Хор
Хор (грецьк. choros – співочий колектив, що виконує вокальні твори) – група осіб (танцюристів та співаків) – учасників святкування бога Діоніса у Стародавній Греції, котрі виконували відповідні дифірамби. Згодом з’явився і трагічний X., ставши складником еллінського театру; складався з корифея (керівника) – обов’язкової дійової особи, котра сюжетно пов’язувалась з акторами, а також хоревтів – учасників хору (в комедії – 24 особи, в трагедії – від 12 до 15 осіб). Останні втілювали певний реальний (жінка, дівчина, моряк та ін.)
X. містився в орхестрі (круглий майданчик з вівтарем в середині), куди він прямував після пролога у наступній частині п’єси (пароді) урочистим маршем у супроводі гри флейтиста, без масок (на відміну від акторів). Партії X. мали вигляд віршових строф, яким у діалозі відповідали антистрофи. Він не тільки співав, а й декламував тексти, брав участь у танцях.
Починаючи з VI ст. до н. е., X. поступово втрачав провідне місце в еллінській драмі, коли Есхіл (525-456 до н.
X. став органічним її складником (“Вечорниці” П. Ніщинського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького та ін.), набувши національного колориту.
Related posts:
- Вечорниці Вечорниці Вечорниці – одне з найулюбленіших свят молоді. Колись кожна частина села мала свої хати для проведення вечорниць. Найчастіше це були оселі самотніх жінок – солдаток, вдовиць. Молодь, яка збиралася на гулянку, називала господарку “паніматкою”. Якщо ж траплялося, що в хаті був і господар, то його величали “вечорничним батьком”. Першими приходили на вечорниці дівчата. За […]...
- Твір на тему: Вечорниці Вечорниці – одне з найулюбленіших свят молоді. Колись кожна частина села мала свої хати для проведення вечорниць. Найчастіше це були оселі самотніх жінок – солдаток, вдовиць. Молодь, яка збиралася на гулянку, називала господарку “паніматкою”. Якщо ж траплялося, що в хаті був і господар, то його величали “вечорничним батьком”. Першими приходили на вечорниці дівчата. За ними […]...
- Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад… ” арабського поета […]...
- Діалог Діалог (грецьк. dialogos – розмова, бесіда) – один із типів організації усного мовлення (поряд з монологом), який за своєю формою є розмовою двох або декількох (полілог) осіб. Кількість осіб у д. – питання неістотне, бо діалогічність мовлення закладена у самій природі мови як засобу спілкування. д. може вести одна особа, (т. зв. внутрішній д. – […]...
- Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель): Лежить солдат під лісом, на травах, на піску, а Над ним кує зозуля в зеленому ліску, а І що ж вона віщує, […]...
- Тетралогія Тетралогія (грецьк. tetra – чотири і logos – слово) – великий епічний твір одного автора, що складається із чотирьох самостійних частин, охоплюється спільністю художнього задуму та єдністю основних персонажів (дійових осіб). В античну добу Т. називали три трагедії та одну сатиричну драму (“драму сатирів”), які подавалися на конкурси до святкування діонісій. Збереглася частково лише Т. […]...
- ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК) ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)- у давніх українців (згодом – і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її на дернову лаву, обкладаючи з усіх боків хлібом, сиром, яйцями, глечиками з молоком тощо. Довкола водили хороводи з піснями: “Дай […]...
- Персонаж Персонаж (лат. persona – особа, фр. personnage – маска актора) – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають П. Деякі літературознавці ототожнюють П. з героєм, вживають ці слова […]...
- Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення здійснюється від третьої особи, іноді – від першої (оповідання Марка Вовчка). У драматичних творах авторське мовлення зводиться до ремарок, часто […]...
- Роль структури трагедії Софокла “Цар Едіп” у розумінні ідеї твору Софокл разом з Есхілом та Евріпідом здійснив чималий внесок у розвиток давньогрецької трагедії. Із численних (більш ніж 120) творів Софокла до наших днів збереглись повністю лише сім трагедій та одна сатирівська Драма, не враховуючи уривків; у середині XX століття в Єгипті знайдено значний фрагмент драми “Слідопит”. Найбільш популярні трагедії на сюжети фіванського циклу міфів – […]...
- Послання Послання – різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів” Горація, де мовиться про принципи художньої творчості), поширився у всіх європейських літературах, а відтак і в українській (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в […]...
- Звеличання Звеличання – жанрово-стильовий спосіб вираження пошани до особи чи осіб, членів родини, найяскравіше виражений в обрядових піснях. 3. складає основний зміст давніх українських колядок і щедрівок, через що їх називають величальними піснями або просто величаннями господаря, господині, парубка, дівчини, вдів, сиріт та ін. Наприклад, початок 3. господаря: Гой, ти наш пане, пане Іване! Гей, дай […]...
- Художні особливості трагедії “Борис Годунов” Ідейний і літературний задум і ідейний зміст трагедії ” Борис Годунов ” визначили її художні особливості: композицію, реалізм образів, історизм у відтворенні епохи, розмаїтість мови. Відмітною рисою композиції “Бориса Годунова” є рішучий розрив із правилами класицизму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Художні особливості трагедії Борис Годунов. Короткий зміст не дає зрозуміти весь […]...
- САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З […]...
- Міракль Міракль (фр. miracle, від лат. miracylum – чудо) – один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про “чуда”, здійснені Богородицею. Сюжети запозичувалися з житій, апокрифів, східних переказів тощо. Незважаючи на таку природу жанру, в ньому певною мірою відбивалися зміни в житті і свідомості народу: в М. згодом вносилися авантюрно-розважальні, побутові мотиви, […]...
- Відповіді до драми Вільяма Шекспіра “Ромео та Джульєтта”? 1. Що лягло в основу сюжету драми Вільяма Шекспіра “Ромео та Джульєтта”? Відповідь: Старовинна легенда XІV ст. 2. У якому місті розгортаються події, описані в трагедії “Ромео та Джульєтта”? У місті Верона. 3. На фоні Відповідь: тлі якого основного конфлікту змальовуються події драми “Рсмео та Джульєтта”? Відповідь: На фоні ворожнечі двох сімей: Монтеккі та Капулетті. […]...
- Скорочено – ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ – ЕСХІЛ 8 КЛАС ЕСХІЛ ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ Дія відбувається на краю землі, в далекій країні. Два демони, Влада й Насилля виводять на сцену Прометея. Гефест повинен прикувати його до гірської скелі за наказом Зевса. Герой, прикутий до скелі, скаржиться на свавілля нових божеств. І все це за те, що дав людям вогонь і навчив гідному людині життю. […]...
- Чергування приголосних звуків у дієсловах 1) У дієсловах ІІ дієвідміни у формах І особи однини та ІІІ особи множини губний звук чергується з губний+л: Любити – люблю – люблять Димити – димлю – димлять Спати – сплю – сплять Ловити – ловлю – ловлять 2) У дієсловах І дієвідміни у всіх формах, а ІІ дієвідміни – тільки І особи відбуваються […]...
- Мінезингер Мінезингер (ніж. Minnesinger – співець любові) – німецький середньовічний поет-музика, автор творів куртуазної любовної лірики. Використовуючи на початках прийоми народної пісні (XII ст.), М. невдовзі зосередилися на власній тематиці,, опрацьовуючи мотив неподіленого кохання до недосяжної дами серця. Поступово версифікаційна культура М. (як і трубадурів та труверів) удосконалювалася, виходила за межі ‘ оспівування лицарського ставлення до […]...
- Логос “Логос” – літературна група українських письменників католицького спрямування у Львові (1927-31). Друкованим органом “Л.” був журнал “Поступ”, твори учасників групи виходили у видавництві “Добра книжка”. До групи належали О. Мох (Орест Петрійчук), Гр. Лужницький (Меріям), В. Мельник (Василь Лімниченко), С. Семчук, Д. Бандрівський, Р. Сказинський, Т. Коструба та ін. Програмними були принципи християнської моралі, протидія […]...
- Гербовники Гербовники (польск. herb, від нім. Еrbе – спадщина) – збірники, в яких вміщено малюнки гербів, їх описи та родоводи власників гербів. У середньовічній Європі поява Г. пов’язана з інститутом рицарства (представлення учасників турнірів відбувається за допомогою Г.). Найдавніший, Цюріхський Г., датується XIV ст. У польських Г. XV-XVIII ст. зафіксовано геральдику української шляхти. В Україні герби […]...
- Двоголосе слово (двоголосся) Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- Твір на тему: Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким (твір-опис за картиною) Картина художника Миколи Самокиша “Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким” належить до батального жанру. На картині зображено битву між українськими селянами і польським військом. Це, мабуть, один з епізодів визвольної війни українського народу проти Польщі. Селяни бідні, напівголі, озброєні косами, сокирами, рогатинами. Але і погано озброєні, вони налаштовані рішуче, їх багато, і вони рухаються вперед, […]...
- Двоголосе слово Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. Д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- Фейлетон Фейлетон (фр. feuilleton – аркуш) – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. Започаткований 1800, коли при французькій газеті “Journal des Debats”, при якій з’явився листок-додаток, спочатку заповнюваний театральною хронікою тощо. Згодом його було замінено особливим “підвалом”, який мав конкретно визначене місце на полосі. Лише пізніше Ф. віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна […]...
- МЕЛОДРАМА Мелодрама (від грец. &;#956;&;#941;&;#955;&;#959;&;#950; – музика, пісня та &;#948;&;#961;&;#948;&;#943;&;#956;&;#945; – дія) – жанр п’єси з гострою інтригою, перебільшеною емоційністю, різким протиставленням добра і зла, морально-дидактичною тенденцією. Як самостійний жанр мелодрама оформлюється наприкінці XVIII століття у Франції (п’єси Монвеля і Піксерекура). Раніше ж під мелодрамою розуміли музичну драму й навіть оперу. Втім, музичний елемент у мелодраматичних […]...
- Мистецький український рух “МУР” (Мистецький український рух) – об’єднання українських письменників в еміграції з метою консолідувати українських літераторів, які після 2-ї світової війни опинилися в таборах для переміщених осіб переважно в Німеччині та Австрії. Засноване в 1945 у м. Фюрт (Німеччина). За час існування відбулися три з’їзди (1945, 1947 і 1948) та кілька конференцій “М”. Головою об’єднання був […]...
- Героїчне Героїчне – етико-естетична категорія на означення моральної цінності вчинків, дій окремої особи чи суспільства в цілому задля прогресу, які вимагають особливої віддачі моральних, інтелектуальних, фізичних зусиль, мужності, відваги, самопожертви. Спроможність здійснення Г. – важливий критерій оцінки особи. Г. в літературі – одна з форм вияву високого – поетичне звеличення засобами художнього слова вчинків героїв, покликаних […]...
- Давньогрецький театр: еволюція трагедій Якісно нового змісту і форми трагедія набула після появи на театральному горизонті Есхіла (525- 456 рр. до н. е.). Талановитіший за своїх попередників, він настільки вдосконалив трагедію, що його по праву вважають “батьком трагедії”. Саме у його творчості трагедія остаточно оформилася як драматичний жанр. Перш за все слід відзначити введення Есхілом другого актора. Це значно […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- Давньогрецький театр – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Як епос у VII ст. до н. е. поступився поезії, так і поезія у V ст. до н. е. відійшла на другий план із розквітом давньогрецького театру. Він став одним із найбільших надбань європейської та світової культури. Драма як театральне мистецтво найбільшого розквіту набула у V ст. до н. е. в одному з наймогутніших міст […]...
- Міфологічна школа Міфологічна школа – напрям у фольклористиці та літературоз-навстві німецьких романтиків (початок XIX ст.), спирався на естетику Ф.-В.-Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів, які обстоювали думку про міф як необхідну умову мистецтва, ядро поезії. Філософські основи М. ш. доконечно оформилися після видання “Німецької міфології” братів Я. та В. Грімм, що сприяло усвідомленню сутності “народної […]...
- Епілог Епілог (грецьк. epilogos – післяслово, підсумок), або Постпозиція – в античній трагедії й комедії – звернення до глядача хору (чи актора) в кінці п’єси (в ексоді, тобто заключному епізоді), в якому пояснюється задум автора, характер твору, значення подій, що відбулися; в драмі-епохи Відродження (В. Шекспір, Д. Джонсон) – заключне звернення-монолог (інколи пісня), що витлумачує ідею […]...
- Тернопіль “Тернопіль” – громадсько-політичний та літературно-мистецький часопис, виходить у Тернополі з січня 1991 раз на два місяці. Головну увагу звертає на відновлення історичної пам’яті, знайомить читачів з творами репресованих письменників, стрілецькою піснею, історією та родоводом українських пісень-гімнів, творами письменників з української діаспори та сучасних літераторів. “Т.” вперше опублікував недруковані досі II і III частини роману Ю. […]...
- Черниговский листок “Черниговский листок” – щотижнева літературно-громадська газета, що виходила 1861-63 українською і російською мовами в Чернігові. Видавцем-редактором був Л. Глібов, якому належала і значна частина байок, ліричних поезій українською і російською мовами, оповідань, нарисів, фейлетонів, театральних рецензій, передових статей та ін. Серед найдіяльніших авторів були П. Куліш (поезія, проза, наукові розвідки), О. Кониський (поезія, статті, нариси, […]...
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. &;#948;&;#961;8&;#956;&;#945; &;#963;&;#945;&;#964;&;#965;&;#961;Ι &;#954;ό&;#957;, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був […]...
- Театр у Давній Греції. Есхіл “батько трагедії” Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд […]...
- Лексикон Лексикон (грецьк. lexikon – словник) – 1. Лексика; запас слів, який виявляється у варіанті мовлення, пов’язаному з певною сферою людської діяльності, або характерний для якої-небудь особи. Наприклад: “Мому серцю не раз допіка,/ Як почую оте несусвітне/ Покалічене “слово новітнє”/ 3 “лексикону” своїх земляків,/ Коли їду в село до батьків… ” (М. Карпенко). Слова, притаманні різним […]...
- Гуманізм Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – в етичному плані – моральний принцип, в основі якого лежить переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, вимога свободи й захисту гідності особистості, ідея про право людини на щастя. Вужче – людяність, увага й любов до людини, готовність їй допомогти. У філософському розумінні – це […]...