ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ)
ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник.
Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 1764 р. вирушив до Святих місць, побував на Афоні, Синаї та в Єрусалимі.
Деякий час був священиком посольської церкви у Константинополі. За час мандрів вивчив італійську, французьку, грецьку, турецьку мови, ознайомився з історією літератури й культури європейських
Відчутний вплив на них мав опис мандрівок В. Григоровича-Барського (Яценка називали “молодшим Григоровичем”) і деяких французьких письменників того часу.
Записки Л. Яценка-Зеленського складаються з 13 томів (10-12 втрачені). Перші три томи – це опис подорожі по Святих місцях Близького Сходу. У 3-му є спогади автора про життя козаків Запорозької Січі. 4-й і 5-й томи присвячені опису Константинополя та життю автора в цьому місті.
У 6 – 8-му томах автор розповідає про мандри в Росію під час російсько-турецьких воєн
Повністю записки Л. Яценка-Зеленського опубліковані не були.
Літ.: Попов А. П. Младший Григорович: Новооткрытый паломник по святым местам XVIII в. // Тр. XV археол. сьезда. М., 1914; Яворницкий Д. Лука Яценко-Зеленский.
Катеринослав, 1915; Леонтій-Лука Яценко (Зеленський). Молодший Григорович (уривок) // Вітчизна. 1988. № 2. С. 184 – 191.
П. Білоус
Related posts:
- ЛУКА ЖИДЯТА ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст. За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за князювання Ярослава Мудрого. Відомо, що Лука Жидята ворогував із грецькими ієрархами руської православної церкви. 1055 р. на письменника звів наклеп […]...
- Лука і Сатин в драмі Горького “На дні” Перша проблема п’єси – філософський спір про правду. Друга – що краще для мешканців нічліжки? 1) Брехня на спасіння Луки. 2) Правда Сатіна. Третя – брехня-якір, який тримає людей на “дні”. У п’єсі “На дні”. Горький показує людей, зломлених життям, приречених на загибель. Герої, їхній внутрішній світ розкривається не з вчинків, а з розмов. Кожен […]...
- Лука и Сатин в драме Горького “На дне” Первая проблема пьесы – философский спор о правде. Вторая – что лучше для обитателей ночлежки? 1) Ложь во спасение Луки. 2) Правда Сатина. Третья – ложь-якорь, держащий людей на “дне”. В пьесе “На дне”. Горький показывает людей, сломленных жизнью, обреченных на гибель. Герои, их внутренний мир раскрывается не из поступков, а из разговоров. Каждый герой […]...
- Хто правий у суперечці про правду – Лука або Сатин?(по п’єсі М. Горького “На дні”) Людина – от правда! М. Горький. На дні П’єса “На дні” була написана М. Горьким в 1902 році, напередодні першої російської революції. Вона дає яскраве подання не тільки про класовий антагонізм і соціальні виразки старого суспільства, але й про ті складні процеси розумового шумування, якими були охоплені навіть самі відсталі, неприкаяні шари народу. Головними філософами […]...
- Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників, народився 30 січня 1852 року в селі Хайманале, яке сьогодні носить його ім’я. Син простих людей, він був племінником Костаче, театральна діяльність якого мала великий вплив на формування майбутнього драматурга. Після закінчення початкової і середньої школи, у 1868-1870 роках, молодий Караджіале відвідував драматичні курси у консерваторії Бухареста. […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- Записки о Южной Руси “Записки о Южной Руси” – збірник фольклорних і літературних творів та історичних матеріалів, упорядкований і виданий П. Кулішем 1856-57 у Петербурзі в двох томах. У першому томі вміщені й прокоментовані П. Кулішем народні легенди, перекази, думи і пісні про київські Золоті ворота, боротьбу проти татар і унії, про походи запорожців, Б. Хмельницького, розповіді про народних […]...
- Хазяїн (дуже стисло/скорочено) – Карпенко-Карий Іван Комедія у 4-х діях Дійові особи: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня – їх дочка. Феноген – права рука хазяїна. Маюфес – фактор. Павлина – кравчиха з города. Зеленський, Ліхтаренко – економи. Куртц – шахмейстер (спеціаліст з вівчарства). Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан. Калинович – учитель гімназії. […]...
- Карпенко-Карий Іван Хазяїн (дуже стисло) (скорочено) Комедія у 4-х діях Дійові особи: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня – їх дочка. Феноген – права рука хазяїна. Маюфес – фактор. Павлина – кравчиха з города. Зеленський, Ліхтаренко – економи. Куртц – шахмейстер (спеціаліст з вівчарства). Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан. Калинович – учитель гімназії. […]...
- Іван Карпенко-Карий – Хазяїн (Стислий переказ, дуже скорочено) Іван Карпенко-Карий Хазяїн (CКОРОЧЕНО – стислий переказ) Комедія у 4-х діях Дійові особи: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня – їх дочка. Феноген – права рука хазяїна. Маюфес – фактор. Павлина – кравчиха з города. Зеленський, Ліхтаренко – економи. Куртц – шахмейстер (спеціаліст з вівчарства). Петро Петрович Золотницький – […]...
- Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст. – група літописів, укладених упродовж XVII-XVIII ст., в яких значну увагу звернуто на описи історії козацтва в Україні. Вони складають потужне літературне тло козацьких літописів Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, “Історії русів”, розвиваючи героїко-патріотичну тематику, ідею розбудови та збереження державності в Україні. Основні мотиви К. л. – боротьба козацтва […]...
- Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
- Скорочено “Ххазяїн” Карпенко-Карого До Терентія Пузиря приходить Маюфес та пропонує хазяїнову переховати у себе в степах 12 тисяч овець поміщика Михайлова, який оголосив себе банкротом. Той погоджується, але за 20 % прибутку від операції. Маюфес натякає Терентію Гавриловичу, що він голодний, але хазяїн пропонує йому перекусити на вокзалі в буфеті. Він не збирається кожного годувати своїми харчами. Пузир […]...
- Бароко: який зміст цього терміну? У XVIII столітті слово “бароко” вживалося для характеристики, часто негативної, літературних творів складної форми. Проте його походження точно не встановлене, незважаючи на побутування в кількох мовах. У португальській вираз регоlа Ьаггоса означає перлина неправильної форми. Латинське слово Ьагосо – це термін логіки, особливо складний вид висновку. У перекладі з італійської bагоссо – вигадливий, примхливий. І, […]...
- 3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка “3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка” – видання Наукового товариства імені Шевченка…у Львові (1898-1937), з’явилося 12 назв, 23 томи. Серед них: “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О. Кониського, “Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство” в упорядкуванні М. Пав-лика, “До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х pp. XIX ст.” […]...
- ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ (30.07.1695, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – р. см. невід.) – письменник першої половини XVIII ст. Син березанського сотника. Навчався спочатку у місцевій школі, потім у Київській академії, яку не закінчив. З 1710 р. мандрував по Україні та Білорусі. Свої мандри описав у автобіографічному творі, що є одним з найкращих […]...
- Романтизм Романтизм – літературний напрям, який сформувався на межі XVIII та XIX ст. на противагу класицизму. Романтизм можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. (Велика Французька революція, промисловий переворот в Англії). Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції. Романтики відмовилися від реалістичного зображення дійсності, […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Бібліографія літературна (від грец. &;#946;Ι&;#946;&;#955;&;#943;&;#945; – книги і &;#947;&;#961;&;#940;&;#966;ω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- Образ Луки й проблема істини й жалю в п’єсі М. Горького “На дні” Максим Горький пише свою п’єсу “На дні” в 1902. Це час, коли людське життя знецінюється, коли процвітають босяки й бідняки, що втратили віру в себе й влюдей. Герої драми – жителі костилевской нічліжки, спившиеся, що втратили надію люди, які виявилися на “дні” життя. Живучи в одному місці, вони не хочуть допомагати один одному, все людське […]...
- Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
- ВІК “ВІК” – тритомна антологія української літератури, приурочена до 100-річчя виходу в світ “Енеїди” І. Котляревського. Упорядкована В. Доманицьким та С. Єфремовим. Виходила в 1900 – 1902 рр. Перший том умістив поезію Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Куліша, М. Петренка та ін. Наступні томи складалися з оповідань, новел, […]...
- Записки історично-філологічного відділу ВУАН “Записки історично-філологічного відділу ВУАН” – наукові збірники, що видавалися у Києві (1919-31) за редакцією А. Кримського (переважна більшість), частина – за редакцією М. та О. Грушевських (праці історичної секції ВУАН). Всього з’явилося 26 книг, де друкувалися наукові студії, рецензії, бібліографічні огляди тощо, висвітлювалася творчість Т. Шевченка, П. Куліша, І. Котляревського, А. Метлинського, І. Карпенка-Карого, М. […]...
- ОНУФРІЙ ОНУФРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – поет – компілятор, церковний діяч. Був ігуменом Преображенського монастиря поблизу Харкова (1693-1696, 1705-1709). Автор рукописного збірника “О пріроженю человческом, под которою планетою знамен небесных родится всяк человек, важностю и комплексіями и обтаєм зде описано єсть…”, складеного між 1696 – 1699 рр. Сюди ввійшли перекладені з польської мови епіграми […]...
- Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
- Римська література. Римська проза Видне місце в римській літературі кінця Республіки займає Гай Юлій Цезар. За ним затвердилася слава другого, після Цицерона, римського оратора. Чудовими й за формою й по змісту є його військові мемуари, відомі за назвою “Записок про Галльську війну” і “Записок про громадянську війну”. Йому належали й інші, що не дійшли до нас твору. Як оратор […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського князівського роду. Навчався в Харківському, потім у Московському університеті, який закінчив 1814 р. Вчителював на Полтавщині. У 1820- 1823 рр. […]...
- АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С. – поетеса. Її ім’я збереглося в кількох варіантах вірша “Із болестію серца вопію до Бога” через акровірш. Перший варіант надрукував В. Гнатюк, тут читається частина акровірша: “Інокиня Анисія”, в другому варіанті, надрукованому М. Возняком, читається: “Парфюновна С.”, у третьому, надрукованому В. Перетцом, – “Інокиня Анисія Павфуновпа”. Жила, ймовірно, на зламі XVII-XVIII чи […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- Василь Чумак – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в […]...
- ВОДЕВІЛЬ Водевіль (франц. vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла у Франції, але щодо її етимології існують дві версії. За першою з них, назва походить від “водевірів” – веселих пісень (куплетів з рефреном), які складав […]...
- Романтизм – визначення Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін “романтизм” упроваджують безпосередньо його перші представники – німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлегеля). До […]...
- “Велесова книга” – скрижалі буття українського народу в прадавні часи Одним із прадавніх джерел нашої історії і культури є “Велесова книга” – дерев’яні дощечки, на яких записано розповіді про життя і релігію праукраїнців. “Велесова книга” – це найдавніша слов’янська пам’ятка V-IX століть, яка допомагає нам поглибити свої знання про те, як і чим жили наші пращури. Дерев’яні дощечки присвячені богу Велесу – заступнику українців. Дощечки […]...
- ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК “ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об’єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, […]...
- Новий погляд на літературу ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 1. ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ЕПОХА Новий погляд на літературу Просвітителі запропонували й новий погляд на літературу. Вона оголошується суттєвим засобом перебудови суспільства, і в цьому полягала її головна відмінність від літератури попереднього XVII ст. XVIII ст. називають віком книги. Читання стало головною розвагою освічених людей. Виникла журналістика, яка відгукувалася на […]...
- Велесова книга – скрижалі буття українського народу в прадавні часи Велесова книга – скрижалі буття українського народу в прадавні часи Одним із прадавніх джерел нашої історії і культури є “Велесова книга” – дерев’яні дощечки, на яких записано розповіді про життя і релігію праукраїнців. “Велесова книга” – це найдавніша слов’янська пам’ятка V-IX століть, яка допомагає нам поглибити свої знання про те, як і чим жили наші […]...
- Біографія Радищева Олександра Миколайовича Народився в небагатій дворянській сім’ї. Виховувався й учився в петербурзькому Пажеському корпусі. По закінченні навчання в числі ще дванадцяти юнаків був посланий Катериною II у Лейпциг для підготовки “до служби політичної й цивільної”. У Німеччині вивчав французьку й німецьку просвітительську філософію. Великий вплив на формування поглядів Радищева мав “вождь його юності”, талановитий Ф. В. Ушаков. […]...