УТВЕРДЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Важливим етапом на шляху становлення теорії літератури як самостійної дисципліни стали наукові доктрини просвітителів, чиї ідеї сформувалися в Англії та Франції наприкінці XVII – у XVIII столітті (Бекон, Гоббс, Локк, Юм, Вольтер, Дідро, Гольбах, Руссо, Монтеск’є, Гельвецій та ін.) і поширилися в Європі. Сам термін “Просвітництво” утвердився після статті німецького філософа І. Канта “Що таке Просвітництво?” (1784 p.), хоча траплявся й раніше у працях Вольтера та Гердера. Філософія просвітителів виходить з думки про “розумність” світу.
Просвітництво
Дені Дідро (1713-1784 pp.), віддаючи данину духовному потенціалові літератури та мистецтва, вважав, що їм належить відповідальна місія: судити вади та зло в суспільстві, наставляти людство, виховувати його та вести за собою, давати людям ідеал. У відомій праці “Салон 1767 року” Дідро наголошував, що “хоч би якою високою була майстерність, без ідеалу немає справжньої краси”. В полеміці з класицистами він вимагав і на практиці у власних творах доводив необхідність
Особливо яскраво це виявилось у теорії драми, героями якої виступали представники так званого третього стану.
Важливе місце в естетиці Дідро посідають роздуми про специфіку художньої творчості. Він гостро критикував Платона за твердження, що мистецтво є наслідуванням природи. У праці “Парадокс про актора” французький учений доводив, що актор не може вести себе в спектаклі так, як це він робить у реальному житті, оскільки “театральна правдивість” полягає “у відповідності дій, мови, обличчя, голосу, рухів, жестів ідеальному образу, створеному уявою поета”.
Ще чіткіше подібні думки прозвучали в працях німецького просвітителя Готгольда Ефраїма Лессінга (1729- 1781 pp.). У трактаті “Лаокоон, або Про межі живопису та поезії” він заявив, що суспільне життя з часів Гомера помітно змінилося, мистецтво й література значно розширили свої обрії, а тому правда та виразність стають їхнім основним законом. Розмежовуючи поезію, з одного боку, та скульптуру й живопис, з іншого, Лессінг надавав перевагу першому, оскільки саме поезії під силу відтворити будь-яке явище дійсності. Художник і скульптор приречені, з огляду на статичність їхніх мистецтв, створювати лише окремі, вихоплені із життя, моменти дійсності.
Поет же може творити своїх героїв у певній динаміці, змінах і розвитку, нічого мертвого, нерухомого тут не повинно бути.
Виступаючи проти наслідування античних взірців, за демократизацію мистецтва, Лессінг намагався наблизити його до тих проблем, які вирішувало суспільство на даному етапі свого розвитку, передбачаючи неминучість прогресу в його поступі. Критикуючи класицистів за те, що вони не зрозуміли до кінця специфіку мистецтва, Лессінг зазначав, що вони механічно перенесли на драму закони інших видів мистецтва, а тому їхні ідеальні образи громадян, позбавлені внутрішніх протиріч, видаються нежиттєвими та холодними, ніби мармурові статуї.
Показуючи вади класицистів у зображенні літературних героїв, просвітителі водночас трактували їх як провідників своїх ідей. Як наслідок цього раціонально сконструйовані позитивні герої просвітителів були позбавлені багатьох рис індивідуалізації, а тому не завжди сприймалися як живі особистості.
Відчувши згадані недоліки естетичної системи Дідро, Лессінга та їхніх однодумців, німецькі теоретики та практики, учасники суспільно-культурного руху “Буря й натиск”, на чолі яких стояв Йоганн Готфрід Гердер (1744- 1803 pp.), виявили підвищений інтерес до людської особистості, індивідуальних проявів її характеру. Гердерові належить ідея розгляду специфіки художньої творчості кожного народу в безпосередньому зв’язку з дослідженням тих обставин, в яких відбувався його розвиток. До цих обставин німецький учений зараховує природу держави, її суспільний устрій, а також менталітет народу, його звичаї, традиції, мову. “Нації, століття, епохи, люди, – наголошував Гердер, – не всі вони знаходяться на однаковому ступені естетичного розвитку, і це, природно, залишає свій відбиток на несхожості їхніх смаків”. Полемізуючи з класицистами, він відкинув теорію наслідування, аргументовано довівши, що кожний народ як самобутній і неповторний має право на власну літературу, не схожу на літератури інших народів.
Не сприймаючи моральну заданість просвітницького героя, Гердер утвердив думку про необхідність відображення людських характерів і обставин в їхній історичній неповторності. Суспільна історія при цьому розглядалася ним як продовження історії природи.
Німецький дослідник поклав кінець тій добі, коли закономірності розвитку національних літератур розглядалися виключно філософами, а тому й не дивно, що в історії світової науки про літературу його стали називати першим літературознавцем.
Ідеї Гердера про літературу як плід національного життя поділяли й інші німецькі мислителі, зокрема Йоганн Йоахім Вінкельман (1717-1768 pp.), який у праці “Історія стародавнього мистецтва” (1764 р.) високий художній рівень культури античності виводив з особливостей державного життя стародавніх греків, демократизму їхніх суспільних відносин: “Свобода, що царювала в управлінні та державному устрої країни, була однією з головних причин розквіту мистецтва в Греції”.
Естетичні погляди Вінкельмана й Гердера зробили значний вплив на подальший розвиток літературознавства. До наукового обігу дедалі частіше залучалися ідеї історизму. Це дало поштовх до появи наприкінці XVIII століття історичного роману.
Йшов поступальний і динамічний процес становлення теорії літератури, яка на початку XIX сторіччя постала як цілком самостійна наукова дисципліна, у процесі формування якої помітне місце посідали естетичні концепції Фрідріха Шіллера (1759-1805 pp.), Імману’іла Канта (1724-1804 pp.), Фрідріха Шлегеля (1772-1829 pp.) і особливо Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831 pp.).
Гегель виступає як великий філософ свого часу, творець всеохоплюючої естетичної системи, основу якої становить діалектичне розуміння життя. Основоположним поняттям філософської системи Гегеля є певна універсальна світова духовна субстанція, яку він називає абсолютний дух, який існує й розвивається згідно з об’єктивними діалектичними законами, а саме: переходом кількісних змін у якісні, боротьбою та єдністю протилежностей, запереченням заперечень. Абсолютний дух, вважав Гегель, саморозкриває себе в трьох формах, проходячи відповідно через три ступені: мистецтво, релігію та філософію. Якщо в мистецтві він пізнає себе через вільне споглядання, то в релігії цей процес відбувається через благоговійні уявлення, у філософії ж він набирає форми пізнання в поняттях.
Філософія, на думку Гегеля, завершує розвиток, що є явною суперечністю з провідною ідеєю його діалектики – ідеєю історизму, розвитку.
У кожному художньому творі німецький учений бачив єдність протилежностей: загального та індивідуального, сутності та явища, закономірного та випадкового, що становлять певний зміст і певну форму. В об’ємній праці “Лекції з естетики”, в основу якої покладено курси, прочитані Гегелем у Гейдельберзькому та Берлінському університетах на початку XIX століття, дослідник виходить з того, що предметом поезії є ідея в її почуттєвому вираженні. Мистецтво виникає тоді, коли духовна сутність життя знаходить свою реалізацію в зображенні окремих людських індивідів. “Словесне мистецтво, – наголошував Гегель, – стосовно як його змісту, так і способу його викладу, – має незмірно більше поле, ніж у всіх інших мистецтв.
Будь-який зміст засвоюється і формується поезією, всі предмети духу та природи, події, історії, діяння, вчинки, зовнішні та внутрішні стани”.
Художній образ для Гегеля є ідеалом, природа якого полягає у “зведенні зовнішнього існування до духовного, коли зовнішнє явище як співвідносне духу стає його розкриттям”.
Роздумуючи над природою ідеалу в мистецтві, німецький філософ приходить до поняття характеру як основного предмета художнього перетворення дійсності. Характер може виявити себе в національній та історичній сутності. Основним законом художнього перевтілення життя є типізація.
У своєму розвиткові мистецтво проходить три історичні форми: символічну, класичну, романтичну. У символічній формі мистецтва, а її Гегель пов’язує передусім зі Сходом, ідея ще шукає свого справжнього художнього вираження, оскільки вона ще абстрактна і не впевнена сама в собі, а тому не має в собі і всередині самої себе відповідного прояву. Початок символічного мистецтва Гегель пов’язує зі здивуванням: “Людина, яку ще ніщо не дивує, живе в стані тупості. її ніщо не цікавить, для неї ніщо не існує, тому що вона ще не відрізняє себе для самої себе і не відділяє від предметів і їхнього безпосереднього одиничного існування”.
Йдеться про те, що початок будь-якого мистецтва знаходиться там, де людина починає виокремлювати себе з природи, усвідомлювати свою неповторність.
Класична форма мистецтва, вважає Гегель, “є завершена в собі до вільної цілісності єдність змісту і повністю відповідної йому форми”. Цю форму мистецтва німецький філософ пов’язує зі стародавньою Грецією, оскільки саме там після тисячолітнього бродіння духу мистецтво набуло краси зовнішнього вигляду й розумного змісту, відобразивши таким чином певну тимчасову гармонію людини з природою та суспільством. Саме тут, на думку Гегеля, знаходить своє втілення ідея прекрасного, тобто ідеал. “Нічого більш прекрасного бути не може і не буде”, – категорично стверджував Гегель.
На зміну класичній формі мистецтва приходить його романтична форма, змістом якої є “абстрактне внутрішнє життя, а відповідною формою – духовна суб’єктивність, що осягає свою самостійність і свободу”. Кінець романтичної форми мистецтва дослідник пов’язує з тим, що “ні Гомер, Софокл тощо, ні Данте, Аріосто чи Шекспір не можуть знову з’явитися в наш час. Те, що так вагомо було оспівано, що так вільно було висловлено, – висловлено до кінця”.
На зміну мистецтву в перспективі повинні прийти релігія та філософія. З розвитком форм мистецтва Гегель співвідносить наявність трьох стилів – строгого, ідеального та приємного. Чимало місця в “Лекціях з естетики” відведено розробці таких визначальних для теорії літератури категорій, як роди та жанри поезії (особливо цікавими є міркування Гегеля з приводу роману як провідного жанру епічного мистецтва), засоби поетичної мови, умовність тощо.
Незважаючи на те, що гегелівська теоретико-літературна концепція від свого початку містила універсалістську тенденцію, яка заганяла саму ідею розвитку мистецтва в глухий кут (оскільки в ній не проглядалася перспектива), вона є однією з найвизначніших віх у світовій науці. Досі відчувається її плідний вплив на розвиток літературознавства.
Related posts:
- Філософія Гегеля як теорія культури Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVІІІ ст., з німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля (1770 -1831), представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже […]...
- ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ ТА В ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ Загибель античної цивілізації, поширення християнства в Європі привели до помітних змін у розвитку мистецтва: посилилася роль релігійної літератури, робилися переклади й писалися праці, в яких тлумачилося Святе Письмо. Зокрема аналіз перекладів біблійних текстів з давньоєврейської мови на грецьку здійснив Ориген (182-251 pp.). Візантійський учений Фотій (між 810-827 – між 891 – 897 Pp.) у праці […]...
- Нові тенденції у світовій літературі 1960-1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й антиутопії. Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини XX ст УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 32 Тема. Нові тенденції у світовій літературі 1960-1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й антиутопії. Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини XX ст. Мета: ознайомити […]...
- ОСНОВНІ Й ДОПОМІЖНІ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу – в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття – як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об’єднує три […]...
- “Коротких відомостей з теорії літератури” і визначте жанрові ознаки твору Гулака-Артемовського У новій українській літературі Гулак-Артемовський дав цікаві зразки національної байки. Провідне місце посідав тут твір “Пан та Собака (Казка)”, надрукований у журналі “Ук-раинский вестник” (1818) . В алегоричному образі Рябка, якого нещадно лупцюють панські слуги, знайшло своє відображення безправне життя кріпаків. У цьому образі поет показав кріпака – працьовитого, наївного, безправного, який вірить у панську […]...
- Визначте роль Е. По в становленні жанру детективної новели і наукової фантастики. Покажіть художні відкриття митця на прикладі окремих творів Визначте роль Е. По в становленні жанру детективної новели і наукової фантастики. Покажіть художні відкриття митця на прикладі окремих творів. Внесок у світову літературу Впродовж всього свого життя По був найбільш відомим, як літературний критик. Його колега Джеймс Рассел Лоуел назвав його ” найбільш специфічним, філософським та безстрашним критиком Америки”. Завдяки своїм їдким коментарям По […]...
- Античні теорії красномовства У древній риторичній науці можна назвати імена дослідників, які займали провідне місце в розробці теорії красномовства. Це Платон, Аристотель, Цицерон, Квинтилиан і деякі інших. Саме їхні теоретичні вишукування становлять ту платформу, на якій грунтувалися подальші дослідження. Батьківщиною красномовства вважається Древня Греція, хоча ораторське мистецтво знали в Єгипті, Ассирії, Вавилоні, Індії Але саме в античній Греції […]...
- З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ РОДІВ І ЖАНРІВ ЛІТЕРАТУРИ Теорія літературних родів і жанрів, хоча їй присвячено чимало наукових праць, досі не має достатньо чітких наукових дефініцій. Окремі дослідники навіть стверджують, що роди літератури, становлячи центральну проблему поетики, разом з тим чинять стійкий опір будь-якій смисловій інтерпретації. Витоки подібного підходу до класифікації родів і жанрів літератури криються в сивій давнині. Уже в давньогрецькій естетиці […]...
- Відродження літератури: сучасний стан і перспективи У кінці XX століття процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних и адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім. Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації, насамперед подолання комплексу меншовартості, підрядної […]...
- Згубність теорії Раскольникова Ф. Достоєвський належав до числа найбільших російських письменників-реалістів ХІХ ст. Він завоював світове визнання і здійснив великий вплив на розвиток російської і європейської літератури. Художник трагічного складу, тонкий психолог, він надзвичайно глибоко ввійшов у протиріччя думки, свідомості всього духовного життя сучасної йому людини. У своїх соціально-філософських “романах-трагедіях” Достоєвський з пронизливою щирістю змалював біль і безсилля […]...
- Суперечності теорії Раскольникова Твір за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – бідний студент Родіон Раскольников, Змушений зводити кінці з кінцями і тому ненавидить сильних світу цього за те, що вони зневажають слабких людей і принижують їх гідність. Раскольников дуже чуйно сприймає чуже горе, намагається як то допомогти біднякам, […]...
- Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті XIX ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. […]...
- “Квіти зла” присвячені засновникові теорії “мистецтва заради мистецтва” Теофтлю Готьє Бодлер висловлює свою естетичну позицію, що у більше розширеному виді він розкрив у теоретичних роботах “Естетичні пам’ятки” і “Романтичне мистецтво”. Вступ у збірник, написаний у вигляді поетичної передумови, розкриває ідейний зміст добутку. Бодлер порівнює докори совісті, які люди відчувають від гріхів, які відбуваються свідомо (“розбій”) і несвідомо (“дурість”), з укусами вший. Людство, подібно жебраком-волоцюгам, тупо […]...
- Моє особисте ставлення до теорії граничних навантажень Теорія граничних навантажень видалася мені доволі цікавою, але не більше. Така собі “книга рекордів Гіннеса”, де кілька сотень чи тисяч фанатів намагаються перевершити самого Бога. Чому “Не більше”? По-перше, мені взагалі ненависний фанатизм у будь-яких його проявах – релігійному чи інтелектуальному, національному чи спортивному, оскільки, на моє глибоке переконання, він ніколи і нікого до добра […]...
- Як Ф. М. Достоєвський доводить помилковість теорії Родіона Раскольникова? Коли допомогти собі ти зможеш сам, Навіщо волати з мольбою до небес? Нам вибір даний. Ті праві, хто посмітили; Хто духом слабшав, той не досягне мети… В. Шекспір У романі “Злочин і покарання” Достоєвський розповідає історію вбивства, доконаного заради перевірки теорії, що зложилася в голові злиденного студента. Родіон Розкольників ображений несправедливим пристроєм навколишнього світу, де […]...
- Моє ставлення до Родіона Раскольникова та його “теорії” Моє ставлення до Родіона Раскольникова та його “теорії” Родіон Раскольников був надто чуйною людиною, аж до самозречення. Ми знаємо це, бо на його суді були свідки, які це засвідчили, наводячи конкретні приклади. Я не хочу їх тут переказувати. Однак це не перешкодило Родіонові вчинити саме так, як він вчинив. Бо у нього була теорія, яку […]...
- Крах теорії Раскольникова у романі “Злочин і кара” Роман Достоєвського “Злочин і кара” – Один з видатних творів світової літератури (це “енциклопедія життя Росії 60-х років”; нелюдяність буржуазного суспільства; пошуки виходу зі світу користі й наживи в царство добра і правди). Незвичайний злочинець Родіон Раскольников – Головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” злочин – Вбивство лихварки – він здійснює під впливом […]...
- “Еволюція образу Раскольнiкова i розвінчання теорії сильної особистостi-“надлюдини” У романі Федіра Достоєвського “Злочин і кара” головним героєм є молодий чоловік на ім’я Родіон Раскольніков. На його прикладі читач може спостерігати за тим, як розвивається і еволюціонує його образ під впливом суб’єктивних і об’єктивних обставин. Крім того, на прикладі Раскольнікова автор роману показує, до чого на практиці може призвести теорія “надлюдини”. Відповідно до ходу […]...
- Згубність теорії Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) ДОСТОЄВСЬКИЙ ФЕДІР (1821-1881) Російського письменника Ф. Достоєвського читає весь світ. Творчість його, як і власне він сам, – це геніальність і протиріччя. Письменник-реаліст, знавець життя, психолог-провидець, гуманіст, який звинувачував соціальне зло. У своїх творах він вирішував “вічні” питання про життя і смерть, про вдосконалення особистості. Початок літературної діяльності, коли були написані “Бідні люди” (1845), “Двійник” […]...
- Сутність теорії Раскольникова.(по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Сутність теорії Раскольникова. (по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Достоєвського “Злочин і покарання” був написаний у шістдесяті роки XIX століття. Це було неясне для Росії час. У Росії поглибилися соціальні протиріччя Достоєвський виступає проти суспільства, що штовхає людини на злочин. Письменник говорить, що людина повинен мати право на нормальне життя. У той час у […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεω&;#961;&;#943;&;#945; – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, “надлюдини” СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОКИ № 11-12 Тема. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, “надлюдини” Мета: допомогти учням зрозуміти філософські основи образу Раскольнікова, його еволюцію; поглиблювати навички аналізу прозового тексту; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення; формувати здатність школярів протистояти згубним впливам. Обладнання: підручник; текст роману […]...
- Н. Г. Чернишевський і його роль в історії російської літератури Н. Г. Чернишевський зіграв видатну роль в історії російської суспільної думки й літератури. Цього ім’ям зв’язаний революційно-демократичний етап у визвольному русі. Вся його багатогранна діяльність була підпорядкована завданню революційної перебудови життя в ім’я щастя трудового народу Эстетические погляди Чернишевського були органічною частиною його ідеологічної діяльності як революціонера-демократа. Внесок його у світову эстетическую думка визначався тим, […]...
- Античність – колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури Мета: поглибити знання учнів про добу Античності, її вплив на розвиток світової культури; розвивати вміння висловлюватись та аргументувати свою думку; зацікавити творами античної літератури. Є витвори мудрі в людей – Ясніші від світлих надій Софокл 1. Коментар до висловлювання: “Якщо на світі є хоч трохи надії, то тільки тому, що в ньому звучить Боже ім”я”. […]...
- Поетика Поетика (грецьк. poietike – майстерність творення} – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. В античну добу П. називалось учення про художню літературу взагалі (“Про поетичне мистецтво” Аристотеля, “Послання до Пізонів” Горація та ін.). Згодом проблеми сутності мистецтва перейшли до філософії та естетики, лишивши для […]...
- Відповіді до теми: “Загальна характеристика літератури XІX століття. Реалізм як основний творчий метод” 1. У чому полягає відмітна особливість зарубіжної літератури XІX століття? Кожна історична епоха породжує свій спосіб відбиття дійсності в творчості художників, письменників, музикантів. У 20-30-ті роки XІX ст. у творчості Флобера, Стендаля, Діккенса, Пушкіна зародився і поступово сформувався конкретно-історичний метод, що дістав назву “реалізм”. Потім він став основою творчості таких митців слова, як Л. Толстой, […]...
- Класовість літератури Класовість літератури – у соціологічному літературознавстві – одна із псевдоестетичних категорій, яка утилітаризує поняття ідейності літератури, підкреслюючи залежність художніх явищ від класових інтересів основних верств суспільства, зокрема панівного класу. К. л. проявляється в тому, що, по-перше, література немовби відображає станове розшарування суспільства і класову боротьбу там і тоді, де і коли вона виникає; по-друге, письменник, […]...
- Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 10 клас ВСТУП ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ Ф. ДОСТОЄВСЬКИЙ, Л. ТОЛСТОЙ Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” письменник глибоко проникає в душу злочинця, і за ідеєю вбивства заради любові до людей, влади заради добрих справ, вбивства за покликанням совісті, відкриває найстрашнішу […]...
- “Суперечливість теорії крові по совісті та образу Родіона Раскольнікова з роману Федіра Достоєвського “Злочин і кара” Теорія крові по совісті була створена головним героєм роману Федіра Достоєвського Родіоном Раскольніковим. Згідно з нею людина має право пролити кров, тобто вбити іншу людину в деяких випадках, якщо це продиктовано ідеалами певного часу. При цьому протягом роману головний герой стикається з великою кількістю проблем, що наштовхує на думку про його неготовність повною мірою відповідати […]...
- Теорія літератури Теорія літератури (грецьк. theoria – спостереження, дослідження) – галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творів; одна з трьох основних ланок літературознавства (поряд з історією літератури і літературною критикою). Т. л. як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу формується поступово на основі роздумів, аналізу […]...
- Твір Утвердження народної моралі та внутрішньої краси у п’єсі Івана Котляревського “Наталка Полтавка” Утвердження народної моралі та внутрішньої краси у п’єсі Івана Котляревського “Наталка Полтавка” П’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка” була новим словом, першим драматичним твором в українській літературі. Кінець XVIII сторіччя став добою складних змін у суспільствах європейських держав, добою зародження капіталістичних відносин, під впливом яких бурхливо розвивались ідеї Просвітництва. Нова українська література формувалася як ідейно-естетичне явище […]...
- “Книга про бійця” – це поетичне утвердження народної єдності Олександр Трифонович Твардовський – видатний російський поет XX сторіччя. Заявивши про себе ще в другій половині 20-х років, він мпііже півстоліття активно працював у літературі. Дитинство майбутнього поета минуло у великій, багатодітній родині і’їміянина-коваля, що годувалася з убогого земельного наділу, придбаного на виплат. Пізніше, у 30-ті роки, родина Твардовських зазнала трагічної долі: під час колективізації […]...
- Роди і види літератури – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Роди і види літератури ЕПОС (від гр. epos – слово, мова, розповідь) – один із трьох основних родів літератури, поряд із лірикою та драмою. Епос передбачає зображення зовнішніх щодо автора явищ життя. Автор виступає в ролі стороннього спостерігача, що дозволяє йому широко змальовувати дійсність у часі й просторі, глибоко розкривати внутрішній світ персонажів. […]...
- Теорія Раскольникова, її антигуманний сенс – ФІЛОСОФСЬКІ ТА СОЦІАЛЬНІ ВИТОКИ ТЕОРІЇ РОДІОНА РАСКОЛЬНИКОВА ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881) ФІЛОСОФСЬКІ ТА СОЦІАЛЬНІ ВИТОКИ ТЕОРІЇ РОДІОНА РАСКОЛЬНИКОВА Головним героєм роману є Родіон Раскольников – недовчений студент, який животіє (“його допікали злидні”) у Петербурзі на горішньому поверсі в кімнатці, яка нагадує то шафу, то труну, то собачу будку: “Комірчина його містилася під самісіньким дахом високого п’ятиповерхового будинку й скидалася більше на шафу, аніж […]...
- Геній Геній (лат. genius – дух) – найвищий ступінь обдарованості, таланту; людина, що володіє таким талантом. Г. – постійна проблема філософсько-естетичних, психологічних роздумів. Платон, Г.-В.-Ф. Гегель, А. Шопенгауер, Б. Кроче, Ч. Ломброзо, С. Грузенберг, Д. Овсянико-Куликовський, О. Іліаді залишили чимало спостережень над особливостями Г., думок про його сутність, роль у житті суспільства, розвитку мистецтва. Розрізняють природні […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини у п’єсі І. П. Котляревського “Наталка Полтавка” Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки адекватно він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського. Виявляючи глибокий інтерес до російської і світової драматургії і театру, Котляревський і Щепкін усвідомлювали, що настав час для […]...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Історія літератури (від грец. Ι&;#963;&;#964;&;#959;&;#961;&;#943;&;#945; – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками […]...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного процесу. Г. вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дають можливість […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини в п’єсі “Наталка Полтавка” – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки адекватно він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського. Виявляючи глибокий інтерес до російської і світової драматургії і театру, Котляревський і […]...
- Твір Утвердження думки про необхідність оновлення суспільного устрою (за поемою І. Котляревського “Енеїда”) Утвердження думки про необхідність оновлення суспільного устрою (за поемою І. Котляревського “Енеїда”) XVIII ст. знаменувало прихід в Україну просвітительства – могутньої ідейної течії, яка передувала розвитку нових суспільних відносин на уламках феодально-абсолютистського ладу. Прогресивні діячі культури того часу проголошували панування людського розуму й освіти, намагалися утвердити новий світогляд всупереч усталеним канонам. І. П. Котляревський писав […]...