Аналіз поеми Пушкіна “”Моцарт і Сальєрі”
Найбільш проста відповідь полягає в тім, що Пушкін ніколи не деталізує в ремарці дій і вчинків своїх персонажів. Дійсно, більшість ремарок у межах драматичного циклу винятково лаконічні, а в тих випадках, коли поводження персонажа зафіксоване в чьих-нибудь словах, ремарки й зовсім відсутні. “Співає”, “встає”, “стукають” – от характернейшие приклади
Однак на тлі правила вимальовуються досить характерні виключення, і в кожній із чотирьох драм легко помітити одну-дві ремарки, у яких є подробиці й пояснення (“Їде віз, наповнена
Статуї Командора досить було б просто кивнути головою, і подальше “на знак згоди” у пушкінській поетиці ремарок здається надмірністю. Зате “поспішність” Альбера, з якої він піднімає рукавичку, кинуту батьком, є миттєвий і блискучий
Укажемо ще на одне умовчання у ремарці, що належить до того ж типу. У розв’язці “Кам’яного гостя” читаємо: “Входить статуя Командора. Дона Ганна падає”.
Що значить падіння Ганни? Чи впала вона намертво – цього слова саме не вистачає для ясності – або ж це повторна непритомність, що вже приключилася з нею незадовго перед розв’язкою, після того як Дон Гуан назвав своє теперішнє ім’я? Смерть або непритомність Дони Ганни приводять до зовсім різних тлумачень як приходу Командора, так і всієї драми в цілому. Однак сам Пушкін залишає епізод непроясненим.
В одній з колишніх робіт нами була зроблена спроба витлумачити цю ремарку, розташовуючи три “падіння” героїнь “Кам’яного гостя” у порядку зростаючого значення. Під час дуелі Дон Гуана з Дон Карлосом “Лаура кидається на постелю”, потім Дону Ганна падає у вищезгадану непритомність і, виходить, що випливає раз падає намертво. Якщо допустити тут, що Пушкін застосував тип градації, називаний “клімаксом”, то “Кам’яний гість” закінчується загибеллю героя й героїні.
Ці міркування можна підкріпити словами Командора: “Кинь неї, усе кінчено…” (тобто: залиш неї; вона вмерла). Але їх можна зрозуміти й по-іншому: залиш неї, у цій ситуації вже ніщо не має значення, усе з тобою кінчене. Так що не допомагають і хитрування інтерпретації. Інтуїтивно схоплюється величезна інформація, але дискурсивно сформулювати її не можна: утворяться як би “чорні діри” змісту, у яких вона спресовується
Т же саме ставиться й до ремарки “Кидає отрута в склянку Моцарта”, причому ми говоримо не стільки про значеннєвий, скільки, у першу чергу, про собитийной невизначеності. Саме тому ми й одержуємо право говорити про можливості відкритого отруєння, демонстративного кидання отрути в склянку прямо на очах Моцарта. Природно, що у випадку невизначеності не можна залучити ніяких конкретних доказів на користь прийнятої нами версії, але зате можна вивести з її іншу картину подій і, отже, інші ідеї.
Найважливішим аргументом на користь нової гіпотези є неймовірне розширення, збагачення й відновлення змісту драми Пушкіна. При цьому інтерпретація з відкритим отруєнням не здійснює ніякої дослідницької сваволі, але зовсім вільно вписується в пушкінський текст, внутрішньо перебудовуючи й переакцентуючи його й у той же час залишаючи його таким же, якщо не більш психологічно достовірним. Тепер сцена отруєння Моцарта перестає бути замаскованою й зрадницькою розправою з беззахисною, довірливою людиною, перетворюючись у найгостріший і ризикований психологічний двобій, у якому герої, одержимі демонічним натхненням, кидають зухвалий виклик один одному й долі. Тут дуже важливо, що обоє друга-ворога вступають у боротьбу на рівних підставах, чим заодно виконується й закон драматургічної сценічності, що припускає відверте схлестивание двох воль, відкриту трагічну гру, характерну для всіх чотирьох п’єс циклу.
Чи не відбувається в нас у традиційній версії мимовільної екстраполяції більше пізньої манери зображення глибокого підтексту, що будується від побутового рівня?
У новій версії Сальери уже не виглядає тільки розумовим доктринером, холодним і розважливим логіком, як його нерідко представляють. Звичайно, у ньому скільки завгодно раціоналізму, але не випадково ще Адріанові Піотровському в постановці більш ніж сорокалітньої давнини не вистачало в Сальери “натхнення, порию як би демонічного. Для більшості сучасних дослідників пристрасність Сальери самоочевидна.
Так, О. Фельдман, говорячи про Моцарте, Сальери й взагалі про весь цикл, відзначає “поводження героїв, охоплених полум’ям страстей, у яких усвідомлене невіддільно від беззвітного”. Зрозуміло, це ставиться й до Моцарту, яким би простодушним і ребячливим він не здавався. Його демонічне “походження” відзначав ще Гете, і цілком можливо, що цей аспект був для Пушкіна не таким вуж несподіваним (28).
У той же час демонізм обох героїв зовсім не робить їх схожими. Будь-яка загальна риса лише більше висвечивает їхня несхожість і несумісність
У Сальери відчуємо явний зазор між грузлими й ретельними побудовами й буйним клекотанням страстей, які того й дивися підірвуть (та й зрештою підривають) його розумове спорудження. Моцарт, навпроти, живе без усякого внутрішнього зазору; його органічне існування навіть у момент найгострішої кризи виявляється вільно, легко й примхливо. Г. А. Гуковский, опираючись на думку Б. Я. Бухштаба, протиставляє Сальери й Моцарта як художників класицизму й романтизму.
На його думку, в “Моцарте й Сальери” мова йде не стільки про психологічний конфлікт, скільки “про трагічне зіткнення двох эстетических типів, двох художніх культур, за яких коштують дві системи культури взагалі”. Все це справедливо, але за історико-культурним рівнем конфлікту драми проглядається й онтологічний метауровень, де Моцарт і Сальери співвідносяться як два духовно-творчих типи, що доповнюють один одного, що затверджують і ліквідують самих себе
У вірші “Поет” (1827) Пушкін зображує лише половину багаторазово повторюваного духовно-творчого циклу, завершуючи його з композиційних міркувань у вищій крапці. Але щирий художник не залишається назавжди “на берегах пустельних хвиль”, а знову вертається до “турбот суєтного світла”, несучи із собою досвід перебування в “широкошумних дубровах” гармонії. Творчий результат у значній мірі залежить від легкої й упевненої невимушеності, з якої переборюється опір на різних відрізках кола.
Пушкінський Моцарт такий, що ми почуваємо його природну незарозумілість у будь-який момент життя – від гри на підлозі з дитиною до запису двох-трьох музичних думок, що прийшли в голову. Його млоїть безсоння, за ним день і ніч женеться чорна людина, але навіть і в цих випадках його стан завжди безпосередньо й цілісно. Моцарту дано вільно й без напруги підніматися й опускатися по щаблях творчого процесу, не затримуючись на границі емпіричного й абсолютного мирів.
Сальери зовсім не такий. Його натхнення пробивається до творчих висот ваговито й нерівно. Відштовхуючись від емпіричної поверхні, він застряє надовго у входу в область метафізичної волі, грузнучи в тенетах власних рефлексій і перебуваючи під нескоримою силою притягання почуттєвих страстей.
Не без іронії, але цілком точно він сам зараховує себе до “чад пороху”. Надмирна позиція обманює Сальери, він зваблюється через подальші духовні перспективи, і це самообдурення харчує його гордовитість, породжуючи в ньому необачна свідомість права маніпулювати долею Моцарта. Сальери, звичайно, знає щиру ціну своєму другові. У хвилину порушення він говорить йому: “Ти, Моцарт, бог, і сам того не знаєш; Я знаю, я” (VІ, 127).
Але наодинці із собою він, переслідуючи свої мети, аналітично розчленовує аксіоматичну характеристику. З одного боку, тут, на землі, Моцарт всього-на-всього “гуляка дозвільний”, а з іншого боку – він “якийсь херувим”, що з небес “трохи заніс нам пісень райських”. Умоглядні побудови, підігріті борошнами заздрості, ведуть до переконання в несумісності Моцарта із земними художниками. Тому краще, якщо Моцарт, полетівши, не вернеться більше з миру недосяжних гармоній.
Але Моцарт не гуляка й не ангел, він один з “щасливців дозвільних”. Як щирому генієві, йому “властива воля, ненавмисність духовної дії, що не кориться ніяким упередженим приписанням”. Фактично Моцарт завжди в злагоді з абсолютними станами, настільки в ладі, що не дуже відрізняє побут від буття, і навіть у моменти суєтності вважає себе вправі не “піклуватися про потреби низького життя”.
Такого нерозрізнення й не прощає йому Сальери.
Всі тільки що сказане може служити підставою й традиційної версії отруєння, але сама можливість онтологічного порівняння героїв виникла при розгортанні нової версії, у яку, продовжуючи онтологічні мотиви, природно вписується ігровий момент. Гра й фатальний смертельний двобій – таке ототожнення в “Моцарте й Сальери” многим представляється нонсенсом, хоча в загальному плані, і зокрема стосовно до російської історії кінця XVІІІ – початку XІX в., розмивання границі між “життям” і “грою” приймається як цілком реальне явище.
Related posts:
- Сюжет і амплуа поеми Пушкіна “”Моцарт і Сальери” Найрізноманітніші амплуа, жанри й сюжети поводження людей у період, що цікавить нас, дозволяють затверджувати, що сам Пушкін був органічно включений у процес життєвої гри й що він, подібно своєму Моцарту, порию зовсім усвідомлено грав різного роду веселі, ризиковані й драматичні ситуації. Життєва гра містить у собі проектування людиною різних модусів свого існування в напрямку самоорганізації […]...
- Порівняльна характеристика образів Моцарта й Сальери (по трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери”) …Геній і лиходійство – Дві речі неспільні. А. Пушкін. Моцарт і Сальери В основу “маленької трагедії” Пушкіна про Моцарте й Сальери покладена відома Легенда про смерть знаменитого композитора від руки друга-музиканта, що заздрить його славі й таланту. Перед нами з’являються два чоловіки, чиє життя тісно пов’язана з музикою, але мети й мотиви Творчості – різні […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Паж, або П’ятнадцятий рік” * Що користі в ньому? Як якийсь херувим, * Він трохи заніс нам пісень райських…” По цих непрямих асоціаціях вірш і Драма притягаються друг до друга, а виходить, і мотив відкритого отруєння одержує більшу ймовірність і значимість. Глянемо, нарешті, на кульмінацію “Моцарта й Сальери” з погляду сценічності. Цілком можливо, що, ідучи від традиційної версії, ми […]...
- Моцарт великий композитор Адольф Гассе виявився провидчески прав: “Цей хлопчик затьмарив всіх”. Місто Зальцбург, де у свій час народився Моцарт, став теперішньою музичною Меккою мистецтва – сюди приїжджають доторкнутися до класичної музики, тут відкрита музична академія, проводяться фестивалі, присвячені великому Моцарту. Ім’я Моцарта завоювало мир і продовжує зачаровувати всіх, хто вперше відкриває для себе його музику Моцарт грав […]...
- Ідея “надлюдини” у трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери” і романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Постійні звертання до А. С. Пушкіна – одна з найважливіших особливостей усього Творчості Ф. М. Достоєвського. “Усе, що є в мене гарного, всім цим я зобов’язаний йому”, – визнавався Достоєвський. Він був першим, хто по-справжньому глибоко зрозумів творчість Пушкіна, проникнув у мир його ідей. Після мовлення Достоєвського на відкритті пам’ятника Пушкіну в Москві багато суперечок […]...
- Трагедія мистецтва в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна (На прикладі добутку “Моцарт і Сальери”) 1. Цінність моральних правил. 2. Кристальна чистота музики. 3. Геній і лиходійство…своєрідний геній. І власною величчю великий. Е. А. Баратинський “Маленькі трагедії” – один з найцікавіших періодів творчості А. С. Пушкіна Вони створювалися в Болдіно, восени 1830 року. Письменник змушений був залишитися в цьому містечку, тому що в Москві в той час панувала епідемія холери. […]...
- Вольфганг Амадей Моцарт Та його твори Австрійський композитор. Володів феноменальним музичним слухом і пам’яттю. Виступав як клавесиніст-віртуоз, скрипаль, органіст, диригент, блискуче імпровізував. Заняття музикою почав під керівництвом батька – Л. Моцарта. Перші твори з’явилися в 1761. З 5-літнього віку з тріумфом гастролював у Німеччині, Австрії, Франції, Великобританії, Швейцарії, Італії. У 1765 у Лондоні виконані його 1-і симфонії. У 1770 Моцарт якийсь […]...
- Аналіз поеми Пушкіна “Руслан і Людмила” Насолодам молодого життя Пушкін віддавався таким же захватом, як віддавався літературі, як віддавався високим ідеям і вільним думкам. Цікаво, що за весь 1818 р. він майже зовсім не пише листів, та й віршів пише не так багато. Йому явно не до них. Він весь у крутінні, у забавах і спокусах великого міста. 27 жовтня 1819 […]...
- Аналіз поеми Руслан і Людмила Пушкіна А. С О. С. Пушкін працював над поемою “Руслан і Людмила” три роки, і в 1820 році вона була закінчена. Добуток являє собою як би з’єднання старовини, російської історії згодом А. З. Пушкіна. Дійсно, тут багато історичних елементів, наприклад опис бенкету в князя Володимира. “Там російський дух, там Руссю пахне”, – говорить автор. Багато билинних мотивів і […]...
- Аналіз структури поеми А. С. Пушкіна “Полтава” Якщо не прийняти це міркування як побуждающего мотив для здійснення аналізу структури, то залишається одне – обійти цей гострий і неприємний момент шляхом використання евфемізмів, “реабилитирующих” Пушкіна як художника слова. Що й робиться дотепер. “Мазепа, мабуть, перший з пушкінських характерів, витриманий від початку до кінця як різко негативний, що заслуговує найсуворішого вироку, у ньому немає […]...
- Аналіз поеми А. С. Пушкіна “Цигани&;amp;#039 Пушкін на власному досвіді испробовал можливість повернення людини в природу. Будучи в Кишиневі, він кілька тижнів провів у циганському таборі. В “Циганах” Пушкін засудив цю примху як слабість, як самовдоволення й егоїзм. Алеко, що затверджує волю для себе серед недоторканих цивілізацією “природних” людей у циганському таборі, не терпить ніяких обмежень цієї волі й тим самим […]...
- Короткий аналіз поеми Пушкіна “Цигани” В “Циганах” (як трохи раніше й в “Кавказькому бранці”) використовується сюжет, що одержав широку популярність із часів французького письменника й мислителя Жан Жака Руссо. Алеко, розчарований цивілізованим “міським” суспільством, попадає в екзотичний для читача циганський табір, у новий для себе мир “природних” людей – простих, вільних, близьких до природи, позбавлених забобонів, без якої б те […]...
- Геній Моцарта. Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) 27 січня 1756 року в невеликому місті Зальцбурзі, розташованому в районі Альп і оточеному мальовничими ріками, садами і лісами народився Иоганнес Хризостомус Вольфгангус Теофилус Моцарт. Для рідних і близьких хлопчик був просто Вольфгангом чи Амадео – так звучало це ім’я по-італійськи. Зальцбург являв собою в той час столицю маленького князівства, на чолі якого стояв Зальцбургський […]...
- Суть конфлікту між головними героями. “Маленькі трагедії” “Маленькі трагедії” були написані Пушкіним у період Болдинской осіни (1830 рік). Цей добуток займає дуже важливе місце у Творчості поета, тому що після “Бориса Годунова” (1825 рік) з його монументальністю Пушкін створює короткі сцени з невеликим числом діючих осіб. “Маленькі трагедії” – це цикл п’єс, що складає із чотирьох трагедій: ” Скупий лицар “, ” […]...
- Зміст поеми А. С. Пушкіна “Кам’яний гість” У дослідженнях, присвячених “Кам’яному гостеві”, на мій погляд, неправомірно підкреслюється як трагічна провина Дон Гуана, приведшей його до загибелі, сам факт запрошення статуї. Але в цьому запрошенні – лише азарт гравця, що становить ядро характеру героя, є руховою пружиною всіх його вчинків. Дон Гуан безупинно веде любовну гру на грані життя й смерті, гру, у […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- Аналіз поеми “Ганна Снегина” Поема “Ганна Снегина” справедливо вважається одним з найбільш великих за значенням і масштабом створінь Єсеніна, добутком підсумковим, у якому особиста доля поета осмислена у зв’язку з народною долею Поема писалася в Батумі восени й узимку 1924-1925 г. г., і Єсенін у листах до Г. Бениславской і П. Чагину озивався про неї як про найкращій із […]...
- Аналіз поеми Олександра Блока “Відплата” З найбільшою силою ідея гніву і помсти, ідея заколоту виражена в поемі “Відплата” і в прилеглій до неї циклі віршів “Ямби”, що представляє вершину громадянської лірики Блоку. “Поема” Відплата “була задумана в 1910 році і в головних рисах накидана в 1911 році”,-писав Блок у передмові до цього твору. Поема писалася, коли “вже був відчутний запах […]...
- Аналіз поеми “Паломництво Чайлд Гарольда” Мабуть, самим знаменитим твором Байрона стала поема “Паломництво Чайлд Гарольда”, створення якої розтяглося на багато років( 1809-1818). Це ліричний щоденник, у якому поет виразив своє відношення до життя, дав оцінку своєї епохи, європейських країн, соціальних конфліктів суспільства. За словами Ф. І. Тютчева, Байрон був “могутнім, величним, захопленим ганьбителем світобудови”. Байрона захоплює краса природи, яскравість і […]...
- Аналіз поеми Некрасова “Залізниця” У Росії відбувається посилений ріст капіталістичного виробництва. Виростають зловісні постаті нових експлуататорів: купців, фабрикантів, підрядників, фінансових ділків. “Народні заступники” першими піднімають голос протесту проти нелюдських форм експлуатації на фабриках і заводах, на будівництві залізниць. У 1860 році М. А. Добролюбов написав статтю “Досвід відучення людей від їжі”. У ній революційний демократ показав, що навіть таке […]...
- “Геній і лиходійство – дві речі неспільні”? Всеосяжні, гнітючі всі інші почуття пристрасть самоствердження, прагнення за всяку ціну затвердити себе нарівні з еталонами, героями, геніями, довести свою перевагу, винятковість – от основний двигун учинків головного персонажа трагедії “Моцарт і Сальери”. У цьому його споріднення з героями інших “Маленьких трагедій”. Подібні Сальери люди наділені індивідуалістичною свідомістю, всі їхні вчинки спрямовані на задоволення свого […]...
- Аналіз поеми Некрасова “Кому на Русі жити добре” “За слівце” протягом 20-ти років накопичував він матеріал для цієї книги, а потім 14 років працював над текстом твору. Підсумком цього колосального праці стала поема-епопея “Кому на Русі жити добре”. “Щасливий народ?” – Це головне запитання, котре непокоїло поета все життя, стояв перед ним і при створенні поеми. Поет не обмежується прямою відповіддю – зображенням […]...
- Аналіз поеми Байрона “Паломництво Чайлд Гарольда” Мабуть, найвідомішим твором Байрона стала поема “Паломництво Чайлд Гарольда”, створення якої розтягнулося на багато років (1809-1818). Це ліричний щоденник, у якому поет висловив своє ставлення до життя, дав оцінку своєї епохи, європейських країн, соціальних конфліктів суспільства. За словами Ф. І. Тютчева, Байрон був “могутнім, величавим, захопленим огудникам світобудови”. Байрона захоплює краса природи, яскравість і різноманітність […]...
- Герої поеми А. С. Пушкіна “Мідний вершник” “Воля героя й повстання первісної стихії в природі – повінь, що бушує в підніжжя Мідного вершника; воля героя й таке ж повстання первісної стихії в серце людському – виклик, кинутий в особу героєві одним з незліченних, приречених на погибель цією волею, – от зміст поеми” (Дм. Мережковский). “В “Мідному вершнику” не дві діючі особи, як […]...
- Вічна драма людської гордині в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна 1. Коротка характеристика циклу. 2. Насолода можливістю могутності: барон Пилип у трагедії “Скупий лицар”. 3. Парадоксальне почуття справедливості: Сальери в трагедії “Моцарт і Сальери”. 4. Глузування над мораллю й безрозсудний виклик інший світу: Дон Гуан у трагедії “Кам’яний гість”. 5. Чаша розпачу на бенкеті смерті: Вальсингам у трагедії “Бенкет під час чуми”. “Маленькі трагедії” – […]...
- Аналіз поеми Кому на Русі жити добре Некрасова Н. А Аналіз поеми Кому на Русі жити добре Форма подорожі-пошуку дозволяє Некрасову показати широку панораму народного життя. Російська післяреформена дійсність повна протиріч. Селян “звільнили”, але рабство залишилося. Поміщики як і раніше пригноблюють народ. Але протиріччя гніздяться й у самому народі: з одного боку, це великі трудівники; з іншого боку – забита, відстала, неосвічена маса. Бунтарський дух […]...
- “Аналіз поеми “Реквієм” Анни Ахматової” Поема “Реквієм” є одним з основних досягнень спадкоємиці “Срібної доби” Анни Ахматової, де вона різко піддає критиці диктатуру сталінізму як неприйнятну форму державного варварства. Написати цей твір поетесу спонукали події з сімейного життя. Її двох мужчин, чоловіка та сина, заарештували за підозрою членства в антирадянському гуртку. Згодом синові інкримінували участь в терористичній організації антирадянського спрямування […]...
- Аналіз епізоду сон Онєгіна у романі Пушкіна При всій гаданій вивченості художньої структури роману О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” зовсім “упущеним” у літературознавчих дослідженнях є, на наш погляд, епізод сну Онєгіна. Тим часом цей епізод відіграє істотну роль у розкритті ідейної проблематики пушкінського добутку; крім того, його найважливіша композиційна функція – підсилити враження “дзеркальності”, симетричності роману Те, що надалі викладі ми будемо […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Герой” Знав Пушкіна, відрізаний у Болдіні від навколишнього світу, або не знав про цю публікацію в “Літературній газеті”, у цьому випадку не так істотно, Істотно те, що своїм віршем і проведеної в ній аналогією він дав всієї ситуації відповідній історичній правді оцінку. У той же час вірш “Герой” продовжувало лінію, намічену “Стансами”, що складався в нагадуванні […]...
- Аналіз вірша Я пам’ятаю дивовижне мгновенье Пушкіна А. С На думку відомого критика Н. Скатова, “ніхто ні до, ні після Пушкіна вже не створив у російської поезії нічого подібного до пушкінського образа любові… Любові – у зародку, у розвитку, у становленні, в изжитости, любові в разнообразнейших станах…”. Один з таких скороминущих станів, неповторних часточок буття поет запам’ятав у вірші “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье”. Послання […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Квітка” В О. С. Пушкіна є дивний вірш – “Квітка”. Воно невелике – складається з декількох строф. Сюжет вірша простий: ліричний герой знайшов у старій книзі засушений і забутий кимсь квітка. І ці фарби, що втратили, пелюстки підняли в душі героя цілу буру думок і почуттів. Він замислюється про життя людини, про його мрії, прагнення, бажаннях; […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “До Чаадаєва” Він вышней волею небес Породжений в оковах служби царської. Він у Римі був би Брут, в Афінах Периклес А тут він – офіцер гусарський. (“До портрета Чаадаєву”, 1820) Звернемося до вірша. Перечтем перший чотиривірш: Любові, надії, тихої слави Недовго тішив нас обман… і т. д. Як зрозуміти ці рядки? Очевидно, перша строфа говорить про мирні […]...
- Сюжет поеми Пушкіна “Цыганы” Циганський табір кочує по степах Бессарабії. У багаття циганська сім’я готовить вечерю, неподалік пасуться коні, а за наметом лежить ручний ведмідь. Поступово все вмовкає й поринає в сон. Лише в одному наметі не спить старий, що чекає свою дочку Земфіру, що пішла гуляти в поле. І от з’являється Земфіра разом з незнайомим старому юнаків. Земфіра […]...
- Герой поеми А. С. Пушкіна “Цыганы” Повість “Цыганы” будується на характерному для романтизму протиставленні двох із циальных укладів: цивілізації й дикої волі. Критика протиріч цивілізації займає в добутку важливе місце. А. викриває “неволю задушливих міст”, у яких люди “торгують волею своєї”, “глави перед ідолами хилять і просять грошей так ланцюгів”. Образ “ланцюгів” традиційно використовувався романтиками для характеристики феодального деспотизму й політичної […]...
- Аналіз вірша До моря Пушкіна А. С Первісний варіант вірша “До моря” був написаний Пушкіним у південному посиланні, в Одесі. Вернувся до цього послання поет уже в “новій” посиланні – у Михайлівськім, в 1824 році. Цей вірш завершувало собою романтичний період творчості Пушкіна. У цьому добутку досить відчутні елегійні мотиви. Причому, як відзначає В. А. Грехнев, в елегійному розчаруванні в Пушкіна з’єднуються […]...
- Твір доповідь про поеми Пушкіна “Полтава” і “Мідний вершник” До жанру поеми Пушкін Звертався протягом усього свого творчого шляху. У ранній творчості в нього переважають романтичні поеми. Починаючи з 1825 р. жанровий діапазон Пушкіна значно розширюється. Так, незабаром після того, як він завершив трагедію “Борис Годунов”, Пушкін пише сатиричну поему “Граф Нулин” (1825), створення якої було підготовлено досвідом роботи над першими розділами “Євгенія Онєгіна”. […]...
- Алеко – герой поеми О. С. Пушкіна “Цигани” А. – перш за все узагальнений образ молодого, європейськи освіченого покоління XIX століття, до якого Пушкін зараховував і себе самого. Це герой байронічного типу, наділений таким гострим почуттям гідності, що всі закони цивілізованого світу сприймає як насильство над людиною. Конфлікт із суспільством, з яким А. пов’язаний народженням і вихованням, – така вихідна точка біографії героя. […]...
- Аналіз змісту поеми Лермонтова “Маскарад” А від гри він урятував: так ти ступай на бал, Але зваб її, щоб із чоловіком розплатитися “Ти права! що таке життя? життя – річ порожня:” Герой піднесений не тільки над світською юрбою, але й над усім миром. Презирство до зла обертається презирством до життя взагалі, до всіх позитивних цінностей. В очах героя, як тільки […]...
- Аналіз жанру вірша Пушкіна “Осінь” Процес поетичного визрівання, що дає в результаті рясну “жнива”, показаний в “Осені” Пушкіна як природне переломлення творчих сил природи у свідомості поета. Баратинський в своїй “Осені” не пише про вічно відроджується природі. Вона дає лише “плід річних праць” “дозвільного селянинові”; поет-мислитель, “оратай життєвого поля”, не збирає ніякої жнив. Життя природи, по суті, мінусірована у Баратинського. […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Біси” Як величезне узагальнення переживань Пушкіна того часу, переведених на специфічно образну мову мистецтва, виникав вірш “Біси” (1830) – своєрідний підсумок пушкінських роздумів про моторошне життя миколаївської, Росії. Первісні начерки говорили про подорожанина в третій особі: Подорожанин їде в чистому полі Подорожанин їде в темному палі Подорожанин їде в білому полі У зв’язку з необхідністю реалістично […]...