Відповіді до теми: творчість В. Симоненка

1. Якою була мати Василя Симонєнка?

Мати Василя Симонєнка, Ганна Федорівна, народилася у селі Біївці у бідній селянській родині 1908 року.

Мати Ганни Федорівни померла дуже рано, а батько ще няньчив онука Ва силя. Дід з онуком дуже дружили. І Василь, ставши поетом, написав вражаючий вірш “Дід умер” та новелу “Дума про діда”.

Ганна Федорівна все життя прожила в Біївцях і дуже пишалася цим, адже не було в Україні більш співучого села, не було таких велелюдних ярмарків, які ви­ру вали там.

Василь Симоненко вже дорослим довго

і тяжко хворів, і мама у цей важкиіі час була поряд із сином. Вона не вірила в облудні наклепи на свого сина-поета, мовчки переживала і його неміч, і смерть. Проста мужня жінка увійшла в поезію Василя Симонєнка світлим уособленням усіх українських матерів.

2. Розкажіть про студентські роки В. Симонєнка.

Після закінчення школи В. Симоненко вступив до Київського університе­ту ім. Т. Г. Шевченка. Він навчався разом з унікальними студентами, які згодом стали відомими українськими поетами та письменниками: Віктор Близнець, Ана­толій Москаленко, Борис Рогоза, Вадим Решетилов, Валерій Князюк та багато інших.

Василь

Симоненко розвивався і мужнів у добірному товаристві, з усіма однокурсниками він жив по-дружньому, по-доброму, сам був завжди спокійним, урівноваженим, добродушним. Ате якщо хтось із товаришів ішов проти совісті, то Василь ніколи не лукавив, говорив “майбутнім геніям” гірку правду в очі. Для своїх товаришів він написав п’ять заповідей і сам завжди виконував їх:

1) знати мову, якою пишеш;

2) бути освіченою людиною;

3) не бути байдужим до людей;

4) працювати до сьомого поту;

5) мати те, що від Бога, – талант.

3. Як оцінював творчість Васімя Симонєнка О. Гончар?

У 60-ті роки XX століття в літературу прийшли молоді письменники і пос­ти, які прагнули осмислити життя по-новому. Вони протиставили свою творчість “поезії безплідній”, відродили віру в добро, правду, справедливість.

Дитинство В. Симонснка було обпалене війною. Він був свідком гірких жіно­чих сліз над “похоронками”, разом із ровесниками ніс на своїх плечах тягар по­воєнної руїни. Та всі життєві труднощі загартували характер поета, привчили його до протистояння і боротьби. Розумний, самостійний у висновках В. Симоненко не піддавався впливу офіційної пропаганди, не славословив досягнень радянської владиг а уважно придивлявся до життя простих людей. Він не вишукував недолі­ків, а боровся з тим, що робило народ нещасним, безправним, приниженим.

За молодий запал, безкомпромісність, готовність пожертвувати собою О. Гончар на­звав поета “витязем молодої української поезії”, безстрашним, доблесним лица­рем, воїном, борцем за правду.

4. Як Василь Симоненко говорив гірку правду епохи у байках, епітафіях, притчах?

Василь Симоненко починав свою творчість із щиро патріотичних віршів. Та дуже швидко тематичний і жанровий діапазон його творів розширився. Він сміли­во звертався до байки, епітафії, притчі, сатиричної казки, де висміював дармоїдів, брехунів, бюрократів, демагогів, хапуг, ледарів і просто дурнів, які заважають на­роду жити по-людськи.

Низка епітафій – це яскравий приклад негативного став­лення поета не просто до хабарників, плазунів, заздрісників, псевдовчених, а до системи, яка породила такі явища.

Байки Василя Симоненка відповідають усім канонам цього жанру. Байки “Хміль на Дубі”, “Мурка Паляниця” – це поетів сміх із людей, що чваняться чи­ном, забуваючи про своє коріння. Байка “Лев ім’я змінив” застерігає не довіряти Левові, який кричить, що він Ягня, “бо Лев ім’я змінив, та не змінив він пащу”. “Вовк-миротворець” – це досить поширений у сучасному світі тип людини, яка на словах хоче миру, але свою правду доводить тільки за допомогою зубів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відповіді до теми: творчість В. Симоненка