Порівняння образів Воланда й Мефистофеля
Дивовижна трансформація! Іграшка демонів нижчого рангу перетворилася в головний інструмент владики всіх демонів… Символічна зміна функцій і значень речей – постійний прийом Булгакова в “Майстру”. Примус, побутовий прилад, що ревів у кожній московській кухні 30-х років, стає іграшкою Бегемота, демона, кота – а кішка є символ будинку. Скромний домашній роботяга обертається іграшкою – але демонічної, і от з нього виривається караюче й пекельне полум’я, що очищає. “Helft! Feuer!
Helft! Die Holle brennt!” – “пекло палаючий!”, як
Разюче, що майже будь-яка символічна підміна речі так чи інакше, по довгому або короткому ланцюзі асоціацій, приводить до “Фауста”. Разюча шпага Мефистофеля, що взяли на себе роль вуличного вбивці, у руках Воланда стає тростиною й мечем судді; у руках Азазелло – рожном
Всі речі-символи перетерплюють подвійну трансформацію; вони піднімаються й принижуються одночасно. Примус є символ “жахів життя в спільній квартирі”, і він же – символ пекла. Шпага принижується до рожна – і стає символічним мечем владики. Чаклунська тендітна куля, що означає в Гете, очевидно,
“Освітлений з однієї сторони сонцем” – наступний фаустианский символ, також надзвичайно посилений. Воланд не може бачити прямого світла сонця, але відбите світло, особливо від місяця, – постійний супутник його самого і його підданих. А Мефистофель усього лише не виносить сильного світла; Фауст, що впав у залежність від диявола, воліє мати сонце за спиною. Булгаков застосував і фаустианский образ місяця, “остающейся увесь час у зеніті” (в “Фаустові” – у сцені на березі Егейського моря, у місцях, на яких влада Мефистофеля не поширюється).
Під час балу Воланд зупиняє час – і місяць не рухається. “Святкову північ приємно небагато й затримати”, – коментує владика. У символічній грі із сонцем, світлом, місяцем і тьмою освітлений “глобус”, малюсінька модель земної кулі, займає особливе місце. Пригадується Иоаннова максима: “И світло в тьмі світить, і тьма не осягнула його”. Воланд, сатана, ототожнює традиційно з тьмою, тут користується світлом для здійснення своєї влади
Отже, для всевладдя необхідне усезнання – із цього ми почали. Мефистофель від усезнання відмовляється коротко й рішуче: “Я не всеведущ, я лише спокушений”. Розсудимо – а до чого Мефистофелю, при його заняттях, всевідання? Він багато років возиться з єдиним “клієнтом”, Фаустом, а інші земні справи течуть без його участі. Функція його не глобальна, а вузька, виконавська – роздобути душу улюбленого божого раба.
Глобальних інтересів у нього бути й не може. Змушений услужать Фаустові, бути при ньому майстром розваг, він ледарює й сам не пропускає нагоди повеселитися. Але в системі понять “Фауста” таке легковажне поводження саме й позначає поводження васала – а не пана. Вустами Фауста великий поет затверджує, що не можна “в особі одному й царювати й насолоджуватися”, що “владар задовольнятися повинен владою
Воланду насолоджуватися ніколи. У деяких випадках, коли він показується на сцені (а випадків таких, як сказав би сам Воланд, рівно сім), він незмінно зайнятий якоюсь справою. Мефистофель розважається на двох шабашах – німецькому й “класичному” – і сам улаштовує свято; Воланд дає єдиний бал, на якому практично безупинно виконує свої володарні обов’язки й навіть під час шахової гри не відривається від глобуса
Поставимо ще один карб на пам’ять, питання: якщо Воланд-владика завжди в працях, те чому він сидить, як видно, без справи: “Поклавши гостре підборіддя на кулака, скорчившись на табуреті й піджавши одну ногу під себе” – у позі “Мефистофеля” Антокольського? Що робить він на даху “одного з найкрасивіших будинків у Москві”, коли дивиться на “неосяжне збіговисько” московських будинків?. Про що думає – про черговий мефистофельской жарту?
Ох, навряд чи… І здається, зле повинне бути тому – або тим, – про кого владика задумався…
Ще більш разючі відмінності в манері поводження цих двох дияволів. Подібність помітно відразу – уїдлива жартівливість, щоправда, своя в кожного, – а от до розбіжностей треба придивитися особливо.
Мефистофель по поводженню – демократ, якщо так можна виразитися. На тієї ж Вальпургиевой ночі він, будучи одним “з визнаних владик”, намагається не виділятися із загальної юрби, не хоче приєднатися до пекельної знаті, що зібралася на вершині гори, і його в юрбі затирають, як самого останнього з його ж гостей! Лише тоді він згадує про свій нобілітет і кричить: “Дорогу!
Пан Фоланд іде!” (“Platz! Junker Voland kommt”, тобто пускає в хід таємне ім’я, відоме тільки своїм, – вимовляє його, як заклинання, єдиний раз у всій трагедії
Ні, “Майстер” – книга не для однократного читання… Сцена балу, на якій тільки й проявляється по-справжньому володарна суть мессира Воланда, поміщена в самому кінці книги. А до того суть прикрита додатковими масками (головна – його гадана подібність із Мефистофелем).
Він поселяється скромно – не в палаці, а в невеликій квартирі в московському будинку не першої руки. Замість трону в нього потерте крісло; він особисто є на сцені театру (як і Мефистофель); він не гидує бесідою з театральним буфетником – та й звита в нього сама скромна
Про свиту мовлення буде спереду. У вона^-те, у трьох чортах і одній відьмі, і виявляється володарна суть мессира – правда, теж для тих, хто знає імена. Поки ж – про паралелі Смефистофелем.
Цей чорт по-диявольському багатоликий. Він безупинно спілкується з людьми – щораз в іншій якості. Серед людей він тримає себе людиною: з гуляками він забулдига, гостряк, виконавець веселих куплетів; з імператором – маг і майстер розваг; з Фаустом – звідник, слуга, чичероне, охоронець зі шпагою й отрутою напоготові, філософ-наставник – словом, “що накажете”.
У світі чортів і парфумів він настільки ж пластичний і універсальний: відьми, демони й герої античності – з кожним знаходить він загальна мова. Він все робить сам, не чураясь брудної й принизливої роботи, на що й приречено Богом…
Воланд завжди однаковий. Правда, він один раз причиняється професором, а інший раз – “чорним магом”, але в обох випадках удавання надовго не вистачає, суть виявляється. У всякому разі, він завжди залишається самим собою
Мефистофель традиційно возиться з коштовностями – це його майже що постійне заняття: те відшукує скарби, то обіцяє їх відшукати, то попросту грабує. (У Булгакова метушня із золотом і коштовностями в “московських главах” передана владі.) Мефисто традиційний, як простонародні чорти в Гоголя. Наприклад, зв’язок його з підземними скарбами, і та влада, що має над ним кожні, знаючі певні заклинання
Воланд протистоїть фольклорній традиції у своєму поводженні. Від бюргерських турбот він урятований зовсім, він невразливий і, по суті, нікого до себе не підпускає – крім тих випадків, коли йому як феодальному владиці доводиться особисто лагодити суд. У феодальній же манері він свободней усього тримається із блазнем Бегемотом.
Про те, щоб він комусь служив, щоб його підкорили чужій волі, і мовлення бути не може – “ноблесс оближ”, як проказував Бегемот… Йому повідомлена ще одна деталь величі, специфічно булгаковська. Він майже ніколи не грубить і не ерничает (улюблене заняття Мефистофеля й абсолютної більшості традиційних чортів).
Воланд увічливий – з відтінком вишуканості, що надзвичайно схоже на королівську ввічливість Людовика-Солнца – в обох булгаковських речах Омольере.
Отже, почавши з можливої всемогутності Воланда, ми прийшли до його безсумнівної володарної якості. Що ж, не станемо противитися сформованому плину думки й поки удовольствуемся тим, що Воланд співвідноситься по величі з Мефистофелем приблизно так само, як той із дрібним бісом з гоголівської “Ночі перед Різдвом”.
Є тільки одне виключення. Воланд не судить Майстра, він розмовляє з ним майже як з рівним і навіть умовляє його, переконує прийняти “спокій”. Цей казус прийде обговорити окремо, тому що він належить іншому відомству, як сказав би Воланд; тут суд переданий Иешуа.
Але цікаво, як говорить Воланд із посланцем Иешуа, Левием Матвієм, – мабуть, він навіть стає грубий: “Без тебе б ми ніяк не догадалися про цьому”… З посланцями вищої влади так не говорять, і, швидше за все, слова Левия: “Он… просить тебе, щоб ти взяв із собою Майстри й нагородив його спокоєм”, а потім: “Він просить, щоб ту, котра любила й страждала із-за нього, ви взяли б теж” (776) є не ввічлива форма наказу; грубіян Левий цього разу говорить просительно, а наприкінці йде авторська ремарка: “моляще”. Очевидно, Воланд не цілком підпорядкований Иешуа. (Дуже можливо, що вся витівка з Майстром – справа рук Воланда. Адже для того, щоб Иешуа прочитав твір Майстра, знадобилося, щоб Воланд наказав Бегемотові подати рукопис і проголосив своє: “Рукопису не горять!” – і лише після цього, наступного дня, Левий і є із проханням від імені свого вчителя.)
И остання деталь: владика нічого не робить сам. Його звита, що здається скромної, робить усе за нього – а поверх того в необхідних випадках до неї додаються: Абадонна, його “чорні молоді” і волонтери начебто Маргарити, Варенухи, Наташи.
Отже, властительний дух, при якому служать мефистофелями – улаштовувачами й убивцями, майстрами розваг і охранителями, секретарями, служниками, катами – чини його звиті
Related posts:
- Образ Воланда в романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” 1. Булгаковський образ Воланда і його місце в літературі. 2. Життя Москви 30-х років, обивателі в романі. 3. Ідейно-художня роль сил зла в романі “Майстер і Маргарита”. Він ледь самого мене не звів з розуму, доводячи мені, що мене немає! Але ви-те вірите, що це дійсно я? М. А. Булгаков Воланд – сама загадкова фігура […]...
- Звита Воланда Їх усього четверо. “Я ворог таких більших компаній!” – як говорив Мефистофель. Три демони-чоловіки й служниця, відьма Гелла. Тут черговий перевертиш: ці слуги прийшли в роман знов-таки з “Фауста”: “троє сильних”, силачі-найманці Рауфебольд, Габебальд і Гальтефест, і при них маркітантка Айлебойта служать Мефистофелю за гроші – частку військового або піратського видобутку Трійка “сильних” у Булгакова […]...
- Новаторсьний характер зображення Булгаковим Воланда – героя роману “Майстер і Маргарита” Ф. КАФКА, ДЖ. ДЖОЙС, М. БУЛГАКОВ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. Ф. КАФКА, ДЖ. ДЖОЙС, М. БУЛГАКОВ Новаторсьний характер зображення Булгаковим Воланда – героя роману “Майстер і Маргарита” Воланд, герой роману Булгакова, – представник сил зла, очолює світ потойбічних злих сил. Автор називає його “князем темряви”, “духом зла”, “повелителем тіней”. У героя є багато чого від Мефістофеля – […]...
- Образи Воланда та його почту (за твором М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) Твір “Майстер і Маргарита” Михайло Булгаков писав більше десяти років, декілька разів змінював задум, але відомо, що в першому варіанті в центрі роману був Воланд – уособлення містичного шару твору. Волана – повелитель тіней, злий дух, йому і його почту належить фантастичний світ, чистилище, де спокутує свій гріх Понтій Пілат. Сучасність, у яку увірвалися Воланд […]...
- Азазелло – один з підручних Воланда Азазелло – один з підручних Воланда; маленький, широкоплечий чоловік з вогненно-рудим волоссям, який стирчить з рота іклів, пазурами на руках і гугнявим голосом. Ім’я персонажа нагадує про демона іудейської міфології Азезеле, що живе в пустелі; це одне із традиційних іменувань біса; в романі Булгакова вжито в італьянізірованной формі. А. виконує в основному доручення, пов’язані з […]...
- Порівняння образів Софії й пушкінської Тетяни Любов Софії до Молчалину, як і пушкінської Тетяни до Онєгіна, – один із прикладів теперішнього почуття, високий зразок любові. Обидві героїні свято переконані, що саме Провидіння послало їм більшу любов. “Я не намагалася, Бог нас звів”, – з якимось навіть жертовним фаталізмом говорить Софія про свою любов. Їй вторить пушкінська Тетяна: Те у вищому призначено […]...
- Фантастичні образи у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” І. “Майстер і Маргарита” – роман М. Булгакова, що вимагає від читача виходу за межі повсякденних естетичних уявлень. ІІ. Воланд – головний фантастичний образ роману. 1. Сатанізм Воланда (зовнішня подібність до Мефістофеля; ім’я “Воланд” – одне з імен диявола у “Фаусті”; всемогутність героя в покаранні одних і заохоченні інших персонажів роману). 2. Чому Воланд виконує […]...
- Порівняння образів Орисі Петрівни й Иудушки в романі “Добродії Головлеви” Роман “Добродії Головлеви” – зла сатира на дворянський стан. З невблаганною правдивістю малює Щедрін картину руйнування дворянської сім’ї, що відбиває занепад, розкладання, приреченість кріпосників. Весь сенс життя Головлевих полягає в корисливості, нагромадженні багатства й боротьбі за це багатство. Вражають підозрілість, бездушна жорстокість, лицемірство, взаємна ненависть, що панують у цій сім’ї. Приобретательская діяльність Орисі Петрівни, заснована […]...
- Майстер і Маргарита характеристика образу Воланда Воланд – персонаж, що утілює нескінченний і незбагненний універсум в єдності нерозривних протилежностей, перебуває “по той бік добра і зла” і віддає перевагу справедливості над милосердям. Ср. монументальний істинний “вигляд” В., що приймається їм у фіналі : “Маргарита не могла б сказати, з чого зроблений привід його коня, і думала, що можливо, що це місячні […]...
- Образ і характеристика Мефистофеля в трагедії “Фауст” Любуючись Гармонічною красою навколишнього світу, мимоволі задаєшся питанням: а хто ж творець усього цієї пишноти? Подумати тільки, у нескінченному просторі Вселеної планета Земля – єдина планета, що переливається в променях сонця синіми, зеленими, чорними відблисками водного простору Світового океану, прикрашена зеленими шапками лісів, насичена благодатним киснем. На Землі існують всі умови для життя. Для чийого […]...
- Азазелло “страшна помста” Воланда Абадонна персоніфікує смерть, Воланд – суд. Азазелло служить двом дияволам, що персоніфікують суд і смерть. Він – кат, що не цікавиться добром і злом, правом і насильством – був би вирок… У сплетенні фаустианских алюзій він не тільки одна з іпостасей Мефистофеля; він ще відповідає катові, що стратив Гретхен, – але ж вона тому й […]...
- Фауст характеристика образа Мефистофеля Мефистофель – один із центральних персонажів трагедії – у значеннєвому відношенні дуже багатозначний. М., з одного боку, втілює той мир нечистої, “диявольської” сили, з якої Фауст вступає в договір, сподіваючись угамувати свою спрагу безмірних знань і насолод. Однак М. втілює й “зло” як джерело протиріччя, початок занепокоєння, незадоволеності, як спонукання до дії. У той же […]...
- Образи Воланда і його свити Михайло Опанасович Булгаков – видатний російський письменник-сатирик, автор відомих романів “Белая гвардия”, “Жизнь господина де Мольера”, містичної меніппеї “Мастер и Маргарита”, сатиричних повістей “Собачье сердце”, “Роковые яйца”. Він автор п’єс, що не сходять з підмостків сцен провідних театрів світу, – “Дни Турбиних”, “Зойкина квартира”, “Бег”. У його численних оповіданнях, фейлетонах, нарисах відбилася драматична епоха російської […]...
- Тільки людина відповідає за добро і зло (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) І. “Майстер і Маргарита” – визначний твір М. Булгакова (сплавлення в прозі Булгакова воєдино міфу, реальності, сатиричного змалювання побуту, романтичного сюжету, правдивого зображення, іронії та сарказму). ІІ. Відповідальність людини за добро і зло, яке відбувається на землі. 1. Дві головні сили роману (сили зла і сили добра, Воланд та Ієшуа Га-Ноцрі). 2. Хто такий Воланд? […]...
- Особливості системи образів у романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” 1. Дві сюжетних лінії роману. 2. Роман про Понтія Пілаті. 3. Роман про долі Майстра й Маргарити. 4. Двійники й антиподи вромане. 5. Складна єдність композиції й системи персонажів. Роман М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, що стала програмним добутком для творця й хрестоматійним для всієї російської літератури, є складні як композиційно, так і стилістично. […]...
- Вічна боротьба добра в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” Вічна боротьба добра в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” Прояви сил зла в романі дуже схожі. Воланд з’являється в “дорогому костюмі, у закордонних, в колір костюма, туфлях. Навіть обличчя в нього було дуже дивне: “Праве око чорний, лівий зелений. Брови чорні, але одна вища за другу “. В образі Понтія Пілата втілено внутрішня боротьба […]...
- Аналіз-порівняння оповідань Л. Андрєєва “Безодня” і М. Горького “Страсті-мордасті” Декадентство Л. Андрєєва та романтизм М. Горького &;#8216;зробили погляди письменників на взаємини чоловіка і жінки, на виникнення тваринних інстинктів в людині полярними. Сюжети обох оповідань розвиваються в діаметрально протилежних напрямках. На початку “Безодні” Л. Андрєєва ми бачимо закохану пару. Зіночка і Немовецкій сповнені надій на майбутнє, мріють про жертовної любові і, може бути, вважають, що […]...
- Порівняння української і світової літератури періоду Великої Вітчизняної Війни З української та зарубіжної культури План 1. Українська культура довоєного періоду. Посилення партійного контролю над духовим життям суспільства в другій половині 40-х років. 2. Літературне оновлення 60-х р. р. Творчість: Л. Костенко, Павличка, Драга, Стуса, Вінграновського. 3. Утвердження загальнолюдських цінностей у світовій культурі в післявоєнний період. 4. Сучасна зарубіжна культура: Моріан, Солженіцин, Арагон, Селинджер, Фолкнер. […]...
- Порівняння Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. (“Блукай та їж недолі хліб і вмри, / Як гордий флоренцієць, у вигнанні” – Ю. Клен) або предиката – подібний, схожий, нагадує, здається та ін. (“На […]...
- Порівняння персонажів: Обломів і Захар У романіі І. А. Гончарова “Обломівів” оголюєтьється складнийий взаємозв’язок рабстваа й барства; ідеде оповіданння про дв протилежні типи людей, що відрізняються поняттями про світі: для один мир – відвернений, ідеальний, для інш – матеріальний і практичний. Ці два типи автор описав в Обломове й Захарі. Обломів утворений, не дурний, але йому лінь що-небудь зробити для […]...
- Порівняння романів “Егоїст” і “Ганна Каренина” Треба визнати, що в порівнянні з попередніми добутками Мередита, події, що становлять основу цього роману разюче подрібнювали. Виллоуби зовсім не показаний у своїх соціальних зв’язках (крім хіба відношення до кучерів). Усе вертиться винятково навколо сім’ї й шлюбу Такий, здавався б, сугубо сімейний роман, як “Ганна Каренина” (між датами виходу у світло “Егоїста” і “Ганни Карениной” […]...
- ПОРІВНЯННЯ. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ “ЛІС ВОСЕНИ” II семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ (продовження) ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 2 Урок 59. ПОРІВНЯННЯ. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ “ЛІС ВОСЕНИ” Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Олександра Олеся; удосконалювати навички виразного читання віршованих творів; формувати вміння аналізувати, узагальнювати, знаходити порівняння, робити висновки з прочитаного; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ […]...
- Заперечне порівняння Заперечне порівняння – одна з форм порівняння, коли предмети чи явища не уподібнюються, а протиставляються (часто при вживанні заперечної частки “не”), пояснюючи одне одного. Поширене в народній пісні: Ой з-за гори чорна хмара, Мов хвиля, іде. То ж не хмара – Запорожців Богуня веде. Широко застосовується З. п. і в художній літературі, зокрема в ліриці, […]...
- Порівняння персонажів: Соня Мармеладова й Розкольників Центральне місце в романі Ф. М. Достоєвського займає образ Соні Мармеладовой, героїні, чия доля викликає в нас співчуття й повага. Чим більше ми про неї довідаємося, тим більше переконуємося в її чистоті й шляхетності, тим більше починаємо замислюватися над щирими людськими цінностями. Образ, судження Соні змушують заглянути вглиб себе, допомагають оцінити те, що відбувається навколо […]...
- “Дві долі – схожі і несхожі” (порівняння доль Селкірка і Робінзона) Як відомо, Даніель Дефо створив образ Робінзона Крузо за допомогою шотландця Александра Селкірка. Незнаюча людина скаже, що ці дві людини однакові, але давайте перш ніж наклеїти дві етикетки на дві пляшки, придивімось до їхнього змісту. Історія Селкірка, з якої усе почалось, зовсім не схожа на історію Робінзона Крузо: через непокору капітану корабля, боцмана Александра висаджують […]...
- Сенс порівняння долі автора і хмар у вірші М. Ю. Лєрмонтова “Хмари” … Квітень 1840 року. Петербург. Будинок Карамзіних. У вітальні, як завжди, розмови, сміх, лунає музика. Невисокий темноволосий офіцер стоїть біля вікна, що виходить до Літнього саду, відгородившись від усіх зеленою завісою портьєри. Його чорні очі гнівно блищать, чоло прорізала глибока зморшка. Пальці нервово крутять якийсь папірець, губи щось шепочуть. Ось і все. Столиця, знайомі, бесіди-сперечання […]...
- Порівняння й метафора: що у них спільного? Порівняння – один із видів тропів, який пояснює особливості явища, предмета, людини через зіставлення їх з іншими на основі схожості: Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. В. Симоненко Порівняння складається з двох елементів: те, що порівнюється (у нашому прикладі – хмари), і те, з чим порівнюється (копиці сіна, які нагадують хмари […]...
- Порівняння “Пісні над піснями” та “Суламіфі” О. Купріна “Пісня над піснями” – Невичерпне творче джерело. (Порівняння “Пісні над піснями” Та “Суламіфі” О. Купріна) Поклади ти мене, як печатку на серце своє, Як печать на рамено своє, то сильне кохання, Як смерть, заздрощі непереможні, немов той огонь, Його жар – жар огню, воно полум’я Господа! Пісня над піснями У Біблії чудові сторінки присвячено не […]...
- Сенс порівняння долі автора і хмар у вірші М. Ю. Лермонтова “Хмари” … Квітень 1840 року. Петербург. Будинок Карамзіних. У вітальні, як завжди, розмови, сміх, лунає музика. Невисокий темноволосий офіцер стоїть біля вікна, що виходить до Літнього саду, відгородившись від усіх зеленою завісою портьєри. Його чорні очі гнівно блищать, чоло прорізала глибока зморшка. Пальці нервово крутять якийсь папірець, губи щось шепочуть. Ось і все. Столиця, знайомі, бесіди-сперечання […]...
- Тема добра і зла в романі “Майстер і Маргарита” Боротьба добра і зла – центральна тема у романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”. У творі дні далекого минулого дуже тісно пов’язані з днями тогочасної Москви. Прояви сил зла у романі дуже схожі. Воланд з’являється в “дорогом сером костюме, в заграничных, в цвет костюма, туфлях”. Навіть обличчя у нього було дуже дивне: “Правий глаз черный, […]...
- ТРОП ЕПІТЕТ ПОРІВНЯННЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЯ МЕТАФОРА Тропи Слова, вжиті у переносному, образному значенні для уточненої характеристики явища. Тропи дають можливість влучно і лаконічно розкрити сутність будь-чого: “зіниці твої виткані із подиву” (Г. Чубай) – про очі дівчини. Виділяють тропи прості – епітет і порівняння та складні – метафора, алегорія, іронія, гіпербола, літота, синекдоха. Епітет Простий троп, художнє означення, прикметник, вжитий у […]...
- Порівняння двох героїнь – сестер Тетяни й Ольги Пушкін уводить у роман двох героїнь – сестер Тетяну й Ольгу. Але цей невловимий образ тоненької дівчинки, що виникає в уяві читача – немов антипод молодшої сестри Ольги, риси якого можна виявити в будь-якому романі того часу. Фривольність вірша, у якому описується Ольга, раптом переміняється серйозною інтонацією: Дозвольте мені, читач мій, Зайнятися старшею сестрою. И […]...
- ЗАКРІПЛЕННЯ ЗВУКОВОГО ЗНАЧЕННЯ БУКВИ Щщ. ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Г. МАЛИК “ЩО ДЛЯ ЧОГО ТРЕБА?”. ПОРІВНЯННЯ ВІРШІВ Мета: закріпити знання учнів про звукове значення букви Щщ; формувати навички виразного читання; розвивати увагу, мислення, мовлення; виховувати працьовитість. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Розучування скоромовки. Ящірка від дощику В щілинку під ліщинку Швидко шмигнула. Йди іще, дощику! 2) Складання чистомовки. Ча-ча-ча – звірі граються […]...
- “Порівняння висловів Черчилля та Чемберлена щодо миру та війни на Мюнхенській конференції” Багато політиків сучасності та минулого вживали досить цікаві і важливі висловлювання щодо подій як в своїх країнах, так і в світі в цілому. Останнім часом ми дуже часто чуємо цитування Вінстона Черчилля, який, перебуваючи на Мюнхенській конференції в 1938 році, сказав, що у виборі між ганьбою і війною була обрана ганьба, що призвело до отримання […]...
- Твір-опис картини В. Климика “Туман на Поліссі” в художньому стилі. Використати порівняння, епітети План. 1. де ви бачили цей краєвид. 2. яке повітря, небо, сонце. 3. який грунт (земля, пісок, каміння). 4. яка трава, квіти. 5. які дерева. 6. які кущі. 7. чи зображені на ньому живі істоти. 8. чим вразив(запам’ятався пейзаж). Одного разу, прогулюючись по парку, я натрапила на пересувну художню виставку робіт відомого сучасного художника Василя […]...
- Повести Белкина характеристика образів Адриян Прохоров ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ТРУНАР Адриян Прохоров – головний і практично єдиний самостійний герой повести, московський трунар. Історію про Адрияне Белкину розповів прикажчик Б. В.; але не тільки голос прикажчика – голос самого Белкина із працею пробивається крізь авторську інтонацію Пушкіна. Він указує на те, що світова література дотепер знала образ […]...
- Фантастичні образи в романі М. А. Булгакова. “Майстер і Маргарита” Михайло Булгаков – письменник з незвичайною долею: основна частина його літературної спадщини стала відома читаючому миру тільки чверть століття через послу його смерті. При цьому останній його роман – “Майстер і Маргарита” – приніс авторові світову славу. На мій погляд, своєрідність роману “Майстер і Маргарита” полягає в тім, що він жадає від читача виходу за […]...
- Аналіз листа Тетяни й листа Онєгіна (порівняння) * Я к вам пишу – чого ж боле? Що я можу ще сказати? * Тепер, я знаю, від вас залежить * Мене презреньем покарати… Уже в цих рядках – вся Тетяна. Гордість, її поняття про пристойності страждають тому, що їй доводиться першої визнаватися в любові чоловікові. У глибині душі Тетяна напевно була впевнена у […]...
- Поема Лесі Українки “Давня казка”: порівняльна характеристика образів поета і лицаря Бертольда Леся Українка – мужня, волелюбна людина, яка завжди вірила в перемогу робітничого класу над експлуататорами. Вона любила сій народ і високо цінувала його прагнення бути незалежним. З цією темою в поемі тісно пов’язана проблема ролі поета в житті народу. Народній співець живе серед людей, він знайшов собі вірних друзів та однодумців. Його пісні висловлювали думки […]...
- Повести Белкина характеристика образів Самсон Вирин ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) СТАНЦІЙНИЙ ДОГЛЯДАЧ Самсон Вирин – станційний доглядач, нещасний чиновник 14-го (останнього) класу, “сущий мученик” посади, батько дочки Дуни, повезеної гусаром у Петербург. Повість, розказана Белкину титулярним радником А. Г. Н. , поміщена в циклі четвертої, але у виносці до листа “одного поважного чоловіка” вона поставлена на перше […]...