З’їзд російських журналістів. 1908 рік
Організаційним центром першого з’їзду представників періодичної преси стали редакції газет “Слово” і “Йдеться”, журналу “Минулі роки”, щономера якого друкувалися звіти з’їзду, толстовські матеріали документального і мемуарного характеру. Газети докладно інформували суспільство на роботу тимчасового бюро друку щодо скликання першого всеросійського з’їзду друку. У травні 1908 року. на шпальтах газет з’явилося повідомлення “Від тимчасового бюро друку…”, яке проголошувало:
“Виконуючи постанови загальних
До участі друку, у вшануванні вісімдесятиріччя Л. М. Толстого й у зборі пожертвувань на фонд його від імені слід уже залучити й слов’янську печатку?” З’їзду також потрібно було обрати постійний комітет як представник всієї преси Росії. Редакціям періодичних видань пропонувалося надіслати на з’їзд однієї чи кількох представників, “забезпечивши їх належними повноваженнями”, але з правом одного вирішального голоси від кожної видання. Запрошення на з’їзд адресувалися всім літературним установам та Академії наук. Крім наміченої програми з’їзду повідомили подробиці осередку: кожного учасника мав внести “внесок у п’яти рублів на витрати на з’їзду”; “попереднє ознайомлення учасників з’їзду друг з одним” не було призначене на 21 червня 1908 року у клубі громадських діячів.
Викладалася прохання редакторів – не за п’ять днів до з’їзду повідомити про особу, уповноважених редакціями, і навіть надіслати додаткові пункти питань чи доповідей до запланованої програмі з’їзду, “якщо буде виявлено”. Вказувався і записуйте адресу редакції газети “Слово” (СПб, Невський ін., 92). загальні збори столичної влади та провінційної друку призначило з’їзд на неділю, 22 червня 1908 року у Санкт-Петербурзі. Перший Всеросійський з’їзд журналістів проходив 22 – 25 червня. Він відкрився дві з половиною години пополудні в Миколаївському залі міської Думи. Про хід Першого Всеросійського з’їзду друку газети публікували докладні звіти.
Зазначалося, було багатолюдно – “місця амфітеатру для гласних, місця для преси, та публіки все зайняті. Повний збір. Навіть внесено приставні стільці”; що учасники з’їзду знялися загальної групою, “маючи у своєму центрі М. М. Ковалевського, Р. До. Градовского і П. М. Мілюкова”.
Після вступної промови голови тимчасового бюро М. М. Федорова відбулися президії з’їзду. У пресі наводилися важливі дані – кількість отриманих голосів: при 101 виборця М. Ковалевський отримав 99, П. Мілюков – близько 80, М. Федоров всього 58 голосів. Обрання Р. До.
Градовского секретарем супроводжувалося бурхливими оплесками. З більшим співчуттям зустріли присутніми з’їзд “образна”, прочитана з “сильним підйомом” привітальна мова М. М. Ковалевського. Основний її пафос полягав у тому, ідея з’їзду зародилася ідеєю вшанування 80-річчя Л. М. Толстого “нашої погодинної печаткою” – “непродажної слугою суспільства”. На підтвердження цієї думки Ковалевського згадав про своє, що сталася тридцять років тому вони, розмові з автором “Капіталу” До.
Марксом, який віднікувався про чесності російській пресі, але причину цього бачив у тому, що вона має впливу, і тому немає мисливців підкупити її. “З того часу вплив російській пресі виросло, – при бурхливому схваленні залу заявив М. М. Ковалевський, – особливо при представницькому ладі”. Та коли присутньому з’їзд журналістів “представнику від поліції” здалося, що з ораторів “вийшов із рамок дозволеної програми”, він зажадав стенограму з’їзду, й тоді “інцидент благополучно разрешился”6. Доповіді були прочитані М. М. Федоровим, І. Гессеном. На вечірньому засіданні головував П. Мілюков, хоча збори вже було “менш жваво”.
Найцікавіше учасників з’їзду викликав доповідь У. Я. Богучарского “Літературний Будинок-музей імені Л. М. Толстого у Петербурзі”, коли він наполягав на необхідності “відзначення ювілею великим справою”. Нагадавши журналістам слова Тургенєва, звернені до Толстого: “який у мене радів бути вашим сучасником”, він зазначив багатозначно, що “ця радість випала і частку нас”: “У Великобританії є свій Шекспір, у Німеччині – Гете, ми – Лев Толстой,.. на суспільстві лежить обов’язок увічнити за поколіннями справжніми і прийдешніми ті духовні блага, що дав світу геній Толстого”.
Related posts:
- “Толстовський” з’їзд російських журналістів. 1908 рік 1908 рік проходив під знаком вшанування Л. М. Толстого – 28 серпня виповнилося 80 років. Ювілей великого письменника, мислителя, публіциста, голосу якого прислухався увесь світ, перетворився на велике громадсько-політичний подія. У у Петербурзі створили Комітет почину для вшанування Л. М. Толстого. У М. М. Ковалевського збиралися письменники, журналісти, громадські діячі, об’єднані прагненням відзначити ювілейну дату […]...
- Значення З’їзду російських журналістів 1908 року Російська печатку палко відгукнулася на заклик комітету з’їзду “посприяти” у створенні “національного свята”. “Безприкладний ювілей”, “День перемир’я”, “Національний свято”, “Грандіозне торжество” – такими заголовками рясніли газети. Різні видання з гордістю відзначали, що від часу Пушкінських днів, у Москві 1880 року Росія ніколи ще влаштовувала таких культурних свят що вшановування Толстого буде ще грандіозніша: “Тоді святкувала […]...
- З’їзд журналістів. 1908 рік На з’їзді друку було розглянуто різноманітні форми “відзначення” ювілею: і висунуте в “Промови” пропозицію. У. Р. Чорткова видати написане Толстим протягом останніх двадцять п’ять років без цензурних вилучень, і проекту не А. Хирьякова – звернутися до журналістів всіх країн й разом із протестом проти страти. У. Р. Богучарський настійно рекомендував заснувати у Петербурзі літературний будинок-музей […]...
- Чернівецький гурток молодих журналістів В кінці лютого – на початку березня 1917 року історія України і всієї Європи повернула свій хід вбік від століттями наїждженого шляху. В Росії було повалено самовладдя. Цар Микола ІІ, а за ним великий князь Михайло зреклися престолу. Створений революційним шляхом Тимчасовий уряд проголосив у Росії глибокі демократичні зміни. Україна, яка, за виключенням західних земель, […]...
- Степан Олійник (1908-1982) Українська література 6 клас ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Степан Олійник (1908-1982) Степан Олійник народився на Одещині “…Великою популярністю користувалася в нашій окрузі газета “Червоний степ”. Читав і я цю газету. І не раз мені було дуже жалко, що про інші села пишуть, а про моє село ні разу і не згадувалося. І от одного вечора, коли батьки […]...
- “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” – Степан Олійник (1908-1982) Українська література 6 клас ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Степан Олійник (1908-1982) “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” Шаляпіна1 і Гмирю2 Без мікрофона чув весь світ, А цей – несе його, мов гирю, І за собою тягне дріт. Спішить на сцену перед нами І починає ще здаля Завзято бацати ногами Й варіювати “ля-ля-ля!” Хоч безголоснії – Є в металі Запас незайманих джерел! Тож […]...
- Образи російських жінок у романі “Війна й Мир” Величезна слава Лева Толстого давно перешагнула границі нашої країни. Його знает увесь світ. Недарма Горький писав: “Не знаючи Толстого, Достоєвського, не можна считать себе знаючу свою країну, не можна вважати себе культурною людиною”. У чому причина неминущого інтересу до роману? Що змушує звертатися до нього людей різних націй, далеких від його героїв і його часу, […]...
- Етика кохання тривалістю у творах російських письменників поч. 20 століття Тим більше що атмосфера скандалу, відразу ж потрапити що склалася навколо роману, була спровокована насамперед абсолютно незвичним російської літератури увагою до статевого життя героїв. Це викликала в багатьох критиків та пересічних читачів роману, які орієнтувалися на традиції російської літературної класики, моральний і культурне шок, дозволило розглядати “Саніна” серед інших творів про кохання та відносинах статей […]...
- Микола Миколайович Носов (1908-1976 р.) Микола Миколайович Носов почав писати наприкінці 30-х років, але сьогодення визнання повнив після Великої Вітчизняної війни. Він народився 23 листопада 1908 року в місті Києві в сім’ї кіноактора. Закінчивши школу-семилітку, надійшов працювати на завод. З 1927 року Носов почав учитися в Київському художньому інституті. Через два роки він перевівся в Московський державний інститут кінематографії, що […]...
- Нечуй-Левицький Іван Семенович Органи російських партій Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000) Всі великоруські журнали і газети цього часу можна розділити тільки на дві категорії: на європейську, або ліберальну, і на московську, або консервативну. Ще недавно в Росії ліберальніші журнали звалися “западническими”, а люди того прямування – “западниками”. Московська невеличка частина журналів звичайне зветься в Росії “слав’янофільською”. Ми в “Правді” ще попереду […]...
- Образ Кавказу, як девствующие особа в добутках російських класиків Багатьох росіян письменників вабив Кавказ, таємничий край, “де люди вільні, як орли”: Кавказ називали “Теплим Сибіром”; туди в діючу армію засилали неугодних. На Кавказ їхали й молоді люди в спразі побувати в “теперішній справі”, туди прагнули і як в екзотичну країну чудес. З 1817 Росія вела боротьбу з розрізненими горянськими племенами, що об’єдналися в боротьбі […]...
- Відбиття загальнонародних подань про героїзм і народних героїв у російських билинах Росіяни билини є чудовим зразком усної народної Творчості. У них відбилося не тільки загальнонародне розуміння доброти, справедливості, честі, але й подання Російських людей про героїзм і народних героїв Ілля Муромець – головний герой багатьох билин і переказів. Його відрізняє не тільки богатирська сила, але й гордість, почуття справедливості, уміння перемагати. Ніякий ворог не страшний російській […]...
- Суворін про Товстому Тема “істинного” патріотизму знову було одним із найважливіших в обострившейся полеміці навколо Толстого у зв’язку з оголошенням його ювілею “торжеством національного генія”. Цитирующие статтю Суворіна підкреслювали, що вона вже досить давно вже не писав звичайних своїх “Маленьких листів”, у яких відгукувався на “злоби дня”. Але “щодня 80-річчя графа Толстого порушив своє мовчання і зробив чудову […]...
- Ф. И. Тютчев один з найбільших російських поетів У середині 50х років ХІХ століття в некрасовском “Сучаснику” було опубліковано понад сто віршів Федора Івановича Тютчева. Його перші добутки, надруковані в альманахах і журналах 20-30х років XIX століття, у тому числі й в “Сучаснику”, що видавався Пушкіним, залишилися не оціненими широкою публікою Літературна слава прийшла до Тютчева на шостому десятці років його життя. В […]...
- Початковий період об’єднання російських земель (кінець XIII – друга половина XIV в.) В XIII в. у політику російських князів існували дві основні тенденції: по-перше, відцентрова, котра вела до подальшого дроблення земель, особливо в умовах влади ординських ханів, тяжіння частини земель до Заходу; по-друге, доцентрова, котра проявлялася в спробах найбільш сильних земель, міст розширити володіння й об’єднати під своїм початком всі російські землі. Уже в середині XII в., […]...
- Питання добра й зла в добутках російських письменників Сьогодні неможливо відкрити газету й не знайти в ній статтю про чергове вбивство, згвалтування або бійку. З кожним роком злочинність росте усе більше й більше. Люди злі й ставляться друг до друга вороже. Але я вважаю, що навіть у самої злої людини в серце є хоч крупинка добрих почуттів, і дуже рідко, але все-таки зустрічаються […]...
- Шкільні твори по добутках російських письменників ІВАН АНДРІЙОВИЧ КРИЛОВ “Щоб музикантом бути, так потрібне уменье”. Байка є одним з найбільш древніх літературних жанрів. Героями байки можуть бути я тварини, і рослини, і неживі предмети, і люди. Найвідомішим російським байкарем був Іван Андрійович Крилов. Його добутку, на думку М. В. Гоголя, – “справжня книга народної мудрості”. У своїх байках Крилов висміює людські […]...
- Ліричний герой у добутках російських поетів Рання лірика Пушкіна, передаючи, переживання самого поета, у той же час створює образ не тільки геніального юнака поета, але типового представника передової дворянської молоді того часу, що виростав і духовно формировались у розпеченій атмосфері перед грудневою дійсності Поезія ж Лєрмонтова, при надлежаще його вже до наступній за пушкінській епосі російського життя, малює яскравий у своїй […]...
- Пісня про Буревісника – пам’ятка доби російських революцій Пісня про Буревісника – пам’ятка доби російських революцій “Пісня про Буревісника” – це один із найвідоміших творів Максима Горького. Написаний на злобу дня свого часу – початку XX століття – він в алегоричній формі містив заклик до боротьби, до дії. Зважаючи на те, якими були наслідки революційної бурі, що її кликав Буревісник, твір почали сприймати […]...
- Образ Пушкіна у творчості російських письменників і художників Зверталися до пушкінської тематики И. Рєпін у співдружності з И. К. Айвазовским, И. Н. Крамской. Однак їхнього створення не вносили істотної лепти у відображення й у розробку образа поета. Картини на окремі сюжети біографії Пушкіна знайомили глядача з епізодами життя поета, але мало додавали до розуміння його характеру. Удалої, по відкликаннях того часу, визнавалася лише […]...
- Заклик російських князів до єднання в “Слові об полицю Игореве” Збереглося сумне видання 1800 року. Все це створило передумови для сумнівів у дійсності “Слова”. Зараз, звичайно, його дійсність доведена й лінгвістичним аналізом, і історичним. Починаючи з 11 і до кінця 12 століття Русь страждала від двох основних нещасть: князівських міжусобиць і набігів половців. Тому постійно призивали до одностайної відсічі половцям, до захисту рідної землі. Найбільш […]...
- Ф. М. Миллер – особливу увагу серед російських послідовників пізнього бенфеизма Міллер присвячує себе переважно вивченню героїчного епосу. Його “Екскурси до області російського народного епосу”, та ще раніше його “Осетинські етюди” є даниною новому напрямку. Міллер був однією з наших найбільших кавказоведов. Звідси особливий ухил його найкращих робіт. Чудово знаючи кавказькі матеріали, він вводить в орбіту наукового спостереження та підкреслює їх значення в міжнародному фольклорному обміні. […]...
- Сила й стійкість російських князів в “Слові о полку Ігоревім” У звертанні зі своїми джерелами історіографи виходили з подання про те, що історія повинна приносити користь позитивним прикладом. Ще Петро І висунув вимогу: з літописів вибирати те, “що пристойно в історію” 16. У виданому по його указі “Введенні короткому” роз’ясняється зміст цього побажання Петра І: “Дійство історії є розраду й звеселяння велике із проповедания в […]...
- “Роль і місце балади в художній літературі” на прикладі російських поетів Балада – є одним із найулюбленіших лірико-епічних жанрів українських і російських романтиків, який дозволяє повністю відійти від реальності, створити власний фантастичний світ, протиставлений світу реальності. До цього жанру зверталися такі великі поети, як Жуковський, Пушкін і Лермонтов. В. А. Жуковський, якого по праву вважають основоположником російського споглядального романтизму, першим звернувся до балади. Розвиток цього жанру […]...
- Поет-Гуманіст, творець патріотичного “Співака в стані російських воїнів”, Жуковський Йому були близькі культури й Заходу й Сходу, він із глибоким і щирим співчуттям ставився до поезії різних народів і епох, прагнучи розкрити в ній внутрішні близькість і споріднення, угадати об’єднуюче її єдиний гуманістичний початок. Цей своєрідний поетичний інтернаціоналізм поезії Жуковського заслуговує в наші дні особливої уваги дослідників Уже давно звернуло на себе увага метричне […]...
- Попередники й последовател і героя роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Печорина у творчості російських письменників 1. Печорин – герой різних часів. 2. Чацкий – попередник Печорина. 3. Ставрогин – послідовник Печорина. У своєму творі я хочу розповісти про ті образи й добутки російських письменників, які є “родичами” Печорина з роману М. Ю. Лормонтова “Герой нашого часу”. Всім відомо, що образ Печорина збірний, автор втілив у ньому риси типових представників свого […]...
- З біографії Л. Н. Толстого У 1898 року, коли в Толстого знову прийшла думка про вихід із сім’ї, з Ясній Галявини і переселення до Фінляндії, він звернувся безпосередньо до своєму фінському кореспонденту, з яким “ніколи й не бачилися”, просячи його надати “велику допомогу” у справі, яке “має бути нікому не відомим, крім Вас”; у відповідь Ернефельт висловив “готовність служити Толстому”. […]...
- Доля “Тижня” Гайдебурова Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління справам друку М. П. Соловйов писав укладанні газету 1894 року: “Після смерті Гайдебурова характер видання знову змінився. Перейшовши в заклад сина Гайдебурова.., газета стала наповнюватися статтями резко-обличительного і нігілістичного змісту. Справжнім заправителем справи став відставний офіцер Меньшиков.., затятий прибічник нігілістичних поглядів Льва Толстого… Не знаючи заходи у викритті приватних […]...
- Телеграми Толстому Л. Н Найбільш докладно газетах “Росіяни відомості”, “Йдеться”, “Слово”, “Голос Москви”, “Російське слово”, “Русь” висвітлювалися підготовка і проведення ювілею письменника, у стінах петербурзького представників московського університетів. Восени, на початку учбового року, в Ясну Поляну відправили привітальні телеграми від Ради Московського університету по підпис ректора – Мануйлова. Майже всі столичні газети опублікували адресу Льву Толстому від студентів Петербурзького […]...
- Історії “Тижня” Василя Гайдебурова: хроніка цензурних переслідувань Після смерті Павла Олександровича Гайдебурова редактором-видавцем “Тижня” і “Книжок “Тижня”” з 1894 року стало його син – Василь Павлович Гайдебуров, юрист, який закінчив Петербурзький університет і вже магістратуру за нього кафедри державного права, котрий у цей час штатним кандидатом при Кронштадтському військово-морському суді. Він став друкуватися з газети батька ще з гімназійних років і саме […]...
- Знаменитий Л. Н. Толстой Звати його однією з перших називають серед фінських письменників, у яких великий вплив справила російська література, творчість і як особистість Л. М. Толстого, – Юхані Ахо (1861 – 1921), Юхані Эркко (1849 – 1906), Казимира Лейно (1866 – 1919), Теуво Паккалы (1862 – 1925), писав по-шведському До. А. Тавастшерны (1860 – 1898), які входили на […]...
- Трубніков К. В. – ворог Суворіна Однією з найбільш затятих ворогів Суворіна став До. У. Трубніков, в 1876 року який запропонував Суворіну купити в нього непопулярне “в Новий час”. Новий видавець швидко зробив газету квітучою. Цього Трубніков їй немає вибачив. У своїй газеті “Світові відгомони”, що виходила в 1897 – 98 рр., Трубніков почав цілу кампанію проти Суворіна. Він подавав імператору […]...
- Толстой як богослов Антон Володимирович Карташев (1875 – 1960) – відомий богослов, історик церкви, громадський діяч, публіцист – посідає особливе місце серед діячів російського релігійного відродження початку ХХ століття. Випускник Санкт-Петербурзької Духовної академії, 1900-го роках – доцент, потім професор кафедри історії російської церкви. У 1917 року – останній обер-прокурор Священного Синоду, котра внесла законопроект нова форма державної в […]...
- Творчий і життєвий шлях Толстого Олексія Миколайовича А. Н. Толстой народився 29 грудня 1882 р. (10 січня 1883 р.) вг. Ніколаєвську Самарской губернії. У нього був загальний предок з письменниками XIX в. Л. Н. Толстим і А. ДО. Толстим – сподвижник Петра I граф П. А. Толстой. Дитячі роки майбутнього письменника пройшли в маєтку Сосновка. Ставши студентом Петербурзького технологічного інституту, Толстой захопився […]...
- Кордун Віктор Максимович Народився 20 серпня 1946 р. в с. Васиковичі Коростенського р-ну Житомирської обл. Дебютував 1967 р. на сторінках “Літературної України”, після чого відразу ж був заборонений до друку. Вчився в Київсьому університеті, з якого був виключений, потрапивши до списку політично неблагонадійних. Згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Ім’я поета знову з’явилося у пресі аж на початку […]...
- Л. Н. Тослтой і російська церква Отверженец церкви провів незгладиму борозну у свідомості як окремих богословів, а й у історії російського богослов’я взагалі. До 80-х минулого століття ще можлива була витрата потужні мізки і учених обдарувань на творення таких мертвих цеглин, якими є дві томи догматичного богослов’я митроп Макарія, підданих настільки гнівному і жовчному розбору Л. М. Толстим. Так само лише […]...
- Короткий життєпис Віктора Кордуна КОРДУН Віктор Максимович народився 20 серпня 1946 р. в с. Васиковичі Коростенського р-ну Житомирської обл. Дебютував 1967 р. на сторінках “Літературної України”, після чого відразу ж був заборонений до друку. Вчився в Київсьому університеті, з якого був виключений, потрапивши до списку політично неблагонадійних. Згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Ім’я поета знову з’явилося у пресі […]...
- Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
- Досвід драматургії у творчості Толстого Перші його досліди в драматургії, що відносяться до середини 50-х і початку 60-х років, були настільки невдалими, що на чверть століття відбили у Толстого бажання писати для сцени. З “Владі темряви” починається його велика драматургія, що зайняла чільне місце в російській та світовому драматичному і сценічному мистецтві. “Влада темряви” була написана Толстим в ту пору, […]...
- Бондарчук Петро – Біографія Петро Федотович Бондарчук народився 1936 року на Вінниччині, у с. Талалаївка (нині у складі с. Василівка Іллінецького р-ну), а з 1962 року постійно живе в донецьку. Після закінчення семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. Заочно закінчив філологічний факультет донецького державного університету. Працював редактором на донецькому телебаченні, […]...