Павло Глазовий – Біографія
Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелєватка – 29 жовтня 2004, Київ) – український поет-гуморист і сатирик.
Сміху іскорки ясні… Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий Знаю: славі, що прийшла до нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана – це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ…
Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що
У гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості:
Ці тривоги чим далі сильніше переймали старого-старого письменника, поставали у нових і нових віршах. Він поспішав і – встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам’ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо – і до останніх днів на землі. Вісімдесятидволітній мудрець (не лише письменник, а й великий читач з назавжди для душі обраним Шевченком) Павло Прокопович пам’ятав усе життя: “Раз добром зігріте серце вік не прохолоне… ” …
Нехай ці слова завжди звучать услід добрій пам’яті про нього, хай вплітаються у них “сміху іскорки ясні”, які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік – добрим людям. Життя ж – вогонь.
У тім вогні Серця людські палають, А сміху іскорки ясні Над полум’ям літають: Смішні пригоди і слова, Події та картини. Я сам згоряю у вогні Й збираю ті іскрини. Якби не міг збирати я Веселого й смішного, Давно розпалась би душа Під тягарем страшного. Сонце нашої свободи Йде все вище й вище, Вільно дихаєм сьогодні – Аж у носі свище… Нам недавно комуняки Дихать не давали, А жінки й дівчата груди в пазусі ховали.
І до чого ж були справді Нерозумні люди! Не дай Боже, якась дівка Оголила б груди, – Їй би всипала матуся Ще й додав би тато. Чи не тому й дітей колись Родилось багато?
Там, де влада потрапляє в благородні руки, Розвиваються мистецтва, Буяють науки, А як вискочать угору Бовдури й нахаби, Їх нічого не цікавить, крім голої баби… (Фрагмент) Анатолій Скрипник