Куліш Пантелеймон Олександрович Національний ідеал
Як налягло на Русь татарське лихоліттє, Зісталося в Києві немовби тілько сміттє.
На Клязьму й на Москву позабігали люде І визирали, хто з Киян туди прибуде.
І всі, що руської єдиності жадали, На Клязьму й на Москву помалу прибували.
І засвітився світ по застумах московських, І надив буйтурів до себе запорозьких.
І покидаючи свою руїнну дикость, Вбачали під Петром імперії великость.
Імперія, се власть була над ворогами, Над Ханом, Турчином, Литвою і Ляхами.
Боявсь про Чигирин султан і споминати, Давай на Буджаки необзир утікати.
Ляхва
І що б там ні було гіркого на Вкраїні, А густо забуяв наш нарід на руїні.
Де нас десятками за Паліїв лічили, Там мільйонами край рідний ми осіли.
Навчили ми Ляхву латину занедбати, Польщизною листи й літописи писати.
Так само й Москалю живу вказали мову І привели його ід пушкінському слову.
Собі ж добро своє найкраще приховали: Про рай, свій рідний край, з Тарасом заспівали.
Та пісня по Урал і Волгу розлилася, – Стара в ній русчина з новою понялася.
Тепер Боянська Русь козацтво занедбала, Руїнним полом’єм хвалитись
І буде знов її той дух животворити, Що із Ляхви й Москви умів людей зробити.
Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини, Статарену Москву – од нагинання спини.
Колись до Києва тягли народи многі, – Од Волхова, Карпат, Тмуторокані, Волги.
Свобода їх узлом в’язала побратимським, Як средиземний мир під славним царством римським.
Уставши з попелів козацької руїни, Кликнімо до синів славненької родини:
Озвітеся, брати, з восходу і з заходу До неприязного всім деспотам народу.
Під себе ми своїх сусід не підгортали, Над гегемонію свободу прекладали.
Без єзуїта Лях, Москаль без бюрократа Зустріне серед нас приятеля і брата.
Топімо ж у Дніпрі ненавись братню, дику, Спорудьмо втрьох одну імперію велику.
І духом трьох братів освячений диктатор Нехай дає нам лад свободи імператор.
Related posts:
- Куліш Пантелеймон Олександрович Маруся Богуславка (1620 – 1621) “Нет царства, которое не разорилось бы, будучи в обладании клириков”. Иоанн Грозный “Ой, бородачи!. Многому злу корень – старцы и попы!” Петр Великий ПРИСВЯТ Тобі. О! Де ж те слово гарне, чисте, Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі, Щоб світу возвістить про свято урочисте Твоєї похвали, мій духу світлокрилий? Ні, не землі, […]...
- Куліш Пантелеймон Олександрович Побоянщина І Колись Боян, співець потужний, Дзвонив у струни золоті, Мов соколів десяток дружний Пускав з-під хмар на лебеді, Не соколи, персти бистрії, Пускав на струни він живії І рокотом про старину Звав Русь хоробру на войну. ІІ Бояне, невмируща тене! Позич і нам твоїх живих, Нехай ночує древнє плем’є Знов поклик до боїв нових, Та […]...
- Куліш Пантелеймон Олександрович Чорна Рада Куліш П. О. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2: Чорна рада: Хроніка 1663 року; Оповідання; Драматичні твори; Статті та рецензії. I По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і […]...
- Куліш Пантелеймон Олександрович Січові гості Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки!. Божа бджола гуде, кругом гречки біліють. а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію. Переїв я всякого хліба: помагав і панам панувати, помагав навпослі і гайдамакам-братчикам. Ге! вже того не буде, […]...
- Поезія – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Поезія Поезія – це зафіксоване в поетичних рядках почуття. Поетичний доробок Пантелеймона Куліша налічує п’ять поетичних збірок оригінальних творів громадсько-політичного та інтимного характеру, історичні та побутові поеми, збірки: “Досвітки”, “Хуторна поезія”, “Дзвін”, “Позичена кобза”, “Хуторні недогарки”, до яких увійшли понад десять поем: “Україна”, “Маруся Богуславка”, “Сторчак і Сторчаниха”, “Кумейки”, “ГрицькоСковорода”, […]...
- Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Пантелеймон Куліш відомий в історії української літератури як письменник, поет, драматург, перекладач з багатьох європейських мов. Він зробив величезний внесок у розвиток української культури, літератури та мистецтва як літературознавець та критик, фольклорист, історик, етнограф, педагог, видавець і громадський діяч. Народився Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдонім Панько Олелькович) 7 серпня,(26 липня) 1819 […]...
- Проза – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Проза Пантелеймон Куліш захоплювався європейським досвідом історичної літератури, тому його турбувала відсутність жанру історичної прози в українській літературі. Цю прогалину він спромігся заповнити власними прозовими творами на історичну тематику, ще раз довівши рівність української літератури у колі світових літератур. Яскравим доказом цього є його прозові твори 40-х pp., а саме: […]...
- Чорна рада. Хроніка 1663 року – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) “Чорна рада. Хроніка 1663 року” Роман П. Куліша “Чорна рада. Хроніка 1663 року” – значне досягнення української історичної прози XIX століття. Тарас Шевченко так писав у листі до Куліша 5 грудня 1857 p.: “Спасибі тобі, богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за […]...
- Пантелеймон Куліш – вірний послідовник Т. Шевченка Після смерті Т. Шевченка літературний процес в Україні очолив Пантелеймон Куліш. Про своє перебування у тіні за часів Кобзаря-Куліш написав у поезії “До братів на Україну”: . Ой, мовчав я, браття, Словом не озвався, Поки батько український Піснею впивався. Хоч мовчав устами, Співав я душею, Та боявся з ним різнити Кобзою своєю… Коли ж замовкло […]...
- Пантелеймон Куліш – Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилася. А все ж ми через його маємо велике й дороге нам право – оглашати рідним українським словом сю далеку землю. Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний. Де б він […]...
- Пантелеймон Куліш – Святиня Пантелеймон Куліш Святиня Мовчки струни на бандурі Я перебираю. Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким,- Квітчаною головою Схилися до неньки. “Пести мене, моя нене, Як малу дитину, Я твойого, нене, лона Довіку не кину”. – “Ой покинеш, моя доню, Далебі, покинеш, У чужий край, в чужі люде […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ РІДНЕ СЛОВО Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням […]...
- Пантелеймон Куліш. Куліш-перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
- Куліш Пантелеймон Чорна рада (скорочено) ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897) ЧОРНА РАДА І Навесні 1663 року двоє вершників наближалися до Києва з боку Білгородського шляху. “Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий козарлюга”. […]...
- ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897) Письменник, перекладач, літературний критик, етнограф, історик, мовознавець. Роман “Чорна рада” (1857) Ключові слова: – епос; – перший в українській літературі історичний роман; – роман – хроніка; – складається з 18 частин; – романтизм; – дві сюжетні лінії (політична і любовна); – доба Руїни – […]...
- Пантелеймон Куліш – Орися Пантелеймон Олександрович Куліш Орися I Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Отже, хто бачив дочку покойного сотника Таволги, той би сказав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в […]...
- КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН (псевд – Белебень, Т. Вешняк, Гладкий, Гургурдядько, Данило Юс, Денис Федоренко, Євгеній Горницький, Іван Горза, Іродчук, Ломус, Макаров, Макогон, Необачний, Николай М., Опанас Прач, Йанько Нєбреха, Петро Забоцень, Ратай Павло, Панько Казюка, Панько Олелькович, Ф. П. Хорчечко, Хуторянин, Kulesz Pantaleon, К, ПК, Н. М. та ін.; 07.08.1819, м. Воронеж, тепер Шосткінського р-ну Сумської […]...
- Пантелеймон Куліш – перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну, свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді […]...
- Пантелеймон Куліш – Циган ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЦИГАН (Уривок з казки) Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прогіркий п’яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! А жінка з дітьми, голі й босі, пропадають без хліба. Танцюють-танцюють […]...
- Куліш Пантелеймон – Біографія П. Куліш в молоді роки, з малюнка самого Куліша Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повітуЧернігівської губернії (тепер – Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника […]...
- Пантелеймон Куліш – До кобзи ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ДО КОБЗИ Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими […]...
- Пантелеймон Куліш – Гордовита пара ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ГОРДОВИТА ПАРА (Бабусине оповідання) І Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп’ята, на підмогу татусеві. І матері нема щось довго з річки. Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі малою сиротиною – всякої нужди дознала. Яка […]...
- ДО РІДНОГО НАРОДУ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” ДО РІДНОГО НАРОДУ, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша, Слава України! Шевченко Постыдит&;#1165;ся стыдени&;#1165;мъ отъ похваления Вашего, отъ поношения предъ Господемъ. Иеремии, XII, 13 […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко “Із сотні українців, може, один пам’ятає славу прадідів, занехаявши їхні звичаї і обряди, не вивчаючи своєї історії. А це національна зрада…” – писав Пантелеймон Куліш. Погляди Куліша та Шевченка не завжди збігались. Але й Куліш, і Шевченко мали спільну мету, спільну мрію. Вони хотіли бачити Україну незалежною політично та духовно, український народ – щасливим і […]...
- Пантелеймон Куліш – Магомет і Хадиза Видавництво: Львів, друкарня Кароля Будвейєра. Рік: 1883. Кількість сторінок: 46. “Магомет і Хадиза” – поема Пантелеймона Куліша. Вперше надрукована окремим виданням у 1883 році у Львові. Автограф до наших днів не дійшов. Куліш згадує про публікацію поеми в листі до свого близького знайомого, фізика і теолога Івана Пулюя від 9 квітня 1883 р.: “Я печатаю […]...
- Пантелеймон Куліш – Біографія (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш (1819-1897) А Втор першої фонетичної абетки для української мови Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка “Циган”, яку він витворив із почутої від матері народної казки. З кінця 1830-х років Куліш – слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду […]...
- ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ Вертоград моей сестры… Пушкин У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в Божім раю, Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там фанати наливнії, Солодощів дивних повні… […]...
- Пантелеймон Куліш – До рідного народу ДО РІДНОГО НАРОДУ… Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць і розбишак великих. Єдиний скарб у тебе – рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства. О варваре! Покинь тріумфувати Та зчервоній […]...
- Пантелеймон Куліш – Степ опівідні ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ СТЕП ОПІВДНІ Спокойно небо голубое. Никитин Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке Дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі, І в прозирній золоченій імлі Даль степова мов тоне-поринає. Понад травою стиха жар німий, Переливаючись, пливе високо! Розтоплюється воздух осяйний, Тіснить у грудях […]...
- Орися (скорочено) – Куліш Пантелеймон Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому з молодого козацтва чи […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили […]...
- Куліш Пантелеймон Орися (скорочено) Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому з молодого козацтва чи […]...
- Пантелеймон Куліш – Орися (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Орися (СКОРОЧЕНО) Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому […]...
- Троє схотінок (скорочено) – Куліш Пантелеймон Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був веселий в серці сміх Серед моїх книжок, моїх палатів […]...
- Заворожена криниця – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Скорочено Вертоград моей сестры… Пушкин У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони. Серед саду-винограду В […]...
- Скорочено – ТРОЄ СХОТІНОК – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Я не хотів би ні царських палат, Ні вертоградів пишно-прохолодних, Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був веселий в серці сміх Серед моїх книжок, моїх палатів тихих. Цураюсь я багатства, висоти І популярності, ума […]...
- Критика “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш В історію української літератури Пантелеймон Куліш увійшов насамперед як автор Першого українського історичного роману ” Чорна Рада ” . За словами автора, у “Чорній раді” він виконав “завдання, яке до цих пір не посмів поставити перед собою жоден українець, а саме: написати рідною мовою історичний роман”. Сюжет “Чорної ради” Взято з історії. Він грунтується на […]...
- Куліш Пантелеймон – до рідного народу… (скорочено) До рідного народу, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць […]...
- Скорочено – ДО РІДНОГО НАРОДУ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Народе без пуття, без чести і поваги, Без правди в письменах, завітах предків диких, Ти, що постав єси з безумної одваги Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих! Єдиний в тебе скарб – прапращурівське слово, Закляв його Боян від кражі й чудоядства: Одно воно твого життя міцна основа, Певніша над усі потуги і багатства. Це голос […]...