Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві (за творчістю О. Гончара) (2 варіант)
Може здатися, що літературна біографія письменника Олеся Гончара була цілком безхмарною, що його не зачепили руйнівні дії тоталітарної держави, репресії та гоніння, як скажімо, торкнулися вони В. Стуса, І. Калинця та інших письменників-шістдесятників’. Та це тільки здається на перший погляд.
Говорячи про роки застою як про час руйнації моральних цінностей суспільства, не можна не згадати долю одного з найкращих творів письменника – роман “Собор”. У ті часи твір був сприйнятий, м’яко кажучи, неоднозначно. І це природно, бо в ньому
Письменник ішов до свого роману через глибоке осмислення навколишньої дійсності. Ще у 1966 році, вже працюючи над “Собором”, митець виступив на V з’їзді письменників України з Доповіддю “Думаймо про велике”, в якій підняв кілька болючих тем сучасності, як-от: збереження історичної пам’яті нації, незадовільний стан вивчення української
Та, мабуть, то тільки здавалося… Тому, коли у 1964 році до влади прийшов Л. Брежнєв і “свобода слова” відразу була забута, це сприймалося як щось органічне в розвитку країни. І почалися масові арешти інакомислячих, тобто усіх, хто дозволяв собі не оспівувати прекрасну радянську дійсність як шлях до міфічного комунізму. Усіх їх оголошували “буржуазними націоналістами”, “ідеологічними диверсантами”.
Настали часи так званої “подвійної моралі”, коли вдома говорили одне, а на людях – зовсім інше. Ось такими стали роки, що ми їх тепер називаємо “застійними”.
Олесь Гончар писав про цей час в історії країни: “… Упродовж багатьох літ Україні відводилася роль полігона, де тоталітарний режим розгортав нечувані за масовістю і жортокістю випроби, спрямовані на деструкцію цілої нації, на її планомірне методичне винищення. Власне це, як злочин проти людства, підлягало б розглядові міжнародного трибуналу, але світ мовчав.
Тоталітаризм вихолощував живу душу з людини, а відтак і з мистецтва”.
І в цей час з’явився “Собор”… Чи міг письменник передбачити, яка сумна доля чекає його твір? Перші відгуки на роман були цілком позитивні, адже критики М. Малиновська, Л. Новиченко, С. Шаховський та інші високо оцінили новий роман Олеся Гончара, вказуючи на його велику інтелектуальну глибину, дискусійність, гостру проблемність.
Григір Тютюнник також писав колезі-письменникові: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, романнабат!” Але у своєму листі Тютюнник немовби передбачав, який резонанс матиме роман серед різноманітної бюрократичної братії. І от після стількох позитивних відгуків починається поступове цькування твору й автора. У пресі з’являються вміло організовані листи “анонімних читачів”, які рішуче засуджують роман, навіть не знаючи його змісту.
Потім поступово звільняють з роботи усіх тих, хто давав схвальні рецензії на твір, починаються утиски й залякування. В історії цькування роману зіграв свою чорну роль перший секретар Дніпропетровського обкому партії О. Ватченко, який, мабуть, упізнав себе в образі Володьки Лободи і був цим дуже обурений. Смішно те, що його ім’я тепер залишилося в історії літератури тільки завдяки роману, який кар’єрист так ненавидів!
У Києві на Пленумі ЦК КПУ Ватченко звинуватив Олеся Гончара в “антирадянській пропаганді”, у тому, що роман “Собор” спрямований проти людей праці, викривлює їхні духовні риси. І посправжньому геніальний роман отримав оцінку “ідейно порочного, шкідливого, пасквільного”.
На підтримку роману Гончара виступив тоді Микола Бажан у своїй статті “У повній силі росту”, де назвав “Собор” великим успіхом прозаїка, значним, глибоким і багатоплановим твором: “Його герої – в більшості своїй хороші, добрі, чесні – живуть зовсім не в якійсь вигаданій, декоративній ідилічності, не в атмосфері постійно накачуваного, наче вода насосом, оптимізму, а в тій складності людського життя наших днів, яка примушує звучати всю клавіатуру почуттів не лише на мажорний лад. Гончар не стирає суперечностей. Він не уникає навіть гротескних перебільшень”.
Та схвальні відгуки фахівців вже не могли зупинити нищівної машини. Тоді твір було офіційно “заборонено”, тобто вилучено з бібліотек, книгарень. “Собор” повернувся до свого читача тільки через двадцять років…
Доля глибокого у своїй правдивій силі роману Олеся Гончара – чи не найпоказовіший приклад руйнівної сили тоталітарної держави, яка не зупинялася ні перед чим у бажанні зберігати “мажорні настрої” свого босого й напівголодного народу, який уже поступово почав забувати й те, яким він народом є насправді. Але історична правда не залежить від бажань можновладців, вона вільніша за їхню волю, тому й панує рано чи пізно…
Related posts:
- Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві (за творчістю О. Гончара) (1 варіант) Найбільш відомим романом видатного українського письменника Олеся Гончара є “Собор”. Вперше він був опублікований у журналі “Вітчизна” й одразу знайшов багато прихильників, які висловлювали схвальні відгуки про цей твір. Критики теж не могли не побачити геніальності роману, що був несхожий на інші літературні твори того часу. Однак у роману були й недоброзичливці, тому що твір […]...
- Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві Споконвічно наш народ прагнув до свободи. Століттями воював з ворогами за свою волю, мріяв про неї, будучи закріпаченим, боровся за неї, будучи поневоленим. Увійшовши до складу Радянського Союзу, український народ думав, цо збереже свою свободу. Але не так діялось, як мріялось. Українці в мирний час втратили духовну свободу. Та чи тільки українці… У мирний час, […]...
- О. Гончар “Собор”. Розповідь про трудові будні робітничого селища над Дніпром. Відповідність між художньою структурою твору та задумом автора правдиво змалювати задушливі роки застою. Собор як символ духовної краси людини, її особистої причетності до історичного буття народу й людства. Стурбованість автора, викликана порушенням принципів демократії в суспільстві. Захист красивого і корисного, моральних цінностей. Образи роману. Епос, його основні жанри. Роман та його різновиди УРОКИ 36-37 Тема. О. Гончар “Собор”. Розповідь про трудові будні робітничого селища над Дніпром. Відповідність між художньою структурою твору та задумом автора правдиво змалювати задушливі роки застою. Собор як символ духовної краси людини, її особистої причетності до історичного буття народу й людства. Стурбованість автора, викликана порушенням принципів демократії в суспільстві. Захист красивого і корисного, моральних […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (3 варіант) … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини II […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (2 варіант) Моя цивілізація тримається на культі Людини, що пробивається крізь осіб. Віками вона прагне показати Людину, так само, як вчить крізь каміння бачити Собор. Екзюпері Роман Олеся Гончара “Собор” у свій час виявився просто вибуховим явищем в українській літературі, оскільки автор звертається в ньому до самих першооснов людського буття, його найвищих цінностей, як-от святині народного духу, […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) На зламі епох, у критичні періоди історії, в українській літературі неодмінно з’являлися твори, які були етапними в розвитку літератури і глибоко впливали на подальший розвиток духовного життя суспільства, нації. Саме до таких творів належить “Собор” Олеся Гончара – роман, який було вилучено з літературного процесу на 18 років. Але й у наш час, майже через […]...
- Символіка образу собору в романі О. Гончара I. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність). II. Символічність образу собору в романі. 1. Особливість стилю Гончара в романі (за визначенням самого письменника – “поетичний реалізм”, коли “в землю – корінь, віти – в небеса”; звідси романтична манера письма, символічність багатьох […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (3 варіант) Собор, соборність, єднання… Якого глибокого змісту ці слова! У них звучить сила мудрості, єдності, сила розуму народу, який цінує і поважає себе. Собор є головним образом однойменного роману Олеся Гончара. Побудували його ще в далеку героїчну епоху козаччини наші талановиті предки, створили справжній шедевр: “… музика отих гармонійного піднятих у небо бань куполів, вона ж […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (1 варіант) “Майстер, голос якого має ціну всюди, де в пошані сила й краса духовності, гуманізму, національної свободи, – таким постає видатний письменник сучасної доби Олесь Гончар,” – так відгукувався про цього майстра слова відомий літературознавець А. Погрібний. Та є в Олеся Гончара ще одна іпостась – він філософ. А завданням будь-якого філософа є створення власної філософськи […]...
- Відповідальність митця перед майбутнім (за творчістю О. Гончара і О. Довженка) Олесь Гончар у романі “Собор” піднімає важливі питання збереження людських душ, пам’яток історії і культури, рідної землі. Він з душевним болем пише про зруйновані собори, про прогіркле від заводського диму повітря. Письменник поєднує, зіставляє між собою мить і вічність, піщинку і космос, людину і природу і тривожно питає: “Що буде з нами? З людьми, заводами, […]...
- Місце і значення творчості Олеся Гончара в сучасній українській літературі (1 варіант) Важливість матеріальних цінностей беззаперечна, але мало хто погодиться з тим, що щасливе життя людини вимірюється кількістю грошей, наявних у неї. Здорові духом люди дбають не лише про власний добробут, вони пам’ятають, що є й духовні багатства. Своєрідними “пропагандистами” духовності у будь-якому суспільстві будь-якої країни виступають люди, наділені загостреним почуттям прекрасного – поети і письменники. Вони, […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (1 варіант) Є в літературі імена, без яких годі уявити саму літературу. Письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова, Олесь Терентійович Гончар у своїх романах, повістях, новелах художньо досліджує життя кількох поколінь українського народу, в яких живе любов до чистого неба, до культури і глибинної історії роду. Таким є його роман “Собор”, який довгий час був під […]...
- Моя душа – храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара “Собор”) (2 варіант) “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) (ІІ варіант) Душа людська… Що воно таке? Так чи інакше, але є в людини дещо, що робить її саме людиною. І ми називаємо це “дещо” душею. Це слово несе в собі позитивний зміст: душа – добра, свята, рідна… І значно рідше ми […]...
- Місце і значення творчості О. Гончара в сучасній українській літературі (II варіант) Є в літературі такі імена, без яких не можна уявити саму літературу. Так неможливо уявити українську літературу без фундаментальної постаті Олеся Гончара, письменника високої совісті, глибокого життєвого досвіду, художньої майстерності. Незаперечним стало те, що в літературі XX століття письменник посідає почесне місце класика, людини, що створила справжні шедеври реалістичної прози. Найвидатнішими творами Олеся Гончара стали […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (2 варіант) Роман Олеся Гончара “Собор” – роман філософський, в якому автор не просто розкриває важливі морально-філософські категорії, але й передусім ставить проблеми духовності своїх сучасників, пошуки ними сенсу буття, збереження історичної пам’яті й наступності поколінь, визначає витоки духовного нігілізму й споживацтва, байдужості у ставленні до національних святинь. Героями роману є прості люди із селища Зачіплянка. Старше […]...
- Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Григорія Косинки З-поміж блискучих талантів, що започаткували нову українську літературу, ім’я Григорія Косинки – одне з найпомітніших. Для самого письменника та його своєрідної прозової спадщини склалася трагічно, Після довгих років несправедливого замовчування до читача повертається його доробок – ледь більше тридцяти оповідань. Вже по виході першої книжки, “На золотих богів” критика зазначала: “Григорій Косинка – це, безперечно, […]...
- Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор” (1 варіант) Мабуть, не створено й досі більш актуального й дискусійного, глибокого й вражаючого своєю проблематикою, всеохопного твору української літератури, ніж “Собор” Олеся Терентійовича Гончара. Не тільки про долю витвору козацького таланту розповідає в романі письменник, він торкається майже всіх проблем сьогодення. Так, сьогодення, бо написаний протягом 1963-1967 років твір сприймається як тільки-но надрукований. Однією з найбільш […]...
- Місце і значення творчості О. Гончара в сучасній українській літературі (III варіант) Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар… Михайло Шолохов Говорять, що коли народжується людина, на небі з’являється зірка. У когось ця зірка маленька, у когось – більша, а ще у когось – величезна. Ще говорять, що залежить це від душі людини: якщо душа мала – то й зірка мала, велика душа – то зірка буде великою […]...
- “Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..” (за романом О. Гончара “Собор”) Невдовзі після створення роману “Собор” Григір Тютюнник написав листа Олесеві Гончару: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять… ” Саме так і сталося. Роман “Собор” довгий час, близько двадцяти років, був суворо заборонений… Я думаю, ця заборона була прямим […]...
- Бережіть собори душ своїх (за романом О. Гончара “Собор”) В історії кожної літератури є книги, які позначають сходження культури народу до духовних висот людства. В українській літературі XX століття такою книгою є “Собор” О. Гончара. Роман стверджує силу і красу людського духу, історичної пам’яті. Він присвячений темі збереження духовної спадщини, культури, мови, мистецтва, історичних святинь народу, захисту цих здобутків. Усім філософським змістом роман “Собор” […]...
- Сенс роману Олеся Гончара Олесь (Олександр) Тсрєнтійович Гончар народився 3 квітня 1918 року І селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області. Після закінчення школи вступив до Харківського технікуму журналістики. З 1937 року І). Гончар почав друкуватися в українській пресі. 1938 року він вступив па філологічний факультет Харківського університету. У перші дні війни пішов добровольцем на фронт у складі студентського […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (2 варіант) Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. О. Гончар Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” – це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна. Письменник […]...
- Ієрархія моральних цінностей з мого погляду Яка книга у світі є скарбницею мудрості людства? За яку книгу люди йшли на смерть? З якої книги черпали свою наснагу найгеніальніші письменники світу? Зрозуміло, що це Біблія. Основна роль Біблії в сучасному світі є виховною. Біблійна мораль дуже сувора. А як часто ми порушуємо її принципи! Загальнолюдський досвід утілюють добре відомі десять заповідей. Ось […]...
- Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Косинки З-поміж блискучих талантів, що започаткували нову українську літературу” ім’я Григорія Косинки – одне з найпомітніших. Для самого письменника та його своєрідної прозової спадщини склалася трагічно, Після довгих років несправедливого замовчування. до читача повертається його доробок – ледь більше тридцяти оповідань. Вже по виході першої книжки, “На золотих богів” критика зазначала: “Григорій Косинка – це, безперечно, […]...
- Спробуємо написати твір: Розкриття моральних цінностей у новелах Косинки Кожна людина має своє уявлення про навколишній світ, міряє його своєю міркою. Інколи ця мірка не дорівнює до мірки усього людства, інколи перевищує її. Але хочеться знайти ту єдину середину, з якої було б усе видно об’єктивно, без прикрас та згущення фарб. Це намагається зробити в своїх новелах Григорій Косинка, розкриваючи в творах протиріччя епохи, […]...
- Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Григорія Косинки З порога смерті повертається до нас творчість Григорія Михайловича Косинки (справжнє прізвище – Стрілець). Повертається, щоб нагадати про тих людей, які жили вірою в світле майбуття, які без усяких компромісів зустрічали проблеми пореволюційної доби. Мавши веселу вдачу та енергійний характер, письменник активно пропагував свої твори: майстерно читав їх перед будь-якою аудиторією. Любили Косинку і любили […]...
- Собор – символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара Собор – символ духовної краси людини е однойменному романі Олеся Гончара. “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, “своїм романом “Собор” Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій”. Коли у другій половині XVIII ст. за наказом Катерини II російське […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості О. Гончара Розкажіть про синтез сучасного і минулого в романах О. Гончара. Олесь Гончар ніколи не ставив перед собою завдання дати скрупульозний аналіз зображуваних у творах подій на тлі світової чи української історії. У романі “Прапороносці” він не деталізує війну. Для нього було важливим відтворити пафос тих днів, воїнських подвигів, учасником і творцем яких він був. І […]...
- Собор як символ духовної краси людини за романом Олеся Гончара Художній світ одного з найвизначніших письменників сучасності – Олеся Гончара – вражає глибоким проникненням у найживотрепетніші проблеми нашого часу, пристрасним бажанням, захистити людське в людині. Це – продовження гуманістичних традицій української літератури, в центрі уваги якої завжди був внутрішній світ особистості. Твори Олеся Гончара збагачують скарбницю духовного досвіду сучасників. Добро і зло, честь і безчестя, […]...
- Твір на тему: “Розкриття загальнолюдських і моральних цінностей у новелах Григорія Косинки” Григорій Косинка належить до плеяди митців Розстріляного Відродження, яких спіткала найтрагічніша доля за часів сталінізму. Можна тільки дивуватися й захоплюватися мужністю письменника, який пройшов усі випробування долі з високо піднятою головою. Після арешту він пише своїй дружині: “Прости, дорога дружино, а простивши – прощай… Побажаю тобі здоров’я. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий!”. Ця стійкість, […]...
- Моя душа – храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара “Собор”) (1 варіант) “Моя душа – храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) (1 варіант) Вечірній дзвін, соборний дзвін на всю велику Україну… Що провіщає, чим бентежиться, за ким ридає? А сонце запалило куполи золотоверхі, й їхнє дивне сяйво лине в блакить небес, зливаючись з високим чистим дзвоном. Велика туга в ньому і тривога, і біль […]...
- Збереження моральних цінностей (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Та тому що нехтування ними відбувається на кожному кроці. У школі, в цьому осередку добра й тепла, теж відчувається це нехтування. Навіть вираз такий можна почути від старших учнів: “Бути порядним сьогодні не модно”. Дожилися! Одним словом, “доборолась Україна до самого краю”. Дивна річ: за часів тоталітаризму […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (2 варіант) Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у […]...
- Мої роздуми над творами Олеся Гончара Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку “Ілонка”. Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (3 варіант) Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, […]...
- Соціальна небезпечність Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Соціальна небезпечність Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) З розвитком суспільства, з приходом нових ідей, з покращенням духовного стану суспільства дуже часто з’являються й негативні елементи. Так, наприклад, було після Національно-Визвольної війни українського народу у XVІІ-му столітті, з’явилися деякі полковники, які захищали лише свої інтереси, робили все тільки для себе… Так сталося і СРСР. […]...
- “Зв’язок поколінь у романі О. Гончара “Собор” Невдовзі після створення Олесем Гончаром роману “Собор” вражений Григір Тютюнник написав авторові листа, де зазначив: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять…”. Саме так незабаром і сталося – роман О. Гончара “Собор” був заборонений на довгий час, і ця […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (2 варіант) Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) Півтори тисячі років стоїть на пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. А привело мене сюди бажання уклонитися великому українському поету Т. Г. Шевченку. І коли я ходила по цьому місту, мене вразила архітектурна споруда Софіївського собору. Цю споруду не змогли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо я зрозуміла, […]...
- Роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю Лесі Українки) Чи може суспільство жити без письменників, без поетів? Раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю Лесі Українки, я зрозумів, що ні! Без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями […]...