Вільям Вордсворт
Вільям Вордсворт
(1770-1850)
Життя і творчість
Вільям Вордсворт, англійський поет, народився 7 квітня 1770 у невеликому містечку и графстві Камберленд. З дитинства майбутній поет відзначався старанністю та здібностями до навчання. Втративши батьків у юному віці, пін був вихований дядьком і здобув гарну освіту в Кембриджі, куди вступив у 1788 році.
Тут пін рано виявив цікавість до літератури, особливо до творів своїх визначних попередників Чосера, Мільтона та Шекспіра.
Іще студентом він здійснив кілька подорожей, пройшовши пішки
Невеликий спадок, отриманий Вордсвортом після повернення до Лондона, дозволив йому займатися літературною діяльністю. Разом зі своєю відданою сестрою він виїхав із Лондона й оселився в графстві Дорсет, де прекрасна природа стала новим поштовхом для його творчого натхнення. У 1798 році вийшла друком його нова збірка “Ліричних поем”, а в кінці того самого року він здійснив невелику подорож по Німеччині. Повернувшись
В останні роки Вордсворт писав небагато, а 23 квітня 1850 року помер.
Вордсворт був головою й теоретиком так званої “Озерної школи”, до якої крім нього належали С.-Т. Колрідж та Р. Сауті. Для поезії представників цього напрямку характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, ідеалізація середньовічної минувшини.
Серед творчого доробку поета виділяють збірку “Ліричні балади”, що стала результатом співпраці з Колріджем. Перше видання збірки з’явилося 1798 р. у Бристолі, а друге, значно доповнене, – у 1800 р. Новаторством цієї збірки є звернення до нових тем і використання нової мови: поезія повинна брати теми просто з життя, звертатися до тих предметів, які хвилюють людину і знаходять відгук у її серці. Поезія, на думку Вордсворта, не потребує також якоїсь особливої мови, між мовою прози та поезії не повинно бути особливих відмінностей.
Ці думки поет виклав у передмові до “Ліричних балад”, яку вважають першим маніфестом романтизму в англійській літературі.
Окрім балад, В. Вордсворт у своїй творчості часто звертався до жанру сонета. У цих творах поет розкриває теми мистецтва, природи, краси. У сонеті “До прекрасного” автор звертається до мистецтва, захоплюючись його здатністю увічнити все дивовижне, що є у світі.
Урочисте захоплення підкреслюється звертанням “Святе мистецтво!”, вміщеним на початку твору, яке створює відчуття побожності, святобливого захоплення. У цьому творі автор у властивій для нього манері звертається до образів природи та людини в природному середовищі, акцентуючи увагу на них як утіленні прекрасного, найкращому, що може зберегти мистецтво “в пензлі чи пері”:
Вони спиняють порух віт вгорі
І подорожніх, що ідуть у лісі,
І корабель, що при скелястім мисі
Навік в заливі кинув якорі.
(Переклад М. Стріхи)
Мистецтво поет вважає похідним від природи, її творінням:
Дитя весни, і літа, й падолисту,
Що вірно тчуть ясну твою окрасу…
Форма сонета завдяки своїй стрункій будові надає творові вишуканості, витриманий ритм ямба та кільцеве римування перетворюють вірш на вільну мелодію, яка передає настрій спокійного споглядання. Мова твору проста, без надміру метафор та з простими, природними епітетами, відчуття прекрасного створюється за допомогою звичайного опису довколишніх реалій, якими їх бачить ліричний герой у своєму захопленні.
У кращих поетичних витворах Вільяма Вордсворта чиста думки сполучається з виразними точними описами, висвітленими силою почуття.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)