Олександр Олесь – Княгиня Ольга

КНЯГИНЯ ОЛЬГА Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить.

Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівна сама, як ранок,

Задивилася на світ… Білий шум на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт.

Любо жити на сім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі.

Дивний сон… якісь палати, Лицар в зброї на коні… Ліс такий страшний, таємний.

Поле… Море вдалині. Далі хмари, грім, пожежа, Плач і стогін з-під землі.

Лицар-велетень в кайданах, Кров на білому чолі. І замислилась красуня…

Згадка в серце їй вп’ялась… Нагло шелест…

Обернулась: Перед нею – Ігор-князь. На йому убрання просте, Без оздоби, без відзнак,

Лук з залізними кінцями, Збоку стріли, сагайдак. Привітався з нею Ігор І сказав перевезти… Загойдавсь на хвилях човен І поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор: Що за дівчина-краса. Заговорить: думка – сонце; Очі – сині небеса. Хто вона, чия і звідки,

Князь докладно розпитав, А на другий день по неї І сватів своїх послав. І за князя вийшла заміж Проста дівчина з села, І до смерті вірним другом

Князю Ігорю була.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олександр Олесь – Княгиня Ольга