Олександр Олесь – Аскольд і Дір

АСКОЛЬД І ДІР Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір – найперші, Найславніші вояки.

Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив. Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками

Посідали на човни. І по Волхову угору В невідомий край летять. Мов орлів широкі крила, Їхні весла лопотять.

Приплили до краю Волхов, Далі витягли човни І в лісах шляхів шукають До чужої сторони. Бачать – річка.

Довго нею Геть на полудень плили, Аж угледіли на горах Місто, вежі і вали.

Приплили, на берег вийшли І питають у полян, Хто живе у цьому місті, Хто тепер у ньому пан? “Тут колись жили та вмерли Кий, Хорив та Щек, брати.

А тепер ми під хозаром, Животій та дань плати”. “Не журіться!” – Дір промовив.

“За мечі!” – Аскольд гукнув. Кожний птахом стрепенувся, Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися хозари І в степи біжатъ гуртом. І дружина здобуває Пишний Київ над Дніпром. Стали вільними поляни, Вихваляють вояків,

А Аскольда разом з Діром Вибирають на князів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олександр Олесь – Аскольд і Дір