Образ котловану в повісті й зміст назви повести Л. П. Платонова “Котлован”
У своїй книзі “Чарівні дні” В. Лихоносов висловлюється про А. Платонове так: “Він дійсно письменник глибоко таємний”. Який би добуток А. Платонова ми не читали, будь те роман “Чевенгур” або повість “Ювенільне море”, оповідання “Фро” або стаття про Короленко, ми почуваємо майстра, що вміє й змушує думати. Своєю творчістю Платонов заглянув у саму серцевину тоталітарної епохи, що затверджувалася, зокрема, повістю “Котлован”. Про цей добуток критик В. Малухин говорить: “Котлован” прочитується не просто як моторошне
У горні “Котловану” утопія переплавляється в антиутопію”. “Котлован” – повість А. Платонова, присвячена початку будівництва нового, небувалого ще Будинку світлих і високих людських відносин. Цей Будинок – “той єдиний будинок, куди піде на поселення весь місцевий клас пролетаріату”.
А. Платонов зупиняється на самому початку будівництва – на грабарствах, що забезпечують успіх будівлі: щоб будинок був міцний, котлован повинен бути надійний. Герої повести хочуть побудувати не простий,
При цьому процесі (викопування котловану) кожний із приймаючих у ньому участь думає про сенс життя, сподівається, що він не зрячи прожив своє життя, а віддав її всю для спільної справи – будівництва “загальпролетарського будинку”. Але, з іншого боку, котлован – це могила, що кожний, сам того не знаючи, риє для себе й для кожного
Котлован – це братська могила. Приклад тому – смерть Насті і її останнє пристановище. Можна привести ще імена, для кого котлован став могилою: Сафронов і Козлов, активіст
Образ Насті несе величезне значеннєве навантаження. З її смертю гине Майбутнє, його юна частка. І це – катастрофа всесвітнього масштабу, тому що багато хто з будівельників, зводячи будинок, ніколи не думали про себе – будинок будувався “для мас”, але не для себе, а зі смертю Насті всі ці маси раптом залишилися без майбутнього… Імена в повісті мають лише деякі герої: Настя, Єлисей, Микита, Чиклин, молотобоєць Михайло
Інші обходяться без імен. Так чи зможуть ці люди, в основному безіменні, завершити будівництво котловану й звести світлий Будинок? Чи вистачить у них сил не тільки на зовнішнє, але й на внутрішній пристрій, на “духовне оснащення” майбутнього?
Я вважаю, що зміст назви помелися полягає в цих питаннях, де автор міркує, що все гарне, добре, світле – усе, що було досягнуто й накопичене кращими людьми російської держави, – було кинуто в брудний котлован і затоптано в бруд людьми, які здебільшого нічого не розуміють у тім, що називається “світлі й високі людські відносини”.
А. Платонов прозорливо побачив, що право на існування буде лише в однієї головної людини, а якщо є лише одна головна людина, то неминуче знеособлюються всі інші. От чому майже й немає імен у героїв повести. Задумане як будинок для вічного щасливого населення, як будинок для людини, воно підім’яло людину під себе, перетворивши його в засіб, матеріал
И “Котлован” сьогодні звучить не тільки як нагадування про минуле, але і як попередження про майбутнє. Він ставить питання, які нині знаходять для нас особливий зміст. Андрій Платонов змушує пам’ятати про самому головному, вихідному, основному
(1 votes, average: 5.00 out of 5)