ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ I варіант З оповідання “Новолітування” я дізнався про обряди українського народу, які проводяться під час новорічних свят. Звичаї ці дуже цікаві і несуть в собі глибокий зміст. Я дізнався, що під час святкової вечері треба покласти на стіл сіно, а на покутті поставити житній сніп. В святковий вечір треба ставити дванадцять […]...
- НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) – закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця та перев’язує їх рушником. Після цього ритуалу молода перев’язує старостів рушниками, а іноді й обдаровує всіх присутніх хустками. Часто до столу […]...
- КУПАЙЛО Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова купа – поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово “купатися”. В Україні збереглася назва Купальського вогнища – собітка (від “со-битіє” – “зібрання”, “буття разом”). Наші […]...
- Елементи язичницьких вірувань у весільних дійствах (за народною драмою “Весілля”) – ІІ варіант 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант У весільній обрядовості збереглося чимало прадавніх язичницьких елементів, які з часом вже втратили свій первісний смисл, але народ їх дотримується за традицією, “бо так треба”. Вважалося, що шлюб буде щасливим тільки в тому випадку, коли молоді та їхня численна рідня виконають певні ритуали з походами, танцями, піснями, […]...
- Чи є справи чоловічі і справи жіночі (замітка в газету) Ще за давніх часів людство поділило фізичну роботу на чоловічу та жіночу. Вважалося, що ходити на полювання, захищати дім, орати землю, пасти худобу повинні чоловіки. Жіночими ж справами були приготування їжі, прибирання житла, шиття і догляд за одягом. З часом межа між чоловічими і жіночими справами почала зникати. Сьогодні нікого не здивує чоловік-кравець, чоловік-перукар, чоловік-кухар. […]...
- ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) – один з найстародавніших персонажів української міфології. За поетичною уявою давніх українців, походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді відбилась конфліктність переходу від матріархату до патріархату), за що й була заклята Родом чи Перуном – ніколи не мати подружньої пари й вічно жити одиначкою. (За М. Кожухар-Плачиндою). Міф про 3. […]...
- ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР (18.07.1855, с. Крива Лука, тепер Кінельського р-ну Самарської обл. (Росія) – 02.01.1899) – етнограф, фольклорист, археолог, педагог. Походив з родини священика. Навчався в Саратовській гімназії, 1876 р. закінчив істерико – філологічний факультет Новоросійського університету (Одеса). Вчителював у Єлисаветграді, де захопився українським фольклором і вивченням народного побуту. Учень В. Григоровича. Вивчав давні пам’ятки, знайдені, […]...
- ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК) ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)- у давніх українців (згодом – і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її на дернову лаву, обкладаючи з усіх боків хлібом, сиром, яйцями, глечиками з молоком тощо. Довкола водили хороводи з піснями: “Дай […]...
- КОСТРОМА КОСТРОМА – міфічний образ весни у давніх росіян. Свято утворилося на грунті давньоукраїнського свята ТОПОЛІ. У недільний день на вигоні збиралися дівчата, хлопці і жінки, що починали з піснями виготовляти опудало К. На опудало одягали сорочку, сарафан, хустку, черевики, прикрашали квітами. Прибрану К. клали в корито. Хлопці одягали на себе мішки і йшли попереду. Дівчата […]...
- Твір на тему: Барвінковий край Барвінок – вічнозелений чагарничок, що росте по всій Україні. А тому він і має багато місцевих назв: хрещатий барвінок, барвін, барвінець, зеленка, барвінчик. За народною символікою барвінок – символ молодості, мужності, кохання та шлюбу, нев’янучої краси, а вплетений у дівочий віночок він ще означає символ материнської любові. Є навіть така загадка: “Цвіте синьо, лист зелений, […]...
- СТРІЧА (доля) Богиня доброї долі – одне із втілень Рожаниці, вона має інформацію про майбутнє подружніх пар, народження дітей (втілення нових душ). Долі-Стрічі присвячений день Стрітення (1-2 лютого за відновленим язичницьким календарем). Цього дня, за народною вірою, богиня зима зустрічається з богинею весною. Весну уявляють у вигляді молодої дівчини, прикрашеної квітами, зелами, радісної й сонячної красуні, а […]...
- Твір мініатюра: Визнання в любові або День Святого Валентина Визнання в любові… Як важко це зробити! І як приємно одержати! Так ще на саморобної откриточке! Ах, скоріше б він наступив, цей день, – 14 лютого! В Англії, та й у багатьох інших країнах миру, усе з нетерпінням чекають цього свята. День всіх закоханих самий поетичний, самий таємничий, найкрасивіший день у році! Готуватися до нього […]...
- ВЕЛИКИЙ ПІСТ Найперший день Великого посту – жилавий понеділок. Назва походить від житніх коржиків – жиляників. У цей день господині не готують більше нічого, дозволяється, крім жиляників, ще їсти овочі – хрін і редьку. Ще одна назва цього дня – чистий понеділок. А чистий чому? Та тому, що господині нічого не готували, а отже, весь посуд залишався […]...
- Роль пісень у весільному обряді Усі весільні обряди супроводжувались піснями. В них пояснювався зміст і значення коленого обряду, прославлялися молоді та їх батьки. Тому обов’язково на кожному весіллі були присутні хори: три жіночі – хор дружок, хор світилок та хор свах, а в деяких регіонах – ще й парубоцький. Між обрядами хори співали пісні різного характеру – жартівливі, застольні, любовні, […]...
- ГНАТА Цього дня, 2 січня, заборонялося прясти та прати. Жінки здебільшого виготовляли обрядове печиво, а дівчата на вечорницях виготовляли прикраси: хатнім прикрасам належала особлива роль. Тож виготовляли “голубці” у вигляді птахів. Для цього брали шкаралупу з-під яйця, з обох боків проколювали два отвори та просовували кольоровий папір. Такі вироби підвішували до сволока. Як відомо, фігурка птаха […]...
- У РЖІ НА МЕЖІ – Русальні пісні Українська література 6 клас – О. М. Авраменко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ Пісні літнього циклу Русальні пісні До пісень літнього циклу належать русальні, купальські й жниварські. Ви, напевно, відчуваєте, що назва русальні пісні якось пов’язана з русалками. Це так. Хто такі русалки? У слов’янській міфології русалками називали богинь земної води, які […]...
- ОГОНЬ (ВОГОНЬ) ОГОНЬ (ВОГОНЬ). 1. За найстародавнішими космологічними поглядами давніх українців – первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з ДАНОЮ, утворила Любов, Землю та всі речі на ній. (За Я. Головацьким). 2. Стихія, що її з давніх-давен українці обожнювали. О. вважався живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір’ям, О. – це багатство, тому не можна було […]...
- ЩОБ ДИТИНА БУЛА ГОЖА, ЯК ТАЯ РОЖА (одвідки) За давніх часів коли процедури завершувалися, давали певний знак: або вивішували на високій жердині сорочку породіллі, або ж розпалювали багаття. Для Сусідів та родичів це слугувало сигналом, що можна відвідати породіллю, – такі відвідування називалися одвідками (провідування, родини). Провідування має на меті підтримати породіллю та віддати їй шану. Цю місію виконують тільки жінки. Участь чоловіків […]...
- КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої назви Сонця (у скіфів КОЛО – КЕАЙС). За легендою, К. щороку в найдовшу ніч зими народжує БОЖИЧА – нове Сонце, […]...
- Переказ: “Повстала Місяць” Роберта Хайнлайна Цю книгу (в оригіналі назва звучить як “Місяць – сувора господарка”) уважають кращим утвором патріарха американської фантастики. Властиво, тому мій вибір зупинився на ній. Після сюрпризів “Марсіанки Подкейн” мені схотілося довідатися сьогодення, класичного Хайнлайна. Уявіть собі толстенную книгу в чорній обкладинці. Улаштовуєтеся зручніше на кріслі, відкриваєте обкладинку – і очманіло дивитеся на тридцять сторінок міркувань […]...
- Твір-міркування: Чи потрібні нам давні звичаї? Нерідко від ровесників доводиться чути: “Як уже набридли оці постійні згадки про традиції. Кому вони потрібні зараз?” Ці слова змусили мене замислитись: а чи справді сьогодні потрібно дотримуватись звичаїв наших предків? Читаючи твори українських класиків, слухаючи розповіді старих людей, я зрозумів, що народні обряди та традиції формували моральність народу. З раннього дитинства в родині виховували […]...
- Народні обряди Народні обряди В українських обрядах та традиціях бринить душа народу. Важко уявити Різдво без куті, Великдень – без писанки, Святу Трійцю – без клечання. Кутя – символ урожаю, писанка – народження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів. Ці ритуали виникли на зорі людства, були тісно пов’язані з міфологією, трудовою […]...
- Твір на тему: Чи потрібні нам давні звичаї? Нерідко від ровесників доводиться чути: “Як уже набридли оці постійні згадки про традиції! Кому вони потрібні зараз?” Ці слова змусили мене замислитись: а чи справді сьогодні потрібно дотримуватись звичаїв наших предків? Читаючи твори українських класиків, слухаючи розповіді старих людей, я зрозумів, що народні обряди та традиції формували моральність народу. З раннього дитинства в родині виховували […]...
- Вісники старовини Україна – багатонаціональна країна. З уроків географії ми знаємо, що на її теренах мешкають представники понад ста національностей і народностей. Але найбільша питома вага в складі населення – 73 відсотки – припадає на українців. Культура та побут українців, що населяють різні регіони країни, хоч і має багато спільних, загальнонаціональних рис, вирізняється певними особливостями. Вони зумовлені […]...
- НЕ В СВОЇ ШТАНИ ВБРАВСЯ (символіка народного костюма) Символіка народного костюма багатопланова. Етнічна – вказує на приналежність людини до певної нації. Регіональна (кожний регіон, наприклад, має свою улюб-тену комбінацію кольорів). Статева (чоловіче вбрання представлене дещо скупіше). Вікова – найбільше уваги приділяється одягу дівчат та молодих жінок: підкреслюється фігура, приховуються недоліки тощо; з віком жінки її костюм поступово стає дедалі стриманішим. Соціальна – в […]...
- Чи потрібні нам давні звичаї? Чи потрібні нам давні звичаї? Нерідко від ровесників доводиться чути: “Як уже набридли оці постійні згадки про традиції! Кому вони потрібні зараз?” Ці слова змусили мене замислитись: а чи справді сьогодні потрібно дотримуватись звичаїв наших предків? Читаючи твори українських класиків, слухаючи розповіді старих людей, я зрозумів, що народні обряди та традиції формували моральність народу. З […]...
- ПРОСИЛИ ПО ДОРОЗІ, ЩОБ НЕ БУЛИ НА ПОРОЗІ (запросини) Запросини – це збір весільного поїзда для запрошення гостей, їх проводять у неділю зранку. У супроводі дружків молоді йдуть по оселях тих, кого хотіли б бачити на своєму весіллі. Молода повинна бути пишно вбрана – у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками, але сьогодні, мусимо визнати, цього зрідка дотримуються. Запрошуючи, дарують господарям шишку, вручають запрошення, […]...
- ЖАБИ (ДУДАРІ) ЖАБИ (ДУДАРІ) – персонажі стародавньої української міфології. Легенда розповідає, що в дуже давні часи жили Чоловік і Жінка. Чоловік був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно грав на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців. Жінка, навпаки, була роботяща і все господарство тримала на собі. […]...
- ЕПІТАЛАМА Епіталама (від грец. &;#941;&;#960;Ιθ&;#945;&;#955;&;#940;&;#956;Ι&;#959;&;#950; – весільний), або гіменей (бог шлюбу в давній Греції; викриками: “Гімен, о Гіменей!” супроводжувалося виконання твору) – весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців та дівчат перед шлюбними покоями молодих. Своє походження епіталама веде від фольклорних обрядових пісень. Появу її літературної форми датують приблизно […]...
- А вже весна, а вже красна! Всі ми з нетерпінням Чекаємо приходу весни, коли стане тепліше і Природа прокинеться від тривалого зимового сну. А наші предки, виявляється, не просто мріяли про цю пору року – вони намагалися прискорити її прихід. Коли починали сходити сніги, а сонячне проміння пригрівало дедалі сильніше, українці проводили обряди зустрічі весни. Вони вважали, що в цей час […]...
- ЯК ДІЖДЕМО ЛІТА, ТО НАЖНЕМО ЖИТА (русальні та царинні пісні) Вони пов’язані із святкуванням свята русалій – пори, коли весна переходить у літо, завершуються найважливіші польові роботи. Свято починається із клечання (замаювання хати, подвір’я й воріт різноманітною зеленню та зіллям), що має на меті забезпечити відлякування “нечистої сили”. Обов’язковим є і поминання померлих, від яких чекають підтримки в роботі та забезпечення доброго врожаю. Цілий тиждень […]...
- ПРИЙДИ КУМО, КУМУ ОБСУДИМО (посиденьки) З давніх-давен жінка посідала найважливіше місце в системі родинних зв’язків. На неї покладалась питома вага обов’язків: народження дитини, її виховання, догляд за чоловіками, численні хатні справи (приготування їжі, прання, шиття, прибирання тощо), роботи на городі й у саду, заготівля їстівних запасів на зиму (консервування, соління, квашення тощо), годування й поїння худоби, свійської птиці та чимало […]...
- Комар “Комар” – сатирично-гумористичний журнал, що виходив у Львові 1900-16 двічі на тиждень за редакцією І. Кунцевича. Тут друкувалися твори К. Устияновича, І. Франка, М. Павлика, С. Бердяева, В. Пачовського та ін. Відновлений як двотижневик (1933-39) за редакцією М. Чубатого (видавець І. Тиктор). На його сторінках з’являлися гуморески Юрія Вухналя, Тиберія Горобця (псевдонім С. Чарнецького) та […]...
- МОКОША (МАКОШ, ЦАРИЦЯ ВОДИ, ВОДЯНИЦЯ, МАТИ КОША) МОКОША (МАКОШ, ЦАРИЦЯ ВОДИ, ВОДЯНИЦЯ, МАТИ КОША) – давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей. Кожна п’ятниця в давніх українців була днем М. Ім’я М. академік Б. Рибаков трактує як словосполучення. МАТИ ВРОЖАЮ (МО – мати, КОШ – кошівниця для зерна). Популярність М. серед українського жіноцтва була такою великою, що […]...
- РУСАЛІЇ Свято Русалій згадується у Велесовій книзі. Русалки – добрі божества врожаю, покровительки рослинної сили природи. Уявляються у вигляді гарних дівчат з довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами. В русалках наші пращури вбачали посередників між світом Яви й Нави. Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростити їхні зелені паростки, наситити їх вологою, сприяти […]...