Останні роки творчості Гумилева
У травні 198 року Гумилев уже був у революційному Петрограді. У тому ж році відбулося його розлучення з А А. Ахматовій, а в наступному році він женився на Ганні Миколаївні Энгельгардт, дочки професора-орієнталіста, що С. К. Маковский охарактеризував, як “гарненьку, але розумово незначну дівчину”. В 1920 році в Гумилевих, за словами А. А. Гумилевой, народилася дочка Олена. Про її долю, як і про долю її матері, мені ніколи не доводилося зустрічати ніяких згадувань
Що стосується сина А. А. Ахматовій, то він у тридцятих роках здобував собі репутацію
Фадєєв направляв :у прокуратуру лист А. А. Ахматовій і просив “прискорити розгляд справи” її сина, указуючи, що “у справедливості його ізоляції сумніваються відомі
Хоча до іншим відразу надрукованим листамам якимось С. Преображенським дані пояснювальні коментарі, це у відомому змісті безприкладне звертання Фадєєва, що він підписав своїм званням депутата Верховної Ради СРСР, залишено без усякого пояснення. Відомо, однак, що незабаром після цього Л. Н. Гумилев був звільнений з “ізоляції” (як делікатно виразився Фадєєв) і став працювати в азіатському відділі Ермітажу. В 1960 році Інститутом Сходознавства при Академії Наук СРСР була випущена солідна праця Л. Н. Гумилева по історії ранніх гунів (“Хунну: Середня Азія в древні часи”).
Але в 1961 р. закордон дійшли слухи (може бути, і невірні) про новий арешт Л. Н. Гумилева.
Повернувшись у Радянську Росію, Н. С. Гумилев занурився в тодішню гарячкову літературну атмосферу революційного Петрограда. Як багато інших письменників, він став вести заняття й читати лекції в Інституті Історії Мистецтв і в різних виниклим тоді студіях – в “Живому Слові”, у студії Балтфлота, у Пролеткульті. Він прийняв також близьку участь у редакційній колегії видавництва “Всесвітня Література”, заснованого по почині М. Горького, і разом з А. А. Блоком і М. Л. Лозинским став одним з редакторів поетичної серії
Під його редакцією в 1919 році й пізніше були випущені “Поема про старого моряка” С. Кольриджа в його, Гумилева, перекладі, “Балади” Роберта Саути (передмова й частина перекладів належали Гумилеву) і “Балади про Робін Гуде” (частина перекладів теж належала Гумилеву; передмова було написано Горьким). У перекладі Гумилева з його ж короткою передмовою й введенням ассириолога В. К. Шилейко, що став другим чоловіком А. А. Ахматовій, був випущений також вавилонський епос про Гильгамеше. Разом з Ф. Д. Батюшковим і К. И. Чуковським Гумилев склав книгу про принципи художнього перекладу. В 1918 році, незабаром після повернення в Росію, він задумав перевидати деякі зі своїх дореволюційних збірників віршів: з’явилися нові, переглянуті видання “Романтичних квітів” і “Перлів”; були оголошені, але не вийшли “Чуже небо” і “Сагайдак”.
У тому ж році вийшов шостий збірник віршів Гумилева “Багаття”, що містило вірші 1916-1917 р., а також африканська поема “Мик” і вже згадуваний “Порцеляновий павільйон”.
Роки 1919 і 1920 були роками, коли видавнича діяльність майже повністю призупинилася, а в 1921 році вийшли два останніх прижиттєвих збірники віршів Гумилева – “Намет” (вірші про Африку) і “Вогненний стовп”.* Крім того Гумилев брав активну участь і в літературній політиці. Разом з Н. Оцупом, Г. Івановим і Г. Адамовичем він відродив Цех Поетів, що повинен був бути “безпартійним”, не чисто акмеистским, але ряд поетів відмовився в нього ввійти, а Ходасевич скінчив тим, що пішов. Відхід Ходасевича був почасти пов’язаний з тим, що в петербурзькому відділенні Всеросійського Сполучника Поетів відбувся переворот і на місце Блоку головою був обраний Гумилев.
У зв’язку із цим багато й досить суперечливо писалося про ворожі відносини між Гумилевим і Блоком у ці останні два роки життя обох, але ця сторінка літературної історії дотепер залишається до кінця не розкритої, і стосуватися цього питання тут не місце. Гумилев із самого початку не приховував свого негативного відношення до большевицкому режиму. А. Я. Левинсон, що зустрічався з ним в “Всесвітній Літературі”, де їх на два з лишком року об’єднав “загальний. праця насадження духовної культури Заходу на руїнах російського життя”, так згадував про цей час в 1922 році: Хто випробував “культурну” роботу в Совдепии, знає всю гіркоту марних зусиль, всю приреченість боротьби зі звіриною ворожнечею хазяїв життя, але все-таки цією великодушною ілюзією ми жили в ці роки, уповаючи, що Байрон і Флобер, що проникають у маси хоча б у славу большевицкого “блеффа”, плідно потрясуть не одну душу
Я зміг оцінити тоді просторість знань Гумилева в області європейської поезії, незвичайну напруженість і добротність його роботи, а особливо його педагогічний дарунок. “Студія Всесвітньої Літератури” була його головною кафедрою; тут карбував він правила своєї поетики, який охоче надавали форму “заповідей”… У суспільному нашому побуті, обмеженому засіданнями редакції, він з надзвичайною різкістю й безстрашністю відстоював достоїнство письменника. Мріяв навіть в ім’я потоптаних наших прерогатив і невід’ємних прав духу апелювати до всіх письменників Заходу; чекав відтіля порятунку й захисту
Навряд чи правильно думати, як затверджували багато хто, що справа була в “наївному” і трохи старомодному, традиційному монархізмі Гумилева. Негативне відношення до нового режиму було загальним тоді для значної частини російського інтелігентного суспільства, і воно особливо підсилилося після репресій, що пішли за замахом на Леніна й убивством Урицького, доконаним поетом Леонідом Каннегиссером. Але багатьма тоді опанував і страх.
Гумилева від багатьох відрізняли його мужність, його безстрашність, його потяг до ризику й тяга до дієвості. Так само як невірно, здається, зображувати Гумилева як наївного (або що наївничає) монархіста, так само неправильно думати, що в так звану змову Таганцева він виявився замішаним більш-менш випадково. Немає підстав думати, що Гумилев повернувся навесні 1918 року в Росію зі свідомим наміром вкластися в контрреволюційну боротьбу, але є всі підстави думати, що, будь він у Росії наприкінці 1917 року, він виявився б у рядах Білого Руху
Точної народи Гумилева в Таганцевском справі ми не знаємо, і про саму цю справу відомо ще далеко недостатньо. Але ми знаємо, що з одним з керівників “змови”, професором – державознавцем Н. И. Лазаревским, Гумилев був знаком ще до від’їзду з Росії в 1917 році.
Related posts:
- Останні роки життя і творчості – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Останні роки життя і творчості (1857-1861 pp.) З нагоди коронації Олександра II (1855 р.) багато політичних в’язнів одержали амністію, але прізвища поета в їхньому Списку не значилось. Завдяки клопотанням друзів поета в Петербурзі (найбільше віце-президент Академії мистецтв Ф. П. Толстой) 2 серпня 1857 р. Шевченко одержав офіційне звільнення. Того ж дня на […]...
- Муза Далеких Мандрівок у творчості Гумилева Муза Далеких Мандрівок тепер пробуджується не із закликом простору або часу, а самозаглибленням, “вогнедишною бесідою”, “утихомиренням втомленої плоті”. Тим суворіше розвінчується минула короткозорість: “Ми ніколи не розуміли Того, що коштувало зрозуміти” “И колишній темний тягар Продовжує жити в сьогоденні”. Гумилев Звертається до міфології, творчості збіглих з життя майстрів. Але лише потім, щоб вивірити в чужому […]...
- “Я конквістадор у панцирі залізному…” (ліричний герой Н. Гумилева) У сучасному літературознавстві докладно проаналізована лірика поетів “срібного століття”, особливості їхнього світосприймання, своєрідність поетики, але все-таки багато хто з “ліричних титанів” як і раніше залишаються загадкою для читача, а їхня творчість викликає одночасно й замилування, і здивування. Так, ставши легендою ще при житті, Микола Гумилев інтригує, зачаровує сучасного читача. Інтерес викликає не тільки незвичайна, хвилююча […]...
- Фета й Тургенєв. Останні роки Найбільше Фет зближається з Тургенєвим. Перше знайомство Фета з Тургенєвим відбулося в травні 1853 року у Волково. Потім Фет за запрошенням Тургенєва відвідав його маєтку Спасское-Лутовиново, де Тургенєв по урядовому вироку перебував у посиланні. Розмова між ними в Спасском був присвячений головним чином літературним справам і темам. Фет взяв із собою й свої переклади з […]...
- Есе про трагічний кінець життя Гумилева Перш ніж розповісти про трагічне завершення життя Гумилева, приведемо тут зі спогадів сучасників, що добре знали його, опису зовнішності Гумилева й враження, що він робив на знакомившихся з ним. Вони багато в чому збігаються, але кожне з них вносить і якусь свою риску й доповнює інші. Н. А. Оцуп, що був на вісім років моложе […]...
- “Художність полягає в тому, щоб кожне слово було не тільки в місця, – щоб воно було необхідно, неминуче й щоб як можна було менше слів” Н. Г. Чернишевський (По творчості Н. С. Гумилева) 1. Короткі біографічні відомості. 2. Початок творчого шляху. 3. Мир фантазій і пригод 4. Краса й велич природи. 5. Останні роки життя. Народившись у сім’ї морського лікаря, дворянського, але не знатного роду, спочатку Н. З. Гумилев не проявляв чудеса обдарованості в дитинстві. Хлопчик не зовсім успішно вчився в миколаївській Царсько-сільській гімназії, надалі він так і […]...
- “Високе косноязычье…” (про поезію Н. Гумилева) Микола Степанович Гумилев гуляв по Петербургові й, немов чарівник, затворів і затворів чудеса. У своєму “Заблудлому трамваї” він нагадує мені Окуджаву з його “Останнім тролейбусом”. Він розширив границі видимий світ у нескінченність, наповнив її чимсь таємничим і загадковим. І ми їдемо разом з поетом “через Неву, через Ніл і Сену”, і трамвай наш перетворився у […]...
- Лирический герой Н. С. Гумилева Время, когда Гумилев вступил на литературное поприще, было временем расцвета “серебряного века” русской литературы. Печататься он стал с 1902 г. В начале своего творческого пути Николай Степанович находился под влиянием символизма. В 1905 г. вышла его первая книга стихов – “Путь конквистадоров”, а в 1908 г. – вторая – “Романтические цветы” с посвящением Анне Андреевне […]...
- ТЕМА ПОЕТА Й ПОЕЗІЇ В ЛІРИКУ МИКОЛИ ГУМИЛЕВА Роль поезії в житті – ключове місце у світогляді поета. Це та соціальна ніша, що дозволяє поетові почувати себе незайвим у суспільстві й світі взагалі. По способі визначення місця поезії авторів можна розділити на два “табори”: на ті, хто вважає поезію доповненням (розумним) до громадського обов’язку, і тих, хто ставить її в главу кута, почитає […]...
- “Высокое косноязычье…” (о поэзии Н. Гумилева) Николай Степанович Гумилев гулял по Петербургу и, словно волшебник, творил и творил чудеса. В своем “Заблудившемся трамвае” он напоминает мне Окуджаву с его “Последним троллейбусом”. Он расширил границы видимого мира в бесконечность, наполнил ее чем-то таинственным и загадочным. И мы едем вместе с поэтом “через Неву, через Нил и Сену”, и трамвай наш превратился в […]...
- Тема поэта и поэзии в лирике Н. Гумилева Роль поэзии в жизни – ключевое место в мировоззрении поэта. Это та социальная ниша, которая позволяет поэту чувствовать себя нелишним в обществе и мире вообще. По способу определения места поэзии авторов можно разделить на два “лагеря”: на тех, кто считает поэзию дополнением (разумным) к общественному долгу, и тех, кто ставит ее во главу угла, почитает […]...
- Аналіз вірша Н. С. Гумилева “Заблудлий трамвай” Н. С. Гумилев не зміг прийняти переломи революційного часу, не зміг знайти остаточну суспільну позицію, що, безсумнівно, не могло не відбитися в його добутках. Одним з них є вірш Заблудлий трамвай. Спочатку його назва викликає здивування хіба може трамвай заблудитися. Безглуздо, звичайно, намагатися знайти якесь логічне пояснення цьому, але можна спробувати зрозуміти, що автор вкладає […]...
- Твір на тему:Своєрідність творчості поетів “срібного століття” (на прикладі творчості одного з поетів) “Коли стихає шум епохи, ми починаємо розуміти: за плечима гігантів”, – писав Борис Пастернак. Действительно, через багато років ми краще розуміємо гениальность тих, хто затворів у минулому, чиї імена ввійшли в історію. Сьогодні ми всі частіше звертаємося до творчості поетів початку XX століття, відкриваючи для себе нові імена й нові сторони поезії вже визнаних геніїв. […]...
- Фрідріх Шиллер. Роки творчості Творчість Шиллера, подібно до Творчості Гете, поділяється на два етапи – “штюрмерський”( 1776-1786) та “вєймарський”( 1787-1805). Палким прибічником штюрмерства, яке було складовою часткою загальноєвропейського просвітницького руху, Шиллер став ще в роки навчання у академії. На відміну від Гете, який у своїй штюрмерській програмі притримувався доволі помірних поглядів, “штюрмерство” Шиллера мало яскраво виражений соціальнобунтарський характер. Своє […]...
- Ганна Ахматова У вигляді Ганни Ахматовій вражає багато чого… Мені подобається, що вона зуміла відстояти своє право бути не просто ученицею, коханою й дружиною Миколи Гумилева, але право бути поетом. Гумилев спочатку пишався дружиною, що складає вірші, але незабаром його серцю стала миліше просто дружина – домашня, зручна, звичайна. Ахматова ж не пішла з вибраного шляху Ця […]...
- Скорочено “Вибрана критика” Ходасевича Гумилев і Блок Це люди різних поетичних поколінь. Блок – символіст, Гумилев – ворог символізму. Для Блоку його поезія – духовний подвиг, невіддільний від його життя, для Гумилева – форма літературної діяльності. Блок – поет завжди, Гумилев – лише коли писав вірші. Гумилев мав відмінний літературний смак, було що те дитяче в його стриженій голові, […]...
- Роки еміграції Євгена Маланюка І. Перша зустріч Маланюка з Варшавою. (Знайомство українського митця з Польщею розпочалося з Кракова, куди 24 листопада 1920 року етапували інтернованих. Наступним містом була Варшава – Віденський вокзал, з якого купка вчорашніх бійців за незалежність відправлялась до таборів Польщі. Саме у таборах Варшави відбувається становлення Маланюка як письменника, бо “втрата Україною державності породила в поета […]...
- Останні квіти осені Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці – ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди – курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго. Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускникам. Я запам’ятала їхній несильний, але […]...
- Мотиви й образи лірики одного з поетів срібного століття (Н. С. Гумилев) 1. Зародження акмеизма. 2. Мотиви лірики Гумилева. 3. Пізніше творчість. Я конквістадор у панцирі залізному, Я весело переслідую зірку… Н. С. Гумилев Творчість Н. С. Гумилева, засновника “Цеху поетів” і глави акмеистов, стало відомо ще в часи розквіту символізму. Як уважає критик В. М. Жирмунський у своїй статті “Преодолевшие символізм”, “уже в ранніх віршах поета […]...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 12. ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.), закриття національних театрів (1884 р.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для […]...
- Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві (за творчістю О. Гончара) (2 варіант) Може здатися, що літературна біографія письменника Олеся Гончара була цілком безхмарною, що його не зачепили руйнівні дії тоталітарної держави, репресії та гоніння, як скажімо, торкнулися вони В. Стуса, І. Калинця та інших письменників-шістдесятників’. Та це тільки здається на перший погляд. Говорячи про роки застою як про час руйнації моральних цінностей суспільства, не можна не згадати […]...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХІХ СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 p.), закриття національних театрів (1884 p.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для роботи українських письменників і літературознавців, звели нанівець їхні можливості щодо друкування своїх праць на батьківщині. Центр літературного життя змістився в […]...
- Юнацькі роки Блоку. “Вірші про Прекрасну Даму” Цілком виразне подання про ранню лірику Блоку дадуть, на наш погляд, вірші “Я чекаю заклику, шукаю відповіді…”, “Сутінки, сутінки весняні…”, “Вірю в Сонце Завіту…”, “Я, отрок, запалюю свічі…”, “Входжу я в темні храми…”, “Ми зустрічалися з тобою на заході…”. “Вірші про Прекрасну Даму” – це вірші про ідеальну, піднесену любов, що поет випробовував до Л. […]...
- Останні дні Марусі в повісті “Діти підземелля” Розповідаючи про останні дні Марусі, Читачі насамперед звертаються до опису зовнішності хворої дівчинки. Важливо, щоб вони простежили динаміку портрета (особи, око, посмішки, сміху й т. д.) і зрозуміли, що зміни деталей зовнішності героя часто є свідченням і внутрішніми змінами. Так, через зовнішні ознаки портрета героїні письменник зображує поступове її вгасання. Ще зовсім недавно Ма-Руся “дзенькала […]...
- Твір Меріме “Українські козаки та їхні останні гетьмани” Чимало уваги тут приділено й постаті останнього з гетьманів України – Іванові Мазепі, який виявляв неабияку винахідливість для того, щоб відвоювати своєму народові незалежність. Французькому авторові було відомо, що на Заході І. Мазепу прославили Вольтер у праці “Історія Карла XІІ”, лорд Байрон у поемі “Мазепа” та Орас Верне (1789-1863) – французький художникпортретист, автор батальних сцен […]...
- Дитячі роки. Панас Опанасович Фет У документальній біографії його багато чого не зовсім точно – неточна й дата народження. Цікаво, що сам Фет відзначав як день свого народження 23 листопада. Місце народження майбутнього поета – Орловська губернія, Село Новоселки, недалеко від міста Мценска, родовий маєток батька, Панаса Неофитовича Шеншина. Панас Неофтович багато років свого життя, починаючи із сімнадцяти років, провів […]...
- Останні квіти осені – IІ варіант II варіант Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода. Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, […]...
- Розповідь про юнацькі роки видатного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (за уривком з роману А. Чайковського “Сагайдачний”) Петро Конашевич-Сагайдачний – одна з найбільш видатних постатей в Україні. Гетьман Війська Запорозького, талановитий полководець, високоосвічена людина, він покрив своє ім’я славою і доблестю, а пам’ять про нього залишилася у віках. Славному гетьману України народ присвятив чимало фольклорних творів – легенд, пісень. А відомий український письменник А. Чайковський написав роман “Сагайдачний”. У першій частині цього […]...
- Клен Юрій Прокляті роки Недаром многих лет Свидетелем Господь меня поставил А. С. Пушкин Частина І Якась смутна і невесела осінь Зійшла, мов помаранча золота, Над Києвом, і олов’яні оси Дзижчали і співали з-за моста, Де вітер заплітав березам коси І цілував в розтулені вуста. (О спогади терпкі і непотрібні Про ті роки жорстокі і безхлібні!) Як прикрашали чорні […]...
- “Золоте серце Росії розмірно б’ється в груди моєї” “Срібне століття” російської поезії… Імена, дати, напрямки… Багато хто його представники відчули щасливі мінути підйому й слави, а потім були втоптані в безвременье важкими чоботями революції, громадянської війни й культу особистості. Микола Гумилев. Багато десятиліть ми були приречені на слухи й домисли про його долю – і про життя його, і вуж тим більше про […]...
- Відтворення історичної долі України в роки Руїни в історичному романі “Чорна рада” Один із корифеїв української літератури, видатний письменник, ім’я якого несправедливо було виключене з історії української літератури, в своєму історичному романі “Чорна рада” показав нам два протилежних образи: Сомка і Брюховецького. Ними автор розкриває головний конфлікт, через який бачимо основну думку твору. Ці персонажі – українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор […]...
- “Поезія – це форма любові” (М. М. Пришвін). По творчості Ганни Ахматовій 1. Раніше творчість Ганни Ахматовій. 2. Своєрідність любовної лірики поетеси. 3. Поезія – любов, життя. В одинадцять років, по спогадах самої поетеси, Ганна Ахматова записала свій перший вірш. Можна сказати, із цього моменту почався творчий шлях поетеси в російської поезії. Кожний її вірш, особливо в ранній період творчості, написано з любов’ю й про любов. Тут […]...
- “В вигнанні дні течуть, як сльози… ” Роки еміграції Олександра Олеся Олександр Олесь – талант особливого драматичного напруження і глибини. Микола Зеров відзначав, що лірик наділений першорядним талантом, який дав йому змогу так авторитетно репрезентувати українську поезію. Високопатріотичне слово Олеся порівнюють із Шевченковим: у Кобзаря поезії високохудожні, закличні, вогненні, такі самі риси мали і вірші Олександра Олеся, який свій талант присвятив непереможному народові. Поет прагнув поетичним […]...
- Роки вигнання Гюго Реферат на тему: Роки вигнання Гюго На світанку 2 грудня 1851 року, у річницю коронування Наполеона I і бою при Аустерліці, Луї Бонапарт насильно привласнив собі всю повноту влади, декретував розпуск Законодавчих зборів, вів воєнний стан, заарештував більшість своїх політичних супротивників. Триста депутатів, ті, що зібралися виразити протест проти перевороту в мерії Х округу Парижа, […]...
- Проблематика й художня своєрідність поеми А. Ахматовій “Реквієм” Хотіла б усіх поіменно назвати, Але відняли список і ніде довідатися. Для них створила я широкий покрив З бедных, у них же підслуханих слів. Головним творчим і цивільним досягненням А. А. Ахматовій стало створення нею поеми “Реквієм”. Поема складається з декількох віршів, зв’язаних один з одним однією темою, – темою пам’яті про тих, хто в […]...
- Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві (за творчістю О. Гончара) (1 варіант) Найбільш відомим романом видатного українського письменника Олеся Гончара є “Собор”. Вперше він був опублікований у журналі “Вітчизна” й одразу знайшов багато прихильників, які висловлювали схвальні відгуки про цей твір. Критики теж не могли не побачити геніальності роману, що був несхожий на інші літературні твори того часу. Однак у роману були й недоброзичливці, тому що твір […]...
- Ліцейські роки Пушкіна Почалося все з ліцею. Для Пушкіна ліцей був не тільки джерелом дорогих спогадів, але й місцем на землі, що визначило його світогляд і переконання. Однієї із завдань викладачів ліцею було виховання в молодих людях почуття честі й громадянського обов’язку. Ліцей дав Росії целую плеяду революціонерів і прекрасних поетів. У ліцеї Пушкін уперше почав замислюватися про […]...
- Пушкін у поезії “срібного століття” (по творчості А. А. Ахматовій) Геній Пушкіна, чарівність особистості, його гуманістична філософія, відкриття, зроблені в області російського вірша, вплинули на розвиток літератури XIX століття, що ввійшла в історію як “золоте століття” російської поезії. Але й кращі поети “срібного століття” сформувалися під впливом його Музи, всі вони були внимательнейшими читачами Пушкіна, багато хто внесли свою лепту в дослідження його поезії. У […]...
- Роки південного заслання – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ Роки південного заслання За чотири роки свого заслання Пушкін об’їздив південь України, Молдавію, Крим, Кавказ. Нові життєві враження, роздуми над своєю долею надихають поета на нові теми. У творчому розвитку Пушкіна починається новий етап. Головна увага поета зосереджується на зображенні особистості, її внутрішнього […]...
- Золотое сердце России мерно бьется в груди моей “Серебряный век” русской поэзии… Имена, даты, направления… Многие его представители ощутили счастливые минуты подъема и славы, а затем были втоптаны в безвременье тяжелыми сапогами революции, гражданской войны и культа личности. Николай Гумилев. Многие десятилетия мы были обречены на слухи и домыслы о его судьбе – и о жизни его, и уж тем более об обстоятельствах […]...