Автопортрет – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено

“Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”.

“Я – закоханий в житті поганин”.

З першої книжки “Привітання життя”

Червоні клени й клени срібні,

Над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

Невже ж тобою не п’яніти?

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля.

Коментар

Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича “Автопортрет” – як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи.

У нього клени чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, \як дітлахи, взявшись за руки, “весна і вітер”.

З іншого боку – він не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш – відображення його душі, закоханої у красу, справді “автопортрет”.

Вишні

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

Квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з Євангелії, де світанки,

Де небо сонцем привалило білі села,

Цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,

Як

за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

Коментар

Співець природи, Б.-І. Антонич не відділяє себе від неї, із хлоп’ячою бешкетливістю та задерикуватістю веде свій родовід від хруща. А вишні в нього асоціюються із Шевченком і його неперевершеним “Садком вишневим коло хати…”. Поезія “Вишні” виказує глибоку любов автора до свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка й квіткова пелюсточка.

Тому він називає свою батьківщину не інакше, як “моя країно зоряна, біблійна й пишна”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Автопортрет – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено